ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З КІНЕСИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

Розділ 1. “Теоретико-методологічні засади дослідження”. Сучасна мовознавча наука визнає, що невербальні засоби, які беруть участь у спілкуванні, розподіляються на три типи: фонаційні, кінесичні та графічні, серед яких значну лінгвістичну цінність посідають кінесичні компоненти – жести, міміка та пантоміміка, що привертають до себе в наш час особливу увагу дослідників (Т.І.Маліна, Т.М.Ніколаєва, І.І.Сєрякова, Н.І.Смірнова, В.П.Шубіна та ін.).

Кінесика визначається сьогодні як допоміжний засіб комунікації, який                    є вторинним щодо номінативної та комунікативної функцій мови                               (Г.В.Колшанський), і як обов’язковий, завжди значущий та первинний (щодо моменту розгортання мовлення) невербальний компонент комунікації (І.М.Горєлов). Більше того, кінесичні засоби не лише доповнюють зміст             вербальної інформації, але також є джерелом інформації про носія мови,                    його соціальні та інші характеристики.

Кінесичними засобами комунікації є: 1) жести – значущі рухи тіла,                     які виконуються свідомо і з розрахунку на споглядача; 2) міміка – значущі рухи  м’язів обличчя; 3) пози (статичні аналоги жестів) – значущі положення          людського тіла, які зберігаються протягом певного часу; 4) вирази обличчя (статичні аналоги міміки) – значущі фіксовані положення м’язів обличчя;                   5) різні симптоми емоціонального стану, наприклад, зміна кольору обличчя тощо (Є.А.Маслико).

Розглядаючи жести за ступенем їх самостійності чи співвіднесеності з мовленням, виділяють: а) жести, які супроводжують мовленнєве висловлювання або його частину; б) жести, які замінюють мовленнєве висловлювання або його частину (З.І.Нуртазіна). У першому випадку відношення між кінемою і словом надзвичайно рухливі й різноманітні. В інших – жест дописує, завершує висловлювання, добудовує обірваний синтаксичний ряд, заперечує значення слова, зводячи нанівець пряму семантику мовлення. Кінесичний супровід мовленнєвого акту може по-різному впливати на його семантику, а саме:                    1) підтверджувати смисл висловлювання; 2) заперечувати смисл; 3) доповнювати смисл (А.В.Блінова).

Частіше за все кінеми, які супроводжують мовленнєву репліку, вживаються для досягнення однозначності висловлювання, підтверджуючи його смисл. Якщо між словом і жестом установлюється безпосередній зв’язок, то функцією жеста є підтримка і підсилення семантики слова.

Психологами встановлено, що семантична інформація, яка передається невербальними знаками в процесі комунікації, іноді вступає у протиріччя з інформацією, яка передається  вербальними засобами. Якщо є протиріччя між вербальними компонентами висловлювання та переданою супроводжуючим кінесичним елементом інформацією, то саме кінесичні засоби визначають його зміст (І.М.Горєлов, О.О.Леонтьєв, К.П.Сєдов).

Для з’ясування семантичної природи кінем та їх фразеотворчої активності ми враховуємо класифікацію кінесичних засобів (З.І.Нуртазіна), яка дозволяє  виділити серед них дейктичні (вказівні), описові, символічні, підсилювальні та образливі жести, що виконують емотивну, конотативну, референтну, метакінесичну і фатичну функції (Р.Якобсон). Фразеологізми з кінесичним компонентом розглядаються в дисертації як номінативні одиниці, що використовуються у новій для них функції найменування для вербалізації кінем.

Дейктичні жести скеровують увагу адресата на конкретний денотат. Вказуючи головою, рукою, пальцем на предмети, людей, тварин: тit Finge (тіt deп Finger) auf j-n zeigen (weisen), комуніканти одночасно виокремлюють просторові координати: там, внизу, нагорі, збоку, в кутку тощо, що уможливлює адекватне розуміння жеста адресатом. Іноді зазначені жести, співвідносячись           з абстрактними узагальненими істинами (Ч.Морріс), вказують на щось            приблизне, не до кінця зрозуміле: тіt dеп Нändеп rеdеп; тit grösser Geste     erklären. У цьому випадку відсутня співвіднесеність між дейктичними жестами       і відповідними денотатами.

