ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України закріпила право громадян на соціальний захист (ст.46) і створила конституційну основу для нового розуміння поняття „соціальний захист”, визначення змісту права громадян на соціальний захист та побудови нової організаційно-правової системи соціального захисту в Україні.

Реформування у сфері соціального захисту спрямоване на впровадження ринкових засад, роздержавлення цієї сфери. Закладено нормативну базу побудови основних організаційно-правових форм - загальнообов’язкового державного соціального страхування із заснуванням спеціальних страхових фондів, державної соціальної допомоги для осіб, які не охоплені системою соціального страхування або мають забезпечення нижче прожиткового мінімуму. Поява нових соціальних ризиків (малозабезпеченість, бідність, безробіття тощо), від яких людина потребує соціального захисту, зумовила виокремлення у загальній системі соціального захисту спеціального та особливого соціального захисту, спрямованого на окрему категорію громадян. Загалом, сформоване після прийняття Конституції України законодавство в сфері соціального захисту свідчить, що в Україні закладені правові основи нової системи соціального захисту ринкового типу і європейського спрямування.

Зміни, що відбулися в системі соціального захисту, логічно зумовили оновлення і юридичного механізму забезпечення права людини на соціальний захист в Україні. Побудова сучасної системи юридичних гарантій права людини на соціальний захист повинна враховувати та відображати міжнародно-правовий вплив на внутрішньодержавну політику в сфері соціального захисту, оскільки проблема забезпечення права людини на соціальний захист вийшла за межі національного законодавства та внутрішньої політики держави і набула світового значення.

Проблеми юридичних гарантій завжди знаходяться в центрі уваги юридичної науки. Разом з тим, у юридичній науці відсутнє комплексне дослідження юридичного механізму забезпечення права людини на соціальний захист. Таке дослідження дозволяє визначити систему юридичних гарантій, взаємозв’язок різних їх видів у загальному механізмі гарантування права на соціальний захист, сформулювати основні чинники, що впливають на якість та ефективність юридичних гарантій здійснення права людини на соціальний захист, а також пропозиції щодо їх вдосконалення.

Таким чином, проведення науково-теоретичного дослідження юридичних гарантій права людини на соціальний захист в Україні сьогодні є актуальним і має теоретичне і практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Реформування соціального захисту в Україні, оновлення її організаційно-фінансової системи, а також її законодавчої основи створило підґрунтя для  проведення нових наукових досліджень у цій сфері. Це зумовило нові аспекти розгляду проблеми сучасного юридичного гарантування права людини на соціальний захист в Україні.

Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затверджено постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18 червня 2004 року №20/4-2; Пріоритетних напрямків наукового дослідження Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки, схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2005 року №13, а також планів наукових досліджень кафедри трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці видатних українських та російських вчених з теорії права, зокрема: С.С. Алексєєва, М.І. Абдулаєва, М.В. Вітрука, Л.Д. Воєводіна, Т.М. Заворотченко, В.А. Іваненко, В.М. Капіцина, О.А. Лукашкової, А.С. Мордовця, Б.Л. Назарова, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, В.М. Скобелкіна, Г.Г. Шмельової, а також учених у галузі права соціального забезпечення, зокрема, В.М. Андріїва, В.С. Андреєва, К.С. Батигіна, Н.Б. Болотіної, В.Я. Бурака, Н.А. Вігдорчика, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, А.В. Карцхія, О.Є. Мачульської, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.Д. Роіка, С.М. Прилипка, С.М. Синчук, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, В.К. Субботенко, Є.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля, М.Ю. Федорової, В.Ш. Шайхатдінова.

Нормативну та емпіричну базу дослідження склали: Конституція України, акти національного соціально-захисного законодавства, а також міжнародні акти, зокрема, Європейська соціальна хартія (переглянута), Хартія основних прав Європейського Союзу, Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та інші.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової літератури, а також положень чинного національного та міжнародного законодавства в сфері соціального захисту сформулювати поняття та систему юридичних гарантій права людини на соціальний захист, а також внести пропозиції та наукові рекомендації щодо вдосконалення їх якості та ефективності.

Для досягнення поставленої мети дисертація розв’язує такі основні завдання:

- визначення сучасної системи соціального захисту України згідно з нормами Конституції України, галузевого соціально-захисного законодавства України та положень міжнародних правових актів.

- встановлення правової природи права людини на соціальний захист, визначення його змісту, обсягу та меж;

- визначення поняття та системи юридичних гарантій права людини на соціальний захист;

- формулювання основних ознак ефективності юридичних гарантій права людини на соціальний захист;

- вироблення рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення окремих видів юридичних гарантій права людини на соціальний захист.

Об’єктом дослідження є право людини на соціальний захист та система правовідносин, в яких воно здійснюється.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми юридичних гарантій права людини на соціальний захист, національне соціально-захисне законодавство та стандарти соціального захисту, закріплені в міжнародно-правових актах.

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ.

Історичний та порівняльно-правовий методи використовувались при вивченні динаміки формування та розвитку юридичного понятійно-термінологічного апарату в сфері соціального захисту. Застосування системно-структурного методу дозволило визначити сучасну систему соціального захисту в Україні, поняття, класифікацію та види юридичних гарантій права людини на соціальний захист. Соціологічний метод використовувався в ході аналізу матеріалів практичного застосування положень соціально-захисного законодавства, зокрема: рішень про призначення конкретного виду соціального захисту; скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів соціального захисту; судових справ щодо розгляду спорів у сфері соціального захисту. Методом аналізу та синтезу було визначено юридичне поняття соціального захисту, характерні ознаки окремих його елементів. Через абстрагування та узагальнення визначено дефініції правових терміно-понять, таких як: „юридичні гарантії права людини на соціальний захист”, „соціальний захист”, „право людини на соціальний захист” та інші. Формально-юридичний метод використовувався при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, змісту нових правових норм та прийняття нових нормативно-правових актів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем юридичних гарантій права людини на соціальний захист. В результаті проведеного дослідження були сформульовані такі наукові положення та висновки:

1. На підставі аналізу існуючих наукових позицій визначено зміст юридичного поняття „соціальний захист” у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні соціальний захист визначено як функція держави, основний напрямок соціальної політики, у вузькому - як соціальне забезпечення та допомога, що надається людині в зв’язку з настанням соціального ризику.

