ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ КЛАСИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічні й теоретичні основи,  розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів, публікації автора та структуру роботи.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи формування образу людини культури у студентської молоді" розглянуто філософське, психолого-педагогічне, лінгвістичне трактування понять "культура", "образ". Підкреслюється, що образ людини культури є одним із компонентів духовної культури особистості, її моральності, внутрішньої й зовнішньої краси. Виховний потенціал культури полягає в тому, що в ній відображений культурний досвід цілих поколінь.

В дослідженні ми спиралися на теоретико-методологічні положення В. Біблера, Г. Гегеля, І. Гердера, П. Гуревича, І. Канта, Л. Когана, Н. Крилової, М. Кагана, В. Межуєва, В. Роменця, А. Швейцера, Г. Шевченко, Ф. Шіллера, В. Шинкарука, В. Татенко, К. Юнга та ін..

Огляд наукових розробок філософів, психологів та педагогів показав, що проблема культури, образу людини культури турбувала людство протягом усього часу його існування. Без специфічного прояву культури нація існувати і розвиватися не може, адже формування образу людини культури є головною метою сучасної освіти, зокрема одним із важливіших завдань вищої школи.

З'ясовано, що поняття "культура" є одним із ключових в контексті формування образу людини культури, за своїм змістом воно надзвичайно ємне і багатоаспектне, тому його розуміння в сучасній науці не є однозначним.

І. Кант вважав, що культура – це здатність індивіда піднятися від тваринного, природного до морального існування, при якому людина дістає можливість діяти вільно, заради мети, яку вона сама ставить перед собою відповідно до вимог морального обов’язку.

Ф. Шиллер вважав, що завдання культури полягає у розвитку і гармонійному примиренні фізичної і моральної природи людини, чуттєвого і розумного. Відновити цілісність людини, визволити світ від властивих йому суперечностей, здійснивши тим самим головне завдання культури, може лише мистецтво.

Г. Гегель зазначав, що сутність культури визначається не наближенням людини до природи, а наближенням індивіда до світового цілого, яке включає в себе як природу, так і суспільну історію.

У І. Гердера культура тлумачиться як "друге народження людини: якою є традиція виховання, такою і стає людина, її образ".

В. Соловйов, М. Бердяєв підкреслювали, що лише за допомогою культури розкриваються найкращі якості людини, досягається її гармонія з оточуючим світом, реалізується її найвище призначення.

В. Біблер розглядав культуру як форму одночасного буття й спілкування, спілкування людей різних культур – минулих, сучасних і майбутніх, форму діалогу і взаємопроникнення цих культур; культура у своїх творах дозволяє автору, читачеві, слухачеві мовби знову народжувати світ, буття предметів, людей, своє власне буття з площини полотна, хаосу фарб, ритмів вірша, філософського початку, життєвостей морального катарсису.

Н. Крилова вважає, що культура не передається від учителя до учня як певна настанова, а визріває як власний унікальний образ думок, вчинків та дій вихователя й вихованця, як особливість їх внутрішнього та зовнішнього життя.

К. Юнг визначав культуру як "загальний і прийнятий спосіб мислення", тобто у кожного суспільства є своя культура, і кожна людина культурна в тому розумінні, наскільки вона бере участь у тій або іншій культурі.

Е. Макарян ототожнював культуру з технологією відтворення і виробництва людського суспільства. Культура у Е. Макаряна – це "позабіологічний вироблений спосіб діяльності".

В. Роменець підкреслював особливу роль значення культури у міжособистісному спілкуванні. Міжкультурна взаємодія є спілкуванням між окремими людьми, завдяки якому "через інше "Я" людина пізнає своє, знаходить у собі невідомі для неї якості.

Розглядаючи культуру як „другу” природу Людини, вчені підкреслюють органічний взаємозв’язок між культурою суспільства і культурою особистості, чим вище культура суспільства, тим вище культура окремої людини.

