ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ МЕТАЛУРГІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі розроблено й обґрунтовано теоретико-методологічні засади та практичні рекомендації щодо формування механізму попередження загрози банкрутства на підприємствах металургії з використанням системного підходу, сутність якого полягає в подальшому вдосконаленні антикризового управління, що дозволяє реалізувати його головну мету – досягнення ефективної та стабільної роботи суб’єкта господарювання.

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти економічної кризи» досліджено сутність, типологію та циклічність макрокриз у соціально-економічних системах та визначено, що криза є досить складною та суперечливою фазою економічного циклу. Подвійна природа кризи виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх протиріч системи, а з іншого – формою їх вирішення та оздоровлення економічної системи. Проаналізовано визначення науковцями у вітчизняній та зарубіжній літературі поняття «криза» й установлено, що вона асоціюється більшістю економістів з такими категоріями, як протиріччя, втрата, небезпека, загроза, критичний період, завершення або перелом під час будь-якого процесу. Основні положення цих підходів полягають у такому: кризи іманентно властиві ринковій економіці, вони неминучі, регулярні, є неодмінною фазою будь-якого економічного циклу. Криза несе в собі потенційну загрозу збереженню цілісності соціально-економічної системи, її подальшого існування та процвітання. Проте виявлення факту загрози не дає достатніх підстав для ототожнення кризи з крахом. Подібне ототожнення не дозволяє менеджменту концентруватися у випереджаючому режимі для виявлення й аналізу можливостей, пов’язаних із стабілізаційним і посткризовим функціонуванням, а також для підготовки контрзаходів щодо ослаблення негативного «тиску» кризових явищ на соціально-економічну систему.

Визначено, що кризою є переломний момент у послідовності процесів і подій, максимальне загострення протиріч розвитку соціально-економічної системи, вирішення яких обумовлює результат, який має подвійну природу: або система одержує можливість розвиватись і вдосконалюватись (при сприятливому результаті), або (при несприятливому результаті) переходить до функціонування в режимі руйнації. Який із результатів матиме місце, багато в чому залежить від вибору механізму попередження загрози неплатоспроможності та подолання кризи.

Установлено, що і в часи підйому, і в часи спаду економіки кількість збиткових підприємств основних галузей країни є відносно стабільною величиною практично за всіма видами діяльності. У промисловості близько 40% підприємств є збитковими, що свідчить про перевагу впливу внутрішніх факторів господарювання на результати діяльності підприємств і застосування застарілих важелів управління (табл. 1).

У 2009 р. усі ключові галузі вітчизняної промисловості продемонстрували спад порівняно з попередніми роками, який у металургії становив 26,6%, у машинобудуванні – 45%, тобто кризові наслідки мають суттєвий вплив на ті види діяльності, які приносять вагомі прибутки країні та відзначаються високим рівнем рентабельності. Гострота прояву кризи в Україні посилилася високим рівнем залежності національної економіки від зовнішнього економічного середовища. У 2006-2009 рр. середньоквартальний обсяг експорту України становив 46,5% від загального розміру ВВП, а одним з основних «місць переливання» світової кризи в реальний сектор вітчизняної економіки стало скорочення наприкінці 2008 р. світового ринку металургійної продукції, який є основою українського експорту. Крім того, посилюючим кризовим фактором став трансфер криз з економічно розвинених країн до країн із перехідною економікою. Металургійна галузь забезпечує до 50% від обсягу валютних надходжень, виробництво товарної продукції становить 24%, основні фонди дорівнюють 13%, чисельність працiвникiв – 6,5%, споживання енергії – 15,6%. Тому подолання кризових явищ в українській економіці неможливе без стабілізації ситуації в цьому секторі, а успіхи у формуванні та реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу багато в чому обумовлені якістю антикризового менеджменту підприємств металургії.