ФАСЦІОЛЬОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ У ЗОНАХ ЛІСОСТЕПУ І СТЕПУ УКРАЇНИ (ДІАГНОСТИКА ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ)

Краткое содержание

Матеріали та методи досліджень. Робота виконувалася протягом 2003-2008 років на базі лабораторій кафедри паразитології Полтавської державної аграрної академії, кафедри паразитології та токсикології Сумського національного аграрного університету, Полтавської медичної обласної біохімічної лабораторії та міської лікарні №4, Полтавської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, а також у господарствах Полтавської, Сумської, Дніпропетровської і Донецької областей.

Розповсюдження фасціольозу вивчали в 15 господарствах 12 районів Полтавської, 2 господарствах 2 районів Сумської, 1 господарстві Дніпропетровської областей та в приватних господарствах 3 районів Донеччини. Об’єктом досліджень були клінічно здорові та уражені фасціолами корови віком від 2 до 6 років. Проведені клінічні обстеження тварин та аналіз ветеринарної звітності обласних управлінь ветеринарної медицини. У господарствах в різні сезони року проводили відбір проб фекалій від тварин та досліджували методом послідовних змивів. Методику досліджень по можливості стандартизували, для  цього фекалії брали в кількості 3 г, посуд використовували однакового розміру. Всього було проведено 1761 копроовоскопічних досліджень від великої рогатої худоби.

Вивчення сезонної та вікової динамік фасціольозу великої рогатої худоби проводили в районах найбільшого поширення інвазії шляхом клінічного спостереження за 2392 тваринами та щомісячних гельмінтокопроовоскопічних досліджень 789 голів худоби.

Інтенсивність фасціольозної інвазії вивчали методом неповного гельмінтологічного розтину печінок (К.І. Скрябін, 1928) на м’ясокомбінатах Полтавської області. Всього проведено 1206 гельмінтологічних розтинів печінки від великої рогатої худоби різних статевовікових груп. Обстежено 9 га площі пасовищ із метою виявлення біотопів проміжних хазяїв Fasciola hepatica – молюсків Lymnaea truncatula, L. subangulata та інших. Визначена їх щільність за допомогою розбірного квадрату із дощок, із внутрішнім розміром 0,5х0,5 м при ширині дощок 20 см. Квадрат накладали на досліджувану площу й підраховували кількість молюсків у ньому.

При вивченні екології молюсків L. truncatula та L. subangulata в умовах зони Лісостепу України проводили польові та лабораторні дослідження. За період дослідження зібрано 486 екземплярів молюсків та проведено розтин 334 їх екземплярів.

Польові дослідження передбачали виявлення біотопів молюсків на території неблагополучних щодо фасціольозу господарств Полтавського, Котелевського та Карлівського районів  Полтавської області.

Для виявлення біотопів молюсків вивчали береги водоймищ та вологі ділянки пасовищ. При огляді берегів звертали увагу передусім на рослинність, а потім на дно водоймища. Огляд вологих ділянок пасовищ проводили у такий спосіб: вибірково проглядали ділянки площею 10 х 10 см, де спочатку продивлялися верхню частину рослин, потім прикореневу. Як правило, коли на певній території були молюски, то їх знаходили після огляду декількох ділянок. Кожен біотоп вивчався з позиції доступності для тварин.

Молюсків збирали вручну та за допомогою сачка з промиванням верхнього шару ґрунту товщиною  3 см. При ідентифікуванні молюсків співставляли їх зовнішні конхологічні ознаки з описаними в літературі (З.І. Іззатулаєв,

М.Д. Круглов, 1983; А.П. Стадніченко, М.М. Сластенко, 1992 та 2004).

У лабораторію молюсків доставляли в скляних банках, на дно яких розкладали зволожений грунт і траву, взяті з біотопу.

Паразитологічні дослідження молюсків проводили компресорним способом руйнування черепашок, (В.І. Здун (1961), А.І. Меремінський (1970)).

Вивчення репродуктивної здатності фасціол проводили шляхом відбору живих гельмінтів при гельмінтологічному розтині печінок на Полтавському м’ясокомбінаті. В подальшому гельмінтів поміщали по 10 екземплярів у чотири чашки Петрі. У перші дві чашки Петрі додавали свіжу жовч, взяту від забитих корів на Полтавському м’ясокомбінаті, а у дві інші – фізіологічний розчин. По одній чашці Петрі з фізіологічним розчином і жовчю ставили у термостат при температурі 37⁰С, а дві інші – залишали при кімнатній температурі 18-20⁰С. Підрахунок виділених фасціолами яєць проводили через 12, 24 і 42 години.

