СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Принципи є узагальнюючим відображенням змісту всієї галузі права, забезпечують єдність процесу його становлення, реалізації, охорони та вказують на тенденцію розвитку певної галузі в майбутньому.

У теорії права, незважаючи на численні дискусії, не вироблено досі єдиного ставлення ні до визначення поняття принципу, ні до розуміння його ролі в регулюванні суспільних зв’язків. Не є винятком і наука трудового права. В юридичній літературі як визначальне, базове поняття використовують терміни: «ідеї», «начала», «положення» з додаванням до них уточнювальних ознак: «вихідні», «керівні», «основоположні», «основні» і т.п. Одні автори пов’язують ці поняття з необхідністю закріплення в правових нормах, інші – ні. Усі ці обставини зумовлюють необхідність ґрунтовного тлумачення принципів трудового права та визначають актуальність дисертаційного дослідження.

Проблема принципів трудового права все ще залишається однією з найбільш дискусійних у теорії трудового права. Наявність чималої кількості різноманітних принципів трудового права є ознакою неналежного дослідження цього питання. У галузевій літературі (радянській, зарубіжній, вітчизняній) не вироблено єдиного підходу до визначення та системи принципів трудового права.

Сучасний стан розвитку наукових досліджень характеризується переходом від позитивістської теорії права до природно-правової теорії. Концептуально протилежна теорія походження права зумовлює кардинально новий підхід науковців до визначення поняття, змісту, правової природи принципів права. Все це викликає необхідність дослідження системи принципів з урахуванням нових досягнень теорії права та галузевих наук.

Питання принципів права у радянській правовій науці розглядались у наукових працях із загальної теорії права, зокрема, С.С. Алексєєва, М.І. Байтіна, Д.А. Керімова, Є.А. Лукашової, П.М. Рабіновича, Р.О. Хал­фіної, Л.С. Явича та теорії трудового права – Р.З. Лівшиця, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, В.І. Прокопенка, О.В. Смирнова та ін.

Вийшла друком фундаментальна праця А.М. Колодія, де автор досліджує принципи права в умовах громадянського суспільства та правової держави. З’явилось і дисертаційне дослідження принципів права загальнотеоретичної спрямованості «Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні» Т.І. Фулей.

Окремі проблеми принципів трудового права за сучасних умов порушувались у роботах російських (К.М. Гусова, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.М. Толкунової) та українських (О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої) учених.

Не применшуючи ролі та значення наукових здобутків російських та вітчизняних учених, слід відзначити, що проблема принципів трудового права за умов ринкових перетворень залишається малодослідженою та дискусійною. Потребують правового дослідження: поняття та значення принципів права за умов ринкових відносин; юридичного змісту та ознак принципів права; місце принципів трудового права в системі структурних елементів галузі; система принципів трудового права; узгодженість принципів трудового права України з принципами міжнародно-правового регулювання праці.

Відсутність належної розробки вказаної проблеми у правовій науці на сучасному етапі підготовки та прийняття нового Трудового кодексу України і зумовили вибір теми та змісту дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковою тематикою відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу» (2005–2006 рр., № РК 0105 U 000796).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції розвитку галузевих принципів в умовах переходу до ринкових відносин, які визначаються специфікою предмета правового регулювання і складають основу трудового права України як системи правових норм.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, полягають у тому, щоб:

– з’ясувати поняття та правову природу принципів трудового права;

– дати класифікацію принципів трудового права;

– визначити місце принципів трудового права України в системі структурних елементів галузі;

– проаналізувати прояв загальноправових і міжгалузевих принципів у системі принципів трудового права України;

– охарактеризувати соціально-економічні передумови та обґрунтувати правові підстави дії галузевих принципів трудового права України;

– виробити рекомендації щодо вдосконалення сучасного механізму правового регулювання трудових відносин, завдяки яким можна досягти максимальних гарантій реалізації права особи на працю.

Об’єктом дослідження є законодавче закріплення та наукове обґрунтування сутності, видів та значення принципів трудового права України та закономірності їх розвитку в умовах переходу до ринкової економіки.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні проблеми системи принципів трудового права України в умовах переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті юридичною наукою; досягнення трудового права та інших галузевих юридичних наук. У роботі використані: діалектичний метод – при розгляді поставлених автором проблем системи принципів трудового права в їх розвитку та взаємозв’язку (розділ 1); системно-структурний метод – при дослідженні об’єктивної необхідності існування принципів права як керівних положень системи права, визначення їх специфічних рис і загальних ознак та виділення основних принципів трудового права України (розділи 1, 2); історико-правовий – у процесі дослідження розвитку теорії з питань принципів трудового права та розвитку чинного законодавства, а також обґрунтування необхідності подальшого дослідження цих правових явищ (розділи 2, 3); формально-логічний – для формулювання поняття принципів права (розділ 1); порівняльно-правовий – для аналізу внутрішнього трудового законодавства України та міжнародно-правових норм, що регулюють питання основних принципів трудового права, а також для обґрунтування можливості адаптації деяких норм трудового законодавства України до норм зарубіжного законодавства (розділи 2, 3); формально-юридичний – для розкриття спеціально-юридичної природи принципів права та виявлення нових принципів сучасної системи трудового права як результату розвитку вітчизняного законодавства (розділи 1, 2).

Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, базуються на положеннях конвенцій та рекомендацій МОП, Конституції України, аналізі законодавства про працю та практиці його застосування в умовах ринкових перетворень у державі.

