ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ МЕТАЛОПРОДУКЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти державного регулювання розвитку внутрішнього ринку металопродукції» досліджено теоретичні засади державного регулювання розвитку внутрішнього ринку металопродукції.

Проведене дослідження дозволило прийти до висновку, що у сучасних умовах різко зростає роль держави в забезпеченні економічного розвитку. Головним її завданням стає проведення структурних реформ, відродження реального виробництва, а також пошук оптимального узгодження державних і приватних інтересів. Особливої уваги при цьому потребує розвиток внутрішнього ринку, що, в умовах скорочення попиту на міжнародних ринках, є єдиною можливістю для якісного зростання реального сектору економіки. У сучасних умовах міжнародного поділу праці, однією з провідних галузей спеціалізації України є металургійна промисловість, яка зможе стати одним з локомотивів виводу економіки з кризи. Однак, досягти цієї мети можливо тільки за допомогою стимулювання внутрішнього ринку металопродукції, що потребує розвитку інфраструктурних проектів, які є найкрупнішими споживачами, як власне металопродукції, так і продукції машинобудування, яке теж не може функціонувати без металопродукції. Таким чином, можливо отримати мультиплікативний ефект і стійкий розвиток економіки на перспективу. Зростання внутрішнього ринку металопродукції визначають наступні основні фактори: необхідність технічного переозброєння основних фондів галузей економіки; реалізація нових проектів у промисловості, енергетиці, а також реалізація національних проектів; необхідність імпортозаміщення окремих видів машин і устаткування. Активізація розвитку галузей, які споживають металургійну продукцію, потребує, у першу чергу, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в промисловості, особливо машинобудуванні, транспорті і будівництві, прийняття прямих державних рішень щодо розвитку найважливіших з них. Вітчизняна металургія функціонує в загальній системі світових господарських зв'язків, тому її стан у значній мірі залежить від тенденцій розвитку світової металургії: посилення  ролі великих інтегрованих компаній на світових ринках; загострення конкуренції на ринках продукції з високою доданою вартістю і поширення застосування національних захисних мір у зовнішній торгівлі; активізація робіт зі зниження витрат виробництва металопродукції, при цьому найбільш витратні види виробництв переносяться в країни, що мають найбільш дешеві природні й енергетичні ресурси, робочу силу, що забезпечує мінімальні податкові і транспортні витрати. Тому найважливішим напрямком державної промислової політики на сучасному етапі є здійснення заходів, спрямованих на стимулювання прогресивних структурних змін у металургійній промисловості. Отже, доцільно реалізувати заходи для розширення внутрішнього попиту на металопродукцію, активізації інноваційної діяльності в металургії, реструктуризації підприємств тощо. Потенційні сектори масового споживання металу в Україні (сільське господарство, деревообробна промисловість, будівництво доріг і дешевого житла, мала механізація побуту, послуг та ін.) доки не привабливі для металургії як джерела попиту на металопродукцію. Але, якщо забезпечити процес інвестиційного розвитку української економіки, то попит на метал на внутрішньому ринку значно зросте. Однак, необхідно створити інвестиційні передумови збільшення споживання металопродукції в країні, включаючи: відносне зниження цін на метал, як мінімум, до рівня цін експортних постачань (це важлива частина ресурсної підтримки машинобудування і будівництва і необхідна умова підвищення ефективності обробної промисловості в цілому); розвиток економічного середовища, що забезпечує доступ до ресурсів, і максимальне число споживачів, що дозволить знизити інвестиційні витрати машинобудування на залучення металопродукції в обертання. Важливим завданням держави для вирішення цих задач має бути вирішення задач, які бізнес не може вирішити самостійно (наприклад, інфраструктурних) у межах державно-приватного партнерства.

У другому розділі «Стан і тенденції розвитку ринків збуту української металопродукції» проаналізовано стан і тенденції розвитку світового ринку металопродукції, особливості розвитку та умови діяльності металургійних підприємств України та ефективність існуючих форм державного регулювання ринку металопродукції.

На світовому ринку металопродукції, після незначного пожвавлення в 2010 році, знов спостерігається тенденція до спаду. Так, ціни на нержавіючу сталь упали до найнижчого  рівня за півтора роки. Причиною такої тенденції є те, що нержавіюча сталь використовується, головним чином, при виробництві споживчих товарів і промислового устаткування, а попит на них різко звузився через економічний спад у західних країнах. Сталеве споживання в ЄС, у зв'язку з невизначеною економічною ситуацією, протягом останнього часу продовжувало знижуватися. Зниження активності спостерігається з боку майже всіх галузей промисловості єврозони, що може вплинути на український експорт в ЄС, частка якого в структурі експорту (за підсумками 2011 р.) склала 31%. На світовому ринку брухту також продовжується спад. У Середземномор'ї продовжується демпінгова політика з боку європейських постачальників. Ці негативні тенденції сьогодні є визначним чинником для розвитку металургійного виробництва України, адже воно носить яскраво виражений експорто-орієнтований характер. Обсяг внутрішнього ринку металоспоживання в країні складає близько 21% обсягу виробництва металургії (табл.1). У промислово розвинутих країнах світу картина протилежна, там обсяг внутрішнього споживання металу складає, приблизно, 80% від обсягу виробництва, а в Китаї, наприклад, частка внутрішнього споживання складає близько 90% виробництва металу, у Росії – приблизно 50:50. Протягом  останніх років  металургія приносила Україні до 40% валютних надходжень. Металургійні підприємства виробляють, приблизно, п'яту частину всього