ВАРІАТИВНІСТЬ ІНТОНАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ВИСЛОВЛЕННЯ-ВИБАЧЕННЯ У МОВЛЕННЄВІЙ КОМУНІКАЦІЇ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!


Название:
ВАРІАТИВНІСТЬ ІНТОНАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ВИСЛОВЛЕННЯ-ВИБАЧЕННЯ У МОВЛЕННЄВІЙ КОМУНІКАЦІЇ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ)
Альтернативное Название: Вариативность интонационной МОДЕЛИ ВЫРАЖЕНИЕ-ИЗВИНЕНИЯ В речевой коммуникации (Экспериментально-фонетическое исследование На материале английской диалогической речи)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ 1. “Моделювання просодичної організації англійських висловлень-вибачень у мовленнєвій комунікації”. У розділі висвітлено проблему варіативності просодичних засобів мовлення і її причини; підкреслено домінантну роль висловлення в ієрархічній взаємодії просодичних і сегментних ознак; визначено внутрішні етико-психологічні властивості висловлень-вибачень (далі ВВ) і парадигму мовленнєвих контекстів їх функціонування; розглянуто лексичну і синтаксичну структуру ВВ; з’ясовано найуживаніші в англійському діалогічному мовленні соціально зумовлені, емоційні та прагматичні види ВВ; простежено вплив функціональних і семантичних якостей досліджуваних висловлень на варіативність їх просодичної організації; описано роль інтонаційних засобів у соціокультурній варіативності просодичних ознак англійських ВВ.


         Сучасна мовознавча наука визнає, що коректна реалізація мовних знань у мовленні залежить від уміння індивіда доречно застосовувати мовні засоби різних рівнів відповідно до соціокультурного контексту комунікації, а отже вдало ними варіювати (З.О.Гетьман, Н.П.Шумарова, D.Brazil, M.Canale). Складність дослідження варіативності засобів просодичної організації мовлення зумовлена тим, що зв’язок інтонаційної варіативності з варіативністю лексичних і граматичних засобів мовлення не є абсолютним, тобто не зумовлений лише ними. Це уможливлює простеження залежності варіативності інтонаційної моделі висловлення також від позамовних чинників.


         Останні не рівною мірою впливають на інтонацію і за ступенем активності, і за ступенем самостійності (Ю.О.Дубовський). Домінантним позамовним фактором, що спричинює формування та функціонування ВВ, є суб’єктивний фактор, або фактор мовця (С.В.Дорда).


Субєктивний фактор виражається у ВВ через складники їх етико-психологічного змісту: почуття провини й увічливість. Під впливом почуття провини висловлення-вибачення вживаються мовцями з метою мінімізувати / нейтралізувати завдану слухачеві образу. Принцип увічливості спричиняє застосування висловлень-вибачень для підтримання позитивної              тональності спілкування.


Провина пов’язана з осудом своєї дії самим індивідом незалежно від того, як до цієї дії поставилися чи можуть поставитися оточуючі (К.Ізард, О.І.Кульчицька). Вона активізує такі емоційні стани, як жалкування, самоосуд, сором, що вербально виражаються у ВВ. Увічливість як невіддільний компонент ВВ проявляється у процесі функціонування досліджуваних висловлень через позитивні й негативні стратегії ввічливості (P.Brown, S.Levinson).


Позитивні стратегії ввічливості обираються мовцем при його намаганні бути соціально ближчим до слухача, при цьому він зменшує ступінь завданої слухачеві образи та приписує відповідальність за неї іншим факторам, а не собі. Негативні стратегії ввічливості, навпаки, акцентують бажання мовця соціально відсторонитися від співрозмовника і відбиваються у підсиленому самозвинувачуванні. Оскільки в англо-саксонській культурі відстань як символ індивідуалізму є позитивною культурною цінністю, що асоціюється з повагою до автономності індивіда (Г.Вежбицька), то основними для англомовних комунікантів є негативні стратегії ввічливості: просячи вибачення, мовці частіше збільшують реальний ступінь своєї провини.


