Естетичні якості ландшафтів у контексті використання та збереження гуманістичного ресурсного потенціалу регіону




  • скачать файл:
Название:
Естетичні якості ландшафтів у контексті використання та збереження гуманістичного ресурсного потенціалу регіону
Альтернативное Название: Эстетические качества ландшафтов в контексте использования и сохранение гуманистического ресурсного потенциала региона
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Естетичні якості ландшафтних комплексів: сутність, предмет, проблеми


 Психофізичний стан сучасної людини, наростання духов­ної кризи суспільства визначили активізацію досліджень естетичної цінності ландшафтів як складової частини гуманістичних ресурсів суспільства, посилений розвиток у природничій географії і ландшафтознавстві гуманістичної орієнтації та гуманістичного підходу. Актуальність проблем дослід­ження естетичної цінності ландшафтів, їх геокомплексів та геокомпонентів у природничій географії характеризується значною гуманістичною орієнтацією. У центрі інтересів таких досліджень можуть бути біоіндивідуальні, етносоціальні та загальносутнісні реалії.


Теоретичною основою гуманістичного підходу є діалектичне розуміння єдності матеріальних та ідеальних сутнісних складових, властивих для множини антропізованих об’єктів природничо-географічних досліджень. Множину таких об’єктів утворює поєднання ландшафтних комплексів і їхніх геокомпонентних частин (матеріальні сутності) та своєрідних неутилітарних цінностей, що виникають у ставленні людей до певних реалій ландшафтно організованої природи (ідеальні сутності).


Методологічною основою застосування міждисциплінарного гуманістичного підходу (в теперішньому розумінні його широких науково-дослідницьких можливостей) є поєднання діалектико-матеріалістичних принципів відображення і пізнання та відповідного їм науково-пізнавального арсеналу, а також діалектико-ідеалістичних засад і методів пізнання. Конкретною методичною основою інтегрованих досліджень є система природно-географічних методів, адаптованих відповідно до об’єктів та цілей гуманістичного географічного пізнання.


Естетична цінність ландшафтів – одна з головних складових рекреаційного потенціалу і загалом гуманістичного ресурсного потенціалу території чи акваторії. Її досліджують кількісно і якісно ландшафтознавці і рекреалоги. Естетична цінність ландшафтів – якість відносна, вона залежить від історично зумовленого суб’єктивного сприйняття ландшафтів дослідниками і “споживачами” красот природи – місцевим населенням, туристами і рекреантами. Історичність і суб’єктивну неоднозначність загального сприйняття ландшафтів – і естетичного зокрема – яскраво відобразили провідні науковці.


Естетичні якості ландшафтів вивчаються в конкретних просторово-часових межах. Ці дослідження відрізняються високим ступенем суб’єктивності їх оцінювання. Тому важливим є виявлення об’єктивних ознак, що здатні впливати на споживача естетичної цінності природи.


У процесі впливу ландшафту на людину велику роль ві­діграє його естетична цінність. Виявлення естетичних якостей ландшафту – зовнішніх (видимих) і внутрішніх (невидимих) – головне завдання дослідження.


До зовнішніх відносимо непорушеність, мальовничість (комфортність та інформативність), виразність пейзажу, різноманітність (зовнішню і внутрішню), гармонійність, привабливість. До внутрішніх якостей належить ландшафтна організованість, що проявляється у диференціації та інтеграції ландшафтоутворюючих складових. Ландшафти оцінюються з позиції виконання ними естетичних функцій, що залежать від перетину натуральних (природних) і антропогенних чинників ландшафтогенезу.


Сучасний етап взаємодії природи і людини тісно пов’язаний з використанням природних ресурсів. Ось чому так важливо розглядати ландшафт з позицій ресурсів - природних об’єктів і явищ, що використовуються для споживання і сприяють створенню матеріальних благ, відновленню трудових ресурсів, підтриманню умов існування людства і підвищення якості життя. Одним із видів природних ресурсів є інформативні, що являють собою сукупність впливів і даних, що сприймаються органами чуття людини та інтелектуально опрацьовуються, в тому числі за допомогою спеціальних приладів і прийомів дослідження. Інформативні ресурси використовуються для задоволення багатьох потреб людини: біотичних, психічних, етнічних, трудових, економічних, соціальних та естетичних. Останні дають підставу виділити естетичний ресурсний потенціал. Під естетичним потенціалом ландшафту слід розуміти його природні та антропогенні властивості, що здатні викликати у людини різні емоції. Естетичний потенціал ландшафту - властивість ландшафту через свої виняткові і звичайні риси викликати в людини почуття захоплення, інтересу, прив’язаності тощо. Необхідність обґрунтування поняття естетичного потенціалу випливає з природної потреби кожної людини і суспільства загалом у природній красі, у можливості спостерігати естетичні прояви в ландшафті, насолоджуватися мальовничістю, гармонійністю та привабливістю пейзажу.


Психолого-естетичні аспекти сприйняття суб’єктом (людиною) об’єкту (ландшафтних комплексів)


 Вивчення процесів взаємодії людини з навколишнім середовищем – один з актуальних напрямів сучасної географічної науки. У зв’язку з цим виникає необхідність простежити особливості впливу середовища, зокрема його естетичних якос­тей, на сприйняття людиною ландшафту.


Дослідження сприйняття людиною ландшафту визначається рядом особливостей. По-перше, необхідне врахування впливу соціального фактору, тобто соціальна гуманістична орієнтація. Визначальним є положення, що людина не лише чинник, який впливає на навколишнє середовище, а особистість з індивідуальним баченням світу і власних цінностей. Звідси випливає необхідність виявлення індивідуальних рис людини, особливо – в її ставленні до ландшафту та його проб­лем, що вирішуються методами соціо-геоекологічних дослід­жень. По-друге, симбіотичний характер проблеми естетичного сприйняття зумовлює необхідність залучення ряду підходів та методів наук як суміжних з геоекологією (поведінкової географії, урбоекології та теорії містобудівництва, рекреаційної географії тощо), так і досить віддалених від неї (психології, соціології, культурології, естетики тощо). По-третє, результати дослідження часто не мають вигляду однозначних точних оцінок, а формулюються в нечітко вираженій, розмитій формі. Однак значення цих результатів теж велике, просто вони мають іншу природу й застосування.


Визначення ступеню впливу різних чинників на процес сприйняття людиною навколишнього середовища є важливим завданням організації життєвого простору людини. Незадоволеність практикою масового індустріального будівництва, процесів урбанізації, стандартизації суспільних запитів до якості навколишнього середовища, прискорене впровадження нових технологій, відрив архітектора й проектувальника від замовника призвели до необхідності “олюдинити середовище”, змінити ті його параметри, що в найбільшій мірі згубно впливають на психічний та фізіологічний стан людини, а в ідеалі – організувати середовище із заданими для людини влас­тивостями.


Сучасні географічні підходи та методи до оцінювання естетичних якостей ландшафту: основні критерії та аспекти


Потреба зрозуміти процес взаємодії людини з оточуючим її середовищем проявляється у єдності різних складових цього процесу. Це передбачає застосування багатьох дослідницьких підходів до вирішення завдання: ландшафтознавчого, гуманістичного, психологічного, соціологічного, естетичного, відеоекологічного.


Виявлення естетичних якостей ландшафту здійснюється шляхом естетичного оцінювання. Використана методика естетичного оцінювання пейзажів Литви К.І.Ерингіса А.-Р.А.Будрюнаса (1975). Вона при оцінюванні ландшафтних комплексів Буковинських Карпат адаптована до умов Чернівецької області. За цією методикою естетичне оцінювання здійснюється за 80-ма ознаками, 40 з яких залишилися без змін, у 30-ти змінені формулювання, замість 10-ти ознак, які не є істотними для території Чернівецької області, запроваджено 10 інших, таких, що найповніше відображають естетичні особливості ландшафтів регіону. Усі ознаки пейзажу об’єднуються в групи:


А. Загальне враження від пейзажу (11 ознак);


Б. Виразність рельєфу (25 ознак);


В. Просторова різноманітність рослинності (24 ознаки);


Г. Різноманітність і доцільність антропогенних об’єктів (20 ознак).


Для оцінювання ознак пейзажів застосована бальна система. Згідно з пропонованою методикою, ідеальний пейзаж може отримати максимальну оцінку 186 балів. Зрозуміло, що такого пейзажу в природі не існує. Це – модель, методичний прийом для порівнювання естетичної цінності різних пейзажів реальних ландшафтів.


Естетичні якості ландшафтів Чернівецької області, можливості і перспективи їх використання й збереження


Дослідження й оцінювання естетичних якостей пейзажу слід здійснювати на ландшафтній основі. У зв’язку з цим необхідне вивчення ландшафтів та їх територіальної структури (типологічної й регіональної), закономірностей їх просторової диференціації. Вивчення ландшафтної структури Чернівецької області було здійснене на аналізі ландшафтних карт масштабів 1:500000, 1:200000, 1:100000, складених у різні роки Л.І.Воропай, В.М.Гуцуляком, М.М.Рибіним, М.М.Куницею, М.В.Дутчаком, П.І.Чернегою, В.П.Коржиком. Автором на основі цього аналізу була створена картосхема хорологічного різноманіття ландшафтів Чернівецької області на рівні видів місцевостей, виявлена залежність естетичної цінності ландшаф­тів від ступеню їх диференційованої різноманітності.


Картосхема хорологічного різноманіття ландшафтів Чернівецької області дала можливість виявити ареали з дуже високим, високим, середнім, низьким і дуже низьким ступенем ландшафтного різноманіття. Високий і дуже високий ступінь ландшафтного різноманіття характерний для низькотерасових місцевостей долин рр. Дністра, Черемошу, Сірету, Сучави. Низькі, іноді дуже низькі показники різноманіття ландшафтів властиві місцевостям лівобережних терас Пруту, низько- та середньогірним місцевостям Буковинських Карпат (рис. 1.).


Дослідження естетичної цінності пейзажів показали, що найвищу естетичну цінність мають пейзажі в межах ареалів з дуже високим ступенем ландшафтного різноманіття, в поле зору яких потрапляють ландшафтні комплекси, що включають поєднання різних видів місцевостей, ландшафтів, різних ландшафтних районів та областей. Крім власне ландшафтного різноманіття на естетичну цінність пейзажу мають вплив інші чинники, зокрема кутовий розмір, ступінь розчленування рельєфу, оптимальне поєднання елементів у пейзажі, наявність кількох перспектив, антропогенна зміненість. Водночас існує ряд чинників, що обмежують естетичну цінність: закритість пейзажу (в тому числі залісеність, розташування у понижених формах рельєфу) та значна антропогенна перетвореність. А отже, не завжди найрізноманітніші ландшафти мають найвищі бали естетичної цінності.


З іншого боку, високу естетичну цінність мають пейзажі, розташовані в регіонах з високим і середнім ступенем різноманіття ландшафтів, якщо вони знаходяться на стику різних ландшафтних областей і районів: Хотинського, Новоселицького і Дерелуйського, Багненського і Шурдинського, Яровицького і Чорнодільського.


Дослідження проблем естетичного оцінювання та використання естетичних цінностей ландшафтів слід впроваджувати в практику їх використання для туристично-рекреаційного освоєння регіону, у діяльність природозаповідних установ та в систему позакласної і позашкільної роботи, метою якої буде формування в учнівської молоді естетичного сприйняття природи.


Аналіз естетичних якостей ландшафту формує новий пог­ляд на нього, зосереджуючи увагу на естетичній цінності як комплексі видимих компонентів, що викликають у людини позитивні естетичні емоції. Робота такого напряму є доцільною і новою в теоретико-методологічному й регіональному аспектах. Наукові результати повинні стати об’єктивною основою мотивованої аргументації необхідності охорони естетичного потенціалу ландшафтів з метою збереження і примноження їх естетичної цінності.


Нами пропонується використання естетичного підходу для організації природозаповідної системи і створення об’єктів природно-заповідного фонду з врахуванням їх естетичної цінності (використані рекомендації Горба К.М.). Для Чернівецької області такими об’єктами можуть стати в статусі Регіонального естетичного ландшафтного парку “Дністровський каньйон”, в статусі естетичних ландшафтних заказників Каплівський, Звинячин-Хрещатицький, Товтровий (Прут-Дністров’я), Чернівецький (Прут-Сіретська ландшафтна область), Путильський, Черемоський та Яровицький (Буковинські Карпати). Можливе створення естетичних пам’яток природи, якими багата Чернівецька область. Національний природний парк Вижницький розташований на території з високими показниками ступеня ландшафтного різноманіття та найвищими значеннями естетичної цінності, тому доцільно запропонувати змінити назву об’єкту на “Національний природний естетичний парк”.


Насиченість території Чернівецької області естетично цінними об’єктами дозволяє розвивати туристичні й рекреаційні системи. На нашу думку, з урахуванням естетичного значення ландшафтів слід прокладати естетичні стежки, що в подальшому можуть використовуватися для створення туристичних маршрутів. Найбільш перспективні, на наш погляд: по Хотинській височині, мальовниче Придністров’я,  по Чернівець­кій височині, Буковинське Передгір’я, Буковинське низькогір’я (рис. 2).


