ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ СТРУКТУРЫ В ДУХОВНЫХ КАНТАТАХ И.С.БАХА

Краткое содержание

1.                  У  Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета й  завдання  дисертаційного дослідження, формулюються методологічні принципи  роботи  і  влаштовується  їх  наукова  новизна. 

2.                  Також  викладено практичне значення роботи, дані щодо апробації її основних положень як на музикологічних конференціях  та  семінарах, так  і  в безпосередньому виконанні кантат Й.С.Баха  автором  дослідження.   

У Розділі 1 - “Жанр духовної кантати у творчості Й.С.Баха” акцентується увага на одному з базових положень сучасної естетики, що спирається на гегелівську формулу художнього образу як “метафоричного” у розширювальному значенні. Це положення, що розвинуте у сучасному естетичному мисленні М.Алпатовим - О.Потебнею - Ю.Боревим є надзвичайно органічним для роботи митця,  артиста-виконавця.

Отже, метафора у поширювальному значенні є проявом не лише естетичного зображення суттєвих якостей предмета, але, за допомогою порівнювального додаткового образу, стає феноменом відтворення його цілісності  й об‘єму художнього вираження. Як виду тропу, метафорі первісно властиві мовні якості і в цьому значенні  вона  набуває деякого нефіксованого,  непрямого  змісту виразу,  множинного сенсу.

 Гегель говорить про “подвійність” природи образу мистецтва - Н.Корихалова акцентує увагу на  множинності його смислових сполучень: останнє, можливо, є найбільш специфічним для музичної творчості.  Ця  ідея була надзвичайно близькою до принципів епохи бароко і творчості Й.С.Баха, в яких гіперболізована метафоричність була обов'язковою умовою поетики (musica poetiсa) і  художнього вираження  в цілому.

Риторичні фігури, спрямовані на довершеність естетичного втілення афекту та їх виконавська   інтонація    містять    метафоричність  у   своїй    основі, оскільки  відзначаються сполученням музичного тексту (включаючи також і ознаки індивідуальності композитора, епохи, що формує його, суб'єктивного задуму  конкретного  твору) і виконавської настанови, що народжена іншою індивідуальністю, іншою епохою та  іншими  стильовими  тяжіннями.

Світогляд  “бахіанства” у композиторській і виконавській творчості  ХХ-ХХ1 ст. визначає  багатозначність сприйняття та оцінки  концепційної  змістовності творів Й.С.Баха. Ця особливість  є об’єктивно закладеною в них, але  ж  набуває  особливого сенсу  метафоричної  наочності  у  практиці  композиторства-виконавства.

Вказане концепційне сприйняття твору у взаємодії епіко-ліричного і драматичного початків складає вихідну позицію виконавця та усвідомлюючого  практику  мистецтва  музикознавця, що взагалі поширює  “слуховий запас” в напрямку  діалогу  епох. 

Виконавські позиції  повинні  бути усвідомлені у їх відповідності до  індивідуальної психології  творчості й орієнтованості на методику аналізу музичного твору, що поєднує історичність і динаміку виконавського підходу. Цей методичний “ключ" виконавця  визначає  метод аналізу, поєднує інтонаційно-історичний і виконавсько-технологічний підходи, що запропоновані в даному дослідженні.

Отже, цей  аналітичний підхід  розвиває органічну для музичної класики концепцію метафоричності мистецтва, похідну від практики “ускладненої метафори” бароко (риторичні фігури, використання символіки,  емблематики,  елементів нумерології тощо). Даний  метод  складається з наступних позицій:

§  історично-інтонаційний аналіз стильових настанов композиторського тексту і розрізнення в них тенденцій метафоричності  вираження,  властивої  “musica poetica";

§  виділення змістового ряду в композиторському тексті у відповідності з актуально-інтонаційним сприйняттям твору виконавцем;

§  сполучення знайденої інтонаційно-стильової й метафоричної конкретики змістових “домінант”, що визначаються множинністю композиторського тексту.

У дослідженні висувається  теза  про  дихотомічний поділ духовних кантат Баха на пасіонні та хорально-кантові з виконавськими художніми установками в роботі над творами великого композитора у цьому жанрі. У дисертації  підкреслюється націленість виконавців на художній ефект у прийнятій нами концепції “метафоричного накладення образів” або єдності драматичного й адраматичного, гімнічного початків, бахівської осмисленої театральності і бахівської ж прихильності до традиції гімноспіву. Тому в класифікації, яка пропонується нами для духовних кантат Й.С.Баха, акцентуємо специфічну для нього як особистості  лінію духовно-містеріальної творчості, що концентрується в пасіонних кантатах, і лінію кантат, максимально наближених до хорально-кантового звучання, що виводиться з традиційно-ритуального духовного співу (“musica applicata” - прикладна музика) .

До першої з названих типологій відносимо духовні кантати з рисами драматичності у їх драматургії при очевидному зв'язку з лірико-епічними й кантово-гімнічними традиціями.

