ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Визначальним фактором прогресу суспільства є розвиток науки й техніки, підвищення добробуту його членів, їх інтелектуального та духовного зростання. У незалежній, демократичній, соціальній та правовій Україні все більшого розмаху та значення набувають дослідження, предметом яких є наука як система знань і як вид діяльності. Цей процес обумовлений тим, що наука є однією із найважливіших сфер людської діяльності, яка охоплює усі інтелектуальні та матеріальні ресурси суспільства, здійснює вплив на виробництво та інші сторони суспільного життя. У цих умовах підвищення ефективності та раціональне використання досягнень науки, примноження наукового потенціалу держави набувають особливого значення.

Розвиток науки неможливий без створення належних умов реалізації творчого потенціалу наукових кадрів. Це, насамперед, вимагає належного правового забезпечення трудових та пенсійних прав наукових (науково-педагогічних) працівників. На сьогоднішній день у трудовому праві існує цілий комплекс норм, які регулюють трудові відносини наукових (науково-педагогічних) працівників, що характеризуються значними специфічними особливостями порівняно із загальними нормами трудового законодавства, а також нормами, які діють в інших галузях права. Питання ж пенсійного забезпечення вказаної категорії працівників регламентуються статтею 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 12 грудня 1998 року, яка далека від досконалості, а отже, багато питань у цій сфері залишаються поза межами правового регулювання.

Започатковані Україною економічні перетворення та реформування вітчизняної системи права призвели до виникнення проблем при реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками. У зв'язку з цим виникає необхідність дослідження питань у сфері реалізації права на пенсію вказаною категорією працівників.

Проблеми пенсійного забезпечення постійно знаходяться у центрі уваги правової науки. Їх дослідженням займалися і займаються такі вчені-юристи як: С.С. Алексєєв, В.М. Андріїв, В.С. Андрєєв, Є.І. Астрахан, В.А. Ачаркан, Б.Є. Баєв, Я.І Безугла, М.Д. Бойко, Н.Б. Болотіна, В.Я. Бурак, В.С. Вене-діктов, Г.С. Гончарова, О.Д. Зайкін, Р.І. Кондратьєв, Л.І. Лазор, П.І. Міню-ков, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, С.М. Синчук, І.М. Сирота, А.В. Скоро-багатько, Б.І. Сташків, Б.С. Стичинський, Г.В. Сулейманова, В.О. Тарасова, Є.Г. Тучкова, Я.М. Фогель, Н.М. Хуторян та інші. Останнім часом окремі елементи проблеми реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками були досліджені у працях Г.О. Барабаш,
Т.З. Гарасимова, О.В. Гоц, О.І. Кульчицької, В.Л. Стрепка та інших. Однак, ці наукові роботи не містять комплексного дослідження проблеми реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками.

Зокрема, в науці не існує єдиного підходу до поняття соціального захисту, не досить чітко досліджені принципи пенсійного забезпечення, практично не вивчене питання реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками та ряд інших питань.

Таким чином, зміни в соціально-економічному, політичному та правовому житті нашого суспільства, які спричинили виникнення теоретичних й практичних проблем, пов’язані з поглибленим аналізом реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками, мають виняткову актуальність, і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до положень Урядової програми “Стратегія розвитку пенсійної системи” (на 2006-2016 р.р.) від
15 грудня 2005 р., пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки на період до 2006 року, встановлених Законом України “Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року, планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін і трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності,” затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від
24 грудня 2001 року №1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм із пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки”. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди 28 лютого 2003 року (протокол №2), і уточнена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені
Г.С. Сковороди 23 лютого 2007 року (протокол №1).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: по-перше – вивчення проблемних питань у сфері реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками; по-друге – вироблення на цій основі теоретичних засад, спрямованих на розвиток теорії права соціального забезпечення; по-третє – формулювання конкретних науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення пенсійного законодавства та правозастосовчої практики.