М. Каган, Н. Крилова розглядають культуру багатоаспектно, а саме, як: систему, яка містить в собі якості людини, що формуються в процесі суспільного життя; різноманіття предметів – матеріальних, духовних, художніх, складових "другої природи", що з’являється в результаті діяльності людини; спілкування як спосіб реалізації потреби людей один в одному; духовні досягнення і пам’ять людства; творче самовираження людей (результат і процес творчості); сукупність загальнозначущих значень, знаків і символів; систему норм і зразків поведінки, що існують в суспільстві; основу соціальної поведінки, успадковану від попередніх поколінь (мова, теоретичні ідеї, повсякденні культурно організовані види діяльності); спосіб життя і життєдіяльності, набір засобів і технологій діяльності, що передаються із покоління в покоління; сукупність матеріальних і духовних цінностей; досягнення особистості.

Виявлено, що культура також є основною умовою і процесом включення людей у співтовариство; ціннісно-смисловою основою, засобом розвитку людини; властивістю суспільного життя людей, універсальною технологією людської діяльності (Е. Маркарян); сукупністю духовних і матеріальних предметів, видів людської діяльності (Є. Соколов); досвідом, сукупністю всього того, що робить людину людиною; сукупністю результатів і способів діяльності колективного суб’єкта – людського суспільства (М. Каган); способом діяльності конкретного соціального суб’єкта (В. Давидович, Ю. Жданов);  процесом духовного виробництва, функціонування і розвитку особистості  (Е. Баллер, М. Злобін, Л. Коган, В. Межуєв та ін.).

Доведено, що культура, як система, є мірою і способом формування матеріальних та духовних цінностей, розвитку сутнісних сил людини у процесі її соціокультурної діяльності. Культура народжується суспільством, активною творчою діяльністю людини, яка є суб’єктом культури. При цьому розвиток культури співпадає з розвитком особистості в будь-якій галузі суспільної життєдіяльності.

Аналіз поняття "культура" дав можливість розкрити сутнісну характеристику ключової категорії нашого дослідження – "образ людини культури".

З точки зору психології, образ – це почуттєва форма психічного явища, що має в ідеальному плані просторову організацію та часову динаміку.

З'ясовано, що образ формується на базі накопиченого людиною досвіду у процесі життєво значимої діяльності (І. Зубкова). На думку Л. Масол, образ набуває відносно самостійного характеру та відіграє активно­діючу роль у поведінці людини. Він регулює поведінку, виконує функції управління діями.

Доведено, що саме образ здійснює вплив на певні сфери особистості: емоційно-почуттєву, духовно-моральну, естетичну. Образ, пов'язаний з конкретною ситуацією, відображає певну модель поведінки. Саме дійсність сприяє становленню вдосконалення позитивного образу людини культури.

На основі історико-генетичного аналізу розвитку філософських та педагогічних уявлень про культуру особистості встановлено, що кожна культурно-історична доба має свій образ людини культури. Більш того, для кожної епохи характерна так звана імпліцитна концепція людини культури, яка присутня у кожній національній свідомості та визначає її ціннісні орієнтації, своєрідний менталітет кожного етносу. Історія образів людини культури – це історія культурного самовизначення особистості.

В античні часи (Платон, Протагор, Сократ) були зроблені перші спроби виховання окремих якостей особистості, які у сукупності складали, на наш погляд, спробу побудови цілісного образу людини культури епохи античності. Для епохи Середньовіччя (П. Абеляр, Августин, А. Боецій) ідеал людини культури і людини взагалі – це людина, яка відмовлялася від задоволень земного життя, яка вела аскетичний образ життя, яка була зосереджена на духовному.

В епоху Відродження учені-гуманісти П. Джованні, М. Кузанський, М. Монтень, В. Фельтре утверджували принципи гуманізму у ставленні до оточуючого світу. В епоху Нового часу (Я.А. Коменський, Д. Дідро, А.В. Дістервег, Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, К. Вентцель) культура була цінним змістом освіти і сприяла формуванню "фундаменту" людини – вільної, самостійної, творчої. К. Ушинський, як і Я.А. Коменський та А.В. Дістервег, втілював ідею використання національної культури для формування образу людини культури. Це сприяло збагаченню змісту гуманітарної освіти, формуванню як соціальних, так й індивідуально-культурних якостей людини.