Оглянувши наявні в лінгвістиці теоретичні підходи до визначення ВВ, ми трактуємо його як мовленнєво-етикетний акт-експресив, що віддзеркалює вибір мовцем стратегій негативної й рідше позитивної ввічливості, відновлює принижену гідність слухача та мінімізує ту образу, за яку мовець бере на себе відповідальність. Різні соціокультурні контексти вживання ВВ в англійському діалогічному мовленні, мотивація висловлень та їх позиція в діалогічних єдностях (репліки-стимули чи репліки-реакції) призводять до функціональної та семантичної варіативності цих висловлень.


Ілокутивний намір мовця реалізується певною кількістю “мовленнєвих стратегій” (E.Olshtain, A.Cohen), що трактуються дослідниками як свідомий вибір мовцями певних груп лексико-семантичних структур при донесенні до слухача свого комунікативного наміру. Виділяються експліцитні та імпліцитні мовленнєві стратегії вибачення (“apology verbal strategies”, в термінології Е.Олштайна та А.Когена).


У межах досліджуваних висловлень експліцитність розглядається нами як маркованість мовленнєвого вираження жалю типовими в англійській мові лексичними і граматичними структурами. Основна експліцитна мовленнєва стратегія включає стереотипні засоби вибачення – прямі мовленнєві акти, які виражають ілокутивну силу ВВ. До неї входять такі лексико-семантичні структури, як висловлення жалю (I’m sorry), запропонування своїх вибачень (I apologize for.., I offer my apologies for…), прохання про вибачення (excuse me, forgive me, pardon me).


Стратегії імпліцитного вираження вибачення значно різноманітніші, проте у пропонованому дослідженні ми згрупували їх таким чином:


1)    пояснення причин завдання слухачеві шкоди:


– We’re not late. It’s only 10.30. There’s at least an hour before the flight is due to leave.


I realize that, sir, but there’s a problem with the computer and the flight’s been overbooked. I really do apologize;


2)           прийняття мовцем відповідальності за образу через експліцитне самозасудження: I know about that. It’s our fault; вираження відсутності наміру образити: I… I’m really sorry… I didn’t mean to give you that impression; визнання незграбності: I’m sorry. It’s just that you have such a striking face, I was sure you were foreign; згоду із звинувачуваннями: What you accuse us of is true. I am to blame;


3)           пропонування мовцем компенсації або залагодження негативних наслідків своєї дії: Im really sorry. I’ll move it right away ;


4)           обіцянка про уникання помилок у майбутньому: I apologize for intruding on you, maam. I won’t trouble you any longer.


Функціонально зорієнтований підхід до вивчення варіативності інтонаційної моделі ВВ передбачає встановлення кореляції функціональних і семантичних ознак ВВ і певних видів просодичних підсистем. Результати досліджень різних аспектів варіативності інтонаційного контуру висловлень (Є.Ф.Бажин, В.І.Овчинніков, Г.А.Орлов, В.І.Петрянкіна, Т.І.Шевченко, D.Crystal, D.Davy) засвідчують, що одними з найвагоміших функціональних і семантичних ознак, що впливають на варіативність інтонаційної моделі висловлень, є ситуація спілкування, або комунікативний регістр, соціальний статус мовця, прагматична спрямованість висловлення, емоційний стан мовця у момент спілкування.


На матеріалі дослідженого корпусу ВВ було здійснено класифікацію висловлень за перерахованими функціональними і семантичними ознаками.


1.  За ситуацією спілкування ми поділили ВВ на формальні (ділова сфера спілкування) та неформальні (побутова сфера спілкування).


2.  За соціальним статусом мовця ВВ було розподілено на три групи залежно від того, мовці якого соціального статусу щодо соціального статусу слухачів їх вимовляють: вищого, рівного, нижчого.


3.  За прагматичною спрямованістю ми згрупували ВВ таким чином: власне вибачення, вибачення-виправдання, вибачення-відмова і вибачення-обіцянка, перше з яких є експліцитним мовленнєвим актом, а інші виступають як мовленнєві стратегії непрямого вираження вибачення.


