ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та їх апробацію.

У першому розділі „Теоретичні основи управління людським капіталом підприємств легкої промисловості України” досліджено теоретичну парадигму людського розвитку; висвітлено сутність та історичні аспекти формування теорії людського капіталу; сформовано систему управління ЛКП легкої промисловості.

Важливим аспектом концепції сталого розвитку сучасного світу в контексті тенденцій глобалізації є людський розвиток. Відповідно до Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) концепція людського розвитку трактує розвиток особиcтості як мету та критерій суспільного прогресу, як засіб збільшення доходу, що набуває цінності лише тоді, коли реально впливає на добробут людей. Людський розвиток при цьому визначається як процес зростання можливостей і здібностей людини, її спроможності досягати визначеної мети.

У зв’язку з цим у дисертації проаналізовано показники, які є основою для визначення індексу людського розвитку (ІЛР), виявлено проблеми людського розвитку в Україні: зменшення чисельності населення країни; низький рівень ВВП в розрахунку на одну особу; нерівність у розподілі доходів, медичних і освітніх послуг; гендерна нерівність; багатомірна бідність частини населення. Це обумовило необхідність формування системи управління людським капіталом з урахуванням  принципів концепції людського розвитку, його цілей, критері­їв оцінки. Принципи концепції людського розвитку повинні реалізовуватись на світовому рівні, на рівні окремої країни, регіону, підприємства за умови узгодженості дій і стратегій розвитку людини на всіх рівнях.

Встановлено, що проблему людського розвитку на мікроекономічному рівні доцільно досліджувати з використанням теорії людського капіталу, в межах якої підприємство розглядається як інститут, що сприяє розвитку здібностей людини на мікрорівні, де людський потенціал перетворюється на реалізований капітал.

За результатами проведених досліджень в дисертації визначено, що витоки сучасної теорії людського капіталу простежуються у працях представників школи класичної політичної економії. Основним їх внеском є обґрунтування ідеї щодо формування здібностей людей у процесі виховання та здобуття освіти для створення суспільного багатства.

Подальшим розвитком цієї теорії є праці економістів ХІХ – поч. ХХ ст., в яких розроблено методологічні основи теорії людського капіталу (рис. 1).