ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі дослідження, наукову новизну, практичне значення роботи, апробацію одержаних результатів.

Розділ 1. Теоретичні основи формування транзитного потенціалу регіону. У розділі узагальнено теоретичні погляди на сутність, види й призначення транзитного потенціалу регіону, класифіковано фактори його формування, визначено складові механізму формування транзитного потенціалу регіону.

У сучасних умовах скорочення інвестиційних можливостей держави у забезпеченні регіонального розвитку пріоритетним напрямком виступає орієнтація на використання власних ресурсів регіонів та переваг міжрегіональної взаємодії. Однією з недостатньо використовуваних складових економічного потенціалу регіонів є транзитний потенціал, що потребує теоретичного обґрунтування передумов формування транзитного потенціалу регіону, дослідження його форми та змісту. У роботі транзитний потенціал регіону визначено як сукупність транзитних ресурсів регіону у межах системи, які використовуються за наявних можливостей для забезпечення безперебійного та безпечного пересування транзитних потоків територією регіону. Проведене дослідження дозволило розкрити сутність транзитного потенціалу регіону крізь призму системного підходу і економічної теорії факторів виробництва.

У роботі встановлено, що транзитний потенціал регіону утворюється шляхом взаємодії складових економічного простору регіону: територія формує природно-територіальний потенціал, населення регіону – трудовий потенціал, види транспорту – транспортний потенціал, інфраструктура – інфраструктурний потенціал. Відповідно на основі абстрактно-логічного методу визначено структуру  транзитного потенціалу регіону, що включає чотири складові, кожна з яких містить компоненти І  і  ІІ рівнів.

На підставі логічного узагальнення класифіковано види транзитного потенціалу регіону за ознаками: сфери утворення (природно-територіальний, транспортний, трудовий, інфраструктурний); ступеня реалізації (наявний, реально затребуваний, нормативний); рівня використання (високий, середній, низький); виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний (морський і річковий), авіаційний, трубопровідний, електропровідний); територіального розміщення (локальний, внутрішньорегіональний, міжрегіональний, національний, міжнародний).

Потреба класифікації факторів формування транзитного потенціалу регіону детермінована необхідністю розробки механізму ефективного використання потенціалу. У роботі фактори формування транзитного потенціалу визначено як конкретні умови та/чи економічні сили, що здійснюють певний вплив на процес утворення транзитного потенціалу в економічному просторі.

У результаті проведеного дослідження фактори формування транзитного потенціалу регіону структуровані за місцем виникнення дії на внутрішні (територіальні, транзитні ресурси регіону, організаційні, демографічні, фінансові, інформаційні, енергетичні) й зовнішні фактори; а зовнішні фактори, у свою чергу, класифіковано на зовнішні національні за ознакою сфер впливу (економічні, нормативно-правові, політичні, інформаційні, екологічні, науково-технічні) і зовнішні міжнародні за ознакою відповідності процесам світового господарства (тенденції світового ринку, транспортна політика країн-експортерів і країн-імпортерів, інтегрованість транспортної системи країни у світову транспортну систему, кон’юнктура світових ринків).

Класифіковані у такий спосіб фактори формування транзитного потенціалу регіону дозволили виділити з їх складу пріоритетні фактори за характером їх впливу на формування потенціалу, систематизувати їх і розкрити взаємозв’язки між ними. Характер впливу факторів визначено як прямий або непрямий, сприятливий, несприятливий або нейтральний. Представлена модель формування транзитного потенціалу регіону базується на чотирьох складових потенціалу: природно-територіальному, транспортному, трудовому, інфраструктурному. У моделі взаємозв’язок транзитного потенціалу регіону з зовнішнім середовищем відбувається через вхід (транзитні потреби) та вихід (транзитні послуги), а вплив зовнішнього середовища на процеси його формування і реалізації – через дію виокремлених факторів