МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИШКИ ПРИ АТРЕЗІЯХ У НОВОНАРОДЖЕНИХ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИШКИ ПРИ АТРЕЗІЯХ У НОВОНАРОДЖЕНИХ
Альтернативное Название: Морфофункциональная характеристика КИШКИ ПРИ атрезия у новорожденных
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Матеріал і методи дослідження. В основу виконаної роботи покладено матеріал дослідження 76 клінічних випадків, які для більш достовірної оцінки змін будови кишки при атрезіях було розділено на дві групи – основну та групу порівняння.


Матеріал дослідження. В основній групі (n=66) досліджували фрагменти кишки 50 новонароджених, оперованих у відділенні хірургії новонароджених Української дитячої спеціалізованої клінічної лікарні “Охматдит” з приводу атрезій кишки за період 2000-2005 рр. (38 новонароджених чоловічої статі, 12 новонароджених жіночої статі, віком від 3 до 10 днів, середній вік 6±1,4 дня). Хворим виконувалася резекція атретичної ділянки кишки разом з функціонально неспроможними преатретичним та постатретичним сегментами (50 випадків). У разі післяопераційної летальності дослідженню підлягали ділянки анастомозів (16 випадків з наведених п’ятидесяти). Таким чином, досліджувався операційний матеріал (резектовані сегменти кишки) та секційний матеріал – ділянки анастомозів у випадках їх неспроможності. Загалом післяопераційна летальність складала 32%, що співвідноситься з даними літератури.


В групу порівняння (n=26) були включені  фрагменти кишки новонароджених, що померли від причин, не пов’язаних з патологією шлунково-кишкового тракту, та досліджувалися в Централізованому патологоанатомічному дитячому відділенні м. Києва за період 2000-2004 рр. (14 новонароджених чоловічої статі, 12 новонароджених жіночої статі, віком від 2 до 30 днів, середній вік 11±1,8 днів). Так як від кожного померлого новонародженого забирався лише один фрагмент одного певного відділу кишки, кількість об’єктів дослідження співпала з кількістю клінічних випадків. Були досліджені фрагменти дванадцятипалої, порожньої, клубової та ободової кишок.           


Методи дослідження. З макроскопічних методів дослідження використовували опис макропрепарату при дослідженні неозброєним оком, а також за допомогою бінокулярної лупи.


Для мікроскопічних методів дослідження виготовлялися гістологічні зрізи на санному мікротомі МС-2 та заморожуючому мікротомі МЗ-2. Для світлової мікроскопії та мікрофотографії препаратів були використані мікроскопи Axioskop фірми “Carl Zeiss Jena”. Проводилося дослідження мікропрепаратів, забарвлених гематоксиліном та еозином, а також за методикою Ван-Гізон із забарвленням гематоксиліном та пікрофуксином.  З використанням спеціальних методик виявляли нервові елементи та кровоносні судини досліджуваних фрагментів, а також нервово-судинні взаємовідношення у них. Досліджували препарати, забарвлені метиленовим синім за методикою Ніссля для виявлення тіл нейронів за хроматофільною субстанцією Ніссля, а також з використанням імпрегнації нітратом срібла для виявлення тіл нейронів, їх відростків та нервових закінчень, а також кінцевих апаратів (методика Більшовського-Грос) та виявлення гемомікро-циркуляторного русла і нейровазальних взаємовідношень (методика Рассказової-Купріянова).


З використанням гістохімічних методик виявляли наявність кислих глікозаміногліканів за реакцією метахромазії з толуїдиновим синім при рН=5,0, а також за допомогою ШИК-реакції за Макманусом з реактивом Шиффа та йодною кислотою. Якісне виявлення нуклеїнових кислот було проведено за допомогою реакції Фельгена з реактивом Шиффа (фуксин-сірчиста кислота) для виявлення ДНК та реакції Браше з метиленовим зеленим та піроніном для виявлення РНК. Для контролю реакцій використовувалася рибонуклеаза. Виявлення активності АТФ-ази проводилося за методикою Вахштейна-Мейзеля з ацетатом свинцю. Активність ферменту виявлялась у накопиченні осаду сульфіду свинцю. Для визначення кислої та лужної фосфатаз проводилася реакція Гоморі з нітратом свинцю, внаслідок чого утворювався осад сульфіду свинцю, що виявляв активність ферменту. Виявлення активності ацетилхолінестерази було проведене за методикою Келле-Гоморі з ацетилхолінйодидом. Активність ферменту виявлялась у накопиченні осаду сульфіду міді (Д.С. Саркисов, 1995).