4.  За ступенем емоційної насиченості ВВ класифіковано як емоційно-експресивні, в яких ступінь прояву домінуючих у ВВ почуттів – сорому, провини – є найвищим; емоційно-забарвлені, в яких емоції виражені без особливої емфази; емоційно-нейтральні, в яких неможливо виокремити будь-які певні емоції чи ставлення мовця.


Класифіковані ознаки актуалізації ВВ дозволили під час експериментально-фонетичного аналізу з’ясувати просодичні засоби диференціації функціонування різних видів ВВ і простежити варіативність інтонаційної моделі цього               типу висловлень.


У рамках запропонованого дослідження під інтонаційною моделлю висловлення-вибачення ми розуміємо таке зафіксоване інтонографічними засобами просодичне оформлення висловлення зазначеного типу, яке віддзеркалює характер і закономірності взаємодії просодичних підсистем, суттєві при донесенні до слухача комунікативної мети мовця.


Проаналізувавши роль інтонаційних засобів у соціально зумовленій, емоційно-модальній і прагматичній варіативності просодичної організації ВВ, ми встановили, що широкий спектр смислів ВВ, породжуваних інтонаційними засобами, базується на варіюванні та комбінуванні сегментів інтонаційного контуру, на їх наявності або відсутності та на певній функціональній ролі кожного елемента інтоногрупи у формуванні мелодичного малюнка інтонаційної моделі в цілому. Відсутність чіткого співвіднесення між певним інтонаційним малюнком і кожним конкретним видом ВВ свідчить про гнучкість просодичної системи в цілому і поліінформативність інтонаційного контуру висловлень зокрема.


Керуючись тезою про зумовленість певного процесу якостями контексту, в якому він виникає (R.Lass), ми встановили, що для ВВ як носіїв модально-емоційних конотацій негативного характеру ознаками інваріанта їх інтонаційної моделі є найхарактерніші прояви відносних параметрів інтонаційних підсистем на рівні інтоногруп ВВ різного прагматичного й емоційного потеціалу незалежно від комунікативного регістру їх актуалізації.


Розділ 2. Програма й методика експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні. Експериментальне визначення функціонування та основних закономірностей взаємодії просодичних засобів у процесі реалізації різних ВВ залежно від прагматичної спрямованості, емоційної насиченості та соціального статусу мовців у різних ситуаціях спілкування здійснювалося за комплексною програмою і методикою дослідження.


Програма експериментального дослідження передбачає: підбір дикторів і запис експериментального матеріалу; аудитивний аналіз озвучених ВВ аудиторами-інформантами; аудитивний аналіз перцептивних характеристик експериментального матеріалу аудиторами-фонетистами; акустичний аналіз просодичних параметрів ВВ (тональних, динамічних, темпоральних);  лінгвістичну інтерпретацію та узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження.


У підрозділі “Методика експериментального дослідження” описано процедуру формування корпусу експериментального матеріалу, послідовність виконання етапів аудитивного аналізу англійських ВВ, дослідження акустичних показників озвучених ВВ за допомогою комп’ютерних програм SpectraLAB, Cool Edit Pro, WaveLAB, а також кількісної обробки результатів експериментально-фонетичного дослідження.


На першому етапі аудитивного аналізу аудитори-інформанти (чотири носії норми англійської літературної вимови) прослухали експериментальний матеріал і визначили прагматичну спрямованість, ступінь емоційної насиченості висловлень, соціальний статус мовця щодо соціального статусу слухача і ситуацію спілкування, при цьому класифікаційні терміни були запропоновані експериментатором з метою їх уніфікації. На другому етапі аудитивного аналізу аудитори-фонетисти (пять осіб з досвідом експериментально-фонетичного аудіювання) встановлювали: тип передшкали і шкали; рух тону на першому наголошеному складі; термінальний тон; тональний діапазон шкали, синтагми і термінального тону; висотнотональний рівень початку і завершення шкали і синтагми; гучність; темп; розподіл фразового наголосу, а також графічно зображали напрям руху основного тону на всіх ділянках ритмомелодійної структури висловлення. Всі досліджувані висловлення було поділено на дві стилістичні групи: формальні та неформальні, в межах яких описувалися особливості інтонаційної організації кожного з прагматичних видів ВВ з урахуванням ступеня емоційної насиченості й соціального статусу мовця відносно соціального статусу слухача. Дослідження акустичних показників проводилося з метою перевірки та уточнення отриманих під час аудитивного аналізу даних про особливості варіативності інтонаційної організації ВВ. Також здійснювалося встановлення відповідності між акустичними параметрами й отриманими перцептивно просодичними ознаками висловлень.


