| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, визначено його об’єкт, мету, завдання, методологічні та теоретичні основи, розкрито новизну і практичне значення роботи, а також наведено відомості про апробацію результатів дослідження.
Теоретичні засади європейських правових стандартів місцевого самоврядування» присвячено комплексному дослідженню визначення правової природи європейських правових стандартів місцевого самоврядування як міжнародно-правової категорії.
У підрозділі 1.1. «Поняття європейських правових стандартів місцевого самоврядування» досліджено терміни та категорії – «стандарт», «європейськість», «європейське право», «європейський правовий стандарт», «міжнародний правовий стандарт», що дало змогу сформулювати авторське поняття «європейського правового стандарту місцевого самоврядування».
Визначено, що стандарти функціонують у тих сферах правового регулювання, де необхідно встановити певний мінімум регулювання.
Виявлено, що значення терміну «європейські» у категорії «європейські правові стандарти місцевого самоврядування» пов’язане з трьома аспектами: територіальним, інституційним та нормативним.
Проаналізовано ключові доктринальні підходи до поняття «європейське право» – у його широкому сенсі (sensо lato) та вузькому (sensо stricto). Окрему увагу приділено терміну «партикулярне» європейське право. Наголошено на тому, що європейське право не сформувалося б у своєму теперішньому вигляді без активного використання порівняльно-правового методу, без запозичення й передачі правових ідей, норм та інститутів, без рецепції права з країни в країну. Саме це є підставою визначення комплексності європейського права як такого, що нерозривно пов’язане з міжнародним і національним правом європейських країн. Останні значною мірою впливають на розвиток європейського права та навпаки.
Норми європейського права, незалежно від підходів, регулюють відносини між різноманітними суб’єктами, що можуть бути учасниками міжнародних відносин, однак їх дія обмежується територією Європи, тобто вони є класичними міжнародними партикулярними нормами. Для цілей цього дослідження поняття «європейського права» розглядалося як регіональна підсистема міжнародного права. Ключовою ознакою у даному розумінні є те, що норми такої підсистеми є обов’язковими лише для держав, що знаходяться у тій чи інший частині світу, але при цьому розділяють спільні європейські цінності.
Розглянуто різні підходи до визначення поняття «європейські правові стандарти» як з позицій міжнародного права, так і конституційного права України. Розкрито його співвідношення зі схожими категоріями: «правові принципи», «модельна норма», «зобов’язаннями erga omnes». Водночас визначальним у дослідженні європейських правових стандартів місцевого самоврядування є виділення функцій, які вони виконують, та ряду особливостей, які їм притаманні. Зокрема, до функцій європейських правових стандартів місцевого самоврядування відносяться: регулююча, координуюча, оцінювальна, забезпечувальна та інформаційна. Особливостями визначаються: партикулярність (оскільки вони були розроблені та функціонують на території Європи, а отже, їх дія розповсюджується не на всіх учасників міжнародно-правових відносин, а лише на їх частину) та гнучкість (оскільки їх обов’язковість має певну специфіку, що полягає у можливості mutatis mutandis держави використовувати лише ті стандарти, які відповідають її потребам).
У підрозділі 1.2. «Становлення та розвиток європейських правових стандартів місцевого самоврядування» розглянуто та здійснено аналіз теоретико-правових, політико-правових та історичних ідей щодо становлення й розвитку європейських правових стандартів місцевого самоврядування.
У роботі виділено базові етапи становлення й розвитку європейських правових стандартів місцевого самоврядування та їх особливості.
Перший – виникнення ідеї. На цьому етапі були сформовані основи та відбулося інституювання ідеї місцевого самоврядування у національному праві європейських держав. Йдеться насамперед про закріплення місцевого самоврядування у ряді конституцій держав Західної Європи.