Встановлено, що термін "людина культури" з’явився у науковій літературі в останньому десятиріччі XX століття. Вперше його вжив В. Біблер (1991 р.). На його думку, в кінці XX ст. в суспільній свідомості почав складатися новий образ людини, основою розвитку якого стає культура. Це відбувається тому, що на сучасному відрізку історії склалися умови, коли не розвиток наук, а саме культура пронизує всі вирішальні події життя людей.

В. Біблер підкреслював, що, осягаючи культурну спадщину, створену попередніми поколіннями (наука, мистецтво, норми і правила соціального життя, взаємовідносини тощо), людина трансформує його на своє життя, а потім на базі засвоєного створює власне творіння, являючи суспільству новий зразок розумового або духовно-матеріального характеру (предмет мистецтва, науковий висновок, новий закон тощо). Внаслідок цього людина є не просто носієм сучасної культури, а творчо проявляє себе в ній.

З'ясовано, що в педагогічній літературі поняття "людина культури" тлумачилося Є. Бондаревською, В. Возчиковим, К. Колтаковим, Н. Мілютіною, А. Субетто, які спиралися на філософську концепцію людини культури В. Біблера.

Образ людини культури у трактовці О. Олексюк є невід’ємною частиною духовної культури, переживання (проживання) якої допомагає людині визначитися у життєвих пріоритетах, знайти шлях до добра, до формування особистої духовності.

К. Свасьян підкреслював, що людина культури є своєрідним витвором, копією культури суспільства, але не тільки. Адже кожен із нас, як особистість, вносить у культуру і дещо нове, своє.

У дослідженні доведено, що формування у студентів образу людини культури здійснюється соціумом через соціальні осередки та інститути (сім’я, соціальна група, навчально-виховні заклади, формальні та неформальні об’єднання). Вплив на особистість студента здійснюється прямо й опосередковано за допомогою соціальних дій й соціально важливої інформації.

Визначено ключове поняття людини культури як особистості, яка розвивається на основі розуміння (опанування) культури, здатна до діалогу і творчості.

Аналіз наукової літератури свідчить про відсутність визначення поняття "образ людини культури". Тому, слідуючи логіці дослідження, образ людини культури визначається як система уявлень про людину, яка у своїй діяльності та переконаннях сповідує культурні цінності, гуманізм, духовність.

У дослідженні представлена теоретична модель формування образу людини культури студентської молоді. Розроблена нами модель включає такі компоненти: змістовний, естетичний, емоційний, діяльнісний, гуманістичний, соціокультурний.

Наведено критерії сформованості образу людини культури у студентів:

·          світоглядні уявлення про роль культури у житті людини;

·          естетична культура, естетичне відношення до мистецтва;

·          культура поведінки та емоцій, рівень емоційності;

·          цілісне та практичне застосування культурних орієнтирів та знань (культура вчинку, екологічна культура);

·          формування гуманної людини, гуманістичне відношення до природи, суспільства, самого себе;

·          закріплення набутих соціокультурних знань про образ людини культури.

Визначено принципи формування образу людини культури у студентів, якими керувалися в процесі реалізації моделі: принцип природовідповідності; принцип культурологізації змісту навчання; принцип культуровідповідності; принцип індивідуально-особистісного підходу; принцип індивідуально-смислової спрямованості освіти; принцип діалогічного спілкування, творчості й мистецтва.

Рівні сформованості образу людини культури визначалися як низький, середній та високий.

Теоретичні й практичні аспекти інноваційних педагогічних технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглянуто в дослідженнях О. Гохберг, О. Євдокимова, І. Козловської, А. Слободенюка, В. Беспалька. У більшості  цих досліджень робився акцент на дидактичних технологіях. Формування образу людини культури у студентів засобами мистецтва залишався поза програмовою діяльністю. Основою для формування образу людини культури студентської молоді в нашому дослідженні є мистецтво, що створює умови для розвитку почуттів, інтересу до духовних цінностей, активізації пізнавальної діяльності, розширення емоційно-естетичних переживань і вражень,  індивідуальних здібностей і талантів студентів як гуманітарних, так і технічних напрямів, сприяє формуванню духовності, гуманності, любові до свого народу, своєї культури, що є, у свою чергу, складовою частиною виховної системи університету.

У дисертації зазначено, що у сучасних дослідженнях з проблеми взаємозв’язку мистецтва й формування образу людини культури у процесі використання педагогічних технологій особливе місце приділяється взаємодії мистецтв, комплексному впливу різних видів мистецтва на особистість (Н. Крилова, Н. Мартинович, Б. Неменський, Г. Шевченко, Б. Юсов та інші).

Проблему використання мистецтва в розвитку особистості в естетико-педагогічному аспекті досліджували М. Каган, М. Коротков, Б. Неменський, А. Харчев, В. Шинкарук та ін..

Роль мистецтва в естетичному розвитку досліджували І. Арановська, Л. Баженова, Л. Буйновська, М. Киященко, Л. Коваль, Б. Лихачов, В. Лутаєнко, В. Матоніс, О. Рудницька, Г. Шевченко, О. Щолокова.

Античні філософи (Платон і Аристотель) вбачали в мистецтві перетворюючу силу, яка може змінити, звеличити й облагородити людську особистість, пробудити й виховати в неї моральні чесноти.

В епоху Відродження (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк) вважали, що мистецтво сприяє "шліфуванню" й "поліруванню" моральної сфери особистості, надає вишуканості й витонченості вихованню.

Наведено визначення поняття "мистецтво" як особливого виду духовно-практичного освоєння дійсності за законами краси. У дослідженні зроблена коротка характеристика деяких видів мистецтв: література, хореографія, музика, театр, архітектура, живопис, скульптура. 

Представлена нами модель дозволила вмістити усі вагомі компоненти формування особистості, які сприяють її всебічному розвитку.

У другому розділі "Експериментальне дослідження формування у студентів образу людини культури у навчально-виховному процесі класичного університету засобами мистецтва" розроблено науково-методичний інструментарій дослідження, проведено діагностику рівня сформованості у студентів образу людини культури, експериментально перевірено ефективність розробленої програми та комплексної методики, визначено педагогічні технології, що забезпечують ефективність формування образу людини культури засобами мистецтва у навчально-виховному процесі класичного університету.

Дослідно-експериментальна робота проводилася у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля впродовж 2010-2011 років. У ній брали участь понад 400 студентів (418) різних факультетів.

Констатувальний експеримент передбачав комплексне вивчення загальної картини рівнів сформованості образу людини культури у студентів. Анкетування студентів проводилося з метою виявлення рівня сформованості за критеріями, що включають компоненти, з яких складається модель образу людини культури у навчально-виховному процесі класичного університету засобами мистецтва.

Для проведення діагностичної роботи було дібрано комплекс матеріалів, апробованих в педагогічній практиці та адаптованих до завдань нашого дослідження (анкетування, програми інтерв'ю та бесід, тестові завдання, експертна оцінка тощо). Використовувався практичний матеріал з досвіду роботи різних дослідників, а також широко відомі у психології та педагогіці методи дослідження особистості.

Під час проведення констатувального експерименту використовувались однакові діагностичні методики як у контрольній групі, так і в експериментальній.

Для визначення рівня сформованості образу людини культури нами було  використано спеціально розроблений комплекс діагностичних методик, що дозволяє з різних сторін досліджувати означену проблему. Для кожного компоненту була розроблена методика дослідження. Ці методики містять у собі як оригінальні розробки, так і модифіковані варіанти відомих методик.

Отже, діагностичний інструментарій добирався відповідно до завдань дослідження з урахуванням його поліфункціональності, комплексності, усебічності та взаємодоповнення.

