ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ ТЕКСТ В СТРУКТУРЕ РУССКОГО ТОЛКОВОГО СЛОВАРЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується  вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету і завдання дисертації, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, визначаються об’єкт та предмет роботи, її джерельна база, вказується її зв’язок із науковими програмами, планами, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію та публікацію результатів дослідження.

У першому розділі «Художній текст як компонент лексикографічного твору» висвітлюється коло теоретичних засад, на основі яких проведене дослідження; з’ясовується лінгвістичний статус лексикографічних цитат; аналізується роль виправдувальних цитат у переконливому тлумаченні слів або словосполучень; цитата розглядається як особливий компресований периферійний текст у жанрі словникової статті.

У підрозділі «Цитата як фрагмент художнього тексту та її лінгвістичний статус»  йдеться про те, що всі існуючі тексти за їх функціонально-стильовими та стилістичними якостями можна віднести до основних книжних стилів: офіційно-ділового, наукового, публіцистичного, художнього. Звичайно, їхні жанрово-стилістичні різновиди і ступінь диференціювання можуть бути різними.

При визначенні стильової приналежності тексту враховуються як екстралінгвістичні показники, так і власне мовні.

Як відзначає Н.С. Валгіна, «подавляющее большинство авторов…первоначально делят все тексты на нехудожественные и художественные. Нехудожественные тексты характеризуются установкой на однозначность восприятия, художественные – на неоднозначность».

На наш погляд, словникова стаття, до якої включена цитата з художнього твору, являє собою своєрідне сполучення, так би мовити, контамінацію нехудожнього і художнього типів тексту. При включенні  цитати з художнього твору у текст словника властива їй образність збагачує деяку одномірність нехудожнього тексту, розширюючи його виражальні можливості, як, наприклад, у наступному тексті:

Внезапность, -и, ж.  1. Неожиданность, непредвиденность (поступка, события и т.п.). В плане штурма --- внезапность и хитрость должны восполнить недостаток сил. Б. Полевой, Рождение эпоса. Таню напугала внезапность этого признания,  она не поверила в монументальную, по ее выражению, и, следовательно, непрочную любовь. Ажаев. Далеко от Москвы.

Для комплексного дослідження цитати як своєрідного текстового феномена необхідно встановити її лінгвістичний статус, для чого у підрозділі розглядаються такі поняття, як «текст», «стислий текст» і «жанр».

Існує велика кількість точок зору на таке складне поняття, як текст: від повного заперечення існування тексту як окремої складної лінгвістичної одиниці (Е. Бенвенист) до висновку про те, що культура в цілому може розглядатися як текст (Ю.М. Лотман). У своєму дослідженні ми спиралися на визначення тексту І. Р. Гальперіна: «Текст – это произведение речетворческого процесса, обладающее завершенностью, объективированное в виде письменного документа, литературно обработанное в соответствии с типом этого документа, произведение, состоящее из названия (заголовка) и ряда особых единиц (сверхфразовых единств), объединенных разными типами  лексической, грамматической, синтаксической связи, имеющее определенную целенаправленность и прагматическую установку».

Окремі характеристики тексту, на наш погляд, можна віднести і до цитати у лексикографічному виданні. Так,  до ілюстративної цитати можна застосувати слова про те, що текст вмикає інтелектуальну машину одержувача (Ю.М. Лотман). При використанні цитати відбувається також переключення від пояснювальної, суворо наукової частини тексту до тексту ілюстративного, художнього. З точки зору інформаційного навантаження цитату можна вважати поліфункціональною – це і художній текст, і текст у тексті, і лінгвістичний індикатор тієї епохи, в яку був написаний той чи інший твір.

З метою і темою нашої роботи узгоджується думка деяких лінгвістів (зокрема, М. Холлідея) про те, що текст складається з речень, кількість яких не може бути менше, але може бути скільки завгодно більше за одиницю, тобто текстом можна вважати будь-який лінгвістичний твір, в якому є хоча б одне речення.

