ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ, РОБІТ ТА ПОСЛУГ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПРАВОМ ЄС)

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Загальновідомо, що одним з головних факторів, які впливають сьогодні на рівень світового прогресу та розвиток економіки кожної країни, є міжнародне економічне співробітництво. З погляду на учасників такого співробітництва виокремлюють два рівні міжнародних економічних відносин: міждержавні економічні відносини, що охоплюють традиційних суб’єктів міжнародного права (держави, міжурядові організації) та економічні відносини між юридичними та фізичними особами різних держав. В цій сфері правовідносин існує тісна взаємодія між міжнародним правом та національними правовими системами. Як відомо, існують також приклади прямого застосування міжнародно-правових актів до юридичних та фізичних осіб у практиці Європейського Союзу (ЄС).

У зв’язку з цим сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають ефективної економічної взаємодії як між окремими країнами, так і між юридичними особами різної національної приналежності, рух капіталів, товарів і послуг набуває інтернаціонального характеру. Аналіз процесів, що відбуваються з кінця ХХ століття, служить основою аргументування на користь необхідності одноманітного універсального регулювання міжнародних економічних відносин, створення нової композиції світового контексту (єдиного загальносвітовового фінансового, інформаційного і виробничо-технологічного господарства). При переході до універсального регулювання економічних відносин неприпустимий жорсткий розподіл на економічну і юридичну теорії, при укладанні рекомендацій щодо розвитку світової економіки необхідно враховувати результати вивчення не тільки інститутів ринку, але і суто правових явищ механізму прийняття рішень, проведення переговорів, застосування санкцій.

Тому шлях до економічної інтеграції держав лежить через уніфікацію і гармонізацію їх законодавства. Інтеграція європейських держав, що припускає координацію економічної політики, створення загального ринку, передбачає також зближення, уніфікацію і гармонізацію законодавств держав-членів ЄС у сфері економіки. Наявність єдиних правових правил регулювання економічних відносин дозволить забезпечити свободу руху товарів, робіт, послуг, капіталів між державами. Зближення, уніфікація і гармонізація законодавств закладає легітимне підґрунтя для розвитку правових механізмів взаємодії всіх видів суб'єктів економічних відносин у межах єдиного європейського правового простору.

Європейський вибір України, проголошений після здобуття незалежності в 1991р., залишається стратегічним курсом розвитку. Вибір, зроблений Україною в напрямі інтеграції в ЄС вимагає застосування комплексних заходів щодо перегляду і аналізу чинного законодавства України, докладання спільних зусиль державних і громадських організацій, і в першу чергу, усвідомлення європейського вибору юридичною громадськістю. У цьому зв’язку необхідно зазначити, що ч.2 ст.51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами в числі 16 пріоритетних галузей, в яких необхідно забезпечити зближення законодавства, називає і державні закупівлі. При цьому роль державного замовлення для збалансованого розвитку ринкових відносин переоцінити важко. Саме державне замовлення дозволяє разом із задоволенням загальнодержавних потреб задовольнити й інтереси приватного, особливо малого, бізнесу шляхом надання їм гарантованого рівня завантаження виробничих потужностей. Однак в повному обсязі державне замовлення зможе виконувати свої функції тільки за умови забезпечення прозорості і конкурентності при його розміщенні.

Вивчення даної проблематики виявляє її недооцінку в сучасних науково-правових дослідженнях. У спеціальній літературі досліджувані проблеми розглядалися в контексті загальних проблем міжнародного права, європейського права, господарського права в працях Баймуратова М., Бондаренка І., Войтовича С., Задорожнього А., Зайчука Ю. Капіци Ю., Кондратенка Ю., Луця Л., Марченка Ю., Муравйова В., Омельченка А., Опришка В., Петрова Р., П’ятницького В., Раданович Н., Фастовця А., Шевчука З. та ін. При визначенні правової природи ЄС використовувалися праці Арбузова А., Артамонової О., Астапенка В., Каламкаряна Р., Клепацького З., Костенка М., Лавренєвої І., Моравецького В., Решетова Ю, Серьогіна О., Шибаєвої Є., Юмашева Ю. та ін. Наукове дослідження ґрунтується також на розробках щодо загальнотеоретичних питань розуміння європейського права, зближення, гармонізації, уніфікації, адаптації законодавства сучасних провідних зарубіжних учених-юристів Бачили І., Безбаха В., Броунлі Я., Вольфа М., Давида Р., Дороніної Н., Кадишевої О., Капустіна А., Кашкіна С., Колосова Ю., Круза П., Малишевої Н., Олтеану О., Пучинського В., Татама А., Толстухіна А., Тихомирова Ю., Топорніна Б., Фокса Д., Шахрая З., Ентіна Л. та ін. Окремі аспекти міжнародного контролю у цій сфері правовідносин порушувалися в працях Буси Л., Валєєва Р., Васильєвої О., Горшеньова В., Ігнатенка Г., Котлярова І., Лукашука І., Малініна С., Марочкіна Ю., Осипова Г., Талалаєва А., Тимербаєва Р., Тіунова О., Тузмухамедова Б., Усачової І., Хлестова О., Шахова І. та ін. При цьому правове регулювання державних закупівель товарів, робіт та послуг як ЄС так і України у системному порядку ні зарубіжними, ні вітчизняними вченими не розглядалося. Так, більшість робіт присвячена вивченню державного замовлення через призму державного контракту (Апопій І., Демін А., Шевченко Л.). Деякі роботи присвячено вивченню правової природи відносин у сфері державного замовлення загалом (Колонтирська М, Підцерковний О., Студенцов Б.) або окремих його аспектів (Бурмістрова Т., Загнітко О., Золотухін А., Ісупова З., Калліна Н., Маркварт Є., Тюляков А.). Не проводилося також комплексного дослідження щодо аналізу європейського та національного законодавства, наукової літератури щодо державного замовлення, визначення і стадій торгів як конкурентного способу його розміщення, контролю за дотриманням законодавства при проведенні процедур державних закупівель, шляхів зближення законодавства України з правом ЄС в даній сфері.

Усі зазначені вище чинники обумовили актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки міжнародного права. Дисертація виконана як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми «Стратегія розвитку законодавства України (державний реєстраційний № 0103U007975).