Вивчення строків розвитку та виживаємості яєць фасціол у кліматичних умовах Полтавської області проводили шляхом штучної закладки проб фекалій тварин з яйцями гельмінтів. Кожну пробу фекалій вагою 50 г поміщали в капроновий мішечок і вносили по 1000 екземплярів яєць, отриманих від фасціол. Кожного кварталу (взимку, навесні, влітку та восени) проводили закладку на поверхню ґрунту по 12 проб фекалій з яйцями фасціол. Умови досліду були наближеними до природних, аби проби фекалій зберігалися в довкіллі й їх легко можна було б взяти для проведення досліджень. Проби фекалій з яйцями фасціол, закладених щоквартально, досліджували кожного місяця. Виживаємість яєць фасціол у довкіллі визначали за кількістю мірацидіїв, які виходили із відмитих яєць гельмінтів, що були поміщені в термостат у чашки Петрі з водою (температура 27⁰С). В якості контролю були яйця фасціол, яких отримували від марит фасціол і поміщали їх в термостат у чашках Петрі з водою при температурі 27⁰С протягом трьох тижнів (період розвитку мірацидіїв).

Для гематологічних досліджень відбирали кров з яремної вени тварин до годівлі. Від кожної тварини кров брали у дві пробірки по 15–20 см³ (перша – стабілізована трилоном - Б, друга – для отримання сироватки крові).

Підрахунок кількості еритроцитів та лейкоцитів проводили за допомогою лічильної камери Горяєва. Вміст гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним методом (Е.А. Кост, 1975). Лейкограму виводили методом підрахунку окремих лейкоцитів у фіксованих мазках крові, пофарбованих за методом Романовського-Гімзи. ШОЕ визначали за методом Т.П. Панченкова (Е.А. Кост, 1975).

Визначення біохімічних показників крові тварин (активність ферментів АЛТ та АСТ, вміст загального білка, окремих його фракцій, вміст кальцію, фосфору, заліза, білірубіну, холестеролу, серомукоїдів) проводили за допомогою біохімічного аналізатора “Super Z-818” закритого типу (виробництво Японія). Підготовку проб і визначення показників проводили згідно з інструкцією до приладу.

Визначення локалізації фасціол у печінці тварин проводили шляхом повного гельмінтологічного розтину 100 печінок великої рогатої худоби.

Для гістологічного дослідження відбирали шматочки печінки, печінкові лімфатичні вузли, які фіксували в 10%-му водному розчині нейтрального формаліну, зневоднювали в етанолах висхідної міцності з наступним заливанням в парафін за схемою, запропонованою Г.І. Роскіним і Л.Б.Лєвінсоном (1957).

Зрізи виготовляли на санному мікротомі МС-2 й фарбували гематоксиліном Ерліха та еозином. Товщина зрізів не перевищувала 10 мкм. Світлову мікроскопію й фотографування одержаних гістологічних препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа та фотокамери OLYMPUS C-5050.

Всього досліджено 28 лімфатичних вузлів від 14 голів великої рогатої худоби, забитої на Полтавському м’ясокомбінаті. Для контролю відбирали печінкові лімфатичні вузли від корів, не уражених фасціолами. Гістологічні препарати досліджували мікроскопічно при збільшенні: х 100; х 120; х 150; х 200; х 300;

х 400; х 600.

Вивчення терапевтичної ефективності антигельмінтиків комбітрему і рафензолу проводили в період стійлового утримання тварин (листопад-травень) 2004-2007 рр. за показниками екстенсивності (ЕІ) та інтенсивності інвазії (ІІ) з наступним визначенням екстенсефективності (ЕЕ) та інтенсефективності (ІЕ).

Гематологічні дослідження проводили через 5 і 15 діб після застосування препаратів тваринам дослідних груп. У ці ж строки досліджували тварин контрольних груп.

Випробування антигельмінтиків проводили з урахуванням Міжнародних принципів Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, які використовуються для експериментів та з іншою науковою метою (Страсбург, 1985).

Статистично-математичну обробку одержаних результатів досліджень проводили на персональному комп’ютері з використанням програми Microsoft Excel for Windows 2002, визначали середнє арифметичне (М), його похибку (m), середнє квадратичне відхилення (Q) кожного члена варіаційного ряду від М, коефіцієнт варіації (Cv), рівень вірогідності (р), використовуючи таблицю Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розповсюдження фасціольозу великої рогатої худоби у зонах Лісостепу і Степу України. За результатами проведених власних копроовоскопічних досліджень протягом 2004-2007 рр. у зонах Лісостепу та Степу України фасціольозна інвазія становила 16,1% і 4,5%, відповідно. Змішана фасціольозно-дикроцеліозна інвазія становила 1,9% у зоні Лісостепу, в той час як у зоні Степу її не реєстрували. Фасціольозно-стронгілятозна інвазія органів травлення протягом досліджуваного періоду в зонах Лісостепу та Степу була на одному рівні – 5,1% та 5,6%, відповідно. Моноінвазія дикроцеліями в зоні Лісостепу становила 14,3%, а в зоні Степу – 1,4%. Значно перевищувала, в порівнянні з Степовою зоною, моноінвазія стронгілятами органів травлення в зоні Лісостепу. В Степовій зоні екстенсивність стронгілятозної інвазії становила 7,6%, а в Лісостеповій – 41,3%.

Дані гельмінтологічного розтину вказують на досить широке розповсюдження фасціольозу в зоні Лісостепу. Протягом періоду досліджень найвищі показники екстенсивності фасціольозної інвазії реєстрували в осінній (27,84%) та зимовий (27,8%) періоди.