АНАЛІТИЧНІ СИСТЕМИ НА ОСНОВІ СПРЯЖЕНИХ РЕАКЦІЙ ОКИСНЕННЯ ОРГАНІЧНИХ ВІДНОВНИКІВ ГІДРОГЕН(АЦИЛ)ПЕРОКСИДАМИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ У ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ АНАЛІЗІ : АНАЛИТИЧЕСКИЕ СИСТЕМЫ НА ОСНОВЕ сопряженных реакций окисления ОРГАНИЧЕСКИХ восстановителя водорода (ацил) пероксида И ИХ ПРИМЕНЕНИЕ В фармацевтического анализа

Краткое содержание

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета і основні задачі дослідження, наведені наукова новизна та практична цінність роботи.

         У першому розділі ‑ огляді літератури показані аналітичні можливості та перспективи застосування ефекту інгібування хемілюмінесцентних реакцій у фармацевтичному аналізі, розглянуті причини пригнічення хемілюмінесценції у водних розчинах.

Критично розглянуті хімічні реакції інгібіторів, які призводять до зменшення виходу хемілюмінесценції. Наведена класифікація інгібіторів за механізмом їх хімічної взаємодії з компонентами хемілюмінесцентної реакції. Антиоксиданти класу фенолів, ароматичних амінів та більшість інших інгібіторів знижують вихід світла в результаті дезактивації необхідних для виникнення хемілюмінесценції йон-радикалів ·О-О^–. Зроблене припущення, що інгібування хемілюмінесцентних реакцій сполуками з подвійним зв’язком C = N обумовлене координацією радикалів ·ОН до подвійного зв’язку, а відтак рекомбінацією новоутвореного радикалу з відповідальним за хемілюмінесценцію надоксид-радикалом. Обґрунтований вибір нової аналітичної хемілюмінесцентної системи H₂L – Н₂О₂ – Нb як основи для визначення лікарських та біологічно-активних речовин методом інгібування хемілюмінесценції.

         У другому розділі „Експериментальна частина” наведені дані про об’єкти дослідження – досліджувані субстанції та лікарські засоби, реактиви, апаратуру, методи та умови здійснення експерименту.

У третьому розділі „Кількісне визначення лікарських та біологічно активних речовин методом хемілюмінесценції за ефектом інгібування реакцій окиснення люмінолу в присутності гемоглобіну” розроблені методики та показана можливість визначення лікарських та біологічно активних речовин ‑ парацетамолу, кофеїну, катехоламінів (адреналін, допамін), флавоноїдів (рутин, кверцетин, дигідрокверцетин), кислоти аскорбінової та поліфенольних сполук (пірокатехін, кислота елагова) кінетичним методом за ефектом інгібування хемілюмінесценції нової аналітичної системи H₂L – Н₂О₂ – Нb.

Досліджена можливість визначення парацетамолу (ПЦ) в лікарських сумішах кінетичним методом інгібування хемілюмінесценції з використанням нової аналітичної системи H₂L – Н₂О₂ – Нb. Відомо, що взаємодія геміну Нb з гідроген пероксидом включає одноелектронні стадії, одна з яких призводить до утворення аніон-радикалу ·О-О^–, який відповідальний за виникнення хемілюмінесценції в досліджуваній системі. Характер світіння відображає нерівноважні умови виникнення хемілюмінесценції, яка залежить від концентрації інгібітора процесу, вірогідно, відповідного амінофенолу. Тому дослідження впливу ПЦ на хемілюмінесценцію в системі H₂L – Н₂О₂ – Нb викликає неабиякий як загальний науковий, так і практичний інтерес.

         Досліджений вплив порядку змішування розчинів H₂L, натрію гідроксиду, Н₂О₂, ПЦ та Нb та їх концентрацій на інтенсивність виникаючої хемілюмінесценції. Встановлено, що оптимальним є порядок змішування компонентів, коли останнім додається розчин Нb. Кількісне визначення ПЦ в препаратах виконували методом порівняння зі стандартом, використовуючи лінійні ділянки концентраційної залежності ΔI_хл. Інші компоненти комбінованих лікарських форм – кислота аскорбінова, феніраміну малеат у регламентованих кількостях не впливали на ефект інгібіторної дії ПЦ у хемілюмінесцентній реакції. Оптимальними концентраціями реактивів у даній хемілюмінесцентній системі є: с (NaOH)=0,035 М, с (Н₂О₂)=0,045 М, с (H₂L) = 2∙10^-4 М, С (Нb) = 3,75·10^-2 мкг/мл.