Для нашої роботи особливий інтерес становить аналіз довідково-інформаційного тексту як об’єкта мовної прагматики (енциклопедії, довідники, довідкові посібники тощо). Важливою є думка Т.В. Радзієвської про те, що внаслідок своєї специфіки довідково-інформаційний текст постає як «текстовое коммуникативное образование со «сниженной» текстуальностью», внаслідок чого головною моделлю його сприйняття стає користування, а не читання, при цьому опозиція «користуватися – читати» поєднує дві найважливіші ознаки довідково-інформаційного тексту як засобу комунікації. Автор приходить до висновку, що побудову тексту визначає комунікативна мета.

Таким чином, цитата має такі ознаки тексту, як різні типи лексичного, граматичного, синтаксичного зв’язку, певна цілеспрямованість і прагматична установка, вона об’єктивована у вигляді письмового документа і літературно оброблена відповідно до типу цього документу – жанру довідково-інформаційної літератури.

Розуміння різними лінгвістами того, що являє собою цитата, різниться. Р. Барт вважає цитатою будь-яке запозичення будь-якої частини тексту-донора текстом-реципієнтом. І.В. Алєщанова у своєму дисертаційному дослідженні «Цитація в газетному тексті» класифікує цитати на основі критеріїв  форми та обсягу, виділяючи такі структурні форми цитати, як повна, редукована і сегментована, а відповідно до виконуваної функції пропонує розмежувати цитацію-думку, цитацію-приклад, цитацію-замінник. У нашому випадку ми маємо справу з цитацією-прикладом.

В.П. Берков і О.В. Беркова класифікують цитати відповідно до виду інформації, що ними повідомляється («гномічні», «такі, що характеризують» і так звані естетичні цитати). Ми вважаємо, що цитати, надані у словниках, належать до групи тих, що характеризують, оскільки вони дають додаткову характеристику значенню слова.

У зв’язку з дослідженням цитат як особливого виду тексту ми звернулися до поняття мовного жанру, проблемі якого приділяв значну увагу М.М. Бахтін. На думку дослідника, у кожній сфері існують і застосовуються свої жанри, що відповідають специфічним умовам даної сфери, тобто відносно стійкі тематичні, композиційні та стилістичні типи висловлювань. Ми вважаємо, що тексти словникових статей повною мірою відповідають цьому визначенню: їхня тема – розкриття значення того чи іншого слова, вони мають певну композицію і належать до наукового стилю мови.

Суттєвою нам також видається думка М.П. Котюрової про існування основного і периферійного тексту, які розрізняються більшим чи меншим ступенем розгорнутості інформації. Периферійні тексти – це відносно самостійні тексти, що виражають у результаті цілеспрямованого узагальнення основного тексту наукове знання у статиці, частково реалізують пізнавально-комунікативну функцію (її варіанти) як у межах конкретного наукового твору, так і у межах наукової комунікації в цілому. На наш погляд, таким  самим видом тексту є цитата-ілюстрація у тлумачному словнику, отже, можна вважати цитату певним видом тексту – периферійним елементом у жанрі словникової статті.

У другому підрозділі «Словникова стаття: побудова і основні компоненти» увага приділяється значущим для дослідження цитати у словнику  основним поняттям лексикографії.

Основним способом репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результатом абстрагування від численних конкретних вживань конкретного значення слова виступає словникова дефініція. Побудову словникової статті досліджують Ю.Д. Апресян, Р.А. Будагов, В.В. Виноградов, Ф.П. Сороколєтов, Н.Ю. Шведова та ін. Один із найбільш авторитетних лексикографів А.Є.Карпович поділяє терміни лексикографії на три групи: заголовне слово, «чорне» слово, словоформа, вокабула; словникова стаття і словникове гніздо; тлумачення, словникова дефініція, словникове значення.

Словниковою статтею тлумачного словника називається відносно автономний розділ такого словника, що вводиться заголовним словом, у якому останнє, а також усі можливі похідні за складом вокабули отримують багатосторонню лінгвістичну характеристику. Наведемо приклад типової словникової статті, що включає в себе цитату.

Перелог, -а, м. Возделывавшийся ранее участок земли, оставленный без обработки в течение нескольких лет и заросший дикой растительностью. Ноздрёв повёл своих гостей полем…. Гости должны были пробираться между перелогами и взборонёнными нивами. Гоголь, Мертвые души.

