Актуальність теми дослідження. Утвердження України як правової, соціальної, демократичної держави, що ставить своїм завданням забезпечення прав і свобод людини, вимагає з’ясування та вирішення завдань багатьох проблем правового забезпечення суспільних відносин в умовах переходу до ринкової економіки. При цьому важливе значення має проблема зовнішнього виразу правових норм вітчизняного права, серед яких суттєво підвищилась роль законів як актів вищої юридичної сили та відбулося зниження питомої ваги підзаконних актів, що приймаються на виконання законів.

Особливої актуальності у зв’язку з цим набула проблема ієрархії та взаємозалежності форм права. Конституційне положення про верховенство її норм і законів на всій території України (ч. 2 ст. 8) визнається основним стрижнем політики, спрямованої на забезпечення державної цілісності і єдності правового простору нашої держави. Чимало не вирішених проблем існує також стосовно форм трудового права. Традиційними формами цієї галузі є: Конституція та закони України, Укази Президента, постанови та розпорядження уряду, нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, акти локального характеру, включаючи колективні договори. Для багатьох спеціалістів у сфері праці та трудових відносин, вчених та практиків, цей перелік зберігається без змін у період переходу від планової економіки до ринкової. Проте життя йде вперед, відбуваються зміни у сфері суспільної організації праці, розширюється міжнародне співробітництво, зростає питома вага договірного регулювання, а отже з’являються нові форми права. Усі ці нові чинники зумовлюють необхідність дослідження даної проблеми.

Кожна правова система на певному етапі свого розвитку мала свої власні форми права. З розвитком державності форми права змінювалися і трансформувалися за своїм зовнішнім виразом, пройшовши від санкціонованого звичаю до системи найрізноманітніших нормативних документів.

Аналіз форм права дає простір для вивчення можливостей удосконалення правотворчості, систематизації законодавства та вияву у ньому прогалин. В радянському правознавстві проблемі форм (джерел) права значну увагу приділяли такі відомі вчені, як М.Г. Алєксандров, С.С. Алєксєєв, А.І. Денисов, Л.С. Зивс, С.А. Іванов, Д.А. Керимов, С.Ф. Кечекьян, А.В. Міцкевич, П.О. Недбайло, О.О. Піонтковський, А.С. Піголкін, І.С. Самощенко, Ю.А. Тихомиров, О.Ф. Шебанов та інші. На сьогодні ця проблема продовжує хвилювати багатьох вчених як в Україні, так і за рубежем. Значний внесок у розвиток форм сучасного трудового права України зробили Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, Г.С. Гончарова, В.Я. Гоц, В.В. Жернаков, І.В. Зуб, Д. Карпенко, Р.І. Кондратьєв, О.М. Костюк, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та ін.

Віддаючи належне усім дослідникам цієї проблеми відзначимо, що динамічність розвитку трудового законодавства на теперішній час вимагає належного теоретичного обгрунтування наявності тих чи інших форм трудового права, їх юридичних властивостей.

Актуальність зазначеної проблеми зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження “Форми трудового права України: сутність, класифікація, тенденції розвитку” здійснено за планом наукових досліджень юридичного факультету і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Волинського державного університету імені Лесі Українки у відповідності з науковими програмами, затвердженими Академією правових наук України.