Ендеберя, Ірина Володимирівна. Особливості розвитку самостійності як умови професійного становлення майбутніх практичних психологів

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено
об’єкт, предмет, мету, задачі, методологічну й теоретичну основу, методи
дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних
результатів, наведено дані про впровадження та апробацію результатів
дослідження, структуру й обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні підходи дослідження
проблеми розвитку самостійності у процесі професійного становлення
майбутніх практичних психологів» – здійснено теоретичний аналіз
досліджуваної проблеми, уточнено сутність феномену «самостійність»,
визначено компоненти структури самостійності як особистісної якості,
виокремлено критерії розвитку самостійності майбутніх практичних
психологів, окреслено показники та рівні їх сформованості, обґрунтовано
критерії, показники та рівні успішності професійного становлення майбутніх
практичних психологів.
8
Філософську основу вивчення феномену «самостійність» закладено у
працях Аристотеля, Г. Гегеля, Сократа, І. Канта, Конфуція, Платона,
Л. Фейєрбаха, які вважали, що фундаментом суспільства є діяльність як
специфічна людська активність. Саме праця, діяльність породжують
самостійну, вільну людину. Сучасні філософи розглядають самостійну
особистість крізь призму її ставлення до суспільства та свого місця в ньому
(А. Камю, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, К. Ясперс та ін.). Українські філософи
(В. Доній, Г. Несен, Л. Сохань) визначають шляхи та засоби формування
відповідального ставлення особистості до життя. Відправним пунктом у
ньому називають формування зовнішнього та внутрішнього «поля свободи»,
де серед умов організації зовнішнього «поля свободи» визначають
формування з дитинства потреб і навичок самостійності, що включають
прагнення до самостійних роздумів, оцінок та переживань, самостійної праці;
формування навичок організації самостійної діяльності, а також
використання певної системи оцінювання при виконанні дитиною
самостійних завдань для об’єктивного впливу на її самооцінку.
Самостійність із позиції категорії активності розглядається як власна
динаміка живих істот, джерело підтримання чи перетворення ними життєво
значущих зв’язків із середовищем. Активність є передумовою самостійності
особистості, яка обумовлюється соціальною природою людини та
виявляється в діяльності (В.Богословський, Л. Виготський, П. Гальперін,
В. Давидов, О. Ковальов, К. Корнілов, О. Леонтьєв, В. Мясищев).
Самостійність у вітчизняній психології розглядається як властивість
особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній
самооцінці й відчутті власної відповідальності за свою діяльність і поведінку
(М. Брода, Д. Дубравська, І. Кон, О. Кононко).
Ґрунтуючись на положенні про те, що особистість виявляється й
формується в діяльності, самостійність розглядається в різні вікові періоди за
провідними її видами й виражається в зміні взаємин людини з тими, хто її
оточує. У цьому аспекті варто назвати праці І. Булах, З. Гуріної, М. Дідора,
В. Кузьменко, О. Савченко та ін.
Аналіз різних підходів до пояснення самостійності у вітчизняній і
зарубіжній літературі дозволяє зробити висновок, що методологічною
основою дослідження проблеми самостійності як особистісної властивості є
психологічна категорія суб’єктності (К. Абульханова, Б. Ананьєв, І. Бех,
О. Брушлинський, І. Булах, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн, В. Слободчиков,
Р. Павелків, В. Татенко, Т. Титаренко).
На підставі узагальнення широкого кола науково-психологічних
досліджень поняття самостійність розглядаємо як морально-вольову якість
особистості, що характеризується ініціативним, критичним, відповідальним
ставленням до власної діяльності, умінням планувати цю діяльність, ставити
перед собою завдання та шукати шляхи їх розв’язання без сторонньої
допомоги, спираючись при цьому на наявні у власному досвіді знання,
уміння та навички. Аналіз різних підходів щодо розвитку самостійності як
особистісної якості (із позиції категорії активності та категорії суб’єктності)
9
дозволив дійти висновку про те, що це багатокомпонентне явище, у складі
якого ми виділяємо такі складові: емоційно-мотиваційна, інтелектуальна,
регуляторно-орієнтаційна, соціально-комунікативна.
На основі теоретичного аналізу було визначено критерії та показники
розвитку самостійності майбутніх практичних психологів. Критерії емоційно-
мотиваційного компонента – емоційне позитивне ставлення до
самостійності; здатність самостійно планувати та досягати поставлену мету.
