гемосорбція в терапії поросят при гострому експериментальному Т-2 токсикозі

Краткое содержание

Дисертаційна робота виконана на кафедрі фармакології та токсикології Національного аграрного університету згідно плану науково - дослідної роботи за розділом теми “Теоретично обґрунтувати застосування антидотів, методів прискореної діагностики та надійної профілактики мікотоксикозів тварин” № дежреєстрації 0198U004091.

Експериментальну частину роботи виконували протягом 1999-2002 рр. на базі клініки факультету ветеринарної медицини і проблемної лабораторії кафедри фармакології та токсикології Національного аграрного університету.

Схема дослідів і характеристика дослідних тварин. Експериментальні дослідження з вивчення гострого Т-2 токсикозу проводили на 20 поросятах великої білої породи віком 3 місяці, масою тіла 25-30 кг, та на білих мишах. Групи тварин підбирали за принципом аналогів.

Для виконання поставлених завдань було проведено такі дослідження:

Порівняння сорбційної ефективності гемосорбентів СКН-1К та ГСГД-4 на моделях in vitro та in vivo. Для проведення цих дослідів використовували гемосорбенти: СКН-1К – сферичний карбоніт з розміром гранул 0,5-1,0 мм (ТУ 88 України 258.019-98) та ГСГД-4 – гемосорбент гранульований делігандизуючий – розмір гранул 0,4-0,59 мм (ТУ 88 України 258.009-94) у стерильній та апірогенній формах, в колонках об’ємом 100 мл. Об’єм сорбенту складав половину загального об’єму колонки. Кристалічний Т-2 токсин, виготовлений в Інституті птахівництва УААН проф. Котиком А. М. З Т-2 токсину готували 5%-ий водно-етаноловий розчин з концентрацією Т-2 токсину 0,3 мг/мл.

В дослідах використали 15 бiлих мишей масою 18-19 г, з яких за принципом аналогів сформували 3 групи. Тваринам першої групи вводили у шлунок 5%-ий водно-етаноловий розчин Т-2 токсину з концентрацією 0,3 мг/мл 5 діб підряд з інтервалом 24 години, в дозi 5 мг/кг маси тіла; другої – Т-2 токсин після інкубації з 50 мг сорбенту ГСГД-4 при експозиції 1 год. при 37°С;  третьої - Т-2 токсин після інкубації з 50 мг сорбенту ГСГД-4 при експозиції 3 год. при 37°С. Клінічне спостереження здійснювалось протягом 6 діб.

Дослідження впливу гемосорбції на клінічно здорових поросят. Для проведення гемосорбції використали реверсивну систему, яка складається з пластикового шприца (100 мл), з’єднаного з колонкою із сорбентом ГСГД-4 через комунікаційні системи для переливання крові. Зазначена система забезпечувала контакт крові з сорбентом при заборі і поверненні у вену. Перед проведенням гемосорбції колонки промивали ізотонічним розчином натрію хлориду в об’ємі 2000 мл з метою очищення сорбенту від дрібних часток.

Наступним етапом є насичення системи гепарином шляхом рециркуляції гепаринізованого ізотонічного розчину натрію хлориду (з розрахунку 15000 ОД гепарину на 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) з подальшим перебуванням його в системі до проведення операції.

Перед проведенням гемосорбції тваринам у вену імплантували катетери діаметром 2-3 мм із заглушками на кінці.

Гемосорбцію проводили на трьох клінічно здорових поросятах. Для створення керованої гемофілії за 10 хвилин до гемосорбції тваринам вводили гепарин у дозі 500 ОД/кг. Об’єм перфузії дорівнював двом об’ємам циркулюючої крові. Кров для морфологічних досліджень відбирали до початку гемосорбції, після її проведення, а також через 12, 24, 48 годин.

Вивчення експериментального гострого отруєння поросят Т-2 токсином                                      (4 та 6 мг/кг маси тіла) та ефективності гемосорбції. Дослід проводили методом груп-періодів на 5 поросятах.

У першому періоді поросятам задавали Т-2 токсин в дозах 4 та 6 мг/кг маси тіла перорально у формі 5% водно-етанолового розчину.

До отруєння та через 3, 6, 12, 24, 48, 72, 96, 120 годин для гематологічних та біохімічних досліджень, з очного венозного синусу відбирали кров і стабілізували її гепарином. У другому періоді поросятам вводили Т-2 токсин в дозах 4 та 6 мг/кг маси тіла перорально у формі 5% водно-етанолового розчину і після прояву клінічних ознак розпочинали гемосорбцію. У тварин відбирали кров до отруєння і через 3, 6, 12, 24, 48, 72, 96, 120 годин після введення токсину.

Поглинальну здатність гемосорбентів досліджували за Kipling (Джиордано К., 1989; Мишуков О.Б., Богданова А.В., 1999).

Кількість Т-2 токсину визначали згідно методичних вказівок з визначення вмісту Т-2 токсину в біологічних об’єктах (Котик А.Н., Рухляда В.В.,                 Труфанова В.А., 1979).

---

для кожної дози було проведено окремий дослід