Природоохоронна естетика як вид природоохоронної діяльності спрямована на захист естетичного різноманіття в природі. На жаль, естетична деградація середовища практично не викликає занепокоєння. Практика захисту дикої природи відзначається певною однобокістю. Вона  спрямована на збереження видів і їх угрупувань і не передбачає охорону естетичного потенціалу природи. Захист його може передбачати такі напрями:


1) розробка методик еколого-естетичного виховання;


2) розробка критеріїв і методик оцінювання естетичної цінності ландшафтів;


3) розробка методик оцінювання естетичної цінності природних об’єктів для їх заповідання;


4) проведення естетичного оцінювання ландшафтів району, області, країни, створення Червоної книги естетично цінних ландшафтів;


5) створення естетичного каркасу заповідних територій, які повинні зберегти особливо цінні природні об’єкти різних ландшафтних регіонів;


6) удосконалення природоохоронного законодавства з врахуванням естетичної цінності природних комплексів;


7) викладання основ природоохоронної естетики у вищих закладах освіти, вивчення природоохоронно спрямованих кращих зразків світової поезії, музики, малярства, філософії й релігії.


Збереження гуманістичного потенціалу ландшафтів – обов’язкова ознака цивілізованого ставлення людини до природи. Це умова найприйнятнішого варіанту взаємодії сус­пільства з природою.


 


Висновки


1. Вивчення процесів взаємодії людини з природою – один з актуальних напрямів перцепційної географії – науки про закономірності сприйняття людиною навколишнього середовища, про використання цих закономірностей при територіальному проектуванні та плануванні будь-яких рішень, пов’язаних з життєдіяльністю людини. Важливим завданням є вивчення естетичного сприйняття людиною довкілля.


2. Ландшафт як фокус взаємодії людини і природи кон­центрує також і естетичні якості, такі необхідні для духовного розвитку людини. Це їх натуральність, мальовничість, виразність, гармонійність, пейзажна різноманітність, привабливість. Гуманістичне ландшафтознавство розглядає ландшафт як джерело відновлення сил людини, її духовного збагачення, отримання естетичного задоволення, формування високої культури.


3. Естетичні якості ландшафту створюють естетично-ресурсну цінність.  Здатність ландшафту виконувати естетичні функції зумовлюється його естетичним потенціалом. Під естетичним потенціалом ландшафту слід розуміти його природні та антропогенні властивості, які здатні через свої виняткові і звичайні риси викликати в людини різні емоції: натхнення, прагнення до життя, радість, стимул до творчої діяльності, почуття захоплення, інтересу, прив’язаності тощо.


5. Естетична цінність ландшафтів визначається шляхом оцінювання, що передбачає виявлення естетичних якостей ландшафту і ступеня інтересу до них. Таке оцінювання повинно проводитися з врахуванням різноманіття ландшафтів. В результаті дослідження й аналізу ландшафтної структури Чернівецької області виявлені ареали з дуже низьким, низьким, середнім, високим і дуже високим ступенем ландшафтного різноманіття. Укладена картосхема хорологічного різноманіття ландшафтів області (на рівні видів місцевостей) дає можливість визначити показники ландшафтного різноманіття. Високий і дуже високий ступінь ландшафтного різноманіття відзначається у напрямку розташування долин рр. Дністра, Черемошу, Сірету, Сучави. Низькі, іноді дуже низькі показники різноманіття ландшафтів властиві місцевостям лівобережних терас Пруту, низько- та середньогірним місцевос­тям Буковинських Карпат.


7. Естетичне оцінювання пейзажів у межах ландшафтних районів Чернівецької області показало, що на естетичну цінність пейзажу, окрім ландшафтного різноманіття, мають вплив інші чинники, зокрема кутовий розмір, ступінь розчленування рельєфу, оптимальне поєднання елементів у пейзажі, наявність кількох перспектив, антропогенна зміненість, заповідність. Можна стверджувати, що не завжди найрізноманітніші ландшафти мають найвищі бали естетичної цінності.


8. Сучасний етап посиленої експлуатації природних ландшафтів супроводжується втратою їх різноманітності, порушенням гармонійності і, як наслідок, збідненням естетичного потенціалу. Зрозуміло, що за таких обставин зусилля науки слід спрямувати на збереження ландшафтного різноманіття як носія естетичної цінності природи.


9. Дослідження ландшафтного різноманіття і пов’язаної з ним естетичної цінності краєвидів дають підставу рекомендувати посилене використання певних типів ландшафтів для потреб туризму і рекреації, при плануванні туристичних маршру­тів, екологічних стежок. Збереження естетично різноманітних та цінних краєвидів повинно стати головним напрямом в діяльності наукових, культурних, громадських та адміністративних структур. Пропонується створення об’єктів природозаповідного фонду, в яких би охоронялися естетично цінні ландшафти.


 


10. Результати досліджень естетичних якостей ландшафтів слід використовувати у навчально-виховному процесі для формування в учнів та студентів екологічного, етичного та естетичного ставлення до природи. До програми туристично-краєзнавчої роботи слід запровадити новий напрям дослід­жень – ландшафтно-естетичний. Це дасть змогу відродити зацікавленість людей до неутилітарних, в тому числі естетич­них цінностей природи.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)