За допомогою описових жестів комунікант будує модель об'єкта-денотата, тому що жести цієї групи схожі зовні на денотат. Такими є кінесичні форми вираження геометричних фігур, розмірів (довжини, ширини, висоти), форми поверхні (гладенька, з виступами, хвиляста), виконання дій (рахувати гроші, стріляти, палити, рубати, вішати, дзвонити по телефону, спати та ін., підкликати кого-небудь, бити кого-небудь) тощо: bis über die (beiden) Ohren; in die Hände klatschen; einen Finger nach dem anderen entgegenstrecken — рахувати, лічити, розгинаючи пальці один за одним (німці при лічбі не загинають, а розгинають пальці по черзі, починаючи з великого).

Описові кінеми, зазвичай, однаково сприймаються навіть іншомовним адресатом, хоча зовнішні форми виконання можуть мати особливості, характерні лише для спілкування в певному лінгвокультурному соціумі (Д.Г.Мальцева, А.Піз). Як показують спостереження, іноземці досить часто користуються такими жестами в побутових ситуаціях.

На відміну від двох попередніх груп, символічні жести відрізняються найбільшою кодифікацією, непрозорістю мотивації, незалежністю (відносною) від контексту. Вони виражають абстрактний зміст, який закріпився за даним типом знаків за так званою “соціальною домовленістю” (О.Ф.Лосєв).

За допомогою символічних жестів підкреслюється соціальний статус мовця, його походження та виховання (J.Haltrich, F.Kraas, W.La Barre). Чим вищий соціальний чи професійний щабель посідає людина, тим простіше їй спілкуватися вербально. Соціальним і професійним статусом визначається також кількість жестів і рухів.

При описах етикетних ситуацій значну роль відіграє національно-культурна специфіка. Вона закріплюється не лише у мовленнєвій поведінці при вербалізації її з урахуванням вікових, статевих і соціальних характеристик.

Так, семантичний діапазон жеста “бити по руках” -  еtw. durch einen (тіt еіпет) Напdschlag besiegelп (bekräftigen), запозичений українцями і німцями на арабському Сході, де ним виражали скріплення торговельної угоди, розширився, тобто зазнав генералізації. В українському та німецькому спілкуванні цим жестом супроводжується досягнення будь-якої домовленості.

Символічні жести здатні передавати не лише інтелектуальну, але й емоційну інформацію: задоволення, зловтіха передаються за допомогою жеста, який вербалізовано у ФОК sich (D) dіе Нäпdе rеіbеп – “потирання рук”; щирість - жест “прикладання руки до грудей” - Напd  аиfs Неrz  тощо.

Підсилюючі жести. Окрім жестів, які мають самостійну семантику, у кінесиці є також соматизми, які вживаються для підсилення змісту вербальних висловлювань. До них, перш за все, належать жести ораторського мистецтва: помах руки або рук; протягнена долоня; прикладена до серця долоня;               стиснена в кулак рука тощо. Сюди ж відносять також вербальні компоненти вербально-кінесичних єдностей на зразок “так і кивок голови”, „ні та похитування головою“, „навряд чи та пожимання плечима“. Вони вживаються комунікантами навіть в умовах обмеженої видимості, що не є типовим для інших кінем.
Пор. “Dапіеl spürte, wie der Junge in der Dämmerung mit dem Kopf nickte, um seiner Erzählung Nachdruck zu geben” (B.Brecht). Подібні жести можуть уживатись і при відсутності партнера комунікації.

В окрему групу ми виділяємо лайливі (інвективні) жести, під якими розуміємо грубі, вульгарні жести, що використовуються у мовленні з метою, перш за все, образити партнера комунікації. У німецькому спілкуванні це жести:
Lеск тісh ат Аrsch; Lange Nase; du kriegst auf die Löffel.

Складність і специфіка фразеологічних зворотів з кінесичним  компонентом обумовлена, перш за все, їх семантичною структурою, а саме: поєднанням в одній мовній одиниці прямого та переносного значення, тобто суміщеністю значень,          а також багатозначністю жестикуляторно-мімічної основи. Пор.: die Lippen aufwerfen (schürzen, hängenlassen) – 1) надувати, закопилити губи; 2) образитися; schmale Lippen bekommen – 1) стулити губи;  2) розсердитися; sich auf die Lippen beissen – 1) прикусити губи; 2) стримувати гнів, сміх тощо.

Факти мови засвідчують, що палітра жестів та міміки є різноманітною                  і національно специфічною: 1) жести-синоніми: для вираження гніву, невдоволення: mit den Füssen strampfen, die Fäuste ballen,  j-m die Faust zeigen,         die Brauen runzeln; для вираження зневаги, байдужості: j-m (einer Sache D)               den Rücken kehren (bieten, wenden, zukehreп, zeigen); 2) жести-варіанти: для вираження страху, переляку, здивування: grosse Augen machen; den Kopf hängen (sinken) lassen; для вираження бундючності, гордовитості, гідності, пихатості:         den Nacken hochtragen; den Kopf hochhalten; die Nase hochtragen; для вираження невпевненості, розгубленості, збентеженості: mit den Ohren schlacke ; einen roten Kopf bekommen; 3) жести-омоніми та багатозначні жести (межі між останніми дуже нечіткі). Тут можна говорити про багатозначність жестів: j-m Hand bieten (reichen); j-m die Hand geben (entgegenstrecken); протягти, подати руку кому-н.          (на знак примирення, на знак допомоги кому-н. у чому-н.; на знак прохання,           або вітання; поздоровлення тощо).

Розділ 2. “Особливості фразеологічних одиниць із кінесичним компонентом у сучасній німецькій мові як знаків вторинної номінації”. Формування смислу вторинних номінацій відбувається внаслідок семантичного переосмислення значення тих слів, які використовуються в новій для них функції найменування. Під фразеологічним переосмисленням розуміється часткова або повна зміна значення фразеологізма, яке базується на семантичному зрушенні (О.В.Кунін), коли його компоненти зазнають модифікації, через що відбувається актуалізація потенційних сем і погашення основної семи. Основою для переосмислення слугує культурна та етнокультурна інформація, які закріплюються в семантичній структурі досліджуваних мовних одиниць, провідну роль у цьому процесі відіграє кінесичний компонент. Вербалізації кінесичних явищ, які є основою для виникнення ФО, притаманний різний характер семантичних змін: звуження та розширення семантичного обсягу ФО. Напр.,              у семантичній структурі номінації мімічного руху “die Sti runzeln” основою            є сема “незадоволення”, пор.: “Werde ich von Her Schmiedt eine Postkarte aus dem Ausland erhalten?” wollte Frau Schönler noch wissen. “Mein Sohn sammelt Briefmarken”. Aber Stohl runzelte die Sti und bedaurte. In dem er Frau Schönler nachdenklich ansah: “Wohl kaum, denn von solchen dienstlichen Reisen schickt man gewöhnlich keine Postkarte...” (H.G.Konsalik). У переосмисленій одиниці відбуваються семантичні зміни: у значенні ФОК послаблюється сема “дія”, через що на перший план висуваються абстрактні семи, індукується нова сема “осуд”, пор.: “Unsere Grosselte würden so ungefähr über alles, was unsere Jugend treibt, die Sti runzeln” (H.Böll).

Своєрідність ФОК німецької мови полягає в тому, що їх вихідні словосполучення являють собою експліцитні вербальні структури, тобто ці ФО мають денотати, які, у свою чергу, є знаками іншої (кінесичної, невербальної) системи і одночасно входять у різні концептуальні системи: з одного боку,             це – фізичні рухи, з іншого – це абстрактні поняття, що позначають емоційний стан суб’єкта.

Більшість ФОК німецької мови (67%) утворено від вихідних одиниць метафоричним перенесенням з їх денотата на денотат ФОК, а також унаслідок метонімічного перенесення (33%), де зв’язок між значенням ФО і його вихідним словосполученням є тіснішим, ніж при метафоричному переосмисленні.

При метафоричному переосмисленні вільних словосполучень, що позначають міміку, жести, перенесення назви відбувається з денотата вихідного фразеологізма на денотат ФОК: mit Ohren schlacke – (досл. трясти вухами) – розгубитися; mit den Augen klappe (досл. хлопати, грати (блимати) очима) – кокетувати; бісики пускати; die Hände sinken lassen – (досл.  опустити руки) – від розпачу, поразки) зневіритися, відмовитися (від боротьби); mit Finger auf j-n zeigen – (досл.  вказувати на кого-н. пальцем) висміювати кого-н.

В усному фамільярному мовленні вживаними є також ФО, що виражають стан і дії людини в метафорах, запозичених із тваринного світу: j-m die Krallen zeigen – показувати кігті (показати готовність дати відсіч (відсіч)                     кому-небудь); die Krallen einziehen – ховати кігті (коготки), виявляти             зовнішню  дружелюбність; die Zähne fletschen – 1. (o)cкалитися, вищірятися (погрожувати);  2. cкалити зуби.

Метонімічне перенесення, як і метафоричне – це результат ментального процесу, який відображає причиново-наслідкові зв’язки між предметами                      і явищами навколишнього світу. ФОК, які виникли внаслідок метонімічного перенесення найменування на позначення явищ внутрішнього світу людини на зовнішні явища, є характерними для носіїв німецької мови:  die Augen (weit) aufreissen – витріщити очі, роззявити рота (від подиву, переляку);  ein langes Gesicht machen (ziehen) – мати розчарований вигляд;  die Sti runzeln (über etw.) – хмуритися, дивитися осудливо на що-н.;  die Nase (über j-n, etw.) rümpfen – презирливо кривитися, робити незадоволену міну; den Kopf hängen lassen – похнюпити голову, занепасти духом  тощо. Спільне значення “емоції”, як у наведених прикладах, де емоційний стан людини описується через зовнішній вияв цього стану, уможливлює об’єднання ФОК в окрему групу. В основу виникнення цих одиниць покладено спостереження за поведінкою людини.

Аналіз ролі найуживаніших компонентів-кінем у формуванні цілісного фразеологічного значення дозволяє виокремити низку семантичних полів,                  які об’єднуються за тематичним принципом. У зазначених семантичних полях чітко виявляються мікротеми з однотипним складом семем. Найпродуктивнішими є такі семантичні індикатори: Auge (23%), Hand (19%), Kopf (13%), Finger (9%), Bein (9,5%), Fuss (7%) та ін.

               Частина досліджуваних ФОК німецької мови (19%) відтворює національну специфіку, зумовлену самобутньою особливістю історичної долі, духовної культури носіїв мови, своєрідністю її лексико-семантичної системи, а також розбіжністю асоціативно-образного мислення представників різних етносів. Так, наприклад, походження звороту die Hand für etw. (j-n) ins Feuer legen (ручатися головою за кого-н.) пов’язане з середньовічними “судами божими”. Звинувачений повинен був витримати пробу вогнем: тримав певний час руку у вогні, або голою рукою виловлював з киплячої води яку-небудь річ, або ж відносив на певну відстань розпечений шматок заліза. Після цього руку забинтовували; невинним вважався той, у кого вона швидше гоїлася. При становленні цього фразеологізму образ був актуальним, зрозумілим. Із часом звичай зник, образ утратив свою актуальність і відійшов у забуття, а вираз залишився й існує понині. Він уживається у значенні “відповідати, ручатися головою за кого-н., що-н.”.

 Розділ 3. “Варіювання досліджуваних фразеологічних одиниць та їх лексико-семантичні парадигми”. У колі фразеологічної проблематики чи не найбільшу складність викликає проблема варіативності фразеологізмів. Особливо актуальною є ця проблема в плані лексикографічного опрацювання усталених комплексних знаків, адже тут можна припуститися небажаних  помилок: по-перше, об’єднати у вигляді варіантів різні ФО і, по-друге, виділити в самостійні одиниці власне варіантні утворення того самого фразеологізму, тобто не розрізнити варіанти від синонімічних одиниць.

Специфіка ФО, що є нарізно оформленими мовними утвореннями, передбачає можливість різних семантичних і структурних модифікацій.

Дослідники синонімів та варіантів ФО (О.С.Кубрякова, І.А.Федосов, Т.З.Черданцева, І.І.Чернишова) пропонують такі критерії визначення варіантів:           1) при зміні лексичного складу ФО залишається незмінним її основне фразеологічне значення; 2) зміна граматичних форм наявних лексем не впливає               на загальну граматичну характеристику ФО та її функцію; 3) варіанти можуть мати однакову стилістичну характеристику, однакову чи близьку образність та ін. Отже, варіанти, рівнозначні у семантичному та стилістичному планах, взаємозамінні. При віднесенні фразеологічних одиниць до варіантів спираємося на їхню семантичну тотожність, однотипність структури і спільність внутрішньої форми досліджуваних мовних знаків.

          Для утворення фразеологічних варіантів використовуються різні засоби: лексичні, граматичні, фонетичні. Варіація форми та лексичного складу ФОК              не відбувається довільно, вона визначається мовною системою та регулюється нормою і традицією вживання, тобто варіація піддається “тиску” з боку мовної системи. Більшість німецьких ФОК (79%) зазнали у процесі розвитку і структурних, і семантичних видозмін.

Аналіз досліджуваного корпусу ФОК німецької мови в аспекті їх варіювання дозволяє виокремити такі типи варіацій: лексичні, морфологічні, синтаксичні
та комбіновані.

Найпоширенішим типом варіативності у сфері ФОК німецької мови є лексичне варіювання (76%), до якого належать зумовлені світобаченням носіїв мови лексичні заміни з широким діапазоном варіацій, а саме: варіативність синонімічних замін у компонентному складі: 1) іменниками: sich (D) vor Lachen die Seite (den Bauch) halten – рвати кишки, аж за боки братися від сміху; mit den Händen (Armen) agieren – жестикулювати, розмахувати руками; mit scheelem Blick (mit scheelen Augen) ansehen – скоса дивитися на кого-н., неприязно ставитися до кого-н., чого-н.; die Faust in der Tasche (im Sack) machen – погрожувати кому-н. за спиною; 2) прикметниками: feuchte (nasse) Augen bekommen – заплакати, пустити сльозу; ein anderes (neues) Gesicht aufsetzen – змінити вираз обличчя; надіти маску; die gekränkte (beleidigte) Leberwurst spielen – надувати губи; впадати в амбіцію; 3) дієсловами: die Nase rümpfen  (ziehen, verziehen, krausen) – презирливо кривитися, робити незадоволену міну; die Lippen aufwerfen (hängenlassen, schürzen) – надути, закопилити губи (образитися);                4) дієсловами, які синонімічні лише в одному зі своїх значень: sich (D) den Schlaf aus den Augen wischen (reiben) – продирати очі зо сну; дієсловами, які є тематично спорідненими словами, або ж асоціативно близькими словами: j-n mit (seinen) Blicken durchbohren (töten) – пронизувати поглядом кого-н., einе Schnаиze ziehen (machen) – зробити гримасу, закопилити губу тощо.

Морфологічні зміни словоформ компонентів ФОК залежать, з одного боку, від лексико-граматичних властивостей фразеологізмів, ступеня їх семантичної спаяності, а з іншого − від структурного типу мови. Кількість морфологічних варіантів ФОК німецької мови не дуже велика (7%), що свідчить про стійкість граматичних форм досліджуваних одиниць. Проте нами виявлені такі: 1) варіації іменникових форм: Aug und Ohr (Augen und Ohren) aufhaben (offenhalten) – бути дуже уважним, пильним; 2) варіації прийменників: die Augen rollen – mit den Augen rollen – вирячити очі (від люті); 3) варіації форм  відмінків іменних ФО: sich auf (vor) die Brust schlagen  – бити себе в груди, запевняти в (чому-небудь); 4) заміни артикля присвійним займенником: die Hände (sich D seine Hände) mit etw. beschmutzen – заплямувати своє ім’я, забруднити свої руки чим-н. Іноді замінюється заперечне слово: keinen (nicht einen) Finger krümmen (krumm machen, rühren) – і пальцем не кивнути, не ворухнути; і за холодну воду не взятися;                  і часова форма дієслова: da bleibt (blieb) kein Auge trocken – 1. очі у всіх на мокрому місці, усі пролили сльозу; 2. усі сміялися до сліз.

ФОК німецької мови, що являють собою синтаксичні фразеологічні варіанти, небагато (4%). Їм  властива інверсія компонентів, можливість німецького дієслова керувати різними відмінками іменника: von einem Ohr zum anderen
lachen – über beide Ohren weg lachen – широко посміхатися; j-n schief ansehen – j-m einen schiefen Blick zuwerfen – дивитися скоса на кого-н. тощо. Поширеними варіантами у складі ФОК є повні і скорочені різновиди однієї і тієї ж ФО, в якій редукуються різні компоненти (іменники, прикметники, прислівники): den Blick senken (zu Boden schlagen) – опустити очі. Спостерігається також широке застосування вклинювання компонента – іменника: j-m fallen (vor Müdigkeit) die Augen zu – у кого-н. очі злипаються (від утоми), прикметника: grosse Augen machen – зробити великі очі, дуже здивуватися, прислівника: die Augen (weit) aufreissen – витріщити очі, роззявити рота (від подиву, переляку) тощо.

Комбінована варіативність поєднує в собі лексичну, морфологічну і синтаксичну: mit der Hand umherfahren /mit den Händen/ mit Händen und Füssen reden – жестикулювати); лексичну і морфологічну: ein Loch (Löcher) in den Himmel (in die Luft, in die Wand) gucken (starren, stieren) – дивитися відсутнім поглядом, утуплювати очі в одну точку.

Спостереження над розвитком досліджуваних мовних одиниць надають підстави твердити, що фразеології властиві певні внутрішні системні закономірності, зокрема такі відношення, як синонімія, антонімія та полісемія.

Слідом за О.Б.Сабіровою, Т.З.Черданцевою та І.І.Чернишовою під фразеологічними синонімами розуміємо різноструктурні й одноструктурні ФО, які мають спільний поняттєвий зміст при неадекватній образній мотивації одиниць і можливих розбіжностях в семантичних відтінках, функціонально-стилістичній приналежності і сполучуваності. Ці синоніми існують у словниковому складі  протягом століть і не виявляють тенденції до зникнення, а навпаки постійно поповнюються новими синонімічними ФО. Значення і стилістичне забарвлення багатьох ФОК повністю збігається, але це не робить їх у мові абсолютно тотожними тому, що образи, які слугують основою для узагальнення, завжди різні і кожен із них діє по-різному.    

Значення ФОК вступають у зв’язки і відношення не лише зі значеннями ФОК, – їх значення перебувають у певних відношеннях і зв’язках зі значенням лексичних одиниць. Зв’язки і відношення між ФОК ми називаємо внутрішньорівневими, а зв’язки та відношення між ФО і словами – міжрівневими.

Аналіз синонімічності ФОК на матеріалі німецької мови виявив, що              ФОК-синоніми (27%) – явище досить поширене. Фразеологізми-синоніми з кінесичним компонентом утворюють декілька груп: ФО з бінарною структурою (92%) (j-m durch die Finger sehen  – ein Auge zudrücken – (ставитися поблажливо до кого-н., дивитися крізь пальці на чиї-н. вчинки); j-d trägt die Nase hoch – sich in die Bruch werfen – дерти носа, гнути кирпу, бундючитися, напускати на себе пиху; ФОК, синонімічний ряд яких складається з трьох (4%), чотирьох (2,5%), п’яти              і навіть більше компонентів (1,5%): Augen machen wie ein (ab)gestochenes Kalb – die Augen aufreissen – Augen und Nase ⁄ Augen und Ohren aufsperren  – вирячити очі (від подиву, переляку); j-m läuft es kalt den Buckel herunter (über den Buckel) – es wird j-m eiskalt – die Haut schauderte j-m – es überläuft  j-n kalt – es läuft j-m kalt über den Rücken – ein (kalter) Schauer läuft j-m über die Haut (über den Leib) – у кого-н. мурашки бігають по тілу; у кого-н. мороз поза шкірою пробігає.

Фактичний матеріал засвідчує, що міжрівнева синонімія в основному охоплює семантичні поля, пов’язані з людиною, її внутрішнім світом та фізичним станом. Найпродуктивнішою серед досліджуваних мовних одиниць є група ФОК, що перебувають у синонімічних відношеннях зі словами семантичного поля “людина”: Gebärden machen – gestikulieren;  die Farben von geronnener Milch bekommen, an Gesichtsfarbe verlieren, die Farbe verlieren – erbleichen тощо.

На відміну від синонімії, явище антонімії у фразеології є досить              рідкісним (Л.П.Зіміна, О.М.Міллер, Т.О.Павленко). Значення фразеологічних антонімів мають спільну сему або архісему, за якою їх відносять до єдиного родового поняття, та диференційні семи, що надають їм протилежних значень. Розрізняють абсолютні, відносні та ситуативні фразеологічні антоніми.

ФОК-антоніми поділяються на одноструктурні (однотипні) і різноструктурні (різнотипні). Одноструктурні ФОК-антоніми завжди абсолютні,         у своєму складі мають не лише спільні компоненти, а й антонімічні або заперечення, у них однакова синтаксична структура і одне джерело походження: Farbe bekommen (порожевіти, вкритися рум’янцем; видужати (про хворого) –
die Farbe verlieren (збліднути); den Blick heben (звести очі) – den Blick senken
(zu Boden schlagen) (опустити очі). Різноструктурні ФА мають різну синтаксичну структуру і, зазвичай, різні джерела походження. У них можуть протиставлятися як ФО з кінесичним компонентом, так і фразеологізми з компонентом інших концептуальних сфер: rot anlaufen (почервоніти, зашарітися) – das Blut ist j-m aus den Wangen gewichen – alles Blut ist aus  j-s Gesicht gewichen (хто-н. дуже зблід;  уся кров відхлинула від чийого-н. обличчя; gute Miene zum bösen Spiel machen (робити добру міну при поганій грі) – keine Miene verziehen (і виду не подати,            і оком  не моргнути).

У сучасному мовознавстві утвердилася думка, що явище полісемії у сфері лексики є загальновизнаним, тоді як у сфері фразеології воно заперечується деякими мовознавцями (О.І.Єфімов, В.Ф.Рудов, В.М.Телія), або ж визнається обмеженим у зв’язку з тим, що значення ФО є менш диференційованим, ніж значення слова, то й полісемія є обмеженим явищем у сфері фразеології (О.В.Кунін, Л.І.Сахарчук, Л.Г.Скрипник, І.І.Чернишова). Досліджувані ФО, як і вільні словосполучення, функціонують у мові в тісному зв’язку з іншими мовними одиницями, сполучуючись з ними.

На відміну від лексичної фразеологічна багатозначність поширена значно менше і за загальним обсягом, і за кількістю значень окремих одиниць (9% від загальної кількості ФОК). Специфікою структури та семантики фразеологізму зумовлюються обмежені можливості його лексико-семантичних варіантів. Така властивість фразеологічної полісемії пояснюється, на нашу думку, складністю смислової структури ФО як знаків вторинної номінації.

Аналіз фактичного матеріалу дає змогу об’єднати багатозначні ФОК у дві групи: за кількістю лексико-семантичних варіантів та за участю частин мови, що вербалізуються. ФОК німецької мови є в основному двозначними (92%):  sich auf die Lippen beissen: 1) прикусити губи (від злості, лютості); 2) стримувати сміх; dasitzen (dastehen) wie bestellt und nicht abgeholt: 1) сидіти (стояти) з нудьгуючим виглядом; мати розгублений вигляд; 2) сидіти, склавши руки; тупцювати на місці; j-m eine Nase drehen (j-m eine lange Nase machen): 1) наставити носа кому-н., залишити з носом кого-н., обдурити кого-н.; 2) показувати носа кому-н., дражнити кого-н.; Stielaugen machen (bekommen, kriegen): 1) вирячувати очі (від здивування); 2) їсти очима (кого-н.), жадібно дивитися (на що-н.). Кількість фразеологізмів із розгалуженішою семантичною структурою невелика (8%), напр., тризначні ФОК: j-m (einer Sache D) den Rücken kehren (bieten, wenden, zukehren, zuwenden, zeigen): 1) повертатися спиною до кого-н. (виявити байдужість, зневагу); 2) відмовлятися від чого-н., зрікатися чого-н., виходити (з якої-н. організації); 3) залишати що-н. (батьківщину). Більшість (94%) багатозначних ФОК німецької мови – дієслівні: das Maul (weit) aufreissen: 1) говорити грубощі; горланити, горло дерти; 2) вихвалятися, хвастати; 3) über j-n ганьбити, плямувати, неславити кого-н.; Blut (und Wasser) schwitzen: 1) тремтіти від страху, обливатися холодним потом; 2) обливатися кривавим потом, знемагати (від надмірної фізичної праці або морального напруження); zu Stein erstarren:           1) закам’яніти, остовпіти, завмерти (від жаху); 2) закам’яніти, стати кам’яним (про обличчя) тощо. Інші лексико-синтаксичні угрупування представлені лише окремими одиницями, напр., прислівникові: leise weinend: 1) знітившись, похнюпивши голову, наче побитий; 2) боязко, несміливо, нерішуче.

Розвитку полісемії сприяють деякі особливості лексико-граматичної структури ФО. В основному це двочленні і тричленні структури за типом словосполучення. Утворюючи певну семантичну єдність, значення багатозначної ФОК пов’язані між собою завдяки подібності або суміжності реалій.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення стосовно вирішення наукової проблеми, що полягає у встановленні семантичних і структурних властивостей ФОК у німецькій мові, у визначенні шляхів і механізмів їхнього утворення, в установленні системного характеру кінесичного компонента значення фразеологізмів, його взаємодії з іншими компонентами семантичної структури номінативних одиниць, а також у висвітленні структурної, семантичної та національно-культурної специфіки досліджуваних одиниць.

Системний підхід до вивчення ФОК у сучасній німецькій мові та їх комплексний аналіз надав можливість установити, що досліджувані фразеологічні одиниці мають комунікативну вартість, здатність до саморегуляції та пристосування до умов комунікації, які можуть змінюватися і розвиватися під впливом як мовних, так і позамовних чинників.

Дослідження ФОК у сучасній німецькій мові показало, як відбувається збагачення та формування фразеологічної системи німецької мови новими одиницями, що позначають найрізноманітніші сторони життя та діяльності носіїв мови. При цьому в них зберігаються й вербалізуються уявлення народу про навколишній світ, етнокультурний та історичний процеси їх творення. Мовні чинники взаємодіють у процесі фразеотворення з етнокультурними та національно-ментальними. Особливості мислення носіїв мови з урахуванням специфічних рис, притаманних німецькому етносу, сприяють своєрідній вербалізації позамовної дійсності, не властивій іншим народам.

Установлено, що цілісне фразеологічне значення досліджуваних мовних одиниць формується на основі стрижневого компонента і йому притаманна певна динаміка (рухливість, змінність).

Виявлення структурних, семантичних, функціональних і стилістичних властивостей ФОК з урахуванням специфіки прояву національно-культурної семантики засвідчує, що досліджувані мовні одиниці відображають етнокультурне світобачення.

Аналіз показав зміну семантики тих компонентів ФОК, які використовуються у новій для них функції найменування, тобто це може             бути часткова або повна зміна значення, що базується на семантичному           зрушенні, в результаті якого відбувається актуалізація потенціальних сем і погашення основної семи. У дослідженні встановлено, що продуктивність різних кінесичних  компонентів у формуванні цілісного фразеологічного значення неоднакова. Нами виявлено такі форми семантичного зрушення: а) метафоричне переосмислення найменування, яке сприяє семантичному оновленню компонентного складу ФО; б) метонімічне переосмислення, яке здійснюється              на основі логічних відношень: причиново-наслідкових, просторових, локальних            та інших.

Варіантність – це здатність реалізації фразеологізму в різних формах, об’єднаних у єдине ціле завдяки інваріантним властивостям. Аналіз варіювання у сфері досліджуваних мовних одиниць уможливлює виокремлення таких типів варіацій: лексичні, морфологічні, синтаксичні та комбіновані, яким властивий широкий діапазон синонімічних замін певних компонентів ФОК: іменниками, прикметниками, дієсловами; варіації іменникових форм, заміна артикля присвійним займенником, варіювання часової форми дієслова, інверсія компонентів ФОК, редукція компонентів (іменників, прикметників, прислівників); поєднання лексичної, морфологічної та синтаксичної варіативності тощо.

Спостереження над семантичним розвитком досліджуваних  мовних  одиниць  засвідчують наявність внутрішніх системних відношень з різною продуктивністю: синонімічних (внутрішньорівневих та міжрівневих), антонімічних та полісемічних.

Вирішення поставлених у реферованій праці завдань має перспективу подальших фразеологічних студій у плані зіставного аналізу ФО з кінесичним компонентом німецької, української, англійської та інших іноземних мов; вивчення та аналізу німецьких ФОК у зв’язку з проблемами їх перекладу на українську мову. Доцільним є також вивчення лінгвокультурологічного аспекту ФОК у німецькій мові та в інших мовах.