ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ АПК

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, завдання, предмет і об’єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, відображено відомості про апробації та публікації, структуру роботи.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади формування і розвитку організаційно-економічних відносин підприємств АПК” - розглянуто теоретичні основи забезпечення ефективних організаційно-економічних відносин підприємств АПК; визначено шляхи їх реалізації; узагальнено і поглиблено методологічні принципи та побудовано концепцію їх формування і розвитку.

Визначено, що у забезпеченні ефективних організаційно-економічних відносин підприємств АПК особливе місце належить налагодженню соціального партнерства як засобу досягнення балансу потреб та інтересів між основними структурними компонентами соціального середовища, від узгодженості дій яких на основі компромісів у вирішенні суспільно важливих проблем залежить рівень розвитку як усієї національної економіки, так, зокрема, і підприємств АПК, темпи їх інтеграції у європейський та світовий простір. Поглиблена теза про суспільне призначення соціального партнерства, яке забезпечує реалізацію відповідної соціальної політики, є підґрунтям вирішення соціальних конфліктів, сприяє зростанню життєвого рівня населення.

Набули подальшого розвитку теоретичні аспекти формування організаційно-економічних відносин підприємств АПК шляхом побудови стратегії їх поведінки на ринку, розкрито сутність поняття “стратегія” як найвищої форми у системі планів, яку автор пропонує розглядати не лише як функцію часу, а і як функцію змісту та напряму розвитку суб’єктів господарювання.

Як одна з характерних особливостей сучасного етапу розвитку господарської діяльності підприємств АПК, що має відчутні наслідки для становлення ефективних організаційно-економічних відносин між його суб’єктами, розглядається диверсифікація їх діяльності, вплив якої проявляється у відповідному збільшенні кількості можливих варіантів господарських рішень.

Результати дослідження дозволили зробити висновок, що методологічні принципи формування відносин підприємств АПК багато у чому є ідентичними принципам державно-регуляторних відносин, які слугують підґрунтям для їх формування, а саме: а) дотримання правового поля; б) забезпечення ефективності; формування економічної безпеки як складової національної безпеки держави та підвищення рівня задоволення потреб споживачів у продуктах харчування; в) справедливість; г) стабільність; д) системність; е) адекватність; є) єдність поточного і стратегічного планування та прогнозування.

Визначено, що для формування ефективних відносин між підприємствами АПК актуальним є дослідження сучасного стану і перспектив розвитку внутрішнього ринку продовольчих товарів України, що зумовлюється підвищенням значущості сфери товарного обігу і внутрішньої торгівлі при формуванні стратегій розвитку підприємств усіх його сфер як постачальників для внутрішнього ринку продовольчих ресурсів.

Особливістю процесів формування та подальшого удосконалення організаційно-економічних відносин підприємств АПК є стрімкий розвиток конкуренції, а у теорії і практиці аграрної економічної науки формуються нові підходи до створення системи поглядів на їх розвиток, а саме: суб’єкти усіх сфер АПК мають постійно удосконалювати власні конкурентні переваги та створювати нові з метою утриматися на ринку; підприємства у ході здійснення господарської діяльності часто мають ухвалювати неординарні, нестандартні рішення, уникаючи логічно раціональної поведінки на ринку. В іншому випадку стратегія суб’єктів АПК стане передбачуваною для конкурентів, що може призвести до їх певної руйнації; компетенція підприємства у довготривалому періоді має полягати у постійному пошуку нових, неочікуваних для конкурентів переваг; формування навичок швидкого та гнучкого реагування на зміни зовнішнього оточення, з позицій екологічності та соціалізації, шляхом знаходження нетипових відповідей на поведінку конкурентів; у сфері менеджменту – перенесення акцентів зі стратегічного менеджменту на концепцію ключових компетенцій.

На підставі узагальнення існуючих підходів, критичного їх переосмислення, запропоновано власне бачення концепції формування і розвитку організаційно-економічних відносин підприємств АПК (рис. 1).

Необхідність оптимізації організаційно-економічних відносин підприємств АПК поряд з іншим передбачає пошук резервів та їх практичну реалізацію щодо випереджувального розвитку господарської діяльності, а це зумовлює і необхідність удосконалення системи управління, її постійного перегляду та зміни структури. Системи управління, що нині сформувалися у більшості підприємств усіх сфер агропромислового комплексу, не забезпечують гнучкості господарських рішень, адже вони не спрямовані на швидку обґрунтовану перебудову діяльності суб’єктів ринку, часто не враховують швидко змінювані умови зовнішнього середовища. У роботі узагальнено взаємозалежність функцій і змісту системи управління підприємствами агропромислового комплексу.