Морфометричне дослідження мікропрепаратів проводилося з використанням високочутливої відеокамери з комп’ютерною системою цифрового аналізу та обробки зображень Hitachi  SK-214XAI на персональному комп’ютері LG LS50, процесор Intel Celeron M 1,7 GHz, операційна система Microsoft Windows XP Home Edition. При виконанні досліджень дотримувались рекомендацій Г.Г. Автандилова (1990). Досліджували товщину шарів стінки кишки, показники стану слизової оболонки кишки (висота та товщина ворсинок, глибина крипт, висота епітеліоцитів, ядерно-цитоплазматичне відношення в них), показники стану кровоносних судин кишки (діаметр судин, товщина ендотелію, розміри ендотеліоцитів, товщина м’язової оболонки, зовнішній та внутрішній індекси Карногана, індекс Вогенворта), показники стану нервових елементів кишки (розміри та кількість нейронів в полі зору, розміри та площа гангліїв), а також показники нервово-судинних взаємовідношень в стінці кишки (кількість судин ганглія, діаметри артеріол, капілярів та венул, ємність судинного русла ганглія).


Статистична обробка результатів дослідження та їх графічне відтворення були виконані з використанням прикладних статистичних пакетів Statistica 5.11 та Statgraphics 4.0, а також програм Microsoft Word XP та Microsoft Excel XP у відповідності з вимогами до наукових робіт. При статистичній обробці результатів дослідження розраховувались: середня арифметична величина згрупованого ряду (М), середня похибка середньої арифметичної (m). При оцінці суттєвості різниці між середніми та відносними величинами розраховувався коефіцієнт достовірності (р) за критерієм Стьюдента.


Результати дослідження, їх аналіз і узагальнення. Для більшої послідовності та систематизації результатів дослідження вивчали зміни будови ділянки атрезії, преатретичного (проксимального) та постатретичного (дистального) сегментів кишки. Ділянки, що зазнали атрезії, характеризуються значними змінами анатомічної будови. М’язова оболонка органу зазнала майже повного фіброзного переродження, наявні множинні ділянки некрозу. Ядра гладеньких міоцитів просвітлені, еозинофілія цитоплазми знижена. Кровоносні судини кишки різко розширені, спостерігається адгезія еритроцитів до стінок судин. Це найбільш важкі прояви атрезії, повне виснаження компенсаторних механізмів. Безпосередньо ділянки атрезії являють собою чергування вогнищ фіброзу та некрозу, де важко оцінювати стан будь-яких елементів кишки. Проте відомо, що фіброз та викликаний ним стеноз з переходом в повну атрезію може бути наслідком локальної ішемії та викликаної нею гіпоксії. Отже, ці дані ще раз підтверджують судинну теорію розвитку атрезій кишки. В даному випадку вони стосуються атрезії з фіброзними тяжами та повної форми атрезії кишки.


В стінці кишки в межах ділянки атрезії в безпосередній близькості від ділянки рубцевої дегенерації спостерігається найбільша кількість нервових елементів, що зазнали деструкції або розвинених патологічно. Нервові елементи у стані подразнення спостерігаються тільки в тих місцях атретичної ділянки, де наявні хоча б деякі розвинені нейроцити та їх відростки. Ганглії, що розташовані в стінці атретичної ділянки, значно зменшені у порівнянні з нормою. Нейроцити цих гангліїв значно відрізняються один від одного за величиною та формою. Відмічаються великі нервові клітини, у декілька разів більші від інших нейроцитів. В ділянках ободової кишки, уражених атрезією, спостерігаються прояви деструкції та дегенерації нервових елементів поряд з явищами слабких реактивних змін.


Ділянки атрезії зазнають найбільше деструктивних змін як з боку нервового апарату, так і з боку гемомікроциркуляторного русла, що його живить. Реактивні зміни в мікроциркуляторному руслі майже непомітні. Зважаючи на малу кількість нейронів, більшість з яких представлена дегенеративно зміненими нейроцитами, мережа кровоносних судин у всіх відділах сегмента розріджена, міжсудинні співустя або відсутні, або дуже звужені. Спостерігається дезінтеграція нейровазальних взаємовідношень.


