БУТНІК-СІВЕРСЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ СПАДКУВАННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, охарактеризовано ступінь її розробленості в юридичній літературі та розкрито теоретичну основу дослідження, встановлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об’єкт, предмет і використані методи дослідження, висвітлюється наукова новизна одержаних результатів, розкривається їх теоретичне та практичне значення, включаючи відомості про впровадження, наводяться дані щодо їх апробації та надаються відомості про публікації автора за темою дисертації.
Розділ 1. «Загальні положення спадкування прав інтелектуальної власності» складається з 3 підрозділів, які присвячено дослідженню теоретичних засад спадкування, загальних підходів щодо права інтелектуальної власності, правовідносин у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та їх елементів.
У підрозділі 1.1. «Теоретичні засади спадкування» наведено огляд основних досліджень у сфері спадкового права, проаналізовано поняття спадкового права в об’єктивному та суб’єктивному розумінні, його предмет, метод та місце в системі права, розглянуто поняття спадкування, спадкового процесу, спадщини, розкрито види спадкування, питання часу та місця відкриття спадщини, сутність універсального та сингулярного правонаступництва, суб’єкти спадкового правонаступництва, сформульовано перелік особливостей спадкування як правового явища.
Підтримано позицію, згідно з якою спадкове право є окремою підгалуззю цивільного права, яка регулює суспільні відносини, що виникають у зв’язку з переходом прав та обов’язків померлої особи до її правонаступників.
Констатовано, що відсутність правової регламентації спадкування прав інтелектуальної власності per se як особливого об’єкта зумовлює необхідність у науковому дослідженні цього питання.
У підрозділі 1.2. «Право інтелектуальної власності: загальні підходи» проаналізовано поняття права інтелектуальної власності в об’єктивному та суб’єктивному розумінні, його предмет, метод, систему та місце в системі права, розглянуто майнові права інтелектуальної власності як об’єкт зобов’язальних (договірних і недоговірних) та спадкових відносин, а також співвідношення майна та майнових прав інтелектуальної власності.
За результатом узагальнення груп суспільних відносин, які регулюються правом інтелектуальної власності, визначено, що предметом права інтелектуальної власності є суспільні відносини у сфері створення результатів інтелектуальної, творчої діяльності та інших об’єктів права інтелектуальної власності, набуття, здійснення та захисту прав на ці об’єкти.
Обґрунтовано можливість застосування спадкового договору для передання майнових авторських прав. При його укладенні необхідно враховувати не лише вимоги законодавства щодо спадкового договору, але й тих положень, які стосуються безпосередньо істотних умов договорів про передання майнових прав інтелектуальної власності. Однією з особливостей такого спадкового договору є те, що здійснити його державну реєстрацію теоретично можливо лише після смерті відчужувача, оскільки саме тоді майнові авторські права будуть вважатися переданими.
У підрозділі 1.3. «Правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та їх елементи» розглянуто поняття правовідносин та спадкових правовідносин, виділено та проаналізовано правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності як окремий вид спадкових правовідносин, проаналізовано їх законодавче регулювання та досліджено структуру, що складається з об’єктів, суб’єктів та змісту; вивчено питання спадкування прав на деякі незасвідчені охоронним документом об’єкти інтелектуальної власності, а саме – суміжних прав, прав на комерційне найменування та комерційну таємницю; досліджено наступні аспекти спадкування прав інтелектуальної власності: спадкування за законом та за заповітом, право на обов’язкову частку, заповідальний відказ, покладання на спадкоємця обов’язку вчинення певних дій немайнового характеру, призначення виконавця заповіту, заповіт подружжя, відумерлість спадщини; розглянуто спадкові правовідносини з іноземним елементом, об’єктом яких є права інтелектуальної власності.
У підрозділі наголошується, що об’єкти правовідносин у сфері спадкування прав інтелектуальної власності доцільно поділити на дві групи: права інтелектуальної власності на засвідчені охоронним документом об’єкти та права інтелектуальної власності на незасвідчені охоронним документом об’єкти. З точки зору спадкування, такий поділ зумовлений критерієм безспірної можливості оформлення права на спадщину, яка їх включає, тобто одержання спадкоємцем у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину з зазначенням у ньому відповідних прав інтелектуальної власності. Безспірна можливість оформлення права на спадщину існує при спадкуванні прав інтелектуальної власності саме на засвідчені охоронним документом об’єкти.
