БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ДОХОДІВ: ПОДАТКОВИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих наукових результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади бухгалтерського обліку доходів” досліджено підходи до трактування категорії “дохід”, удосконалено термінологічний апарат в частині понять “валові доходи”, “проценти”, “роялті” і “дивіденди”, надано пропозиції щодо узгодження вимог П(С)БО та ПКУ, в частині визнання доходів та визначено особливі умови їх визнання з урахуванням положень МСФЗ.

В умовах глобалізації економіки одним із пріоритетних напрямів економічної науки та практики є узгодження вимог П(С)БО та ПКУ, зокрема, в частині визнання доходів. Принципи, закладені П(С)БО та ПКУ, призводять до відокремлення податкових розрахунків від системи бухгалтерського обліку, хоча ґрунтуються на єдиних даних про господарську діяльність підприємства.

Відсутність системного підходу до розуміння категорії “дохід”, неузгодженість її сутності та порядку визнання за вимогами стандартів бухгалтерського обліку та податкового законодавства, відокремленість податкових розрахунків від системи облікового відображення доходів в бухгалтерському обліку призводить до роздвоєння сутності доходів як об’єкта бухгалтерського обліку.

Систематизація поглядів на категорію “дохід” в ретроспективі показала, що у економістів різних часів існували відмінні підходи до його трактування, що зумовлено трансформацією економічної проблематики.

До 2011 р. дохід підприємств, що підлягає оподаткуванню називався “валовий”. Із введенням в дію ПКУ термін “валові доходи” замінено на “доходи”. В умовах варіативності підходів до трактування терміну “дохід” в П(С)БО та ПКУ доцільно повернутися до використання терміну “валові доходи” у запропонованому значенні (дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зменшений на суму непрямих податків, а також збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) в результаті здійснення господарської діяльності в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної, а також від надзвичайної діяльності), що розмежовує два методичних підходи розрахунку фінансового результату діяльності підприємства. Лише після повної гармонізації порядку розрахунків прибутку до оподаткування за П(С)БО та ПКУ стане можливим вживати для податкових розрахунків поняття “дохід”.

Порівняльний аналіз положень П(С)БО та ПКУ в частині визнання доходів виявив ряд неузгоджених аспектів, що зумовлює розбіжності між обліковими стандартами та податковими вимогами (термінологічний апарат, підходи до класифікації, порядок визнання окремих видів доходу). Для усунення розбіжностей запропоновано гармонізувати окремі положення П(С)БО та ПКУ, зокрема, на основі аналізу підходів П(С)БО та ПКУ до трактування понять “процентів”, “роялті”, “дивідендів” запропоновано наступне їх визначення, які необхідно закласти в основу обох нормативних активів. Так, під процентами необхідно розуміти – дохід, який нараховується позичальником на користь кредитора як плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству; роялті – платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування об’єктами права інтелектуальної власності; дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку. Пропозиції щодо узгодження інших положень надані у вигляді змін до чинної редакції ПКУ та П(С)БО 15 “Дохід”, що сприятиме спрощенню облікового відображення та складання звітності і не вплине на базу оподаткування податком на прибуток.

На основі аналізу положень ПКУ запропоновано алгоритм визнання доходів від реалізації товарів та продукції, що дозволяє оперативно отримати інформацію при ідентифікації дати їх отримання. Уточнено умови, що впливають на дату визнання доходу, яка залежить від способу реалізації товарів та продукції, що є однією з передумов визнання доходу як за вимогами П(С)БО, так і за ПКУ.

У ході поглибленого вивчення ПКУ щодо врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості ідентифіковано “умовно-постійну податкову різницю”, визнання якої тимчасовою чи постійною визначається після подій, що стануться пізніше. Визначено умови виникнення такої різниці, окреслено вплив на базу оподаткування та визначено необхідність її усунення.