ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ЯК СУБ’ЄКТ ТРУДОВОГО ПРАВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошений Україною курс на демократизацію суспільства і розбудову правової, соціальної і демократичної держави потребує демократизації відносин у сфері праці. Значення демократії на виробництві обумовлено тим, що економічна основа подальшого розвитку країни створюється саме у трудових колективах. У трудових колективах відбувається реалізація громадянами конституційного права на працю.

Завдяки колективу працюючих підприємство, установа, організація реалізують свою правосуб’єктність. Працюючі становлять невід’ємну складову підприємства, установи, організації, адже визначення останніх базується на синтезі майна, засобів виробництва і колективу працюючих. Як підприємство не може існувати без трудового колективу, так і колектив не є трудовим колективом у відриві від підприємства. При цьому, поняття підприємства є первинним по відношенню до колективу працівників.

            Тривалий час, особливо після 1983 року, трудові колективи беззаперечно визнавались суб’єктами трудового права. Але після 1990 року, коли політична, соціальна та правова ситуація в державі змінилась, деякими авторами все те, що пов’язувалось з принципом колективізму, стало визнаватись проявом соціалістичної системи господарювання і відкидатись як таке, що не відповідає новим ринковим умовам. У деяких фахівців з трудового права через це змінився погляд на правовий статус трудового колективу. Таке становище з правовим статусом колективу працівників нічим іншим не можна пояснити як тимчасовим „відкатом” від демократичних норм у трудовому праві.

Переважна більшість фахівців з трудового права позитивно ставились до такого об’єднання працюючих як трудовий колектив. Вони вважали і вважають його суб’єктом трудового права. Цим проблемам приділяли значну увагу такі вчені як Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, Г.С. Гончарова, О.В. Лавриненко, О.І. Процевський, Г.І. Чанишева та інші. Разом з тим такі вчені як П.Д. Пилипенко та А.М. Слюсар виступають проти визнання трудового колективу суб’єктом трудового права. На даний час у науці трудового права немає єдності думок щодо правового статусу трудового колективу.

 Актуальність дослідження обумовлена також необхідністю адаптації національного законодавства до європейських стандартів у зв’язку з наміром України увійти до Європейського Союзу, країни якого випереджають Україну у розвитку виробничої демократії.

Реальне підвищення ролі органів громадського самоврядування, розвиток демократичних процесів в Україні, наявність різних поглядів з боку фахівців трудового права на визначення правового статусу трудових колективів обумовило вибір теми дисертації та необхідність проведення комплексного наукового дослідження трудового колективу як суб’єкта трудового права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконано відповідно до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановлених Законом України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року, в рамках державної наукової програми „Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 року № 1716  „Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки”, та на підставі планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.