ПРОСОДИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ТИПОВ БРИТАНСКОГО ПРОИЗНОШЕНИЯ (экспериментально-фонетическое исследование на материале шести территориальных типов британского произношения)

Краткое содержание

     У даному дослідженні були розглянуті проблеми дослідження територіальної варіативності британської вимови, а також історико-географічні та соціальні фактори, під впливом яких склалися сучасні вимовні типи в регіонах Великобританії.

     Виходячи з того, що вимовні особливості будь-якого діалекту обумовлені суворими історичними та соціальними закономірностями, була вивчена історія формування та розвитку британських діалектів.

     Для території Британських островів є характерною унікальна мовна ситуація, яка дає можливість вивчення діалектної варіативності англійської мови. У Великобританії діалекти представляють собою, як правило, територіально-замкнені різновиди мови, які протистоять нормованій літературній мові та обмежені сферою народно-розмовного мовлення. Діалекти виникають за наявності географічних перешкод (гори, ріки, ліса, болота і т.д.) та соціальних бар’єрів у системі спілкування: чим вищий бар’єр, тим різкіші розбіжності. Британський лінгвіст Д. Кристал визначає діалект як „варіант мови, який відрізняється від інших варіантів певним набором слів та граматичних структур на регіональному та соціальному рівнях”.

     Незважаючи на урбанізацію країни, яка все збільшується, і зростання можливостей  розповсюдження літературної мовної норми через засоби масової інформації, територіальні діалекти зберігають життєздатність. Але вони все більше витісняються у сферу сільського життя та стають засобом спілкування перш за все сільських мешканців, тобто має місце соціологізація територіального діалекту (обслуговування певної групи населення). У мовленні міського населення Великобританії останнім часом спостерігаються лише окремі діалектні особливості у вигляді вимовних варіантів.

     Іншою тенденцією сучасного стану діалектів є розмивання міждіалектних меж, зближення та змішування діалектних рис. Результатом взаємного впливу норми та діалектів, що відображають стан більшості сучасних мовних систем, стала відсутність на Британських островах діалектів у чистому вигляді та зміна норми, яка в результаті зростання рівня освіченості населення, загальної демократизації суспільства та посилення норми через засоби масової інформації  існує в соціумі у вигляді численних різновидів, що різною мірою інкорпорували діалектні риси.

     Основний метод традиційної діалектології, що полягає в дослідженні мовлення сільського населення – споконвічних носіїв діалектів, – вже не дає об’єктивної картини сучасного стану діалектів. До того ж, сільське населення в сучасних індустріальних країнах складає меншість (у Великобританії за даними 1995 року 80% населення живе у містах). Якщо спочатку увага спеціалістів фокусувалася на вивченні місцевих, переважно сільських діалектів, що розглядалися в історико-географічній площині, то останнім часом все більше досліджень присвячується соціальній диференціації англійських діалектів, переважно, міських, у яких процеси фонологічних змін виражені найбільш виразно.

     До останнього часу в англійській мові була комплексно описана лише норма RP (Received Pronunciation) у таких функціях: комунікативній, модально-емоційній, фоностилістичній та ритмоутворюючій. Разом з тим англійські соціолінгвісти (Дж. Уельс, 2000; П. Традгілл, 1992) наступним чином оцінюють ситуацію на Британських островах: орфоепічною нормою володіють лише 3% - 5%, за менш суворими вимогами – 10% населення. Орфоепічна норма, таким чином, у реальній мовленнєвій дійсності функціонує на тлі різноманітних територіальних та соціальних типів вимови, включаючи такі регіональні стандарти, як шотландський, північний та ірландський, носіями яких є освічені люди.

     До цього слід додати, що процеси соціалізації територіальних діалектів та демографічних груп, що відбуваються на даний час у суспільстві, дають підстави говорити не про регіональні або соціальні типи вимови, а про соціально-територіальні типи вимови, у яких, на думку Т.І. Шевченко, вимовні особливості кожної людини постають як результат складної взаємодії факторів територіальної, стратифікаційної та ситуативної варіативності.

     Отже, сучасна мовна ситуація на Британських островах характеризується протиставленням, з одного боку, високо престижної орфоепічної норми вимови, яка не пов’язана  територіально з жодним районом (лише історично – з південним сходом) і яка виконує найважливіші соціальні функції, а з іншого - складної системи соціально-територіальних типів вимови, що включають у себе регіональні стандарти типу шотландського, північного та ірландського, які мають обмежені соціально-комунікативні функції.