Будова слизової оболонки в преатретичному сегменті дванадцятипалої кишки при мембранозній формі атрезії характеризується такими змінами: спостерігається епітеліальний та підепітеліальний набряк, що передував десквамації верхівок ворсинок. Висота ворсинок становить 111,4±8,6 мкм проти 287,8±14,4 мкм в нормі. Крипти слизової оболонки мають вузький рівний просвіт, їх глибина 107,9±11,6 мкм проти 235,2±13,4 мкм в нормі. У власній пластинці слизової оболонки по всій довжині спостерігається поліморфноядерна лейкоцитарна інфільтрація, більш виражена у ворсинках.


При морфологічному дослідженні стінки преатретичного сегмента клубової кишки з боку слизової оболонки відмічається вкорочення ворсинок до 216,2±4,9 мкм та розширення крипт. В деяких ділянках слизової оболонки відсутній епітелій. Висота клітин епітелію знижується, клітини стають кубічними. Ущільнення епітеліальних клітин в даних зразках більш виражене, причому збільшується кількість келихоподібних клітин.


Морфофункціональна характеристика преатретичного сегмента ободової кишки виявляє в слизовому та підслизовому шарах множинні субепітеліальні набряки, що свідчить про часті супутні запальні процеси в слизовій оболонці та підслизовій основі. Епітелій слизової оболонки значно менше десквамований, ніж у преатретичних сегментах тонкої кишки. Крипти вкорочені до 128,7±2,9 мкм, просвіти їх розширені. В слизовій оболонці преатретичного сегмента кишки спостерігається збільшення клітин, що містять гранули ШИК-позитивних речовин. Неоднорідність епітеліоцитів, збільшення синтезу ДНК в ядрах клітин та збільшення кількості РНК в цитоплазмі клітин, особливо в келихоподібних клітинах слизової оболонки за таких умов хоча і свідчить про наявність компенсаторних процесів з боку слизової оболонки кишки, але показує повне їх виснаження та функціональну непридатність даного сегмента кишки.


Стосовно змін в м’язовій оболонці, в преатретичних сегментах кишок спостерігали значну гіпертрофію циркулярного м’язового шару у порівнянні з поздовжнім (товщина 351,4 мкм проти 40,2 мкм в нормі), гіперплазію гладеньких міоцитів, ділянки фіброзу зі значною кількістю елементів фібробластичного ряду сполучної тканини, ділянки поліморфноядерної лейкоцитарної інфільтрації за ходом кровоносних судин та у прошарках сполучної тканини між шарами м’язової оболонки. Разом із значною гіпертрофією спостерігається розшарування м’язової оболонки, її набряк. Часто виявляються ділянки роз’єднання м’язових шарів на окремі м’язові клітини внаслідок значного набряку. Таким чином, гістологічні та гістохімічні зміни в стінці преатретичного сегмента кишки свідчать про його високе функціональне навантаження та декомпенсаторні зміни. До декомпенсаторних проявів, поряд зі змінами в слизовій оболонці, слід віднести також і значну гіпертрофію м’язових елементів, що охоплює як м’язову пластинку слизової оболонки, так і м’язову оболонку кишки, а також функціональне перевантаження кровоносних судин.


В преатретичних сегментах тонкої кишки спостерігаються значні зміни з боку нервових клітин та їх відростків. Як компенсаторна реакція на гіпертрофію м’язової оболонки кишки розвиваються явища гіперфункції нейроцитів, що часто носить ознаки декомпенсації. На цьому фоні виявляється зниження активності АТФ-ази та кислої фосфатази в нейроцитах стінки кишки, як наслідок декомпенсованої гіпертрофії, що призводить до нестачі енергетичних субстратів. Морфологічними субстратами, що характеризують стан гіперфункції нервових елементів, є збільшення та зміна форми нейроцитів, потовщення їх відростків та їх варикозитет, значні потовщення на кінцях дендритів, нерівномірне сприйняття солей срібла тілом нейроцита та його відростками.


В преатретичних сегментах клубової кишки число нервових волокон, що мають ознаки подразнення, дещо менше. Це, можливо, пояснюється реституцією раніше змінених нервових волокон, яка, зокрема, проявляється їх дегідратацією. Нервові волокна, що не зазнали розпаду, лише зрідка мають залишкові явища дисхромії та місцевого набряку.


