Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Педагогическая и возрастная психология
Название: | |
Альтернативное Название: | ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, гіпотезу, окреслені теоретико-методологічні основи дослідження, розкриті наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження, експериментальна база дослідження, відображені апробація та впровадження результатів дослідження. У першому розділі “Теоретичні аспекти дослідження проблеми спрямованості особистості майбутнього практичного психолога” на базі вивчення вітчизняних і зарубіжних літературних джерел розкриваються основні теоретико-методологічні положення дослідження проблеми розвитку й формування особистості практичного психолога в цілому та передовсім її спрямованості. Здійснений теоретичний аналіз дав змогу виділити й описати типи спрямованості особистості майбутніх практичних психологів. Спрямованість особистості розглядається представниками різних напрямків у психології, кожен з яких найповніше розкриває певний аспект або складник цього феномену. Так, у працях О.М.Леонтьєва засереджено увагу на виконанні функції спрямованості смислоутворювальним мотивом, у С.Л.Рубінштейна – динамічною тенденцією, у В.М.М’ясищева – домінуючою тенденцією, у Н.Прангішвілі – динамічною організацією, у З.Фрейда головну роль виконує забезпечення особистісної сили “Я”, в індивідуальній психології А.Адлера – незадоволене прагнення переваги, в аналітичній психології К.Г.Юнга – формування трансцендентної функції в несвідомому, в екзистенціальної психології, зокрема у В. Франкла, – це усвідомлення цінностей людського існування і пошук сенсу індівідуального життя, у структурному психоаналізі Ж.Лакана – стан людини, що передує кризі уявлюваної ідентичності “Я”, у філософсько-психологічній концепції Е.Фрома – усвідомлення корінних протиріч між модусами особистісного буття, у А.Маслоу – тенденція самоактуалізації. На основі проведеного теоретичного аналізу підтверджено, що професійна діяльність психолога висуває особливі вимоги до особистісного розвитку фахівця, адже саме особистість є основним чинником професійного впливу. Тобто, основним завданням підготовки майбутніх спеціалістів відповідного профілю є сприяння становленню розвитку особистості практичного психолога, що значною мірою пов’язано із формуванням професійної спрямованості. За О.М.Славською, професійне становлення особистості практичного психолога є складний динамічний процес, при якому особистість проходить наступні етапи: 1) оптацію – усвідомлений вибір професії з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей; 2) професійну підготовку – формування професійної спрямованості особистості; 3) професійну адаптацію – набуття професійної ідентичності, засвоєння нової соціальної ролі, професійну спеціалізацію; 4) формування професіоналізму – набуття професійних та особистісних якостей, необхідних для виконання різних видів діяльності; 5) набуття індивідуального стилю діяльності як вищої форми професійної майстерності. Проведений аналіз наукової літератури з проблеми спрямованості особистості дає можливість виділити основні напрямки в розгляді даної проблеми, які спираються на діяльнісний підхід (О.О.Бодальов, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); на аналіз психологічних особливостей взаємин (Б.Г.Ананьєв, О.Ф.Лазурський, В.М.М’ясищев); на гуманістичний і екзистенціальний підходи (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл). Параметрами, які відображають базові особливості особистості практичного психолога, є: бажання вирішувати професійно значущі задачі, уміння установлювати зв’язки з іншими людьми, здатність до професійної мобілізації своєї активності, особистісна відповідальність за виконання професійної діяльності, здатність до самокритики, а також узгодженості своїх дій з діями інших людей, потреба допомагати людям у вирішенні їх психологічних проблем і конфліктів. Н.Чепелєва та В.Панок включають до структури гуманістичної спрямованості такі якості та особливості особистості: альтруїстичні установки, високий рівень мотивації до оволодіння професією, домінування пізнавальних, альтруїстичних, емпатійних мотивів у роботі з людьми, готовність до співпраці і націленість на позитивний результат. Погоджуючись з цією структурою взагалі, ми вважаємо за доцільне вивести за межі гуманістичної спрямованості мотивацію до оволодіння професією, вважаючи її компонентом іншої системи – загальної структури спрямованості особистості. Таким чином, проведений психологічний аналіз різноманітних точок зору на зміст поняття спрямованості і визначення її статусу в структурі особистості дозволив зробити такі висновки: · спрямованість виступає в якості базової та багатогранної властивості особистості; · спрямованість визначається потребами, інтересами, схильностями, установками, ідеалами і цінностями особистості; · спрямованість характеризується системою провідних мотивів, що визначають внутрішню позицію особистості та її ставлення до виконуваної діяльності; · генезис спрямованості, що містить як відображальний (предметний) аспект, так і аспект ставлення, корелює з розвитком свідомості і самосвідомості особистості, що надають особистості можливість установлювати свої відносини зі світом за допомогою дій, вчинків і виконуваної діяльності. За результатами теоретичного аналізу визначено, що критеріями професійної спрямованості студентів-майбутніх практичних психологів на діяльнісному рівні можуть бути визнані: - прагнення вирішувати професійно-важливі завдання; - прагнення до оптимального узгодження власних (індивідуальних) завдань із суспільно значущими (інших людей, колективу); - здатність до ініціативного і водночас гуманного ставлення до інших людей у взаємодії з ними; - особистісна відповідальність за виконання професійної діяльності; - диференційована здатність до оцінювання себе, самокритики, взаємозв’язку власних дій з діями і оцінками інших осіб; - потреба, здатність і інтенція на надання психологічної допомоги і підтримки. Формування відповідних компонентів професійної спрямованості майбутніх психологів більш-менш повно відбувається у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. Разом з цим є необхідність розглядати спрямованість і на особистісному рівні, виділяючи у її структурі такі психологічні компоненти: а) пізнавальний (забезпечує засвоєння професійно необхідної інформації); б) поведінковий - основний зміст якого складає система соціальних установок у діяльності психолога, що у свою чергу, визначає стратегію, тактики й алгоритми поведінки в роботі з людьми; в) емоційний - функція якого полягає в забезпеченні особистості значущими переживаннями від виконуваної діяльності. Останнє детермінує розвиток схильностей та інтересів; г) ціннісний - складається з прийняття тих чи інших цінностей як мети своєї життєдіяльності шляхом усвідомлення (рефлексії) їхньої суб'єктивної значущості. Результатом теоретичного аналізу, здійсненого у першому розділі, стало виділення типів спрямованості особистості практичного психолога. Відповідно до цього було виділено чотири основних типи спрямованості особистості: 1. Егоцентричний тип – це тип спрямованості, при якому цілі, інтереси, потреби особистості носять переважно егоїстичний характер. Спілкування з іншими людьми має, як правило, маніпулятивний і споживчий відтінок, характеризується відсутністю щирого, природного інтересу до співрозмовника. Егоїсти центровані на своїх особистих переживаннях, не здатні вийти за їхні межі. 2. Гуманістичний тип – це такий тип спрямованості, при якому цілі, інтереси і потреби інших людей здобувають провідне значення. У спілкуванні такі люди толерантні, автентичні, емпатійні. 3. Екзистенціальний тип – це спрямованість, при якій домінуючою потребою виступає потреба у внутрішній діяльності, що характеризується високим рівнем самоаналізу, прагненням до самовдосконалення і самореалізації.
4. Прагматичний тип – це такий тип спрямованості, при якому основу домінуючих потреб складають плани й успіхи людини у виконуваній діяльності, інакше кажучи, особистість орієнтується на конкретні результати своєї діяльності, які, у свою чергу, мають провідну особистісну цінність і значимість. |