ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Краткое содержание

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування системи антикризових знань сучасного періоду» – висвітлено ключові ланки антикризової системи, її сучасний стан, невідкладні заходи та шляхи її вдосконалення; розкрито основні теоретичні концепції антикризового управління підприємством; визначено роль і місце виробничого підприємства в антикризовій системі; обґрунтовано використання економічного моніторингу у попередженні кризових явищ на підприємстві.

Запропоновано авторський підхід до визначення категорії «антикризове управління» як системи засобів впливу, направлених на збереження вектора розвитку підприємства на основі моніторингу процесів, що відбуваються у зовнішньому і внутрішньому середовищах його функціонування.

Удосконалено напрями реалізації компетентнісного підходу в антикризовому управлінні підприємством, які передбачають: визначення та розвиток компетентностей підприємства, які забезпечують йому антикризову стійкість; формування системи компетенцій персоналу та її застосування на всіх етапах антикризового управління; розвиток і підтримка компетенцій,  управління  їх динамікою; зміщення акцентів від кількісно-якісних характеристик до накопичення компетенцій підприємства; прагнення до постійного підвищення рівня компетентності, розширення набору ключових компетенцій.

Авторське бачення антикризового управління пов’язане з формуванням компетентнісно-орієнтованого підходу. Формування компетенцій підприємства, що забезпечать йому стратегічну стійкість, управління небезпеками, перехід від статичних характеристик до використання засобів динамічного розвитку; від політики пристосування до умов зовнішнього середовища до політики активної взаємодії з ним,  лежить в основі розробки та реалізації ефективної системи  управління підприємством. Антикризове управління доцільно визначати як систему компетенцій підприємства, що забезпечують підприємству стратегічну орієнтацію.

Встановлено, що суб’єктами антикризового управління доцільно визнати коло осіб, що реалізують завдання антикризового управління, володіють компетенціями, які забезпечують підприємству антикризову стійкість. Об’єктом антикризового управління є мікроекономічні системи, які прагнуть успішно функціонувати, однак в силу обставин об’єктивного чи суб’єктивного характеру можуть перейти до нестійкого стану або потрапити в кризову ситуацію.