МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС КОРІННИХ НАРОДІВ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Демократизація міжнародно-правових відносин і лібералізація внутрішньодержавних процесів, а також тяжіння світової спільноти до встановлення примату права призвели до значних змін у сучасному міжнародному праві. Зокрема, у контексті захисту прав людини все більше уваги приділяється розробці групових прав, більш помітними стають тенденції розвитку прав корінних народів. Так, на рівні ООН було вжито цілу низку заходів для поліпшення становища корінних народів світу,  до яких належать приблизно 300 мільйонів людей з більш ніж 70 країн: у складі Підкомісії з заохочення та захисту прав людини Комісії з прав людини Економічної та Соціальної Ради ООН створено Робочу групу у справах корінних народів (далі – Робоча група ООН); проголошено Міжнародний рік корінних народів світу (1993 р.) і Міжнародне десятиріччя корінних народів світу (1995-2004 рр.), створено Постійний форум корінних народів світу.

Проголошуючи початок Міжнародного року корінних народів світу, Генеральний секретар ООН Б. Б. Галі зазначив: “Я вірю, що цей рік стане відправною точкою для партнерства … між корінними народами й державами, та між корінними народами й ООН”. При цьому одним із пріоритетних напрямків співробітництва з ООН було визначено розробку універсального документу, який би визначав міжнародно-правовий статус корінних народів.

Значення питання захисту прав корінних народів неодноразово підкреслювалось і представниками уряду нашої держави. Зокрема, представник України в Робочій групі ООН Владислав Зозуля, розкриваючи позицію уряду, зазначив, що захист і дотримання прав корінних народів забезпечує ста­більність у багатонаціональних суспільствах, особливо в державах з перехідною економікою, та прямо впливає на національну й міжнародну безпеку. З урахуванням цього, представлене дослідження покликане створити наукове забезпечення участі України у створенні універсальних і регіональних міжнародно-правових документів щодо регламентації міжнародно-правового статусу корінних народів та розробки відповідного національного законодавства.

Незважаючи на те, що проблеми корінних народів досить широко розкриті в наукових робо­тах та публікаціях окремих правознавців (М. Кучинського, С. Соколовського, С.Н. Харючи та ін.), міжнародних неурядових організацій  та спеціалізованих установ ООН, більшість наукових розро­бок у цій галузі, які заслуговують високої оцінки, присвячено насамперед питанням міжнародного захисту прав корінних народів або визначенню окремих елементів внутрішньодержавного статусу корінних народів у правовому  просторі Російської Федерації чи взагалі порушують питання неправового характеру. Єдиною науковою монографічною роботою, що торкається питання міжнародно-правового статусу корінних народів, є монографія А.Х. Абашидзе і Ф.Р. Ананідзе (Російська Федерація), відповідні розділи котрої відтворюють матеріали дисертаційного дослідження Ф.Р. Ананідзе "Международно-правовые проблемы защиты прав коренных народов" (1996 р.). Комплексні дисертаційні дослідження міжнародно-правового статусу корінних народів відсутні як в Україні, так і в Російській  Федерації. Також слід звернути увагу на незначну кількість наукових статей, у яких міжнародно-правовий статус корінних народів аналізується достатньо ґрунтовно.

Все вищенаведене свідчить про безперечну актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з науково-практичними програмами, планами, темами. Пропоноване дослідження виконано в контексті заходів оголошеного Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародного десятиріччя корінних народів світу. Роботу проведено відповідно до Концепції розвитку законодавства України на 1997 – 2005 рр. Тема дисертації  затверджена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 06 січня 2001 р. і відповідає п.1.1. Тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 рр.