Ми погоджуємося з тим, що в обсяг поняття, позначеного терміном тлумачення,  потрібно ввести ті елементи словникової статті, котрі безпосередньо пов’язані з розкриттям значень і відтінків, тобто словникові дефініції, ілюстративний матеріал, лексико-стилістичні і граматико-функціональні позначки.  При цьому словникові дефініції розглядаються як ядрова частина, як обов’язковий компонент для тлумачення значення вокабул, що належать до знаменних частин мови.

Словникова дефініція дає стислу характеристику значення за кількома найбільш суттєвими ознаками. Для подальшого, більш повного розкриття значення використовуються ілюстративний матеріал і відповідні позначки як складова частина тлумачення, наприклад:

Огневица, -ы, ж. Обл. Лихорадка, горячка. Матушка Манефа стала больно плоха – лежит в огневице, день ото дня ей хуже. Мельников-Печерский, В лесах и на горах.

Обсяг поняття тлумачення вокабули можна уявити у вигляді наступної складної структури:

а) основна семантична характеристика вокабули (словникові дефініції для її значень);

б) ілюстративний матеріал (авторські речення, цитати, пояснювальні парафрази, рисунки);

в) додаткова семантико-функціональна характеристика (система лексико-стилістичних позначок);

г) граматико-функціональні позначки, що іноді виступають у ролі словникової дефініції.

Для нашої роботи особливий інтерес становить думка про те, що питома вага компонентів словникової статті може змінюватись (зменшуватись, збільшуватись) у залежності від призначення того чи іншого тлумачного словника, що припускає варіювання обсягу цитати і її функціонального навантаження у тексті словникової статті.

Роль цитати у словниковій статті важко перебільшити: лише виправдувальна цитата-ілюстрація робить для користувача словником тлумачення слова або словосполучення переконливим, підтверджує ті висновки і рекомендації стилістичного, семантичного і граматичного характеру, котрі пропонує словник.

Надзвичайно важливим аспектом є обсяг цитати. Цитати невиправдано великого розміру збільшують обсяг словника, що знижує його споживчі якості, а цитати надто маленькі не дозволяють досягти головної мети словника – максимально вичерпного, глибокого, всебічного тлумачення слова. Оптимальною можна вважати, наприклад, наступну цитату:

Кой, коего, м.; коя и (устар.) кая, коей, ж.; кое, коего, ср.; мест. 1. вопросительное. Устар. и обл. Какой? который? – А кой тебе годик? – Шестой миновал. Некрасов, Крестьянские дети.

У підрозділі «Лексикографічна цитата: функції і компресія» досліджується когнітивна функція  і її провідна роль при лексикографічному цитуванні. Результатом  того, що в наш час обсяги наукової інформації зростають у геометричній прогресії, став інтерес до проблеми особливого мовного твору, який носить назву стислого тексту.  Прагнення досягти мовної економії можна вважати причиною і основою для процесу створення стислого тексту і прояву мовної компресії (від лат. сompressio –  стискання).

Ми визначили, що в цитатах можна простежити три рівні компресії:

1) первинна компресія, що первісно властива тому чи іншому тексту, який був обраний як ілюстрація, наприклад:

Пуделять, -яю, яешь; несов. Охот и прост. Делать промахи в стрельбе. Начал частенько Мазай пуделять. Выпалит дедушка – заяц уходит. Н. Не- красов, Дедушка Мазай и зайцы;

2) вторинна компресія, застосована до цитати, відібраної для тієї чи іншої словникової статті:

Размахаться, -машусь, -машешься и (разг.) -аюсь, -аешься; сов. Разг. Начать махать все сильнее и сильнее. Ну, довольно, довольно! Размахался тут кулаками! --- Обрадовался, что драться можно! Носов, Незнайка в Солнечном городе;

3) відсутність компресії, тобто  нульовий рівень скорочення:

Размеренно. Нареч. к размеренный. В хате стояла гнетущая тишина, и лишь размеренно тикали на стене старые ходики. Поповкин, Семья Рубанюк;

4) негативна компресія, тобто цитата у словнику має більш об’ємний вигляд через додавання певних слів:

Размен, -а, м. 1. Действие по глаг. разменять – разменивать ( в 1 и 4 знач.). [Степан Разин] ждал, когда астаринский хан предложит размен пленных. Злобин, Степан Разин.

