ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, ступінь наукової розробки теми, наведено основні методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх впровадження та оприлюднення.

У першому розділі – “Теоретичні та методологічні засади державного регулювання природокористування” – на основі системного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюються ступінь наукової розробки теми, концептуальні підходи до регулювання природокористування. У науковій літературі питанням удосконалення механізмів державного регулювання природокористування присвячено багато досліджень. Новим концептуальним підходом у цьому напрямку слід вважати широке застосування принципів раціонального природокористування, що забезпечує ефективність реформування галузі в США, Іспанії, Великій Британії, Італії, Фінляндії, Швеції, більшості країн Центральної і Східної Європи.

Аналіз літературних джерел і практики органів управління дає підстави стверджувати, що державне регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні ще не відповідає сучасним потребам суспільства і вимагає подальшого наукового опрацювання. Встановлено невідповідність його досягнутого рівня вимогам раціонального природокористування, потребам розбудови держави, реалізації конституційних прав громадян на адекватне навколишнє природне середовище.

Науково-теоретичне обґрунтування базових принципів оптимізації дер­жавного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні з урахуванням історико-національних традицій і основних напрямів світового розвитку – багатогранне і складне завдання. Його розв’язання передбачає розробку спеціальної програми дослідження з використанням системного підходу, що сприяє послідовному вирішенню низки специфічних завдань, визначенню конкретного предмета й об’єкта дослідження, а також його етапності. Все це забезпечило можливість отримання достатньо повної і достовірної інформації щодо кожного з визначених завдань.

Дисертаційне дослідження складається з п’яти основних етапів. Така багаторівнева структуризація його завдань забезпечила отримання на кожному з попередніх етапів, важливих результатів, які ставали основою не тільки наступних етапів, а й узагальнення і наукового обґрунтування досягнення загальної мети дослідження.

Визначено хронологічну послідовність наукових досліджень питань державного регулювання природокористування, охарактеризовано сучасні наукові погляди стосовно змісту державного управління, соціально-економічної значущості раціонального природокористування та удосконалення механізмів державного регулювання розвитку галузі.

Застосування історичного методу сприяло запобіганню відриву теорії від практики, оскільки цей метод дослідження передбачав вивчення об’єктивних фактів та закономірностей розвитку системи державного регулювання природокористування в різні періоди історичного розвитку суспільства. Державне регулювання природокористування на регіональному рівні вивчалося на основі звітів про стан справ у сфері природокористування та нормативно-правової бази галузі, аналізу структури органів державної виконавчої влади, Київської обласної державної адміністрації.

У розділі детально розглянуто питання державного регулювання природокористування на регіональному рівні, викладені у зарубіжній літературі, узагальнено закордонний досвід правотворчості в регулюванні діяльності національних служб природокористування, можливості його адаптації до умов України.

Виконання завдання дослідження щодо обґрунтування понять, які складають категорійно-понятійний апарат державного регулювання природокористування на регіональному рівні, здійснювалося з використанням одного з розділів семасиології – металогіки, що вивчає відношення виразів логічної мови до об’єктів і змісту, який вони виражають. Обґрунтовано необхідність впровадження в систему державного регулювання природокористування рентного підходу, екологічного страхування. Досліджено особливості центрального та регіонального екологічного моніторингу в державному регулюванні природокористування, удосконалено алгоритм екологічного моніторингу на регіональному рівні й обґрунтовано значущість системи екологічного моніторингу в державному регулюванні природокористування в Україні.

З огляду на складність предмета і об’єкта дослідження як соціально-економічної системи, методологічною основою наукової роботи були системний підхід та системний аналіз, що дозволило з’ясувати сутність, стан і тенденції розвитку державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні та обґрунтувати базові принципи його оптимізації.

Особлива увага приділяється створенню системи рентного оподаткування і наповнення бюджетів за рахунок реального надприбутку від реалізації природних ресурсів; перерозподілу переваг і витрат між суб’єктами відносин природокористування. Максимальне стягнення державою ресурсної ренти дасть змогу не тільки покрити бюджетний дефіцит, але й вирішити проблему фінансування соціальних і екологічних потреб. Безоплатне землекористування як економічний феномен є наслідком крайньої деформації системи економічних відносин і властивих їм форм в економіці, яка базується на державній формі власності на засоби виробництва і землю і регулюється шляхом централізованого планування виробництва і розподілу продуктів і ресурсів, з фрагментарним характером товарно-грошових відносин.

На основі системного та структурно-логічного аналізу понять “державне регулювання” і “природокористування” пропонується визначати “державне регулювання природокористування” як діяльність органів державної влади щодо опрацювання й реалізації управлінських рішень в напрямку регулювання, організації і координації впливу різних суб’єктів на сферу природокористування з метою реалізації еколого-економічної функції держави і неухильного дотримання стандартів екологічної безпеки.

Джерельний аналіз за темою дослідження показав, що питання державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні вивчались недостатньо. Поза увагою дослідників залишилися важливі наукові напрями, що потребують наукового дослідження, зокрема:

–        удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність галузі;

–        гармонізація національного законодавства України у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища з правовими стандартами Ради Європи та ЄС;

–        розробка методів і вдосконалення практики організації діяльності регіональних органів виконавчої влади щодо реалізації раціонального характеру природокористування.

У другому розділі – “Аналіз основних механізмів державного регулювання природокористування у регіоні” – проведено комплексну оцінку природокористування у Київській області. Обґрунтовано застосування теорії ресурсної та екологічної ренти як базової в економічному механізмі природокористування. Адміністративна складова державного регулювання природокористування на регіональному рівні в Україні реалізується, в основному, шляхом ліцензування, нормування діяльності підприємств-природокористувачів, державного нагляду та контролю за дотриманням усіх нормативних вимог і умов стандартизації природокористування, а також за допомогою прямих адміністративних методів.