З огляду на широту проблеми й значний за обсягом нормативний матеріал, різний ступінь розробленості й актуальності окремих аспектів реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками в дисертації розглядаються питання, які мають найбільшу теоретичну й практичну значущість.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі задачі:

1) охарактеризувати право громадян на соціальний захист та право на пенсію;

2) визначити особливості розвитку законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників;

3) розкрити особливості правового регулювання пенсійного за-безпечення наукових (науково-педагогічних) працівників та виявити прогалини в чинному законодавстві з цього питання;

4) охарактеризувати особливості реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками;

5) виявити колізії у правовому регламентуванні пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників;

6) розкрити особливості захисту права на пенсію та порядок відновлення порушеного права;

7) сформулювати пропозиції щодо удосконалення понятійного апарату з пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників;

8) розробити й аргументувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників.

Об’єктом дослідження є право на пенсію як одне з основних соціально-економічних прав людини й громадянина; правовідносини, пов’язані з пенсійним забезпеченням наукових (науково-педагогічних) працівників.

Предметом дослідження є історія становлення та сучасний стан вітчизняного законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників, теоретичні та практичні проблеми чинного законодавства України, що закріплюють механізм реалізації права на пенсію та його захисту в сучасних умовах.

Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження були використані як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження: діалектичний; історико-правовий; формально-логічний; аналізу та синтезу; формально-юридичний; нормативно-порівняльний; системно-структурний.

Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором проблеми пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників у їх розвитку та взаємозв'язку. Застосування історико-правового методу в дисертаційному дослідженні дозволило показати розвиток законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечливостей у понятійному апараті пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників та надав змогу сформулювати висновки й рекомендації, які ґрунтуються на таких принципах логіки, як визначеність, послідовність і несуперечливість суджень. Метод аналізу та синтезу використовувався при дослідженні підстав та умов пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Формально-юридичний метод сприяв формулюванню нових правових норм і удосконаленню вже існуючих тощо.

У дисертації використано також метод нормативно-порівняльного аналізу як внутрішнього пенсійного законодавства України, так і міжнародно-правових норм, що регулюють питання пенсійного забезпечення наукових працівників. Це дозволило авторові всебічно розглянути й оцінити законодавство щодо пенсійного забезпечення працівників науки та запропонувати пропозиції щодо його удосконалення.

Основні висновки та положення, що містяться у роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства, практики його застосування, досягненнях загальної теорії держави і права, права соціального забезпечення, конституційного, трудового, цивільного, сімейного, міжнародного та інших галузей права. Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, законодавство України та законодавство зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками.

Відповідно до поставленої мети й задач у дисертаційному дослідженні розроблено, сформульовано та подано на захист самостійні висновки, положення та пропозиції, які є новими чи мають елементи наукової новизни, становлять теоретичний і практичний інтерес:

1. Запропоновано авторські поняття “соціальний захист”, “пенсія”.

2. Удосконалено систему принципів пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства.

3. Запропоновано новий порядок призначення пенсії у разі втрати годувальника.

4. Вперше запропоновано розширити коло непрацездатних осіб, які мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника.

5. У сфері пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників запропоновано виділити певні причини та умови виникнення спору.

6. Запропоновано реформувати існуючий механізм розгляду спорів у сфері пенсійного забезпечення і створити спеціальні суди, зокрема, єдиний спеціальний судовий орган для вирішення трудових спорів та спорів з питань пенсійного забезпечення.

7. Сформульовано й аргументовано конкретні пропозиції, засновані
на теоретичних висновках дослідження, щодо удосконалення законо-
давства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що окремі положення роботи, підходи, висновки можуть бути використані для подальших досліджень окремих проблем реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками, у процесі правотворчої, правозастосовчої діяльності щодо вдосконалення правового регламентування механізму реалізації права на пенсію, у практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також під час реформування законодавства про пенсійне забезпечення, при підготовці Соціального кодексу та відповідних нормативно-правових актів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі в закладах освіти, а саме в лекційних курсах, під час проведення практичних занять із курсу “Право соціального забезпечення”, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорено на кафедрі цивільно-правових дисциплін і трудового права юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2007 р.).

Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднене у виступах на науково-практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники” (Белгород-Днепропетровск, 2004 г.), на ІV Міжнародному науковому конгресі “Теорія та практика державного управління” (Харків, 2004 р.), на науково-практичній конференції “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Харків, 2005 р.), на щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження ві-дображені в десяти опублікованих дисертантом наукових роботах. Серед них: шість наукових статей (які опубліковані у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими з правознавства) та тези чотирьох наукових доповідей.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 182 сторінки. Обсяг списку використаних джерел – 13 сторінок (178 найменувань).