Розроблена нами класифікація ВВ уможливила розгляд функціонування та специфіки співвіднесеності просодичних засобів організації ВВ із різними функціональними й семантичними ознаками і з’ясування варіативності інтонаційної моделі висловлень-вибачень через визначення їхніх інваріантних та варіантних диференційних просодичних ознак.


Розділ 3. “Лінгвістична інтерпретація результатів дослідження  просодичної організації висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні”. В результаті аудитивного та акустичного аналізу реалізацій ВВ в англійському  діалогічному мовленні було встановлено інваріантні просодичні ознаки їх інтонаційної моделі, які маркують ВВ як окремий комунікативно-прагматичний тип  висловлень, і варіантні просодичні ознаки, які сприяють моделюванню і розрізненню функціонально-семантичних видів ВВ.


Ключові слова ВВ (здебільшого інтенсифікатори, емфатичні допоміжні дієслова, а також найбільш емоційно та комунікативно навантажені слова “sorry”, “apologize”) оформлюються за допомогою таких комплексів просодичних параметрів: уповільнення темпу в поєднанні з низьким та середнім рівним і низьким спадним термінальним тоном, зниженою гучністю і попередньою цезурою; чіткої артикуляції голосних на сегментному рівні (за умови, що темп сповільнений); малої швидкості зміни термінального тону. Інтенсифікатори (really, terribly) у більшості випадків просодично виділяються повним логічним наголосом або спеціальним підйомом тонального рівня.


Найбільш функціонально значущим фонетичним засобом необхідного ступеня виділеності слова “sorry” у різних лінгвістичних контекстах слугує перепад висоти тону в термінальній частині інтоногрупи (її підвищення / зниження). В емоційно-нейтральних ВВ семантичний центр sorry актуалізується зазвичай низьким спадним термінальним тоном з крутим спадом. З підвищенням емоційності характер термінального тону на семантичному центрі змінюється: спад термінального тону стає більш пологим. Помітний перепад гучності між скороченою формою “Im” та семантичним центром “sorry” (що вимовляється тихіше) сприяє створенню ефекту деякої нетерплячості.


Дослідження засвідчило, що чітка структура ритмічної моделі вибачень – періодичне чергування пропорційної кількості наголошених та ненаголошених складів, а також чітке чергування подібних ритмогруп – допомагає підкреслити семантичну вагу кожної інтоногрупи, посилити експресивність висловлення, акцентувати увагу слухача на функціонально важливих (ключових) словах вибачення: Im a>fraidÞ .there °has beenÅa °slip-upÅin our °shipping de%partment. Ç Im °very %sorry,Åits °certainly our ,fault. Ç