Науково-теоретичною базою дослідження є наукові положення відомих українських та російських учених у сфері трудового права О.Т. Барабаша, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.Я. Буряка, В.С. Венедиктова, В.В. Жернакова, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Р.З. Лівшиця, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, О.В. Смирнова, В.М. Толкунової, провідних учених із теорії права С.С. Алексєєва, А.М. Колодія, Є.А. Лукашової, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній галузевій науці в роки незалежності України проведено комплексне дослідження керівних положень – принципів права, що складають основу сучасного трудового права як системи правових норм.

На захист виносяться такі положення, висновки і рекомендації:

– вперше доводиться природно-правова концепція базових основ сучасного трудового права. Принципи права поряд із предметом та методом правового регулювання формують галузь права як органічне ціле;

– удосконалено загальне поняття принципів трудового права, за яким принципи трудового права розглядаються як основні і керівні положення, що закріплені у нормах або виводяться з них, відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об’єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю, предметною визначеністю;

– з метою реалізації принципу рівноправності вноситься пропозиція включити до нового Трудового кодексу України детальний перелік підстав відмови у прийнятті на роботу, який повинен бути виключним і не підлягати розширеному тлумаченню з боку роботодавця;

– для повної реалізації законодавчої концепції соціального партнерства вноситься пропозиція щодо доцільності закріплення у проекті Трудового кодексу України принципів, у яких проявляється соціальне партнерство;

– отримало подальший розвиток положення щодо зняття обмеження стосовно проведення надурочних робіт і запропоновано у новому Трудовому кодексі встановити лише заборони залучення до надурочних робіт окремих категорій працівників, а також норму щодо примусового залучення працівників до цього виду робіт;

– з метою реалізації інституційного принципу забезпечення права працівників на використання щорічної відпустки на власний розсуд обґрунтовується за доцільне змінити ст. 169 проекту Трудового кодексу України у частині, що стосується порушення вимоги про цільове використання відпустки, яке вважається дисциплінарним проступком і покладає на працівника обов’язок повернути грошові суми, отримані ним за використані дні відпустки та зняти ці обмеження стосовно щорічних основних та додаткових відпусток;

– дістало подальшого розвитку положення про недоцільність подовження термінів випробовування при прийнятті на роботу. З метою захисту їх від незаконного звільнення вноситься пропозиція закріпити норму у новому Трудовому кодексі про обов’язкове письмове обґрунтування роботодавцем відмови у прийнятті на роботу працівника, як такого, що не пройшов випробовування та вручення його працівни­кові;

– уточнено положення щодо віднесення принципу соціального партнерства та договірного встановлення умов праці до міжгалузевих принципів;

– новим є висновок, що принцип свободи праці пронизує не лише відносини, які передують трудовим, але й відносини, які супроводжують трудові, та відносини, що випливають із них;

– новим є висновок про наявність у принципі свободи трудового договору приватноправових та публічно-правових елементів у регулюванні трудових відносин;

– доповнено класифікацію принципів такими галузевими принципами, які запропоновано включити до ст. 2 нового Трудового кодексу України: визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; матеріальної підтримки державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника; колективно-договірне регулювання трудових відносин;

– удосконалено класифікацію принципів основних інститутів трудового права шляхом доповнення її такими принципам інституту: «Час відпочинку» – забезпечення права працюючих на використання щорічної відпустки на власний розсуд; забезпечення обов’язку працюючих на цільове використання відпусток, які мають такий характер; «Оплата та нормування праці» – пріоритет обов’язків роботодавця по виплаті зарплати працівникові; своєчасне забезпечення отримання зарплати роботодавцем; «Особливості регулювання праці окремих категорій працівників» – забезпечення пріоритету охорони здоров’я окремих категорій працівників, які потребують особливого соціального захисту; встановлення у централізованому порядку обмежень трудових прав працівників; «Трудові спори» – забезпечення права працівників на самозахист трудових прав не забороненими законом способами; гарантованість з боку держави у встановленні гарантій здійснення працівниками самозахисту трудових прав.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисерта­ційного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем принципів трудового права.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції автора можуть бути використані у правотворчості:

– при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові правовідносини. Обґрунтовані у дисертації рекомендації сприятимуть ефективнішому застосуванню на практиці норм чинного законодавства, що регулюють трудові правовідносини.

Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни «Трудове право України», а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій та у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена у відділі проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інсти­туту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Розуміння автором різних аспектів досліджуваної теми оприлюднено у виступах: на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 10 річниці незалежності України, «Україна між минулим і майбутнім» (20 квітня 2001 р., м. Івано-Франківськ); на Всеукраїнській науково-практичній конфе­ренції «Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки» (19–20 травня 2003 р., м. Сімферополь); на Всеукраїн­ській науково-практичній конференції «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (25-27 травня 2006 р., м. Харків). Робота частинами та в цілому обговорювалася на засіданнях кафедри цивільного права та процесу Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС. Теоретичні висновки використову­ються автором у процесі викладання навчальних дисциплін: «Основи трудового права», «Трудове право», зокрема, при проведенні лекцій, семінарських та практичних занять у Прикарпатському юридичному інституті ЛьвДУВС.

Публікації. Основні положення дисертації викладені в трьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Структура зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дванадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загаль­ний обсяг роботи становить 211 сторінок. Основного тексту – 193 сторінки. Обсяг списку використаних джерел – 18 сторінок (221 найменування).