МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ У ТРАНСКОРДОННОМУ ОБІГУ ФІНАНСОВИХ КОШТІВ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Правове регулювання міжнародних розрахункових зобов’язань та обігових документів є складовою належного функціонування світових господарських відносин, в яких беруть участь держави, міжнародні фінансові організації та інші суб’єкти цих відносин. Ступінь правової розвиненості даної діяльності учасників міжнародних фінансових потоків стимулює економічний розвиток держав та процвітання народів, виступаючи важливим чинником економічного прогресу у світі.

Різні види розрахункових зобов’язань та обігових документів, а саме векселі, чеки та депозитні сертифікати широко застосовуються в банківських операціях згідно з міждержавними та комерційними угодами, що укладаються учасниками господарської діяльності. Відносини, що виникають з цього приводу, регулюються нормами міжнародного фінансового права (часто у взаємодії з нормами міжнародного приватного права), маючи таким чином комплексний характер. Вони складаються з норм міжнародного фінансового права, включаючи норми права міжнародних організацій, та колізійних норм відповідного внутрішнього права держав.

У 1975 р. великі банки світу створили неформальний орган з міжнародного співробітництва держав у банківській сфері, відомий як Базельський комітет. Останній в цьому ж році прийняв Доповідь з принципів нагляду за іноземними банківськими установами, які безпосередньо здійснюють міжнародні розрахунки (відомий як Конкордат 1975 р.), а у 1992 р. – "Мінімальні стандарти по нагляду за міжнародними банківськими групами та їх транскордонними установами". Зазначені рекомендації Базельського комітету, хоча формально носять характер рекомендацій, є зобов’язуючими як для міжнародних фінансових установ, так і для банківських систем держав.

Важливе місце в міжнародному регулюванні банківського сектору економіки держав належить також контролю у сфері боротьби з відмиванням “брудних” грошей. Цей міжнародний контроль, що охоплює встановлення законності розрахункових зобов’язань та оборотних документів, здійснюється відповідно до конвенційних норм ООН та Ради Європи, директив Європейського Союзу (ЄС) та інших актів. У 1989 р. Велика Сімка разом з президентом Європейської Комісії ЄС, виходячи із загроз для міжнародної та національних банківських систем з боку транснаціональних злочинних угруповань, створила в Парижі Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням “брудних” грошей (FATF), до якої згодом приєдналися ряд інших країн. Вона є наглядовим органом, який визначає законність розрахункових документів банків держав та їх прозорість у міжнародній банківській системі.

Отже, дослідження правового регулювання міжнародних розрахунків, включаючи заходи боротьби з відмиванням “брудних” грошей, є актуальною проблемою сучасної науки міжнародного фінансового права як складової міжнародного економічного права. Ця проблема має багатоаспектний характер і вона важлива передусім з точки зору визначення характеру та змісту правового регулювання платіжно-розрахункових та кредитних відносин у сфері руху товарів та послуг, які супроводжуються транскордонними валютно-фінансовими потоками, а також з точки зору важливості створення ефективного національного законодавства держав, яке стосується їх платіжного балансу у внутрішній та міжнародній сферах.

Дослідженням правового регулювання міжнародних розрахунків у транскордонному обігу фінансових коштів, особливо у сфері валютно-кредитних відносин, в яких важливе місце належить обіговим документам, займалися головним чином представники західної науки міжнародного права і значно менше представники української науки та науки інших країн Співдружності Незалежних Держав (СНД). Серед перших можна виділити праці Д. Аксона, Дж. Адамсона, С. Брайса, А. Дворкіна, Б. Джеймса, Б. Дугласа, Х. Норзе, Т. Нормана, Д. Морхеда, І. Петерсона, Т. Роджерса, Є. Річардеса. В той же час література країн СНД з цієї проблематики представлена працями О.Б. Альтшулера, М.М. Богуславського, Л.Б. Волкова, Н.Ю. Єрпилової, О.О. Лунца, І.І. Лукашука, Л.М. Красавіна, Є.С. Кувшинова, В.М. Шумілова та ін.

У сучасній українській науці міжнародного права окремими аспектами міжнародно-правового регулювання світових господарських відносин займалися А.С. Довгерт, І.С. Гринько, В.І. Кисіль, О.О. Мережко, а ще раніше В.М. Корецький. Існує також певна література, що стосується економічних питань міжнародних розрахунків, представлена працями таких українських вчених-економістів, як А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, О.В. Бутенко.

Але в українській науці міжнародного права практично відсутні спеціальні дослідження, присвячені міжнародно-правовим формам розрахунків у транскордонному обігу фінансових коштів. Існує лише ряд праць з питань міжнародно-правової боротьби з відмиванням “брудних” коштів, а саме праці О.В. Києвець та А.С. Мацка, які, однак, торкаються загальноправових питань боротьби з цим злочинним явищем.

Все це зумовлює важливість дослідження даної проблематики, особливо з питань, що стосуються правової природи уніфікованих правил застосування документарних акредитивів та інкасо як найбільш поширених розрахункових форм у міжнародній фінансовій системі.

Зв’язок роботи з науковими програмами та плановими темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а саме теми “Застосування норм міжнародного права в комплексних галузях законодавства України” (номер державної реєстрації 0100U000800).