Інтонаційна варіативність ВВ зумовлюється певним поєднанням і взаємодією засобів різних мовних рівнів (лексичного, граматичного, фонетичного). Просодичне оформлення ВВ видозмінюється під впливом таких лексичних елементів і синтаксичних засобів: а) прислівників міри та ступеня (so, really, ever, terribly, very, dreadfully, awfully, anyway), які у більшості випадків несуть логічний чи / та емфатичний наголос: "Oh,ÌI’m Ìterribly èsorry Ç; °Anyway,Å I "wanted to "pay for the °cleaning Ç; б) вигуків oh, ah, uhm, oh my, oh dear, gee, gosh, oops, well, які просодично оформлюються наголосом або статичним чи спадним термінальним тоном: "Gee, "I’m °sorryÇ; "Oh,Þ "I’m °sorry, %MikeÇ; -Well,Å I Íhad to Íwash my Îhair Ç; >Oops,Å °sorry Ç; -Oh °gosh, ÅI’m   ^sorry Ç; в) одночленних речень з еліпсисом, компресія яких сприяє більшій емфатичності наголосів висловлень: ÎSorry, ,sir.ÅÍI was Íin the ègarageÇ; ÎSorry.I’m ,lateÇ; .But .your ècarpet! Å It "must be èruined!! Ç; г) лексичних, синтаксичних і семантичних повторів, що впливають на фразовий наголос, інтенсифікують смислові центри висловлень, посилюють їх ритмічність: Im "very "very sorry, madam Ç; I know, officer, Å.Im °sorryÇ And Im "sorry a"bout your °motorcycle. Ç I Ìreally Ìdidn’t see it! Ç; You know,Þ I "really "am "quite °sorry,Åquite  =sorry Ç; I’m "so "verysorry,Å"so "very° sorryÇ;= д) емфатичнихdo”, ”please”, ”would”: I °do apologize.Ç I °do Ç; -You jumped the queue! -.Oh, ,did I?Ç °Please, for,give meÇ; е) паралельних конструкцій: I Ìdidn’t Ìmean to cut.Ç I "didn’t °realizeÅ there "was a °lineÇ; Well "I’m  ësorry,Åbut "I’m °brokeÇ, в яких чергування кількості наголошених і ненаголошених складів створює чіткий ритмічний малюнок; є) порушених синтаксичних структур, несправжніх початків речень (false starts), які безпосередньо впливають на паузацію і виникнення неповних синтагм у діалогічному мовленні: I’m Å·ehÅI’m "sorry to °bother you, Ms West Ç; I’m a"fraid all the "tables… →eh–Åare °taken Ç.


Проведене під час аудитивного аналізу вивчення впливу взаємодії просодичних і лексико-граматичних засобів на варіативність інтонаційної моделі ВВ свідчить, що цього впливу зазнають висловлення незалежно від комунікативної ситуації їх актуалізації: і формальні, і неформальні.


Дослідження показало, що ситуація спілкування відбивається у певному розподілі наголосу між складами в інтоногрупі, а отже, у ритміці висловлень, темпі, паузації. Наш експериментальний матеріал засвідчує загальну більшу збалансованість інтонаційних параметрів формальних ВВ  порівняно з неформальними (рівний розподіл наголосів, простий ритмічний малюнок), ширший спектр діапазону реалізацій, швидший темп і більшу кількість емфатичних пауз.


Більшість прослуханих аудиторами діалогів формального характеру звучить досить розкуто та доброзичливо за рахунок рівного розподілу наголосу серед усіх повнозначних слів (що створює ефект плавності мелодики), а також таких тембральних якостей, як звучність, фонетична посмішка. Описане просодичне оформлення мовлення в ділових колах диктується сучасною тенденцією до демократизації норм спілкування.


Аудитори відзначали, що експресивним ВВ у формальних ситуаціях притаманні: більша варіативність пауз (цезури, заповнені та незаповнені, логічні паузи і паузи хезитації), внутрішньосинтагменні паузи (здебільшого короткі та середні), дрібне членування на синтагми (1-2 ритмогрупи). Такі темпоральні характеристики, на думку аудиторів, пом’якшують діловий тон звучання. Синтагматичне членування формальних ВВ корелює з соціальним статусом мовця: чим нижчий соціальний статус, тим більше проявляється тенденція до дрібнішого членування на синтагми.


Установлено, що прагматична спрямованість впливає на висотнотональний рівень вимовляння висловлень та їх синтагматичну довжину. Так, більшість власне вибачень і вибачень-обіцянок реалізується в середньому тональному рівні, тоді як тональний рівень вибачень-виправдань і вибачень-відмов коливається від високого до над- або екстранизького. Власне вибачення у більшості випадків складаються з однієї або двох синтагм, а для вибачень-виправдань, вибачень-відмов та вибачень-обіцянок найтиповішою є дво- і трисинтагменна структура. Синтагматична довжина ВВ видозмінює їх загальну ритмічну і темпову організацію. Односинтагменні ВВ характеризуються сповільненішим темпом, ніж дво- і трисинтагменні висловлення. У синтагматично довших ВВ ритмічна організація зумовлюється періодичністю використання подібних термінальних тонів.