Морфометричне дослідження нервових елементів преатретичного сегмента кишки показує збільшення як мінімального та максимального, так і середнього розміру нейронів (мінімальний розмір – 44,35±6,78 мкм проти 42,34±5,56 мкм в нормі, максимальний розмір – 76,32±16,67 мкм проти 60,36±11,24 мкм в нормі). Для стану реактивного подразнення в умовах деком­пенсованої гіперфункції це природньо. На це вказує і збільшені розміри та пло­ща гангліїв, хоча і не такою значною мірою (розмір ганглія 857,34±78,29 мкм проти 755,67±98,36 в нормі, площа ганглія 15318,92±688,22 мкм2 проти 12342,23±559,63 мкм2 в нормі). Відповідно, зростає і відсоток дегенеративних форм нейронів (30,2% проти 10,1% в нормі). Але ці зміни є вторинними, зумовленими гіпертрофією преатретичного сегмента та реакцією нейронів на гіперфункцію кишки. За даних умов  ця гіперфункція є декомпенсованою, на що вказує і відсоток дегенеративних форм нейронів. За умов гіперфункції збільшуються також розміри та площа гангліїв.


В сегментах тонкої кишки, що зазнала атрезії, були виявлені суттєві зміни в гемомікроциркуляторному руслі, що забезпечують живлення стінки кишки, та, особливо, в її інтрамуральних нервових сплетеннях. Діаметри більшості інтрамуральних артеріол звужені до 20 мкм, а деяких до 16 мкм. Контури їх звивисті. Капілярні петлі гангліїв, в основному, правильної форми, але деякі з них мають незначну звивистість контурів. У звивистих клубочках гангліїв посткапіляри та венули розширені (діаметр останніх сягає 23-25 мкм, капілярні петлі дещо деформовані). Судинний рисунок на фоні нервових вузлів підсилений. При цьому ємність кровонос­них судин на одиницю площі нервових сплетень складала 6120000 мкм3 (при р<0,001) та в розрахунку на одиницю гангліонарної клітини (7320 мкмпри р<0,001). Капіляри, що йдуть вздовж нервових волокон та гангліїв, розширені, звивисті. Артеріоли стають ширше 30 мкм, деякі гілочки нерівномірно звивисті. Венули розширені до 30-60 мкм, деякі з них звивисті, що особливо характерно для анастомозуючих, причому, чим ближче до нервових вузлів, тим це більш помітно. Кількість артеріоловенулярних анастомозів зростає. Різко розширюються та стають звивистими співустя між окремими венозними гілочками.


У судинному сплетенні гангліїв венозні, капілярні та венулярні стов­бури розширені та звивисті, часто з колбоподібним здуттям стінок. Ємність кровоносних судин гангліїв збільшується майже в 2 рази – 7012000 мкм3 при р<0,001 на одиницю площі ганглія та 8440 мкм3 при р<0,001 в розрахунку на одну гангліонарну клітину.


Таким чином, компенсаторні механізми, що розвиваються в стінці преатретичного сегмента кишки, стосуються відносного збільшення ємності кровоносного русла нервових вузлів стінки кишки взагалі за рахунок розширення судин, головними чином, венозної ланки та капілярів. Циркуляторна гіпоксія зумовлює кисневе голодування тканин та венозний застій, а утруднення венозного відтоку, в свою чергу,  викликає розширення капілярів. В даному випадку внаслідок компенсаторної гіпертрофії спостерігаються різні зміни нервового апарату, які, в свою чергу, здійснюють вплив на гемодинаміку в стінці кишки.


Постатретичні сегменти тонкої кишки характеризується множинними дистрофічними змінами в усіх оболонках стінки кишки. В слизовій оболонці спостерігається виражена деструкція ворсинок та десквамація епітелію їх верхівок. У власній пластинці слизової оболонки часто спостерігається поліморфноядерна лейкоцитарна інфільтрація, більш виражена в області ворсинок. Крипти слизової оболонки мають нерівномірний вузький простір.


Постатретичні сегменти клубової кишки характеризуються такими патологічними змінами: слизова оболонка з підслизовою основою в стані набряку, в деяких ділянках відшарована. Наявні множинні ділянки десквамації епітелію. М’язова оболонка потоншена, спостерігається зменшення розмірів міоцитів при збільшенні їх кількості, що є ознакою патологічної гіперплазії м’язової оболонки. Досліджувані патологічні прояви у постатретичному сегменті свідчать про функціональну ненавантаженість його, адже гіперплазія міоцитів не супроводжується збільшенням їх розмірів, наявний лише поділ.