До другого типу відносимо такі з них, де  є  значущою функціонально-ритуальна спрямованість, котра виявляє зв'язки з первинно-кантовою хорально-гімнічною виразністю, однак у сполученні з містеріальним комплексом пасіонності.

Враховуючи глибоке значення для епохи Й.С.Баха ідей класицизму, констатуємо наявність останніх  у єдності з традиційними для німецької “північної” школи підвалинами бароко та Ренесансу. Спостерігається і проникнення світсько-театральної та церковно-просвітницької ліній, їх “дифузність”,  завдяки  чому усвідомлюється  лірична  “єдина основа” музики, що ускладнює  класифікацію кантат.

Тенденцію типологічної множинності у духовних кантатах Й. С. Баха пропонуємо  диференціювати  дихотомічно:

§  твори із  переважаючими  для традиційного протестантизму хорально-кантовим  складом   та пов'язаним з ним епіко-ліричним  типом  вираження;

§  твори, в яких акцентується  драматично-театральна природа музики, написаної за духовними текстами і які в німецько-протестантській традиції спрямовані  на пасіонність   як  жанр  і  стиль.

У дисертаційному дослідженні зосереджується увага на драматичних та лірико-епічних властивостях  вокальних творів Баха, з яких перші, драматичні,  є відображенням художньо-театральної природи творчості, а другі, лірико-епічні, як наголошувалося вище, складають органіку словомузики, похідної від гімнотворчості архаїчного, християнського, в тому числі європейського мистецтва.

Отже, запропонована методика аналізу має за своєю суттю  інтонаційно-історично-виконавський напрямок  та  передбачає  такі  завдання:

§  розгляд інтонаційно-драматичної природи композиторського тексту в його конкретно-історичній  даності й у стилістичних особливостях, показових для бахівської епохи (з натиском на початок, кульмінацію і завершення  як  драматургічно - істотні  “точки”  твору);

§  вичленення  в аналізі композиторського тексту метафоричних даностей драматичного (адраматичного), пасіонних і кантових гімнічно-ритуальних якостей жанрово-інтонаційного наповнення, з виділенням кульмінаційних зон як носіїв основного смислового навантаження  художнього цілого;

§  розгляд виконавської інтонації в її реактивності на драматичне (адраматичне), пасіонне й хорально-кантове в інтонаційно-драматургічних посилках композиторського тексту, а також на індивідуально-стильові  позиції  виконавців, що художньо поєднуються з першими;

§  висновки про художнє значення конкретної виконавської інтерпретації, що виходять з розуміння єдності драматичної-адраматичної  природи  бахівських  духовних  кантат.

Звертаємо увагу на те, що в основі уявлення про “драматичне” лежить діалогічність зчленування якостей: “ліричне” й  “епічне”, навіть при очевидній протилежності змісту даних категорій, вони співвідносяться в межах противоставленності драматизму, монологічності узагальненого та  індивідуалізованого вираження.

Таким чином, запропонована методика аналізу, спрямована:

§  на диференціювання типових драматичних і хорально-кантових ознак у  духовних кантатах Й.С.Баха відповідно до характеру тексту і фактурно-жанровому навантаженню складових номерів твору;

§  на виявлення історично-інтонаційної стильової метафоричної конкретики драматичного-адраматичного у  духовних кантатах  великого Кантора (в зосередженні уваги на “активних точках” сприйняття: початку, кульмінації й завершенні твору);

§  на  усвідомлення  інтонаційно-стильового  підходу виконавця (у розвиток або у протиставлення типової установки кантат Баха як метафоричного “сполучення образів” у  виконавській інтерпретації).  

У   Розділі 2 - "Музично-історичний і виконавський аналіз пасіонних духовних кантат Й.С.Баха” -  здійснено випробування в аналізах духовних творів  теоретичних положень, висунутих у Розділі 1.

          В цьому аналітичному розділі здійснюється розгляд композиторського тексту та виконавських інтерпретацій духовних  кантат  BWV: №№ 21 “Ich hatte viel Bekkumme is”, 47 “Wer sich selbst erhohet”, 78 “Jesu, der du meine Seele”, а також порівняні з ними конструкції  кантат  BWV:  №№ 15 “Den du wirst meine Seele nicht in der Holle  lassen”, 20 “O, Ewigkeit, du Donnerwort”, 26 “Ach wie fluchtig…”, 45 “Es ist dir gesagt, Mensh, was gut ist”, 46 “Schauet doch und sehet…”, 75 “Die Elenden sollen essen”, 76 “Die Himmel erzahlen die Ehre Gottes”, 106 “Gottes Zeit ist die allerbeste Zeit”, 118 “O Jesu Christ, mein’s Lebens Licht”, 127 “Herr Jesu Christ, wahr Mensch und Gott”, 157 “Ich lasse dich nicht, du segnest nich denn”, 161 “Komm, du susse Todesstunde”, 178  “Wo Gott, der Herr, nicht bei uns halt”, 198 “Lass, Furstin, lass noch einen Strahl”. Дані твори концентрують показники бахівської авторської стилістики, співзвучної оригінальній театральності німецького пасіону.

Узагальнюючи сказане про кантати Баха “пасіонного” типу, що розглянуті в аналізах  “класичних зразків” цього роду музики, відзначаємо такі сутнісні показники образно-драматургічного порядку:

• особливе акцентування драматичного вихідного номера, що представляє  хорову або інструментально-хорову музику;


• значення вихідного номера як “вершини-джерела” в драматургії цілого, що  вказує на епіко-драматичну якість художнього цілого;


• наявність драматичної кульмінації в точці  “золотого перетину”, що не виключає для виконавців (особливо в традиціях німецьких шкіл) акцентування епічних  “arsis-tesis” першої й завершальної побудов як  “високої” й  “низької” кульмінацій кантат.

 Відповідно, для виконавців істотною проблемою стає встановлення  “паритету кульмінаційних зон” - підкреслення драматичної, і одночасно неможливість “опустити” значущість початкової або завершальної кульмінацій. (Так, в Кантаті BWV № 21 істотним “врівноважуючо-конкуруючим комплексом” є співвідношення  №№ 1 і 9, що й підкреслюється німецькими виконавцями). У пасіонних композиціях в рамках проаналізованих духовних творів Й. С. Баха виділяється  “метафора драматургій”, пов'язаних спільністю поліфонічних прийомів безпосередньо даних у хорових  і  (у вигляді  “прихованої поліфонії”)  в сольних побудовах. 

 Розділ 3 - "Хорально-кантові кантати Й.С.Баха в аспекті музикознавчого і виконавського аналізу", сформований на аналізі у прийнятому ракурсі кантат BWV №№ 140 “Wachet auf,  ruft uns die Stimme”, 41 “Jesu, nun sei gepreiset”,  80 “Ein’ feste Burg ist unser Gott”,  Кантати-ораторії Вшестя BWV №11 “Lobet Gott in seinen Reichen”, а також творів, що співвідносяться з ними за рядом параметрів - кантати  BWV №№: 1 “Wie schon leuchtet der Morgenste ”, 4 “Christ lag in Todesbanden”, 10 “Meine Seele erhebt den Herren”, 19 “Es erhub sich ein Streit”, 36 “Schwingt freudig euch empor”, 40 “Dazu ist erschienen der Sohn Gottes”, 41 “Jesu, nun sei  gepreiset”, 61 “Nun komm, der Heiden Heiland”, 63 “Christen, atzet diesen Tag”, 64 “Sehet, welch eine Liebe hat uns der Vater erzeiget”,  91 “Gelobet seist du, Jesu Christ”, 120  “Gott, man lobet dich in der stille”, 121 “Сhristum wir sollen loben schon”, 122 “Das neugebor ne Kindelein”, 130 “Herr Gott,dich loben alle wir”, 132 “Bereitet die Wege, bereitet die Bahn”, 133 “Ich freue mich in dir”, 143 “Lobe den Her , meine Seele”, 153 “Schau, lieber Gott, wie meine Feind”, 179 “Siehe zu, dass deine Gottesfurcht…”, 196 “Der Her denket an uns” та ін. Хорально-кантовий тип кантат ближче до традиції лютеранської церковної музики, хоч трактування останньої істотно кориговане досвідом авторської композиторської творчості взагалі. Відомі нам виконавські інтерпретації вказаних опусів дозволяють оцінити органічний взаємозв'язок виразних меж, які відрізняють вказану типологію кантат, але одночасно співіснують у конкретиці окремого твору, відповідно до ідеї складної метафоричності образу  musica  poetica  бароко.      

Хорально-кантові духовні кантати  Й.С.Баха базуються на славильно-гімнічному співі,  що концентрує  лірико-гімнічні  якості  вираження. Такими   кантатами є  детально розглянуті  твори BWV  №№: 41, 80, 140 і Кантата-ораторія Вшестя № 11, а також  наведені  деякі паралелі  з кантат BWV №№: 14 “War Gott, nicht mit uns diese  Zeit”, 29 “Wir danken dir,Gott…”, 31 “Der Himmel lacht, die Erde  jubilieret”, 37 “Wer da glaubet und getauft wird”, 75 “Die Elenden sollen essen ”, 79 “Gott, der Herr, ist Sonn  und Schild”, 91 “Gelobet seist  du, Jesu Christ”, 137 “Lobe  den Herren, den machtigen Konig der Ehren”, 190      “Singet dem Her ein neues Lied” тощо. У виконанні цих творів відомими диригентами виділяється опора на духовну традицію, особливістю якої є превалювання  вербального сенсу, проповідницького натхнення й впливу риторичної диспозиції на концепційне бачення  цілого. Наведені інтерпретації збагачені виразним відчуттям пропорцій у поєднанні з хвилюючою витонченістю виконання, артикуляційними знахідкам та  динамічною пластикою фактурного звучання.  

Ця особливість є загально-принциповою як для лютеранського, так і православного співу. Окремі виконавські позиції узагальнюють дихотомічно вибудовані  художні структури  музики  творів, водночас втілюючи сутнісні поєднання концертно-оперно-світського та традиційно-ритуально-релігійного планів в духовній спадщині  Й.С.Баха.