Різний ступінь емоційної насиченості зумовлює певну гучність звучання, локалізацію тонального максимуму, впливає на тип шкали. Інтонаційна модель емоційно-нейтральних ВВ характеризується підвищеним темпом вимовляння, помірною гучністю, спадним (здебільшого середнім і низьким) та спадно-висхідним (середнім) рухом тону на ядерному складі. Низький висхідний рух тону на смисловому центрі висловлень сприймався аудиторами як відчужене відношення мовця (смислові центри в експліцитних вибаченнях представлено лексичними одиницями “sorry”, “apologize”, “forgive”, “excuse”), як показник відсутності емоційності висловлень-вибачень.


Підвищення ступеня емоційності досліджуваних висловлень супроводжується зменшенням гучності загального звучання висловлення, раптовим зниженням або підвищенням гучності на головному наголошеному складі й локалізацією тонального максимуму на ньому, порушенням спадної шкали, гетерогенною шкалою (переходом від ступінчастої шкали до ковзної), складними тонами (поєднанням термінального і передтермінального тонів). Було з’ясовано, що найвищий ступінь вираження жалю як провідної негативної емоції при вибаченні може супроводжуватися незвичною для більшості емоційно-експресивних актуалізацій взаємодією просодичних засобів, як от: підвищеним темпом, високою гучністю вимовляння, широким діапазоном реалізації, високим спадним ядерним тоном.


Соціальний статус мовця визначає загальний тональний рівень і діапазон висловлень, темп і гучність вимовляння. Було визначено, що типовими для висловлень, реалізованих мовцями вищого і рівного соціального статусу відносно соціального статусу слухача, є понижений тональний рівень, широкий тональний діапазон, сповільнений темп вимовляння, знижена гучність. Висловлення-вибачення, актуалізовані мовцями нижчого соціального статуса відносно соціального статусу слухача, демонструють відповідно протилежні інтонаційні ознаки, а саме: підвищений тональний рівень, звужений тональний діапазон реалізацій, підвищений / високий темп вимовляння та підвищену гучність.


Темп вимови ВВ зазнає впливу не тільки соціального статусу мовця, а й емоційної насиченості висловлення: якщо домінантною емоцією, що супроводжує ВВ, є сум / жалкування, то воно актуалізується у сповільненому чи повільному темпі при зниженій гучності; якщо ж основну емоцію забарвлюють інші емоції, такі як збентеження, протиріччя, страх, каяття, то темп і гучність вимови зростають. Актуалізація внутрішньосинтагменних пауз у ВВ є контекстуально зумовленою (вони виділяють такі слова, які в іншому контексті не були б виділені). Наприклад, емфатичні паузи (цезури) виокремлюють ключові слова за допомогою непередбачуваного переривання звучання всередині висловлення.


Види ВВ за прагматичною спрямованістю диференціюються комплексами таких просодичних ознак:


1. Власне вибачення: інтервал “передтермінальна частина – ядро” (середній негативний) та гучність (низька).


2. Вибачення-виправдання: тип шкали (висхідна ступінчаста); діапазон інтоногрупи (розширений та широкий); висотнотональний рівень початку інтоногрупи та шкали (екстрависокий); інтервал “передтакт – такт” (широкий позитивний); темп (швидкий).


3. Вибачення-відмови: інтервал “передтакт– такт” (широкий позитивний).


4. Вибачення-обіцянки: висотнотональний рівень завершення інтоногрупи (екстранизький); висотнотональний рівень завершення шкали (низький); темп (швидкий).


Варіативність ВВ за емоційною насиченістю виражається у дії таких просодичних ознак:


1. Емоційно-нейтральні ВВ: спадна ступінчаста шкала; широкий позитивний інтервал “передтакт – такт”; прискорений темп.