2. Обґрунтовано і розкрито зміст інших ключових терміно-понять сфери соціального захисту - „соціальне забезпечення”, „соціальне страхування”, „соціальна допомога” та співвідношення між ними. Доведено, що поняття „соціальний захист” є більш загальною категорією по відношенню до інших ключових понять цієї галузі. Воно охоплює поняття „соціальне забезпечення”, „соціальне страхування” та „соціальна допомога”, що співвідносяться між собою як форми та види соціального захисту.

3. Вперше досліджено зміст, обсяг та межі права людини на соціальний захист. Зміст права на соціальний захист визначено як сукупність правомочностей, закріплених у соціально-захисному законодавстві України, що забезпечують можливість задоволення потреб людини в разі настання соціального ризику. Обсяг права на соціальний захист як кількісна його сторона, визначається за допомогою певних одиниць виміру (кількість благ, розмір пенсій, допомог, кількість пільг тощо). Обґрунтовано, що здійснення права на соціальний захист залежить від достатності обсягу цього права.  Встановлено два способи визначення достатності обсягу права на соціальний захист: перший пов’язаний із категорією „соціальні потреби”; другий спосіб пов’язаний із заробітком, доходом людини. Межі здійснення права на соціальний захист визначено у двох значеннях – власне правові (юридичні) межі та соціально-економічні межі здійснення права людини на соціальний захист. Юридичні межі права людини на соціальний захист полягають у чіткому закріпленні прав і обов’язків правомочної особи, кількості матеріальних благ, що мають бути надані державою, підстав та умов їх надання. Економічні межі здійснення права людини на соціальний захист прямо залежать від економічної забезпеченості держави, її фінансових можливостей та фінансових можливостей інших суб’єктів фінансування соціальної сфери.

4. Вперше теоретично обґрунтовано та сформульовано визначення поняття „юридичні гарантії права людини на соціальний захист” як система взаємопов’язаних правових та організаційно-правових умов, способів, засобів, які забезпечують здійснення права людини на соціальний захист.

5. Вперше сформульоване поняття про комплексну систему юридичних гарантій права людини на соціальний захист, їх види та рівні. Встановлено, що система юридичних гарантій права людини на соціальний захист в Україні має дворівневу структуру – гарантії міжнародного рівня та гарантії національного (внутрішньодержавного) рівня. Міжнародні гарантії права на соціальний захист - це комплекс міжнародних стандартів у сфері соціального захисту та нормативно встановлений  правозахисний механізм забезпечення прав людини в цій сфері. Внутрішньодержавну систему юридичних гарантій визначено через їх розподіл на чотири основні групи: нормативно-правові, організаційно-правові, процедурні та процесуальні гарантії права людини на соціальний захист, які в свою чергу поділяються на різні види за різними критеріями.

6. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення юридичних гарантій права людини на соціальний захист, зокрема: організаційної системи соціального захисту в Україні; процедурного порядку здійснення права на соціальний захист та процесуального порядку його відновлення в разі порушення.

7. Вперше визначено ряд ознак якісного соціально-захисного законодавства України та запропоновано засоби їх впровадження. До основних ознак якісного соціально-захисного законодавства віднесені такі: системність, понятійно-термінологічна єдність у законодавстві; стабільність законодавства; дотримання принципу верховенства закону та принципу верховенства права при застосуванні соціально-захисного законодавства; відповідність соціально-захисного законодавства України міжнародним стандартам; дотримання принципу рівноправності в нормах соціально-захисного законодавства України та в процесі його застосування. Запропоновано систематизувати законодавчий масив у сфері соціального захисту через кодифікацію законодавства та прийняття Кодексу України про соціальний захист, що забезпечить формування єдиних правових засад регулювання відносин у сфері соціального захисту.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть сприяти подальшій розробці теоретичних аспектів розвитку юридичних гарантій права людини на соціальний захист та вдосконалення вітчизняного соціально-захисного законодавства. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, в процесі викладання навчальної дисципліни „Право соціального забезпечення в Україні” та спеціальних курсів з цієї дисципліни.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції „Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (м. Київ, Київський юридичний інститут МВС України, 12 березня 2004 року), на науково-практичній конференції „Трудове право України у контексті європейської інтеграції” (м. Харків-Чернігів, Харківський національний університет внутрішніх справ, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 25-27 травня 2006 року), на науково-практичній конференції „Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (м. Київ, Київський юридичний інститут МВС України, 14 травня 2004 року), на науково-практичному семінарі „Соціальне законодавство України: теоретичні і практичні проблеми розвитку” (м. Київ, Київський юридичний інститут МВС України, 23 березня 2005 року), на засіданні науково-практичного „круглого столу” „Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах” (м. Чернігів, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 11 квітня 2006 року та 30 березня 2007 року).

Публікації. За темою дисертації опубліковано дев’ять наукових статей, чотири з яких опубліковані у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 184 сторінки, у тому числі 154 сторінки основного тексту.