Постатретичні сегменти ободової кишки характеризуються менш вираженими змінами анатомічної будови. Вони менше зазнають функціональної навантаженості. Ворсинки слизової оболонки в деяких ділянках збережені, вони короткі, ущільнені, реактивні зміни слизової оболонки виражені менше та носять більш різноманітний характер.


У стінках кровоносних судин постатретичного сегмента відмічається зниження активності АТФ-ази, кислої та лужної фосфатаз, що може бути пов’язане з дистрофічними змінами постатретичного сегмента внаслідок функціональної ненавантаженості. Хоча фосфатазна активність в стінках кровоносних судин нерівномірна, в основному, вона знижена, як відносно групи порівняння, так і, звичайно, в порівнянні з такими змінами в преатретичних сегментах. Таким чином, в морфофункціональному дослідженні добре виявляють ознаки функціональної ненавантаженості постатретичних сегментів. І хоча дистрофічні прояви в даному випадку менш виражені, ніж в преатретичних сегментах, викликає сумнів функціональна придатність даних сегментів.


У постатретичних сегментах при обробці зрізів методом імпрегнації нітратом срібла за Більшовським-Грос спостерігаються нейроцити з вираженою деформацією тіла та утворенням множинних відростків. Комплекс морфологічних змін в нейроцитах інтрамурального нервового сплетення постатретичного сегмента тонкої кишки, описаний в даному дослідженні, є не тільки ознакою функціональної ненавантаженості нервових елементів даної ділянки кишки, але й проявом дегенеративних змін нейроцитів в умовах їх функціональної ненавантаженості. Особливо ці зміни виражені в постатретичних сегментах дванадцятипалої кишки. Крім того, спостерігаються ознаки хронічного подразнення нейроцитів. Можлива причина хронічного подразнення – деструктивні зміни в нефункціонуючих належним чином тканинах. Ознаками хронічного подразнення в даному випадку є: гідропія та вакуолізація цитоплазми, різні ступені тигролізу, а також двоядерцевість нейроцитів.


Велика кількість нейроцитів мають ознаки  дегенерації. Ядра в цих клітинах можуть бути розташовані по периферії. Відростки деяких нервових клітин, особливо великого розміру, часто потовщені. В інтрацелюлярному просторі нервових сплетень виявляються звивисті нервові волокна у стані дегенерації. В постатретичних сегментах ободової кишки спостерігаються менш виражені дегенеративні зміни. Вміст РНК в нейроцитах зменшений у порівнянні з нормою. Вивчення РНК в нейроцитах інтрамурального нервового сплетення постатретичного сегмента ободової кишки вказує, що деяка частина нейроцитів знаходиться на межі функціонального виснаження, проте деякі нейроцити виходять від цієї крайньої межі функціонального виснаження. Це свідчить про значні компенсаторні можливості інтрамуральних нервових клітин, а також про вторинність змін нервових елементів в даних сегментах кишки. Проте в деяких нейроцитах все ж таки спостерігаються реактивні зміни.


Постатретичні сегменти дванадцятипалої кишки характеризуються такими патологічними змінами гемомікроциркуляторного русла: артеріальні та венозні стовбури першого та другого порядків за діаметром не відрізняються від таких у нормі, хід їх в основному прямолінійний. Судинна мережа гангліїв дещо збіднена. По напрямку до середини сегмента ці зміни згладжуються. Ємність кровоносних судин вузлів складає 4550000 мкм3 при р<0,001, а в розрахунку на одну клітину 5800 мкм3 при р<0,001. На препаратах, імпрегнованих за Більшовським-Грос, багато нейроцитів гіперімпрегновані, їх ядра погано контуруються. Не у всіх клітин чітко виявляються відростки. Зустрічаються молоді форми клітин, зменшені в розмірах, округлої форми, з маленьким ядром без відростків. Збільшується кількість клітин-сателітів. В постатретичних сегментах порожньої кишки спостерігалися ознаки функціональної ненавантаженості гемо-мікроциркуляторного русла. Перигангліонарна судинна мережа складається з капілярів, діаметр яких коливається від 6 до 10 мкм. Вони мають невелику звивистість та утворюють навколо клітин дуги, петлі або кільця.