Під час констатувального експерименту досліджувалися ціннісні орієнтації та світоглядні уявлення студентів про роль культури у житті людини. Також було з'ясовано розуміння студентами сутності понять "культура", "образ людини культури", "естетичний ідеал", "естетична культура", "гуманність", "гуманна людина" тощо.

Дослідження змістовного компоненту моделі формування образу людини культури у студентів показало, що понад 50 % опитуваних у своєму повсякденному житті дуже мало стикаються з культурними явищами. Така картина свідчить про недостатній рівень сформованості у студентів уявлень про роль культури у житті людини.

Досліджувана проблема передбачала розгляд різних аспектів естетичної культури й естетичного відношення до мистецтва у контексті студентського середовища. Анкетування виявило, що більшість студентів не мають цілісного уявлення про естетичні поняття. Визначення естетичних категорій, які б відповідали теоретичній частині нашого дослідження, змогли дати тільки 10,9 % студентів, 65,9 % – зробили спробу і висловили своє бачення, 23 % респондентів зовсім не дали відповіді.

Досліджуючи проблему формування образу людини культури, нами виявлені думки студентства щодо їхніх естетичних уподобань: 1 – музика (65 %); 2 – кіномистецтво (12 %); 3 – хореографічне мистецтво (9 %); 4 – художня література (6 %); 5 – художнє мистецтво (3 %); 6 – театральне мистецтво (2 %); 7 – інші види (3 %).

На думку студентів, саме в такій послідовності ці види мистецтва допомагають їм реалізовувати свої естетичні потреби у прекрасному та у самовираженні.

Завдання нашого дослідження полягало у комплексному поєднанні всіх видів мистецтва для досягнення певної мети. Отже, у практичній частині нашого дослідження ми звернули увагу на урівноваженні цих показників.

Сучасні вимоги до проведення психолого-педагогічних досліджень передбачають порівняння результатів у експериментальних та контрольних групах з використанням методів математичної статистики. Нами було обрано критерій Пірсона χ². Обчислювання проводилося за допомогою електронних таблиць Ехсеl. Результати перевірки значущості відмінностей між студентами експериментальних та контрольних груп щодо рівня сформованості образу людини культури та за визначеними критеріями свідчать, що χ² емпір. < χ² критич., що свідчить про те, що для експериментальної роботи нами були взяті рівноцінні групи.

Дослідження довело, що більшість студентів знаходяться на середньому та низькому рівнях сформованості образу людини культури.

Згідно з одержаними результатами констатувального експерименту було розроблено план виховного позааудиторного заходу "Велика сила мистецтва", план роботи методичних семінарів для факультетів: філологічного, фінансово-економічного, менеджменту та масових комунікацій на 2011-2012 навчальний рік, програма спецкурсу "Формування образу людини культури засобами мистецтв" у навчально-виховному процесі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля для студентського активу, кураторів, молодших викладачів, а також культурно-виховний гурток на базі кафедри англійської мови Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля для студентів І-ІІІ курсів "Англійський клуб, науково-дослідний літературно-краєзнавчий гурток "Наснага Луганщини", що було спрямовано на: ознайомлення студентів з базовими теоретичними поняттями загальнокультурної сфери, кращими зразками світового та вітчизняного мистецтва, виховання людини культури, формування всебічно розвиненої особистості.

При розробці зазначених комплексних методик формування людини культури враховувалися наступні принципи: культуровідповідності, природовідповідності, культурологізації змісту навчання, індивідуально-особистісний підхід, принцип діалогічного спілкування і творчості.

У процесі експериментального дослідження основна увага зосереджувалася на взаємозв'язку гуманістичних цінностей з конкретними духовними й культурними потребами, морально-естетичними ідеалами й ціннісними орієнтаціями студентської молоді.

Нами були визначені фактори, що впливають на формування людини культури, ціннісні орієнтації особистості, характер та моральні якості людини, самовиховання, суспільство.

У дисертації з'ясовано, що позааудиторна робота у ВНЗ надзвичайно багатобарвна, тому процес формування людини культури у студентської молоді пронизує всі її структурні компоненти і форми. На основі розробленої нами теоретичної моделі людини культури, яка включає компоненти, критерії, показники та рівні її сформованості, проводився формувальний експеримент. Розроблена експериментальна програма та запрограмована тематика передбачала відповідну комплексну методику, яка була звернена до пробудження духовно-моральної, емоційно-почуттєвої та естетичної сфери студентів.

Порівняння результатів підсумкового вивчення рівня сформованості образу людини культури у студентів в експериментальних групах після впровадження експериментальної програми та комплексу заходів з формування образу людини культури засобами мистецтва показало, що кількість студентів, рівень світоглядних уявлень про роль культури яких характеризується "низьким" рівнем, скоротилася приблизно з 57,1 % до 26,1 %, "середнім" – збільшився приблизно до з 28,7 % до 52,4 %. В експериментальних групах з 14,2 % до 21,5 % приблизно зросла кількість студентів з "високим" рівнем світоглядних уявлень про роль культури. Особливо помітне зростання показників в експериментальних групах за цим критерієм, що дозволило значно розширити світоглядні уявлення про роль культури у житті людини, а особливо у студентської молоді як основи подальшого розвитку нашого суспільства.

Співвідношення результатів констатувального (діагностичного) й формувального етапів експериментальної роботи свідчить про те, що залучення студентів до активної участі у виховних заходах є важливим фактором формування образу людини культури у студентів в умовах класичного університету. Так, на 10,4 % збільшилась кількість студентів за середнім рівнем сформованості рівня естетичної культури, естетичного ставлення до мистецтва, збільшилася група студентів з високим рівнем (5,7%, низьким – знизилася на 16,1 %). Помітна тенденція до зростання рівня культури у студентів унаслідок залучення їх до активної творчої співпраці засобами синтезу мистецтв.

Позитивна динаміка позначалася на більш чіткому розумінні студентами сутності поняття "культура", вмінні навести приклади життєвих ситуацій, коли культурна освіченість допомагає студентам у повсякденному житті та навчанні, відбулися зміни світоглядної сфери, а саме: бачення рис гуманної, культурної людини, у кожного є уявлення про ідеал їх втілення у мистецтві.

Дані констатувального та формувального етапів дослідження, аналіз літературних джерел дозволили виявити основні структурні компоненти системи навчально-виховної роботи з формування образу людини культури, що передбачала: засвоєння наукових  знань про характер і зміст образу людини культури; орієнтацію виховного процесу на синтез мистецтв та сприяння створенню такої атмосфери через систему позааудиторної виховної роботи; надання виховному процесу спрямованості на культурно-мистецьку діяльність студентів.

У процесі проведеного дослідження проблеми формування образу людини культури у студентської молоді ми дійшли таких висновків:

1. Метою навчання й виховання студентів в умовах класичного університету є розвиток духовно й фізично здорової, інтелігентної особистості, гуманістично-орієнтованої, соціально активної, професійно-творчої людини XXI століття. Спрямованість на розвиток людини культури вважається одним із пріоритетних завдань.

На основі аналізу філософської, історичної, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої наукової літератури для визначення стану дослідженості проблеми, схарактеризовані поняття "культура", "образ людини культури" з історичної, філософської, психологічної та педагогічної точок зору.

Від рівня сформованості образу людини культури у студентської молоді залежить її професійне становлення, успішність, досягнення кар’єри, моральний мікроклімат у колективі, прагнення до самовдосконалення.

Проблема формування образу людини культури сьогодні є актуальною у зв’язку з тим, що змінилася спрямованість підготовки майбутніх фахівців: від людини освіченої до людини культури; зросла виховна значимість мистецтва; спостерігається особливий інтерес до можливостей мистецтва виявляти дійсно "вічні" цінності світової та національної культури.