З метою розширення можливостей захисту записів виконань від перекручень та спотворень запропоновано запровадити статтю в Законі України «Про авторське право і суміжні права», в якій передбачити охорону імені виконавця та недоторканості виконання після його смерті спадкоємцями, уповноваженою виконавцем особою та іншими зацікавленими особами.
Зазначено, що спадкодавець може в тому ж порядку, в якому передбачено призначення виконавця заповіту, вказати особу, на яку він покладає охорону його особистих немайнових прав інтелектуальної власності, зокрема, на авторство, авторське ім’я, недоторканість твору, захист своєї честі та репутації.
Розділ 2. «Спадкування авторських прав» складається з 2 підрозділів, які присвячено дослідженню правомочностей спадкоємців стосовно особистих немайнових прав автора та питання спадкування майнових авторських прав.
У підрозділі 2.1. «Правомочності спадкоємців стосовно особистих немайнових прав автора» наведено різні погляди щодо меж правонаступництва при спадкуванні авторських прав, розглянуто кожне з особистих немайнових прав (позитивних та негативних), а саме: право авторства, право на авторське ім’я (в тому числі право вибирати псевдонім), право на недоторканість твору та право на оприлюднення твору, досліджено питання їх безстроковості, охорони та реалізації після смерті автора.
Обґрунтовано та аргументовано позицію, згідно з якою авторство, ім’я автора та недоторканість твору охороняються безстроково як суспільний інтерес, а відповідні суб’єктивні особисті немайнові права автора – мають припинятися після його смерті, оскільки пов’язані з його особистістю.
Запропоновано в Законі України «Про авторське право і суміжні права» встановити, що, якщо автор під час публічного використання твору зазначав псевдонім або не згадував свого імені, то таким же чином ці та інші його твори мають використовуватися після його смерті, якщо заповітом не передбачено інше.
Встановлено, що, з юридичної точки зору, право охороняти недоторканість твору у спадкоємців померлого автора виникає не в порядку спадкового правонаступництва, а на підставі прямої вказівки закону.
Зазначено, що законодавство України не встановлює межі реалізації правомочностей спадкоємців стосовно охорони недоторканості твору, і про них можна лише здогадуватися, беручи до уваги доктринальні позиції, а це може призвести до зловживань самими ж спадкоємцями. Воно також не передбачає, які саме особи входять до кола заінтересованих осіб, які мають право охороняти недоторканість твору після смерті автора, що звісно може породжувати проблеми з захистом недоторканості твору такими особами в судовому порядку, пов’язані з ризиком їх визнання неналежними позивачами.
Вважаємо за необхідне у статті 439 ЦК України, яка стосується забезпечення недоторканості твору, передбачити також і охорону авторства на твір, внісши відповідні зміни і до самої назви статті. А в частині 2 статті 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права» стосовно авторства на твір запропоновано замінити термін «захищати» на «охороняти», який передбачає не лише захист від можливих порушень, але й вчинення інших дій, направлених на дотримання авторства на твір після смерті автора.
Встановлено, що, виходячи з норм законодавства України, в спадщину не переходить право авторства, право на авторське ім’я та право на недоторканість твору. Спадкоємці набувають право захищати авторство на твір, охороняти недоторканість твору (за відсутності уповноваження іншої особи на це автором), а також одержують право на оприлюднення твору, якщо це не суперечить волі автора.
У підрозділі 2.2. «Спадкування майнових авторських прав» розглянуто майнові авторські права та питання їх спадкування; досліджено право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору та його перехід у спадщину, застосування при цьому заповідального відказу; вивчено питання строковості дії майнових авторських прав, наведено її позитивні та негативні риси; розглянуто специфічні авторські права – особливу групу прав, які не можна чітко віднести до категорії особистих немайнових чи майнових прав, та до якої віднесено: право участі у реалізації проектів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, право доступу до твору образотворчого мистецтва та право слідування; окремо розглянуто право викупу оригіналу твору образотворчого мистецтва чи архітектури; проаналізовано питання оформлення права на спадщину, до складу якої входить авторське право.
Встановлено, що право участі у реалізації проектів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва належить лише автору, який має виключні права на використання такого твору, а право доступу до твору образотворчого мистецтва є особливим (специфічним) особистим немайновим правом. Ці права припиняються після смерті автора та не успадковуються, що зумовлює необхідність внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», визначивши у статті 29, що до спадкоємців вони не переходять.
