ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ АНТИКРИЗОВОЇ ПРОГРАМИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, розроблено методичні підходи та практичні рекомендації щодо формування та реалізації антикризових програм машинобудівних підприємств, спрямованих на підвищення ефективності їх функціонування в сучасних умовах господарювання.

У першому розділі „Теоретичні основи розвитку антикризового управління промисловими підприємствами” проводиться аналіз концепцій, підходів і сучасних форм антикризового управління промисловими підприємствами, розглядається механізм та основні етапи формування антикризової програми машинобудівних підприємств, визначаються методичні підходи до формування та реалізації програм антикризового характеру.

Існуючі методичні підходи щодо розробки й реалізації антикризової програми не дають повною мірою передбачити майбутнє та прийняти адекватні заходи. У дисертації визначається поняття „антикризового управління” на основі методу синтезу як комплексного, багатопланового, постійно організованого процесу управління, спрямованого на упередження, вияв та ідентифікацію кризових явищ, планування та організаційне втілення програмних заходів щодо їх подолання з використанням цільової функції, адаптивних методів та оцінки наслідків, що формує цілісний підхід до управління кризовою ситуацією. На основі функціонального підходу його місце та роль в управлінні промисловим підприємством визначається як процес: запобігання кризі, управління в умовах кризи та виходу з кризової ситуації. Доведено, що антикризове управління на промислових підприємствах реалізовується як організований процес антикризового планування, формування антикризової стратегії та антикризової програми на основі поєднання системного та цільового підходу при прийнятті рішень (рис. 1).

Аналіз складових антикризової програми дозволив визначити антикризову програму як спеціальним чином розроблену за змістом та формою філософію розвитку підприємства, спрямовану на усунення тимчасових складнощів, збереження ринкових позицій, переважно, власними ресурсами, й охоплює широке коло антикризових заходів в системі причинно-наслідкових зв’язків. Обґрунтовано, що формування антикризової програми передбачає реалізацію діагностичного, планового, реалізаційного, контрольного етапів.

На сьогодні відсутній чіткий алгоритм їх формування з урахуванням формальних і неформальних оцінок якості (корисності) та результативності окремих антикризових альтернатив, виходячи із заданих цільових параметрів антикризового процесу, частина з яких розташована поза межами промислового підприємства, у ринковому середовищі. Тому необхідна розробка методичних підходів щодо визначення структури технології, організаційного, фінансово-економічного механізму та інформаційно-методичного забезпечення. В межах завдання на основі функціонального підходу класифіковано елементи механізму антикризового управління у складі організаційного, фінансово-економічного, соціально-психологічного, інформаційно-методичного, технологічного блоків, що підвищує оперативність та обґрунтованість управлінських рішень при реалізації програми.

У другому розділі „Узагальнення практики функціонування антикризового управління на машинобудівних підприємствах” проводиться організаційно-управлінський аналіз діяльності машинобудівних підприємств, стану розвитку антикризового управління, оцінюється ефективність антикризового планування, діагностується фінансово-господарська діяльність, досліджуються основні передумови вияву кризового стану на підприємствах.

Для оцінки стану антикризового управління на машинобудівних підприємствах у роботі обґрунтовано методи управлінського впливу на кризові явища на основі декомпозиції цілей, форм антикризового управління з визначенням динаміки розвитку, що складає основу для його діагностування.