     Емоційно-оцінні реакції на територіальний акцент у мовленні мовця з боку як носіїв англійської мови, так і тих, хто вивчає її, неоднозначні: акцент може сприйматися як позитивно, так і негативно (Г.М. Вишневська, 1993). Однак у сучасному англійському суспільстві територіальні діалекти мають низьку соціальну оцінку, і численні носії діалектів намагаються позбутися акценту, присутність якого в мовленні може вплинути на ефективність їх мовленнєвої та професійної комунікації. Таким чином, тип вимови є показником соціально-класової та соціально-групової диференціації суспільства.

     Необхідно відзначити, що єдність результатів та об’єктивна думка про яке-небудь просодичне явище можуть бути досягнуті при застосуванні єдиної методики дослідження. Більшість англійських робіт виконано методом слухового аналізу, при якому комплексне сприйняття мелодики повністю приписується дії висоти тону. Українські та російські дослідники (Т.О. Бровченко, 1978, 1986, 1997; Т.О. Бровченко, В.Г. Волошин, 1986; Т.І. Шевченко, 1990; М.В. Ганикіна, 1991; А.І. Багмут, Т.О. Бровченко, 1994; Т.С. Скопінцева, 1995, Є.А. Бабушкіна, 2000; Н.В. Пальченко, 2002) поєднують методи слухового (аудиторського) аналізу з інструментальним (інтонографічним або спектральним) аналізом, завдяки чому якості інтонації, що сприймається, розглядаються з точки зору їх фонетичної природи. Характерним є системний підхід, при якому інтонація визначається як єдність мелодичного, динамічного та темпорального компонентів, кожний з яких, у свою чергу, являє собою системне утворення (А.М. Антипова, 1984).

     Аудиторський аналіз, який є одним з етапів комплексного аналізу, складається з трьох етапів, на кожному з яких групами аудиторів вирішувались конкретні задачі.

     Аудиторський аналіз зразків читання та спонтанного мовлення в реалізаціях дикторів з різних лінгвістичних ареалів Великобританії дає підстави припускати, що територіальні типи британської вимови контрастивно протиставляються один одному за більшістю з розглянутих просодичних характеристик. Подальше дослідження просодії регіональних типів, проведене з допомогою інструментального аналізу, дозволило точніше визначити просодичні параметри ідентифікації мовлення британців, що проживають у діалектних регіонах країни.

     Отримані під час електро-акустичного аналізу дані дозволяють простежити розбіжності в частотних, динамічних та темпоральних характеристиках у реалізаціях дикторів з 6 регіональних груп півночі та півдня Англії, Мідленду, Шотландії, Ірландії та Уельсу в двох видах мовленнєвої діяльності: читанні та спонтанному монолозі. Окрім регіональних груп, також були розглянуті перераховані вище характеристики в соціально-демографічних групах, розподіл до яких відбувався на підставі соціальних та вікових особливостей інформантів, а також їх приналежності до певної статі. В основу порівняльного аналізу лягли середньогрупові показники.

     Проведене експериментально-фонетичне дослідження варіативності просодії шести територіальних типів британської вимови півночі та півдня Англії, Мідленду, Шотландії, Ірландії, Уельсу дозволяє зробити висновок, що просодія англійського мовлення є індикатором територіальної приналежності мовця, а мелодичний, динамічний та темпоральний компоненти просодії служать засобами для розпізнання регіонального мовлення. При цьому ступінь виразності регіональних рис варіюється в залежності від соціально-демографічних характеристик мовця та виду мовленнєвої діяльності.

     Аналіз діапазону ЧОТ виявив такі особливості:

     1 ) в регіональних групах. В читанні найширший діапазон ЧОТ у чоловічих регіональних групах демонструють представники півдня Англії та Уельсу, далі йде Ірландія та Шотландія. У групах Мідленду та півночі Англії спостерігається звуження діапазональних характеристик мовлення. При цьому найвужчий діапазон відмічено у північній регіональній групі. Жіночі регіональні групи в читанні демонструють більш широкий діапазон ЧОТ, ніж чоловічі групи (див. рис. 1).  У  спонтанному   монологічному   мовленні  чоловіки   з Уельської територіальної групи демонструють найширший діапазон голосу, далі йде південь Англії. Діапазон голосу представників півночі Англії та Шотландії є найвужчим у порівнянні з іншими територіальними групами. Показники діапазону ЧОТ мовлення дикторів Ірландії та Мідленду посідають проміжні величини. В монологічному мовленні діапазон голосу жіночих груп ширший, ніж при читанні. Найширший діапазон відзначений у представниць Уельсу та півдня Англії, найвужчий – у представниць півночі Англії та Ірландії. Інші групи не представляють контрастні дані;

     2) в чоловічих та жіночих групах. Жінки характеризуються більш широким діапазоном голосу практично у всіх регіонах Великобританії. В цілому, у чоловіків і у жінок відзначається більша варіативність діапазону в залежності від виду мовленнєвої діяльності: у спонтанному мовленні діапазон значно ширший, ніж у читанні;