Встановлено, що праву слідування притаманні ознаки як майнового, так і особистого немайнового права. Воно є невідчужуваним і пов’язаним з особою автора та його спадкоємців. Воно не залежить від майнових прав та переходить у спадщину, навіть у разі їх відсутності у автора.
Доводиться, що до кола об’єктів права слідування мають належати не оригінали художніх творів та рукописів літературних творів, як це визначено в ЦК України, а лише оригінали та авторські копії творів образотворчого мистецтва (творів живопису, скульптури та графіки), у зв’язку з чим пропонується внести відповідні зміни до статті 448 ЦК України.
Зазначено, що праву викупу оригіналу твору образотворчого мистецтва чи архітектури притаманний особистий немайновий характер, воно не може бути відчужене іншим особам, а тому до спадкоємців автора не переходить.
Запропоновано в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися загальна вказівка на спадкування майнових авторських і суміжних прав без зазначення конкретних об’єктів. Така норма дозволить спадкоємцям без особливих труднощів доводити третім особам наявність успадкованих прав, а нотаріусу не потрібно буде витребувати докази належності спадкодавцю авторських і суміжних прав, адже в цьому випадку вони спадкуються в цілому на всі об’єкти, а не на чітко визначені.
Розділ 3. «Спадкування прав промислової власності» складається з 2 підрозділів, які присвячено дослідженню спадкування прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та знак для товарів і послуг.
У підрозділі 3.1. «Спадкування прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» розглянуто особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок у контексті їх спадкування, досліджено право на одержання патенту; проаналізовано ситуації, які теоретично можуть виникнути при спадкуванні прав інтелектуальної власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок), а саме: 1) спадкування прав, що вже засвідчені патентом; 2) спадкування права на одержання патенту, якщо спадкодавець лише подав заявку; 3) спадкування права на одержання патенту, якщо спадкодавець заявку ще не подав.
Встановлено, що обов’язковою складовою процедури спадкування прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, що засвідчені патентом, є оформлення належним чином права на спадщину, що зумовлено потребою в державній реєстрації зміни особи власника патенту.
Встановлено, що право на одержання патенту: 1) не є майновим; 2) має скоріше адміністративно-правовий, аніж цивільно-правовий характер, тому що є елементом правовідносин, що виникають між заявником та державним органом; 3) юридичним наслідком його реалізації не завжди є одержання патенту.
Встановлено, що при спадкуванні права на одержання патенту має здійснюватися заміна заявника на спадкоємця, реалізація права на одержання патенту, та набуття ним нових прав, які не належали спадкодавцеві. При цьому обґрунтовано необхідність зазначення нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину про права заявника за заявкою на винахід (корисну модель, промисловий зразок) та наступного звернення спадкоємцем до Державної служби інтелектуальної власності України з заявою про зміну особи заявника та цим свідоцтвом. У зв’язку з цим запропоновано в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися вказівка на спадкування прав заявника за заявкою на винахід (корисну модель, промисловий зразок).
У підрозділі 3.2. «Спадкування прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг» розглянуто поняття знака для товарів і послуг (торговельної марки); досліджено майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та право на одержання свідоцтва з огляду спадкування; наведено процедуру зміни особи власника свідоцтва на спадкоємця та процедуру зміни особи заявника на спадкоємця; проаналізовано ситуацію, що може виникнути при спадкуванні, коли спадкодавець подав заявку на знак, але свідоцтво ще не одержав; розглянуто право на конвенційний пріоритет, право на виставковий пріоритет та їх перехід до спадкоємців; окремо вивчено питання спадкування товарних знаків за кордоном.
Встановлено, що обов’язковою складовою процедури спадкування прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, що засвідчені свідоцтвом, є оформлення належним чином права на спадщину, що зумовлено потребою в державній реєстрації зміни особи власника свідоцтва.
Встановлено, що право на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг: 1) не є майновим, а має адміністративно-правовий характер; 2) навіть за його наявності, свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути не одержане спадкоємцем.
Обґрунтовано необхідність зазначення нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину про права заявника за заявкою на знак для товарів і послуг та наступного звернення спадкоємцем до Державної служби інтелектуальної власності України з заявою про зміну особи заявника та цим свідоцтвом. З метою нормативного закріплення зазначеного, запропоновано в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися вказівка на спадкування прав заявника за заявкою на знак для товарів і послуг.