2. Емоційно-забарвлені ВВ: висока рівна шкала; середньо-підвищений висотнотональний рівень завершення інтоногрупи; середньо-знижений висотнотональний рівень початку шкали; розширений позитивний та нульовий інтервал “передтакт – такт”.


3. Емоційно-експресивні ВВ: висхідна ступінчаста шкала; вузький діапазон інтоногрупи; екстрависокий висотнотональний рівень початку та завершення інтоногрупи; повільний темп; низька та висока гучність.


За соціальним статусом мовця ВВ диференціюються на інтонаційному рівні таким чином:


1. Висловлення-вибачення, вимовлені мовцями нижчого соціального статусу щодо соціального статусу слухача, демонструють найбільш детальне членування висловлень на синтагми, значне контрастування різних сегментів інтоногрупи (за рахунок висотнотональних перепадів, зміни діапазону, неоднакової       виділеності наголошених складів), підвищений тональний рівень, звужений та вузький тональний діапазон інтоногрупи, підвищений / високий темп та підвищену гучність.


2. Для висловлень-вибачень, актуалізованих мовцями вищого соціального статусу, характерні: зниження точності вимови, простий мелодійний малюнок, рівний розподіл наголосу між наголошеними складами, понижений тональний рівень, широкий діапазон інтоногрупи, сповільнений темп, знижена / помірна гучність вимови.


3. Висловлення-вибачення мовців рівного соціального статусу відносно соціального статусу слухачів виявляють інтонаційні характеристики, подібні до інтонаційних параметрів висловлень мовців вищого соціального статусу, але зі зростанням емоційної насиченості просодичні параметри висловлень цієї групи мовців стають такими, що притаманні мовцям  нижчого соціального статуса.


До варіантних просодичних ознак, що розрізнюють ВВ за ситуацією спілкування, в якій вони функціонують, відносимо такі:


1. Для формальних ВВ – дрібне синтагматичне членування, незначний контраст між наголошеними й ненаголошеними складами, тобто рівний розподіл наголосів, простий ритмічний малюнок, більша варіативність діапазону реалізацій (від широкого до вузького), швидший темп, більша кількість емфатичних пауз.


2. Для неформальних ВВ – порізаний мелодичний малюнок синтагм, варіації темпу – від помірного до повільного при його загальному нестабільному характері, більша кількість довгих та середніх незаповнених пауз, неповних синтагм, шкал із порушеною поступовістю.


Найтиповішими ознаками просодичної моделі висловлень-вибачень на акустичному рівні виступають: середньо-підвищений та середньо-знижений рівні максимуму частоти основного тону; середній та низький передтакт рівної конфігурації; мінімальна середньозвукова тривалість інтоногрупи; середня та мала швидкість зміни частоти основного тону; малий і середній рівень інтенсивності середнього та розширеного діапазону.


До акустичних варіантних ознак відносяться: локалізація тонального максимуму (при диференціації комунікативно-прагматичної спрямованості висловлень-вибачень і соціального статусу мовця); тональний діапазон інтоногрупи (при диференціації соціального статусу мовця й емоційної насиченості висловлень); локалізація максимуму інтенсивності (при диференціації соціального статусу мовця). Акустичний аналіз інтонаційних особливостей висловлень-вибачень в цілому підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу, а також дозволив – завдяки його більшим можливостям чітко фіксувати кількісні показники просодичних ознак – скоригувати деякі неточності перцептивного сприйняття аудиторами незначних частотних відмінностей.


Лінгвістична інтерпретація отриманих у ході аудитивного й акустичного аналізу результатів дослідження дозволила з’ясувати специфіку варіативності інтонаційної моделі ВВ, а відповідні знання про неї можуть бути           використані практично – при навчанні коректного просодичного оформлення англійського дискурсу.


