ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДШИПНИКОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної РОБОТИ

У вступі на основі теоретичних узагальнень обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, розкрито наукову новизну одержаних результатів, форми їх впровадження й апробації.

У першому розділі “Теоретичні та методичні засади формування системи раціонального використання ресурсів підприємствами” досліджено теоретичні засади процесу раціонального використання ресурсів як фактору підвищення економічної ефективності виробництва, визначено сутність поняття «ресурсозбереження», основні тенденції зміни, особливості та складники формування організаційно-економічного механізму матеріалозбереження та основні чинників впливу на нього.

На підставі аналізу наукових досліджень та власних розробок з означеної проблеми, ресурсозбереження запропоновано тлумачити як особливий вид діяльності (процес) із раціонального й ощадливого використання матеріальних ресурсів. Результатом процесу є зниження матеріаломісткості виробництва і, як наслідок, споживання одиниці кінцевого продукту буде супроводжуватися зменшенням використання ресурсів підприємством.

Акцентовано увагу на тому, що ресурсозбереження є одночасно і чинником, і результатом розвитку ринкової економіки. Конкуренція, що діє в ринкових умовах, змушує підприємства знижувати витрати виробництва, проводити активну політику зниження собівартості продукції, раціонально використовувати всі види ресурсів. При цьому з функціональної точки зору ресурсозбереження диференціюють на економію та ощадливість. Економії в цьому разі досягають упровадженням ресурсозберігаючих технологій, а ощадливість – виробничою і технологічною дисципліною, дотриманням норм витрат матеріалів.

Установлено, що формування і реалізація системи управління раціональним використанням матеріальних ресурсів ґрунтується на тому, що:

– в умовах ринку підприємство самостійно формує портфель замовлень;

– концепція та стратегія національної політики матеріалозбереження формується як на рівні держави й галузі, так і на рівні підприємств;  

– реалізацію  планів здійснюють на рівні конкретного підприємства.

Цим обумовлена складність процесів узгодження підприємницького й загальноекономічного інтересів та необхідність пошуку шляхів їх поєднання. Відповідно до викладеного сформульовано основні завдання проведення матеріалозберігаючої політики на виробничому підприємстві:

– забезпечити конкурентоспроможний рівень продукції;

– забезпечити раціональне використання матеріальних ресурсів;

– ліквідувати непродуктивні витрати або перевитрати матеріальних ресурсів, пов’язані з випуском низькоякісної, технічно та технологічно  недосконалої продукції;

– оптимізувати структуру ресурсоспоживання відповідно до впровадження нових проектних, конструкторських і технологічних рішень, які дають змогу використовувати економічні й нетрадиційні види матеріалів та джерел енергії;

– розширити використання вторинних ресурсів, організувати повну переробку виробничих відходів і матеріалів, збільшити збір й утилізацію побутових відходів;

– скоротити втрати матеріальних ресурсів на всіх етапах виробництва під час їх транспортування та зберігання;

– прискорити оборотність коштів, скорочення сукупних запасів, вивільнити частину ресурсів на різних стадіях виробництва для використання в наступних виробничих циклах.

Завданнями управління матеріальними витратами на підприємстві займаються різні підрозділи: служби логістики, виробничий та відділ якості, матеріально-технічного постачання, головного технолога, головного енергетика, інформаційно-обчислювального центру і інших. Отже складовими компонентами системи управління матеріальними витратами є різні види забезпечення, до яких належить організаційно-економічне, інформаційне, технічне, технологічне і програмне.

Аналізування організаційно-економічних проблем реалізації збереження матеріальних ресурсів засвідчує, що вони зосереджені, насамперед в організаційно-економічному механізмі. Доведено, що ефективний механізм раціонального використання матеріальних ресурсів на промислових підприємствах формують оптимальним поєднанням організаційного та інформаційного складників, які максимально враховують можливості суб’єктів господарювання та націлені на вирішення їх проблем.

Визначальну роль в активізації процесу ресурсозбереження відіграють такі підрозділи підприємства, як відділи логістики та маркетингу. Маркетингова служба, зокрема, створює передумови для визначення стратегічних і тактичних напрямів процесу ресурсозбереження з урахуванням зміни асортименту та номенклатури продукції в часі. На відділ логістики покладено функції з оптимізації використання та постачання виробничих ресурсів.

Упровадження у машинобудуванні організаційно-інформаційної системи управління ресурсозбереженням є важливою умовою забезпечення формування самовідтворювального управлінського механізму й зростання ресурсоефективності виробництва, проте ресурсозбереження переважно пояснюють як спосіб економії матеріалів і скорочення виробничих витрат, тоді як цей процес означає також діяльність зі створення оптимальних умов для ефективного використання та відтворення ресурсів.

Вагомим фактором успішного управління раціональним використанням матеріальних ресурсів на промисловому підприємстві є формування зацікавленості його працівників в економії та раціональному використанні виробничих ресурсів. Адже обсягами наявних ресурсів, які можуть бути залучені у виробництво обмежується розвиток сучасної світової економіки при нинішньому рівні технологій їх використання.

У другому розділі “Аналізування використання матеріальних ресурсів на підшипникових підприємствах” розроблено метод структурно-логічного діагностування матеріалозбереження, запропоновано визначення величини резервів ресурсозбереження, проаналізовано резерви економії матеріальних ресурсів за джерелами їх формування, узагальнено основні тенденції розвитку підшипникових підприємств.

Незважаючи на загальновизнану значимість матеріалозбереження для забезпечення ефективних управлінських рішень, відзначається відсутність конкретизації структурних елементів та процедур для оцінювання поточного стану і стратегії машинобудівного підприємства.

Аналіз сильних і слабких позицій, можливостей і загроз машинобудівного сектору економіки засвічує потребу зосередження уваги на високій матеріаломісткості продукції. Згідно із запропонованою послідовністю обчислення системи показників, проаналізовано матеріалозбереження на підшипникових підприємствах вітчизняного машинобудівного комплексу.