ФОМІН Володимир Вікторович ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ СУСПІЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХУШ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, представлено концепцію, методи наукового дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів.
У першому розділі - «Історіографія та джерельна база проблеми організації діяльності закладів суспільної опіки дітей та молоді в Україні (кінець XVIII - початок ХХ століття)» - охарактеризовано стан та напрями розробки визначеної проблеми в дореволюційній, радянській та пострадянській історіографії, проаналізовано джерельну базу дослідження.
Установлено, що в дореволюційній історіографії проблема опіки та піклування дітей та молоді активно розроблялась педагогами, медиками, юристами, громадськими діячами за такими напрямами: державницький підхід до розв’язання питань допомоги дітям-сиротам, безпритульним, дітям із малозабезпечених сімей (І. Бецькой, М. Бердяєв, П. Георгієвський, В. Ключевський, К. Мушинський, В. Одоєвський, І. Прижов, О. Стог, К. Ушинський, Г. Фролов); вплив соціокультурного середовища на особистість дітей- сиріт, тих, хто залишився без батьківської опіки (О. Духнович, М. Коцюбинський, Л. Толстой); методичні поради та рекомендації стосовно організації навчально-виховного процесу в установах інтернатного типу, підготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми в закладах суспільної опіки (К. Ушинський «Три елементи школи»; О. Духнович «Народна педагогія на користь училищ та сільських учителів»; В. Одоєвський «Азбука для використання в дитячих притулках», «Євангельські притчі», «Наука до науки. Книжка дідуся Іринея» та ін.); правові аспекти діяльності закладів суспільної опіки дітей та молоді (Д. Мейєр «Громадянське право»; О. Загоровський «Опіка над неповнолітніми»; К. Побєдоносцев «Права сімейні, спадкові та заповітні»; І. Оршанський «Досліди з права сімейного та спадкового»; К. Кавелін «Основні засади вітчизняного судоустрою та цивільного судочинства»); медико-реабілітаційна допомога нужденним, зокрема дітям- сиротам, підкинутим, тим, хто перебував у дитячих притулках, лікарнях, виховних будинках (А. Апушкін «Опіка душевнохворих»; А. Малінін «Піклування про душевнохворих губернськими земствами»; А. Смирнов «З історії медичної допомоги»).
Аналіз радянської історіографії дозволив зробити висновок, що проблема організації діяльності закладів суспільної опіки дітей та молоді кінця XVIII - початку ХХ століття не стала предметом спеціальних досліджень. Утім, названа проблема знайшла часткове відображення в працях Н. Єрошкіна «Державні установи Росії в дореформений період 1801-1861 рр.» (1957), Ю. Кулікова «Державні установи XVIII століття» (1956), Н. Чернова «Державні установи в Росії XVIII століття» (1960) та статтях публіцистичного характеру (Т. Коржихіна, А. Степанський), у яких здійснено спробу охарактеризувати діяльність благодійних установ відомства Імператриці Марії, зокрема дитячих притулків, з акцентом на неприйнятність використання дореволюційних здобутків у соціалістичній державі.
У межах пострадянської історіографії інтерес дослідників до вивчення проблеми організації діяльності закладів суспільної опіки дітей та молоді в українських землях кінця XVIII - початку ХХ століття значно зріс. Це переважно дисертаційні праці, монографії, наукові статті провідних учених, що розкривають:
• структуру, зміст, форми соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт з боку земських органів місцевого самоврядування (Т. Моісеєва, Т. Янченко);
• роль держави, приватної ініціативи та церковних інституцій у питаннях суспільної опіки з акцентом на регіональну специфіку (Н. Грицишин, Ю. Гузенко, О. Друганова, О. Кравченко, С. Накаєва, С. Поляруш, А. Савочка);
• діяльність виправно-виховних закладів щодо соціалізації неповнолітніх правопорушників, безпритульних (В. Шпак);
• функціонування спеціалізованих закладів та особливості організації в них соціально-реабілітаційної роботи (О. Кравченко, С. Федоренко, М. Марчук).
Окремий кластер пострадянської історіографії складають наукові праці, що розкривають сучасні проблеми опіки та піклування нової генерації молоді за такими напрямами: пошук нових форм виховання дітей в опікунській сім’ї (Л. Приходько, Л. Федорова); соціально-педагогічний захист дітей та молоді (Н. Коляда, А. Медвідь, А. Рижанова); державний підхід до дітей, які залишились без батьківського піклування (О. Мордань); роль інституту опіки і піклування у забезпеченні прав та інтересів дітей (О. Круглова. Н. Новик); забезпечення соціально-реабілітаційної допомоги дітям з особливими потребами (Л. Березовська, І. Звєрєва, І. Іванова) та ін.