 


ВИСНОВКИ


Вивчення варіативності інтонаційної моделі висловлень-вибачень на засадах сучасної функціональної парадигми полягає у виявленні, виходячи з наявних інтонаційних варіантів, закономірностей використання інтонаційних засобів для оформлення різних функціональних і семантичних видів вибачень. Під висловленням-вибаченням розуміємо мовленнєво-етикетний акт-експресив,     який виявляє психологічний стан мовця, віддзеркалює вибір мовцем          стратегій негативної і рідше позитивної ввічливості та використовується            ним / нею для мінімізації образи, забезпечуючи підтримання спілкування у позитивній тональності.     


Мовленнєві стратегії представляють собою низку свідомо обраних мовцями шляхів реалізації свого ілокутивного наміру за допомогою певних лексичних одиниць і синтаксичних структур. Експліцитні мовленнєві стратегії вибачення виражають жаль мовця за допомогою трьох типових для англійської мови семантичних структур: висловлення жалю, запропонування свого вибачення, прохання про вибачення. Імпліцитні мовленнєві стратегії вибачення є варіативнішими і включають: пояснення причин завданої слухачеві образи; прийняття мовцем відповідальності за образу (через експліцитне самозасудження, вираження відсутності наміру образити, визнання мовцем своєї незграбності, згоду зі звинувачуваннями); пропонування компенсації або залагодження негативних наслідків своєї дії.


Інтонаційна модель висловлення-вибачення розуміється нами як сукупність її конкретних варіантів, просодичне оформлення кожного з яких віддзеркалює характер і закономірності взаємодії просодичних підсистем, необхідні для донесення до слухача комунікативної мети мовця.


Для встановлення кореляції між функціональними і семантичними  ознаками ВВ і певними видами просодичних підсистем нами було розроблено класифікацію ВВ, яка надає можливість дослідити співвідношення просодичних параметрів висловлень і таких їхніх чинників, як прагматична спрямованість, соціальний статус мовця, емоційна насиченість і ситуація спілкування. Результати експериментального дослідження підтвердили, що обраний набір функціонально-семантичних ознак є достатнім для з’ясування соціокультурної варіативності інтонаційної моделі англійського висловлення-вибачення.


У результаті експериментального дослідження ми визначили інваріантні та варіантні просодичні ознаки, що розрізнюють види ВВ за соціально зумовленими, прагматичними й емоційно-модальними чинниками. Було виявлено, що інваріантними просодичними характеристиками досліджуваних висловлень на перцептивному рівні є середній та низький рівний передтакт, вузький діапазон шкали, середній спадний термінальний тон, висхідно-спадний мелодійний контур.


Варіантними просодичними параметрами у моделюванні й розрізненні функціональних і семантичних видів ВВ на перцептивному рівні є: інтервали “передтакт – такт” і “передтермінальна частина – ядро”, тип шкали, діапазон інтоногрупи, висотнотональний рівень шкали й інтоногрупи, гучність, темп – при диференціації видів ВВ за прагматичною спрямованістю й емоційною насиченістю; акцентно-ритмічна будова, синтагматичне членування, тональний рівень і діапазон інтоногрупи, паузація, темп і ритм висловлень – при диференціації видів ВВ за соціальним статусом мовця і ситуацією спілкування.


Акустичний аналіз інтонаційних особливостей висловлень-вибачень підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу і дозволив визначити варіантні ознаки інтонаційної організації ВВ на акустичному рівні.


Перспективний напрямок подальших досліджень вбачається у комплексному вивченні впливу психо-, соціо- та прагмакомунікативних змінних на темброві / спектральні параметри висловлень, які також є надійними показниками модального та ситуативного аспектів висловлень. Не позбавленим теоретичного та практичного інтересу могло б стати зіставлення даних зазначеного просодичного параметра, отриманих на перцептивному й акустичному рівнях, що уможливило б виокремлення найбільш релевантних спектральних показників при диференціації слухачем розмаїття ставлень та інтенцій мовця.


         Установлені під час експериментально-фонетичного дослідження особливості варіативності інтонаційної моделі ВВ можуть слугувати основою для розробки практичних рекомендацій, посібників та інших методичних матеріалів із навчання специфіки інтонування висловлень взагалі та коректної просодичної організації висловлень мовленнєвого етикету зокрема.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины