ДОГОВІР КОМІСІЇ І АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України на ринкові форми господарювання зумовив гостру потребу у створенні сприятливої правової бази для розвитку національного підприємництва. При цьому правотворчий процес у даному напрямку не повинен обмежуватися систематизацією чи кодифікацією нормативно-правових актів. Великого значення набуває розробка єдиної наукової концепції, в рамках якої здійснювалося б удосконалення українського законодавства, бо сучасний стан цивільного обороту вимагає створення більш адекватних юридичних засад для цивілізованого розвитку ринку посередницьких послуг. Необхідною умовою вирішення цього завдання є докладне вивчення  тих видів договорів, що не одержали нині належного правового врегулювання, серед таких особливе місце посідають договір комісії та агентський договір. Однією з причин певного відставання українського законодавства щодо регулювання цих договорів є низький рівень їх наукової розробки. Так, питання правового регулювання договору комісії на  монографічному рівні розглядалися ще в 50-60 роках минулого століття; до того ж ці праці стосувалися лише окремих аспектів комісійних правовідносин, зокрема, договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції. Разом з тим, саме в ті часи розвитку правової науки було одержано ряд важливих здобутків та внесено багато пропозицій, котрі й сьогодні не втратили своєї актуальності. Проте, якщо договір комісії знайшов своє відображення в системі нового Цивільного кодексу України й потребує незначного удосконалення, то агентський договір як новий інститут цивільного (господарського) права вимагає поглибленої теоретичної розробки та гідного законодавчого забезпечення. Останнє являє собою більш складну проблему, оскільки специфіка діяльності посередників поки що не була об’єктом докладного вивчення  вчених-цивілістів.

Зокрема, залишалася поза увагою науковців класифікація посередників, малодослідженим є питання співвідношення агентського договору з договором комісії та проблема правового регулювання діяльності агента та комісіонера як суб’єктів підприємницької діяльності. Це має своє об’єктивне пояснення: за  часів існування адміністративно-командної системи вищезазначені договори не отримали належної теоретичної розробки, оскільки тоді їх застосування зводилося до мінімуму. Тому наукове дослідження цих договорів повинно стати теоретичною основою для побудови системи договорів щодо надання посередницьких послуг, котра б послужила поштовхом і для розвитку сучасного ринку посередницьких послуг.

До недавнього часу вважалося, що договір доручення, договір комісії та агентський договір є однотипними договорами, оскільки в них співпадає предмет і регулюють вони однорідні суспільні відносини. Ця думка знайшла своє підтвердження і в зарубіжному праві. Так, у країнах з англо-американською системою права посередницькі відносини регулюються агентським договором, а в державах континентальної правової системи – договорами доручення та комісії. Лише в праві Російської Федерації договори доручення, комісії та агентський договір врегульовані як  самостійні. Вибір напряму розвитку вітчизняного цивільного законодавства у цій сфері має максимально відповідати інтересам сучасного суспільства та сприяти розвитку цивільного обороту. Основою цього вибору має стати виважений науковий підхід, який би  ґрунтувався на глибоких теоретичних розробках проблеми правового забезпечення даного виду договорів і враховував як особливості розвитку ринкових відносин в Україні, так і позитивний досвід найбільш розвинених зарубіжних правових систем.

Викладене дозволяє стверджувати, що актуальність даного наукового дослідження визначається:

надзвичайним поширенням договору комісії та агентського договору у цивільному обороті України, що зумовлено розвитком ринкових відносин;

відсутністю систематизованого законодавства з питань надання посередницьких послуг (окремі норми, що містяться в законі, мають фрагментарний характер);

невідповідністю деяких правових норм, що регулюють такі відносини принципам ринкової економіки і вимогам часу;

відсутністю у цивільному праві теоретичних розробок стосовно правового забезпечення діяльності агента та комісіонера як суб'єктів підприємницької діяльності;

невизначеністю терміна “посередництво”, котре вживається як у публічному, так і в приватному праві, внаслідок чого залишаються нез’ясованими  загальні засади застосування агентського договору та договору комісії;

відсутністю єдиної наукової концепції щодо розвитку законодавства про надання посередницьких послуг в Україні.

Порівняльно-правовий аналіз агентського договору та договору комісії має стати теоретичною основою для створення належної нормативно-правової бази посередницьких договорів, яка б відповідала реаліям ринкової економіки й слугувала стимулом для її розвитку.

Теоретичну основу дисертації складають базові наукові положення, що містяться у роботах провідних вітчизняних та зарубіжних цивілістів, таких, як: В. Ансон, Д.В. Боброва, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, В.В. Вітрянський, А.Г. Гойхбарг,  М.В. Гордон, В.П. Грибанов, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, А.І. Дрішлюк, В.В. Залеський, О.С. Іоффе, О.Ю. Кабалкін, І. Кобленц, Б.К. Комаров, О.О. Красавчиков, Н.С. Кузнєцова, С.Н. Ландкоф, Г. Ласк, Л.А. Лунц, В.В. Луць, Р.А. Майданик, В.Ф. Маслов, І.Б. Новицький, О.А. Підопригора, О.О. Пушкін, В.О. Рясенцев,  Н.О. Саніахметова, А.Ф. Сохновський, Є.О. Суханов, Ю.К. Толстой, Є.О. Харітонов, Я.М. Шевченко Г.Ф. Шершеневич та інших науковців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу правових проблем цивільного, підприємницького та трудового права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема відповідно до теми “Приватноправові засади нового цивільного законодавства”