Показники – сформованість бажання самостійно реалізувати себе в професії,
ініціативність, наполегливість у досягненні професійних цілій,
сформованість ставлення до самостійної діяльності.
Критерії інтелектуального компонента - уявлення про самостійність,
самостійність мислення. Показники – повнота та міцність знань щодо
сутності самостійності, її вагомості для професійної діяльності; незалежність,
критичність мислення майбутнього практичного психолога, знаннями,
уміннями та навичками, основними групами завдань, завдяки яким
відбувається професійна діяльність.
Критерії регуляторно-орієнтаційного компонента – здатність
самостійно діяти у процесі професійної підготовки. Показники – самостійне
оволодіння способами та прийомами професійної діяльності; інтенсивність та
систематичність вияву самостійності під час аналізу професійно
орієнтованих ситуацій.
Критерії соціально-комунікативного компонента – здатність до
самостійної професійної взаємодії з питань професійної підготовки.
Показники –уміння брати на себе відповідальність за самостійні рішення;
здатність без сторонньої допомоги сприймати, розуміти, оцінювати партнера
по спілкуванню, оцінювання власного досвіду взаємодії.
Виділено чотири рівні успішності професійного становлення майбутніх
практичних психологів: високий,достатній, середній і низький. Визначені
положення і було покладено в основу емпіричного дослідження
особливостей розвитку самостійності майбутніх практичних психологів.
У другому розділі – «Емпіричне дослідження особливостей розвитку
самостійності як умови професійного становлення майбутніх
практичних психологів» – представлено хід та результати констатувального
етапу експерименту, у процесі якого визначено: методики діагностування
самостійності та успішності професійного становлення; схарактеризовано
рівні успішності професійного становлення (низький, середній, достатній,
високий); представлено результати вивчення особливостей розвитку
самостійності та успішності професійного становлення майбутніх
практичних психологів, розкрито вплив самостійності на успішність
професійного становлення.
Дослідження проводилося на базі ДВНЗ «Донбаський державний
педагогічний університет» факультету дошкільної освіти та практичної
психології (м. Слов’янськ). До констатувального етапу дослідження було
залучено 165 студентів, які навчаються за напрямом підготовки «Практична
психологія».
10
Вивчення особливостей розвитку самостійності майбутніх практичних
психологів відбувалось за такими методиками: 1) емоційно-мотиваційний
компонент досліджувався за методиками «Визначення професійної
готовності» (авт. Л. Кабардова), «Вивчення мотивів навчальної діяльності
студентів» (авт. А. Реан, В. Якунін); проводилося індивідуальне опитування;
анкетування «Моя професійна діяльність та професійний ідеал»
(авт. Л. Кунаковська); 2) інтелектуальний компонент вивчався за допомогою
індивідуального опитування; аналізу продуктів діяльності; анкетування «Моє
розуміння самостійності», розробленого автором; 3) специфіка регуляторно-
орієнтаційного компонента досліджувалася за допомогою опитувальника
«Уміле розв’язання проблеми» (авт. Н. Петрова); індивідуального
опитування; аналізу продуктів діяльності; 4) соціально-комунікативний
компонент вивчався за методиками «Методика діагностики комунікативної
толерантності» (авт. В. Бойко); «Методика визначення відповідальності»
(авт. М. Осташева).
Вивчення успішності професійного становлення відбувалося за
наступними методиками: анкетування, аналіз психолого-педагогічної
документації, бесіда, спостереження за самостійною роботою, опитувальник
«Особистісна професійна перспектива» (ОПП) (авт. М. Пряжніков).
Відповідно до виділених критеріїв та показників схарактеризовано
рівні сформованості самостійності (низький, середній, достатній і високий),
розкрито їх змістове наповнення:
1) низький рівень характеризує студентів, у яких не сформовано
бажання самостійно реалізувати себе в професії. Такі студенти не
зорієнтовані на подальшу професійну діяльність, потребують постійної
ініціативи з боку інших у професійному саморозвитку, самопізнанні. Для них
не характерні такі якості як ініціативність, наполегливість у досягненні
професійних цілей, сформованість негативного ставлення до самостійної
діяльності; знання щодо сутності самостійності неповні, нестійкі або
відсутні, її вагомості для професійної діяльності; незалежність, критичність
мислення. Для цієї групи студентів характерна відсутність уміння брати на
себе відповідальність за самостійні рішення; вони не здатні без сторонньої
допомоги сприймати, розуміти, оцінювати партнера по спілкуванню,
адекватно оцінювати власний досвід взаємодії. Не здатні до самостійного
оволодіння способами та прийомами професійної діяльності, низька
інтенсивність та спонтанність вияву самостійності під час аналізу професійно
орієнтованих ситуацій (23,6%).
