ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЙ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – «Наукові засади формування конкурентних стратегій аграрних підприємств» – досліджено сутність конкурентної стратегії та її значення в процесі стратегічного управління, вивчено особливості формування конкурентних стратегій аграрних підприємств, розглянуто методичні підходи до оцінки рівня потенціалу конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Визначено, що посилення конкуренції, інноваційний розвиток, інтернаціоналізація бізнесу та невизначеність зовнішнього середовища стимулюють аграрні підприємства до формування конкурентних стратегій у контексті стратегічного управління.

Встановлено, що «конкурентна стратегія» – це комплекс взаємопов’язаних заходів, що не обмежені у часі (є функцією мети, а не часу) та ґрунтуються на внутрішніх конкурентних перевагах і вмінні підприємства нейтралізувати вплив зовнішніх факторів із максимальною вигодою для себе з метою отримання пріоритетних переваг у веденні конкурентної боротьби за завоювання й утримання міцних позицій на ринку, досягнення, підвищення чи збереження бажаного рівня конкурентоспроможності.

Ключовими елементами конкурентної стратегії є конкуренті переваги, у відповідності до яких вона повинна формуватися, вигідна конкурентна позиція, безперервність та циклічність. У роботі здійснено удосконалення класифікації конкурентних переваг аграрних підприємств, що можуть бути сформовані на базі потенціалу їх конкурентоспроможності. Так, поряд з існуючими підходами (в залежності від рівня управлінських рішень, відношення до підприємства, стійкості до копіювання), передбачається виокремлення таких класифікаційних ознак, як вид ефекту, який може отримати підприємство: організаційний (високий рівень організації та спеціалізації виробництва), економічний (низький рівень собівартості, рентабельність ведення господарства), маркетинговий (розширення ємності ринку, зростання кількості покупців, надійність поставок, наявність власних каналів розподілу та їх ефективність), соціальний (висока кваліфікація робочої сили, трудова мотивація), екологічний (збереження навколишнього середовища, виробництво органічної продукції, що користується високим попитом та купівельною спроможністю ринку) та ролі у забезпеченні конкурентоспроможності потенціалу підприємства, які можуть бути основними та другорядними.

Проведені дослідження дали змогу встановити, що в основу конкурентної стратегії покладено динамічність. Тому для оцінки досягнутого підприємством рівня переваги над конкурентами важливим індикатором є потенціал конкурентоспроможності аграрних підприємств, що включає у себе сукупність наявних у підприємства факторів успіху, ключових компетенцій та конкурентних переваг. Ключовими факторами успіху є ефективність використання ресурсного потенціалу та досвід ведення конкурентної боротьби, які можуть вплинути на формування довгострокової конкурентної переваги підприємства.

Діагностику досягнутого рівня потенціалу конкурентоспроможності аграрних підприємств доцільно здійснювати на основі розрахунку інтегрованого показника потенціалу конкурентоспроможності підприємства, який поєднує в собі п’ять синтетичних коефіцієнтів, а саме: ефективність виробничої, фінансової, збутової, організаційної діяльності та синтетичний коефіцієнт конкурентоспроможності продукції, охоплює всі найважливіші напрями діяльності підприємства і дає можливість співставити власні конкурентні переваги порівняно з іншими підприємствами галузі, врахувати синергетичний вплив чинників, що визначають конкурентоспроможність, оцінити відповідність існуючої стратегії підприємства до його потенціалу та умов бізнес-середовища.

У другому розділі – «Сучасний стан та ефективність застосування конкурентних стратегій у діяльності аграрних підприємств» – здійснено аналіз стану та ефективності функціонування аграрних підприємств Полтавської області, проведено оцінку досягнутого рівня потенціалу їх конкурентоспроможності, визначено рівень впливу окремих факторів на ефективність реалізації конкурентних стратегій.

Проведені дослідження свідчать, що ринкові умови господарювання та можливість ведення конкурентної боротьби за завоювання лідируючих позицій на ринку забезпечили приріст виробництва валової продукції та підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських товаровиробників. Так, у 2010 р. результатом виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції аграрними підприємствами Полтавської області стало отримання 1062,2 млн. грн. прибутку, в той час коли в 2006 р. збиток даної галузі становив 6,1 млн. грн. Загальний приріст виробництва сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах 2005 р. склав 2,6 відсотка.

Виявлено високий рівень інтенсивності конкуренції на локальному ринку сільськогосподарської продукції Хорольського району Полтавської області (розрахований індекс Херфіндала-Хіршмана становить 0,087). Дана ситуація склалася через те, що більшість підприємств займають незначні частки ринку (0,01–0,02), у той час як існує декілька лідерів ринку (0,10–0,16), які забезпечують своїм виробництвом основний обсяг попиту. Так, у лідерів ринку зосереджено 21,3 % основного товарного виробництва зернових та зернобобових, 12,2 % – соняшника, 70,6 % – сої, 33,1 % – молока, 28,4 % – м’яса великої рогатої худоби та 50,2 % – м’яса свиней.

Сполучена конкурентна карта регіонального аграрного ринку Хорольського району Полтавської області (рис. 1), яка побудована з урахуванням рівня потенціалу конкурентоспроможності та конкурентної позиції на досліджуваному ринку, свідчить, що беззаперечними лідерами досліджуваного ринку є СВК «Перемога» та ТОВ «Оріон Молоко», яким у 2010 р. у порівнянні із 2008 р. вдалося збільшити ринкові частки з одночасним ростом рівня потенціалу їх конкурентоспроможності.