У першому розділі –«Теоретичний аналіз проблеми психологічної готовності слідчого до професійної діяльності в екстремальних умовах» – аналізуються науково-теоретичні підходи вітчизняної і зарубіжної психології до вивчення психологічної готовності особистості до професійної діяльності: з позицій функціонального (М. Левітов, Л. Нерсесян, В. Пушкін та ін.) та особистісного (М. Дяченко, Л. Кандибович, М. Томчук та ін.) підходів.
У роботі розкриваються умови діяльності слідчого, вимоги, які вона ставить до особистості фахівця. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України (2012 р.) висуває підвищені вимоги до професійної діяльності слідчих. Вона здебільшого є екстремальною та вимагає від особистості фахівця розвитку високого рівня психологічної готовності. Умови службової діяльності слідчих правоохоронних органів зумовлені підвищеним фактором ризику для життя, високою емоційною та інтелектуальною напруженістю і динамікою слідчих дій, відповідальністю у прийнятті рішень, недостатністю або ж невизначеністю інформації, дефіцитом часу, що вимагає від усіх сфер психіки особистості достатньо високого рівня розвитку. Окрім того в нинішніх умовах екстремальність діяльності слідчого зумовлена також: протидією слідчим діям окремих осіб та посадовців, труднощами в їх здійсненні через недостатню взаємодію з іншими структурними підрозділами та спеціалістами (судовими експертами, фахівцями інших галузей тощо), провокуванням ситуацій «отримання» слідчим хабарів тощо. Констатується, що у зв’язку з цим проблема формування психологічної готовності слідчих до професійної діяльності в екстремальних умовах є актуальною.
Науковим аналізом процесу підвищення ефективності професійної підготовки слідчих займалися О. Бандурка, Н. Гранат, В. Коновалова, Ю. Кореневський, С. Мурашов, Н. Якубович та ін. Аспекти психологічного забезпечення слідчої діяльності були висвітлені у працях В. Бахіна, В. Васильєва, Ф. Глазиріна, О. Дулова, Д. Котова, Г. Попової, О. Столяренка, О. Тімченка, Ю. Чуфаровського, Г. Шиханцова, О. Ямпольського та ін.
У межах юридичної психології з метою підвищення рівня слідчої діяльності були розроблені професіограми працівників слідчих підрозділів (В. Васильєв, М. Єнікєєв та ін.), створені практичні рекомендації щодо психологічного забезпечення окремих слідчих дій (В. Берназ, В. Васильєв, С. Лозова, Н. Мілорадова та ін.). Разом з тим наголошується, що поза увагою психологів залишились проблеми формування власне психологічної готовності слідчих до діяльності в екстремальних умовах.
З позицій системно-структурного підходу, уточнено зміст та модель психологічної готовності слідчих до професійної діяльності в екстремальних умовах, згідно з якою вона представляє собою складну властивість особистості, сукупність таких чотирьох взаємопов’язаних її компонентів як мотиваційного, когнітивного, операційно-процесуального та емоційно-вольового.
Мотиваційну готовність слідчого представлено як складну систему мотивів, що спрямовує особистість на професійну діяльність в екстремальних умовах: усвідомлення її соціальної значущості, престижу, прагнення до самовдосконалення, мрії, інтереси до змісту діяльності, мотиви матеріального характеру тощо.
Когнітивну готовність слідчого ми оцінюємо за рівнем розвитку знань, необхідних йому для успішної професійної діяльності, зокрема, з кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики тощо.
Операційно-процесуальна готовність слідчого до професійної діяльності визначається сформованістю в особистості практичних навичок та умінь, а також розвитком психічних пізнавальних процесів (відчуттів, сприймання, мислення, пам’яті, уяви, ін.), які сприяють результативності професійної діяльності. До таких навичок та умінь слідчого віднесено здатність проводити огляд місця події злочину, виїмку документів, обшук, відтворення обстановки та обставин події злочину, допит осіб тощо. Когнітивна та операційно-процесуальна складові психологічної готовності тісно пов’язані між собою, оскільки ступінь їх сформованості значною мірою визначає швидкість та якість виконання особистістю професійних функцій.
Діяльність слідчого характеризується екстремальними умовами перебігу, які висувають досить високі вимоги до розвитку його емоційно-вольової сфери. З огляду на це, четвертим структурним компонентом психологічної готовності слідчого до професійної діяльності визначено емоційно-вольову готовність.
З метою перевірки достовірності висунутої гіпотези про можливість виділення чотирьох компонентів психологічної готовності використаний факторний аналіз. В його основу покладено однофакторну модель Ч. Спірмена. Визначено ймовірність існування зазначеної моделі. Встановлено, що між виділеними компонентами психологічної готовності існує кореляційний зв’язок. Особливо значимо на когнітивну, операційно-процесуальну та емоційно-вольову готовності до професійної діяльності слідчого впливає мотиваційна готовність. Встановлено також, що виділені нами компоненти психологічної готовності з високою ймовірністю визначають тільки один генеральний фактор, яким є загальна психологічна готовність слідчого до професійної діяльності в екстремальних умовах. Таким чином, діяльність слідчого є суспільно значущою, складною, проходить здебільшого в екстремальних умовах і вимагає від особистості високого рівня психологічної готовності.
У другому розділі –«Дослідження психологічної готовності слідчих до професійної діяльності в екстремальних умовах» –представлено результати експериментального вивчення особливостей сформованості у слідчих психологічної готовності до діяльності в екстремальних умовах. Описано методичний інструментарій з вивчення її складових. Окрім відомих у психології, у дисертації використані адаптовані автором методики з дослідження особливостей мотивації діяльності слідчого та його соціально-ситуативної тривожності в екстремальних умовах професійної діяльності. Рівень їх валідності визначався методом конструктної та експертно-емпіричної валідизації (коефіцієнт кореляції виявився статистично значущим на рівні p<0,05).
З метою дослідження рівня сформованості у слідчих когнітивного компоненту психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних умовах було розроблено та перевірено на валідність і надійність тест, до якого включені найважливіші питання з кримінального, кримінально-процесуального законодавства, криміналістики тощо. Залежно від того наскільки точні та повні відповіді на запитання давав слідчий ми судили про рівень розвитку в нього зазначеного компоненту готовності. Оцінка рівня професійних знань, необхідних слідчому, здійснювалась й експертами з числа досвідчених фахівців слідчих органів.
Для вивчення операційно-процесуального компоненту психологічної готовності слідчого до професійної діяльності, на основі аналізу фахової діяльності слідчих, нами були дібрані найбільш типові екстремальні ситуації з низки кримінальних злочинів, розслідування яких сьогодні викликає найбільшу складність. Слідчим пропонувалось описати чіткий алгоритм професійних дій у кожному з наведених випадків. Від того наскільки чітко, послідовно, фахово грамотно викладав свої дії слідчий ми судили про рівень його операційно-процесуальної готовності до діяльності. Оцінку відповідей піддослідних здійснювали експерти. Крім цього рівень когнітивної та операційно-процесуальної готовності слідчих вивчався й за показниками їх самооцінки. Ступінь сформованості цих компонентів визначався за трьома рівнями: низьким, середнім та високим. Кореляційний аналіз за Ч. Спірменом у більшості випадків засвідчив про сильний (на рівні 0,01<р<0,05) зв’язок між експертною та самооцінкою зазначених компонентів готовності.
