ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЦЕРЕБРОЛИЗИНА И ПРОПЕСА ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ РАНЕВОМ ПРОЦЕССЕ (ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ)

Краткое содержание

Методи дослідження. Експериментальна частина досліджень виконана на 84 морських свинках масою 450-600 г. Досліди проводилися відповідно до Методичних рекомендацій ДФЦ МОЗ України (О.В. Стефанов, 2001) і відповідно до вимог Європейської конвенції по захисту хребетних тварин (Страсбург, 18.03.1986 р.), директиви Ради Європейського економічного товариства по захисту хребетних тварин (Страсбург, 24.11.1986 р.), Статуту Української асоціації з біоетики та норм GLP (1992 р.), типового положення з питань етики МОЗ України №66 від 13.02.2006 р. Евтаназію тварин проводили шляхом дислокації хребців шийного відділу під наркозом (тіопентал-натрій).

Як модель ранового процесу з хронічним перебігом використовували місцеве променеве ушкодження шкіри, яке є найбільш складним і важко лікується. Для цього використовували одноразове локальне рентгенівське опромінення ділянки стегна дозою 60 Гр (Т.В. Звягінцева, 1998).

Предметом фармакологічних досліджень були препарати «Церебролізин» (Ebewe Pharma, Австрія) – комплекс пептидів, одержаних з головного мозку свині, «Пропес» (НВО НІР, Україна) – комплекс амінокислот і низькомолекулярних пептидів, одержаних з ембріонів великої рогатої худоби та препарат порівняння – мазь «Метилурацилова» (Нижфарм, Россия), що містить 10 % метилурацил.

«Церебролізин» вводили двома способами: паравульнарно та внутрішньом’язово. Паравульнарне введення проводили через день, доза 1 мл/кг з 3-4 точок по периметру вогнища на межі між ушкодженою та здоровою тканиною – усього 10 введень. Внутрішньом’язове введення здійснювали в стегно, протилежне вогнищу ушкодження. Курс лікування й дози відповідали паравульнарному введенню – 10 введень через день, доза 1 мл/кг. «Пропес» вводили паравульнарно і внутрішньом’язово, доза 1 мл/кг за такою ж схемою, що й «Церебролізин». Мазь «Метилурацилова» накладалася на всю поверхню рани щодня.

Тварини були розподілені за 7-ма групами: перша група – інтактні; друга – морські свинки з хронічним перебігом ранового процесу, без лікування (контроль);
третя, четверта, п’ята, шоста й сьома групи – тварини з рановим процесом, який довго не загоюється, до яких застосовували відповідно мазь «Метилурацилова», препарат «Церебролізин», що вводився внутрішньом’язово і паравульнарно, та препарат «Пропес», що вводився внутрішньом’язово і паравульнарно. Початок і тривалість лікування у всіх групах були однаковими. Тварини виводилися з

експерименту на 21-у добу – після закінчення курсу лікування і на 35-у добу – для контролю віддалених наслідків.

Ефективність лікування оцінювали за місцевими виявленнями ранового процесу: гіперемія, епітелізація, деепіталізація, твердість вогнища.

Для оцінювання стану прооксидантно-антиоксидантної системи вивчали продукти перекисного окислення ліпідів (ПОЛ): первинні – дієнові кон’югати (ДК) і вторинні – тіобарбітурової кислоти активні продукти (ТБК-АП) у вогнищі і крові (В.С. Якушев, Р.И. Лифшиц, 1979; А.Б. Косухин, 1987), активність ферментів антиоксидантної системи (АОС): супероксиддисмутазу (СОД) і каталазу (Кат) у вогнищі і крові (С. Чевари, Г. Андел, Я. Штренгер, 1991), антиоксидантний коефіцієнт (АК) – інтегральний показник стану антиоксидантної системи (Л.М. Овсяннікова, 2006).

Для оцінювання перебігу запальної фази ранового процесу вивчали ключові прозапальні цитокіни IL-1β, TNF-α і хемокін IL-8 у вогнищі і крові методом імуноферментного аналізу (В.Н.Орехович, 1977), використовуючи тест-системи для кількісного визначення цитокінів (ТОВ „Укрмедсервіс”, Донецьк, Україна)

Для з’ясування морфологічних особливостей ранового вогнища зрізи шкіри товщею 5-6 мкм після відповідного оброблення фарбували гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван-Гізон, Шифф-йодною кислотою, а також галоціаніном за Ейнарсоном (Э.Пирс, 1962; Г.А.Меркулов, 1969). На мікропрепаратах, пофарбованих пікрофуксином за Ван-Гізон, проводили фотометричне визначення оптичної щільності колагену дерми з використанням комп’ютерних зображень, одержаних на мікроскопі Axiostar plus (Zeiss), і програми Prоgress (К.Ташке, 1980).

Імуногістохімічні дослідження виконувалися з використанням кролячих моноклональних антитіл (МКА) к CD 34 (трансмембранному білку ендотеліоцитів судин) виробництва НПЦ „Медбиоспектр”, Москва, Росія. Візуалізація комплексів антиген-антитіло відбувалася пероксидазним методом і непрямим методом Кунса з додатковим обробленням зрізів антитілами морської свинки до імуноглобулінів кролика, міченими ФІТЦ. Для контролю використовували аналогічні препарати без первинного оброблення їх МКА CD 34. Препарати, виготовлені імунопероксидазним методом, вивчали на світловому мікроскопі Axiostar plus (Zeiss) і фотографували на цифровій фотокамері ProgRess C10 plus. Препарати, виготовлені імунолюмінесцентним методом, вивчали на люмінесцентному мікроскопі ЛЮМАМ И2, фотографували на цифровій фотокамері ProgRess C10 plus. Результати досліджень оброблялися стандартними методами варіаційної статистики на IBM-Pentium III з використанням пакета прикладних програм „Stadia-6”, Microsoft „Excel” (М.Б.Славин, 1989; А.П.Кулаичев, 1998).

Результати дослідження та їх обговорення. Насамперед вивчали вплив церебролізину, пропесу і препарату порівняння на місцеві виявлення ранового процесу, викликаного місцевим променевим ушкодженням шкіри.