Другий – прийняття міжнародних договорів, предметом регулювання яких є місцеве самоврядування. Зазначений етап характеризується усвідомленням ролі, яку місцеве самоврядування відіграє у становленні й розвитку принципів демократії та верховенства права. Правила поведінки та відповідні норми створювалися упродовж тривалого процесу взаємного пристосування країн та міжнародних організацій. Якщо певні правила сприймалися усіма, вони набували сили формальних правил шляхом їх закріплення у міжнародних угодах різного рівня. Відзначено, що саме на цьому етапі були підписані такі ключові європейські документи, як: Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями від 21.05.1980 року, Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 року та інші, що містять європейські правові стандарти місцевого самоврядування.
Третій – виникнення європейських правових стандартів місцевого самоврядування. На цьому етапі стандартизація міжнародного регулювання конституційного інституту місцевого самоврядування провадилася на території всієї Європи. Саме тому за умов інтенсивних інтеграційних процесів правове поле країн Європи у питаннях локальної демократії базується та узгоджується в рамках єдиної організованої системи, основою якої виступають європейські правові стандарти місцевого самоврядування. Подальший розвиток європейських правових стандартів місцевого самоврядування відбуватиметься на двох рівнях: європейському та національному.
Джерела закріплення європейських правових стандартів місцевого самоврядування» містить 3 підрозділи, що присвячені аналізу міжнародно-правових джерел, у яких містяться європейські правові стандарти місцевого самоврядування та критерії їх класифікації.
У підрозділі Система європейських правових стандартів місцевого самоврядування» зазначено, що класифікація європейських правових стандартів місцевого самоврядування може бути проведена за декількома критеріями та в різних площинах залежно від цілей такої класифікації.
Розроблено авторську класифікацію європейських правових стандартів: за характером правового регулювання; за змістом; за функціональним призначенням. Встановлено, що основною критеріальною засадою для поділу норм, які закріплюють європейські правові стандарти місцевого самоврядування, слід вважати форму закріплення таких стандартів – договірна чи позадоговірна.
Акцентується увага на провідній ролі у формуванні правових стандартів місцевого самоврядування міжнародних міжурядових організацій – Ради Європи, у тому числі Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), Європейського Союзу, Організації безпеки та співробітництва в Європі.
Договірні європейські правові стандарти місцевого самоврядування» проаналізовано міжнародні договори, укладені у рамках Ради Європи, які містять базові стандарти місцевого самоврядування. Першим таким договірним документом стала Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями від 21.05.1980 року. Вона визнає за місцевими і регіональними властями право співпрацювати поза національними кордонами, що і стало першим європейським правовим стандартом місцевого самоврядування. Ще одним міжнародним договором, проаналізованим у цьому підрозділі, є Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 року. В основу зазначеного документа покладено розуміння того, що, по-перше, місцеве самоврядування належить до спільних європейських цінностей та є основою будь-якої демократичної системи; по-друге, місцеве самоврядування сприяє ефективному управлінню та його наближенню до громадян. Окрему увагу було приділено Європейській конвенції про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні від 5.02.1992 року. Цей документ закріпив базові передумови для формування такого європейського правового стандарту місцевого самоврядування, як право особи незалежно від громадянства на участь у вирішенні питань місцевого значення. Станом на травень 2012 року цей документ ратифікований лише вісьмома європейськими країнами. Водночас аналіз поточного законодавства європейських країн свідчить про посилення ролі жителів у місцевому самоврядуванні шляхом надання права на участь у місцевому самоврядуванні іноземцям.
У підрозділі 2.3. «Позадоговірні європейські правові стандарти місцевого самоврядування» визначено інші, відмінні від міжнародного договору, джерела існування європейських правових стандартів місцевого самоврядування. Це, зокрема, резолюції, рекомендації й інші документи міжнародних органів та організацій (у досліджуваному аспекті мова йде про Раду Європи).
Окремо було досліджено загальнотеоретичні підходи до доктрини м’якого права. Так, у деяких випадках норми міжнародних договорів, не будучи за своєю природою м’якими, виконують функції м’яких норм, що зумовлено у тому числі невизначеністю або нечіткістю положень міжнародного договору, які закріплюють права та обов’язки сторін. На нашу думку, цьому феномену є таке пояснення: за традицією, яка склалася в європейських країнах, інститут місцевого самоврядування є самостійним, незалежним та винятково внутрішньодержавним. Крім цього, більшість європейських міжнародних договорів, що стосуються місцевого самоврядування, є результатом закріплення принципів місцевого самоврядування, спільних для більшості національних систем європейських країн. Це було зроблено з метою зблизити національні системи місцевого самоврядування європейських країн для повнішого забезпечення прав, свобод та інтересів їхніх громадян на основі спільних та єдиних стандартів.