2) середній рівень характерний для студентів, у яких частково
сформовано бажання самостійно реалізувати себе в професії. Такі студенти
зорієнтовані на подальшу професійну діяльність, проте мають потребу в
постійній ініціативі з боку інших у професійному саморозвитку,
самопізнанні. Не завжди виявляють ініціативність, наполегливість у
досягненні професійних цілій, притаманна сформованість байдужого
ставлення до самостійної діяльності.
Виявляють нестійкі знання щодо сутності самостійності, її вагомості
11
для професійної діяльності. Інколи беруть на себе відповідальність за
самостійні рішення. Не завжди прагнуть досягати поставлену мету, роблять
це тільки тоді, коли їм цікаво, можуть підкорятися негативному сторонньому
впливу, не завжди можуть брати на себе відповідальність за результати
роботи. Час від часу звертаються за допомогою до інших, не можуть без
сторонньої допомоги сприймати, розуміти, оцінювати партнера по
спілкуванню, оцінювання власного досвіду взаємодії. Ці студенти часто
виявляють залежність, некритичність мислення (51,5%).
3) достатній рівень характеризує студентів, у яких сформовано
бажання самостійно реалізувати себе в професії, які мають повні, але не дуже
міцні знання щодо сутності самостійності, її вагомості для професійної
діяльності. Такі студенти зорієнтовані на подальшу психологічну працю,
налаштовані на професійний саморозвиток та самовдосконалення, виявляють
ініціативність, наполегливість у досягненні професійних цілей, Частково
виявляють незалежність, критичність мислення майбутнього практичного
психолога. Достатньо володіють знаннями, уміннями та навичками,
основними групами завдань, завдяки яким відбувається професійна
діяльність.
Для них характерна достатня інтенсивність та систематичність вияву
самостійності під час аналізу професійно орієнтованих ситуацій; достатня
здатність без сторонньої допомоги сприймати, розуміти, оцінювати партнера
по спілкуванню, змінювати оцінювання власного досвіду взаємодії; зазвичай
виявляють уміння брати на себе відповідальність за самостійні рішення
(22,4%).
4) високий рівень характеризує студентів, у яких в повній мірі
сформоване позитивне емоційне бажання самостійно реалізувати себе в
професії; вони мають повні й міцні знання щодо сутності самостійності, її
вагомості для професійної діяльності та прагнення до їх формування. Такі
студенти чітко зорієнтовані на подальшу психологічну працю, налаштовані
на постійний професійний саморозвиток та самовдосконалення, виявляють
ініціативність, відчувають потребу у самопізнанні. Притаманна інтенсивність
та систематичність вияву самостійності під час аналізу професійно
орієнтованих ситуацій. Для них характерна здатність без сторонньої
допомоги сприймати, розуміти, оцінювати партнера по спілкуванню,
адекватне та критичне оцінювання власного досвіду взаємодії; уміння брати
на себе відповідальність за самостійні рішення; самостійне оволодіння
способами та прийомами професійної діяльності (2,4%).
Як бачимо (див. табл. 1), у майбутніх практичних психологів 3-5 курсів
найбільш зафіксовано середній рівень розвитку самостійності і дуже мала
кількість студентів (2,4%) має високий рівень розвитку самостійності. Даний
факт свідчить про те, що в процесі професійної підготовки недостатньо уваги
приділяється розвитку означеного феномена. Без додаткових розвивальних
впливів відбувається зменшення кількості студентів з достатнім та високим
рінями самостійності.
12
За результатами діагностичного етапу експерименту було встановлено
чотири рівні успішності професійного становлення майбутніх практичних
психологів: низький, середній, достатній та високий. До низького рівня було
віднесено 33,00 % студентів; до середнього рівня – 24,00 % студентів; до
достатнього рівня – 27,00 % студентів; до високого рівня – 16,00 % студентів.