ЦІННІСНО-ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ ВЗАЄМОДІЄЮ В ПРОЕКТАХ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ 

У першому розділі на основі  аналізу  існуючих підходів до управління

взаємодією в проектах  та проблем їх практичного застосування в умовах

сучасного  оточення  проектів  розкрито  сутність  ціннісно-орієнтованого

управління  взаємодією  зацікавлених  сторін  (ЦОУВ)  як  перспективного

об’єкта  пізнання  в  управлінні  проектами  та  програмами.  З  цих  позицій

доведено  існування  наукової  проблеми,  пов’язаної  з  відсутністю  науково

обґрунтованих  методологічних  основ  реалізації  ціннісно-орієнтованого

управління взаємодією як системно-цілісної діяльності в проектах. 

Показано, що у будь-якому проекті реалізуються два принципово відмінних

види взаємодії зацікавлених сторін:  у віхових ситуаціях та протягом етапів

життєвого циклу.  Взаємодія у віхових ситуаціях розглядається як специфічна

«переговорна» діяльність зацікавлених сторін. Вона  викликана необхідністю

коригування або принципового перегляду попередньо спланованої діяльності

та  спрямована  на  спільне  виопрацювання  зацікавленими  сторонами

раціонального варіанта подальшого розвитку проекту з позицій їх цінностей. 

Взаємодія  протягом  етапів  життєвого  циклу  розглядається  як

інформаційно-комунікаційна  діяльність.  Вона  викликана  необхідністю

організації  спільного  виконання  зацікавленими  сторонами  попередньо

спланованої діяльності  та  спрямована  на забезпечення інформаційного стану

зацікавлених сторін, актуального для виконання ними дій в проекті. 

З’ясовано, що управління взаємодією у віхових ситуаціях повинно бути

ціннісно-орієнтованим. Цим воно принципово відрізняється від управління

взаємодією протягом етапів життєвого циклу, яке традиційно реалізується як

організаційно-орієнтоване і вже достатньо детально розроблено. Проте ЦОУВ

на  сьогодні  тільки  означено  деякими  концептуальними  положеннями

управління  спільнотою  проекту/програми  в  системі  знань  Р2М,  а  також

підходами  до організації взаємодії  в ІТ-проектах в рамках методів  Agile.  На

прикладі ІТ-сфери розвинутих країн показано, що відсутність методів ЦОУВ

спричиняє проблемність у 40% та провали у 12% проектів. 

На підставі проведеного порівняльного аналізу думок експертів з Японії,

України, Білорусії статистично доведено, що для зацікавлених сторін проектів,

які  реалізуються  в  українському  культурному  та  бізнес-середовищі,

відкритість  та  дотримання  концепції  партнерства  не  є  природними

компонентами  корпоративної  культури.  Вони  не  проявляють  себе  як

самокеровані  суб’єкти,  здатні  до  ефективної  взаємодії  за  умови  суттєвої

різниці у їх цінностях. Тому ЦОУВ за даних умов є надзвичайно актуальним.

Ґрунтовний  аналіз робіт, присвячених проблемі взаємодії та управління

взаємодією в проектах, показав, що ЦОУВ являє собою перспективний об’єкт

пізнання, для дослідження якого потрібна попередня  розробка  епістемічних

положень з позиції категорії «відношення» (а не категорії «комунікація»).

Тому  в  роботі  сформовані  аксіологічні,  онтологічні  та  гносеологічні

положення дослідження ЦОУВ.  Аксіологічну компоненту складають аксіоми

цінності  особистості,  змістовної  причинності  діяльності,  світоглядної

визначальності  цінностей.  Онтологічна  компонента  представлена

9

визначеннями  термінів «взаємодія», «особистість», «діяльність», «ситуація»,

«знання»,  «інформація»,  «дані»,  «документ»,  «комунікація»,

«компетентність»,  «ціле»,  «система»,  «управління».  Гносеологічна

компонента базується на постулатах тріадності та нероздільності. 

Використання сформованих епістемічних положень дозволило провести

ідеалізацію  ЦОУВ.  В  результаті  виявлені  відмінні  ознаки  ЦОУВ,  які

експліковані у визначеннях запропонованої  термінологічної системи. Вона

складається з 26-ти  термінів та їх вербальних визначень, які представлені

трьома групами: базові категорії, базові терміни, допоміжні терміни. Базовими

категоріями виступають «взаємодія в проектах»  та «управління взаємодією в

проектах», які мають наступні визначення.

Визначення  1.  Взаємодія  в  проектах  –  спільна діяльність зацікавлених

сторін  проекту, яка  відбувається в середовищі взаємодії і змінює відношення

між ними з конфліктних на синергічні.

Визначення  2.  Управління  взаємодією  в  проектах  –  це  діяльність  з

модерування  зміни  відношень  між  зацікавленими  сторонами  у  віхових

ситуаціях  завдяки  встановленню/відновленню  однорідності  елементів

середовища взаємодії шляхом гармонізації цінностей, отримання синергічної

активності в рамках спільного тезаурусу.