Виявлено, що з точки зору ефективності та правової визначеності європейських правових стандартів місцевого самоврядування, які на сьогодні закріплені у нормах м’якого права, було б доцільним їх поступове перетворення із норм м’якого права на норми твердого права, тобто поетапне перетворення на договірні норми.
Розділ 3. «Реалізація європейських правових стандартів місцевого самоврядування на національному рівні» присвячений аналізу загальноєвропейського досвіду реалізації правових стандартів місцевого самоврядування на національному рівні.
У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід реалізації європейських правових стандартів місцевого самоврядування» розглянуто національні особливості реформування систем місцевого самоврядування із виділенням їх спільних характеристик та тенденцій.
Синергія внутрішньодержавного законодавства та європейських правових стандартів місцевого самоврядування призводить до виникнення значної кількості різноманітних систем і моделей місцевого самоврядування. Слід враховувати, що у кожній державі Європи, залежно від особливостей її політичного устрою, форми правління, території, історичних, політичних та інших чинників, місцеве самоврядування має свою специфіку, що відрізняє правові системи європейських країн та заважає повністю прийняти норми міжнародного права за основу.
Відзначається, що умовно країни Європи можна розділити на дві групи: перша – країни, у яких європейські правові стандарти місцевого самоврядування мають пряму дію; друга – країни, у яких європейські правові стандарти місцевого самоврядування не мають прямої дії.
Встановлено, що загальними тенденціями, які опосередковують реалізацію європейських правових стандартів місцевого самоврядування, є: укрупнення базової адміністративно-територіальної одиниці; організаційно-функціональні реформи та реформи у фінансово-економічній сфері. Акцентується увага на особливостях реалізації європейських правових стандартів місцевого самоврядування у країнах Центральної, Південно-Східної та Східної Європи, країнах Балтії.
Констатується, що спільність у місцевому самоврядуванні європейських країн зумовлена єдиними правовими стандартами, які закріплені, насамперед, у Європейській хартії місцевого самоврядування, а особливості – визначаються національною специфікою, конституційним устроєм, процесами реформування. Кожна система місцевого самоврядування, що функціонує у європейських країнах, яка тією чи іншою мірою сприйняла європейські правові стандарти місцевого самоврядування, ґрунтується на таких засадах, як: верховенство права, автономія, субсидіарність, забезпечення прав місцевих жителів, багатоманітність національних систем місцевого самоврядування.
Підрозділ Особливості реалізації європейських правових стандартів місцевого самоврядування в Україні» присвячено аналізу особливостей реалізації європейських правових стандартів місцевого самоврядування у національному праві та внутрішньодержавному законодавстві України.
Розглянуто співвідношення європейських правових стандартів місцевого самоврядування з Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про транскордонне співробітництво», іншими нормативно-правовими актами через призму їх реалізації як міжнародних договорів, учасницею яких є Україна. Виокремлено проблеми, що мають місце при імплементації в Україні положень таких міжнародних договорів, як Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями від 21.05.1980 року, Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 року та інші. Розкриті основні проблеми, що постають у ході реалізації європейських правових стандартів місцевого самоврядування, якими є: концептуальна невизначеність; відсутність законодавчого закріплення деяких з основних принципів місцевого самоврядування; системно-структурні проблеми; функціонально-організаційні проблеми; фінансово-економічні проблеми; загально-правові проблеми.
У ході дослідження зроблено висновок, що de jure Україна сприйняла основні європейські правові стандарти місцевого самоврядування та європейський підхід до їх розуміння, хоча й реалізовує їх, порівняно з іншими державами, у тому числі державами «нової демократії», mutatis mutandis.
|