2. Зроблено теоретичні узагальнення щодо визначення сутності образу людини культури. Образ людини культури розглядається як система уявлень про людину, яка у свої діяльності та переконаннях сповідує культурні цінності, гуманізм, духовність. Образ людини культури складається з таких компонентів: змістовний, естетичний, емоційний, діяльнісний, гуманістичний та соціокультурний. Кожний з цих компонентів впливає на вибір сутності людини культури і завдяки пріоритетності будь-якого компоненту надає їй унікальності.

3. У дисертації доведено, що формування образу людини культури стає повним завдяки синтезу мистецтв. Людина культури як показник високо розвиненої та гуманної особистості студентства втілена у яскравих образах, закріплених у мистецтві. Образ людини культури є ідеальним взірцем для наслідування і допомагає студентській молоді зробити вибір культурних моделей поведінки. Синтез мистецтв надає людині змогу не тільки відтворити узагальнений образ людини культури, але завдяки творчій уяві створити власний унікальний образ з проекцією на себе.

4. Розроблено основні критерії, що визначають рівень сформованості образу людини культури у студентів: розвиток світоглядних уявлень про роль культури у житті людини; розуміння поняття "естетична культура"; культура поведінки та емоцій, рівень емоційності; цілісне та практичне застосування культурних орієнтирів та знань (культура вчинку, екологічна культура); формування гуманної людини, гуманістичне відношення до природи, суспільства, самої себе; закріплення набутих соціокультурних знань про образ людини культури у навчально-виховному процесі класичного університету.

Представлена експериментальна програма та комплекс заходів з формування образу людини культури у студентів засобами мистецтва у навчально-виховному процесі класичного університету, спрямовані на розвиток культурно-мистецької, духовно-моральної, емоційно-почуттєвої та естетичної сфер особистості і містить три провідні компоненти: змістовий, процесуальний і результативний. Змістовий компонент спрямований на озброєння студентів знаннями про сутність культури та її складові компоненти. Зміст експериментальної програми та комплекс заходів спрямовані на підвищення рівня загальної культури студентської молоді та виховання у них уявлень про роль мистецтва у творенні людини культури, що повсякденно закріплюється у різних видах навчальної і виховної діяльності. Процесуальний компонент являє собою "механізм реалізації" змісту експериментальної програми з формування образу людини культури, який спонукає студентів до культурно-перетворювальних дій у повсякденному бутті. Результативний компонент характеризує досягнуті зрушення у формуванні образу людини культури у студентської молоді засобами щодо поставленої мети. Ці компоненти розкривають властивості навчально-виховної системи, її внутрішні й зовнішні зв’язки, зміст, структуру тощо. Обґрунтовано можливість і доцільність використання розробленої програми та комплексу заходів з формування образу людини культури у студентської молоді на різних етапах навчання студентів у ВНЗ. Результати експериментального дослідження свідчать про позитивну динаміку показників формування образу людини культури у студентської молоді в навчально-виховному процесі класичного університету.

5. Отримані дані експериментальної роботи дозволили розробити програму методичних семінарів для викладачів та кураторів академічних груп з проблеми формування образу людини культури, також розроблено спецкурс з теми нашого дослідження для студентів та комплекс заходів для використання у навчальній та позааудиторній діяльності викладачів класичних університетів. Для підвищення рівня формування образу людини культури запропоновано посилити роботу щодо об’єднання процесів навчання й виховання з метою розв’язання поставленої проблеми – формування образу людини культури у студентської молоді.

У результаті проведеної теоретичної та експериментальної роботи були вирішені поставлені завдання. Проведене дослідження проблеми 65 формування образу людини культури у студентської молоді не є остаточно завершеним. Подальшого вивчення потребують розробка педагогічних умов формування образу людини культури у студентів засобами мистецтва, порівняльний аналіз особливостей формування образу людини культури у студентів різних профілів навчання (гуманітарного, технічного), підготовка викладацького складу до удосконалення планів, програм навчально-виховної роботи з формування образу людини культури у класичному університеті.