В стінці постатретичного сегмента ободової кишки відбуваються незначні зміни у порівнянні з нормою. Помітна гіпотрофія гладеньких міоцитів з потоншенням залозистого апарату. Частина капілярів, як і в нормі, лежить у межах 5-10 мкм від нейроцита. Судинна мережа гангліїв складається з капілярів, діаметр яких коливається від 6 до 10 мкм. Зрідка ганглії оточені розширеними та сильно звивистими капілярами. Більшість капілярів, як і в нормі, розташовується на відстані 5-10 мкм від нейроцита. Ємність кровоносних судин, як правило, нижче норми, але зустрічаються нервові вузли з підвищеною васкуляризацією. Нейроцити тут мають виражені ознаки деструкції. Показники сумарного діаметра судин ганглія загалом наближаються до норми або понижені. Всі ці зміни в нервовому апараті та гемомікроциркуляторному руслі постатретичного сегмента свідчать про дистрофічні структурні зміни навіть у цій функціонально ненавантаженій ділянці.


Дослідження ділянок кишкових анастомозів у випадках їх неспроможності при хірургічному лікуванні кишкових атрезій показує важливе практичне значення морфологічного дослідження атрезій кишечника. Виявлені дані свідчать про функціональну неповноцінність кишки на рівні накладання анастомозу. Тому було застосовано метод оцінки функціональної придатності кишки до накладання анастомозу залежно від патогенетичних типів атрезій кишки. Основою запропонованої методики стали критерії класифікації атрезій кишки, розроблені за патогенетичним принципом на основі проведеного морфофункціонального дослідження. За даними критеріями можна виявити такі основні патогенетичні типи атрезій кишки, взаємозв’язані з формами загальноприйнятої класифікації за макроморфологічними ознаками:


1. Патогенетичний тип атрезій кишки з первинними порушеннями розвитку кишкового епітелію. Цей тип відповідає мембранозній формі атрезії, яка найчастіше вражає дванадцятипалу кишку.


2. Патогенетичний тип атрезій кишки з первинними порушеннями розвитку судин брижі. Цей тип відповідає двом формам атрезії: атрезії з фіброзними тяжами та повній формі атрезії, які вражають як тонку, так і товсту, зокрема ободову, кишку.


3. Патогенетичний тип атрезій кишки з первинними порушеннями повороту кишкової трубки. Цей тип відповідає множинним формам атрезії зокрема, синдромові “пагоди”, що вражає практично весь кишечник.


Виходячи з даних дослідження, розроблено критерії нової класифікації атрезій кишки за патогенетичним принципом. Відповідно до класифікації рекомендована диференційована лікарська тактика при різних типах атрезій (рис. 1).


1. Патогенетичний тип з первинними порушеннями розвитку епітелію. Так як цей тип відповідає мембранозній формі атрезії, що найчастіше вражає дванадцятипалу кишку, зважаючи на досвід хірургічного лікування цієї форми атрезії та необхідність економної резекції дванадцятипалої кишки, рекомендується:


а) при локалізації ураження в дванадцятипалій кишці необхідна економна резекція, зважаючи на розмір та анатомічне положення цього органу. Тому резекції підлягають лише пре- та постатретичний сегменти з ділянкою атрезії;


б) при локалізації першого патогенетичного типу (що  відповідає мембранозній формі атрезії) в порожній, клубовій або ж ободовій кишках рекомендовано тактику, як при наступному патогенетичному типі.


 


2. Патогенетичний тип з первинними порушеннями розвитку кровоносних судин брижі відповідає атрезії з фіброзними тяжами та повній формі атрезії із судинною ланкою в патогенезі. Для цих форм застосоване вивчення морфофункціонального стану кишки на різних рівнях візуально незміненої ділянки (межі пре- та постатретичного сегментів). Виявлено, що лише на рівні найближчої до анастомозу порожньокишкової або клубовокишкової артерії стінка кишки має нормальну гістологічну будову у всіх зразках. Тому рівень резекції з приводу атрезій кишки у новонароджених має відповідати рівню найближчих до преатретичного та постатретичного сегментів порожньокишкових або клубовокишкових артерій. Якщо атрезія даного типу вражає дванадцятипалу кишку, рекомендується діяти так, як при мембранозній формі атрезії органа, тобто економну резекцію пре- та постатретичного сегментів, беручи до уваги розмір та анатомічне положення дванадцятипалої кишки.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины