Формування раціональної системи розподілу тваринницької продукції – необхідна передумова підвищення інтенсифікації галузі

Краткое содержание

Ефективність просування сільськогосподарської продукції на продовольчому ринку значною мірою залежить від розвитку та функціонування всіх ланок інтегрованого виробництва. Пропорційність розподілу доходу від реалізації продукції тваринництва між учасниками інтеграційного об’єднання є надзвичайно актуальним питанням, до того ж не вирішеним на практиці. Поза увагою залишається товаровиробник, який отримує найменшу частку доходу від реалізації продукції тваринництва. Маючи надзвичайно низькі доходи, здійснювати розширене виробництво неможливо, як і підвищувати економічну ефективність та рівень інтенсифікації галузі.

Нами детально проаналізовано алгоритм розподілу доходу від реалізації продукції, яку виробляють із сільськогосподарської сировини, запропонований В. М. Яценком [185]. Суть його полягає в тому, що кожний учасник інтеграційного об’єднання отримає прибуток пропорційно понесеним витратам (на виробництво й реалізацію сільськогосподарської продукції, її переробку та витрати на збут в торговельній мережі). 

 Виробництва продукції тваринництва в Україні, зокрема яловичини та свинини, регулюється Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» [122], Наказом Міністерства аграрної політики України «Про виконання у 2006 році бюджетної програми «Фінансова підтримка виробництва продукції тваринництва та рослинництва, шляхом дотування на одиницю виробленої продукції тваринництва та на гектар посівів у рослинництві» [96], Порядком використання коштів Державного бюджету, що спрямовуються для фінансової підтримки виробництва продукції тваринництва  [120]. Положення Закону України «Про ціни і ціноутворення» [126] передбачають забезпечення рівних економічних умов і стимулів  для  розвитку  всіх форм власності, економічної самостійності  підприємств і організацій; протидії  монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг; об'єктивних  співвідношень  у  цінах  на  промислову  і сільськогосподарську  продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; підвищення якості продукції; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього на рівень світового ринку.

На підставі вказаного Закону держава  здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, встановлюючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні   правил   антимонопольного  законодавства і правил конкуренції.