Таким чином, ми визначаємо лексикографічну цитату як своєрідний жанр стислого тексту, що являє собою уривок із будь-якого художнього твору, включений у словникову статтю для більш точної передачі необхідної інформації.

У другому розділі «Цитата у словнику як фрагмент тексту-донора» розглядаються  ілюстративні цитати як компоненти того чи іншого вихідного тексту, який називається текстом-донором; аналізується жанрово-іменне поле у словнику; розглядаються зміни синтаксичної структури тексту-донора; стилістичні особливості тексту-донора і цитати.

У першому підрозділі «Жанрово-іменне поле ілюстративних цитат» окреслено жанрово-іменне поле текстів-донорів, під яким ми розуміємо перелік джерел цитати у тлумачному словнику: цитовані автори і жанри використаних творів.

Лише на проаналізованих нами сторінках нам вдалося нарахувати понад 120 імен, при цьому найчастішими є посилання на твори класиків російської літератури. Цитатами у словнику представлені практично всі літературні напрями. Значним різноманіттям відзначається жанрове поле художніх ілюстрацій, джерелом для яких послужили епічні твори (оповідання, повість, роман), поетичні (вірш, пісня, байка, роман у віршах, поема), драматичні (трагедія, комедія, драма).

У другому підрозділі «Збережені і втрачені ознаки тексту-донора в ілюстративній цитаті» проаналізовано деякі риси тексту-джерела, що зберігаються в цитаті, його граматичні, лексичні та стилістичні ознаки. Показано, що синтаксична структура тексту-донора є достатньо стійкою і не зазнає принципових змін при цитуванні у словнику. При цьому обмежений обсяг цитати у словнику не позбавляє її можливості бути представленою різноманітними синтаксичними структурами, що відбивають багаті можливості сучасної російської мови, наприклад:

Безразличный, -ая, -ое; -чен, -чна, -чно. 1. Не выражающий интереса к кому-, чему-л.; равнодушный, безучастный. Он произнёс эти слова таким безразличным, таким обыденным тоном, что всё их огромное значение не сразу дошло до меня. Чаковский, Это было в Ленинграде;

Понтонный, -ая, -ое. Прил. к понтон (в 1 знач.); связанный с устройством понтонов. Командарм  Шестой [армии] взволновался и потребовал сведений о запасах понтонного имущества. Наркевич доложил: для двух мостов не хватит. Голубев, Когда крепости не сдаются.

У цитатах переважають розповідні речення досить різноманітної синтаксичної структури: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові інфінітивні, різні види ускладнених речень, речення, що містять чужу (непряму) мову, речення, що містять діалог:

Мириться, -рюсь, -ришься; несов. 1. (сов. помириться) с кем-чем и без доп. Прекращать ссору, вражду. [Орлик:] Разбитый нами, нет сомненья, Царь не отвергнет примиренья. [Мазепа:] Нет, поздно. Русскому царю со мной мириться невозможно. Пушкин, Полтава.

Наші спостереження дають підстави стверджувати, що номенклатура стилів, які є джерелами цитат у словникових статтях, є значно звуженою у порівнянні з тією функціонально-стильовою системою, котра властива сучасній російській мові, і обмежується художнім, науково-популярним, елементами офіційно-ділового і публіцистичного стилів. Внаслідок певних кількісних підрахунків ми переконалися, що в масиві цитат-елементів словникової статті максимально представлені цитати з текстів художнього стилю – 94%;  науково-публіцистичний стиль як джерело словникової цитати займає 2% ілюстрацій, офіційно-діловий – 1%; публіцистичний – 3%. При перевазі художнього стилю в цитатній тканині словника інші стилі значною мірою зазнають його впливу. У ряді випадків відбувається контамінування стилів при цитуванні, тобто цитата поєднує в собі ознаки різних стилів:

Кипеть, -плю, -пишь; несов. 4. ׀׀ Развиваться, проявляться с силой, бурно, стремительно (о чувствах, мыслях, переживаниях). В сердцах героев, защищавших остров Даманский, кипела та же нравственная сила, что вела в тяжёлый бой героев Дубосекова. Михалков, Военная косточка (публіцистичний стиль);

Трение, -я, ср. 1. Движение предмета по тесно соприкасающейся с ним поверхности другого предмета. Дикарь умеет добывать себе огня трением двух кусков дерева. Писарев, Зарождение культуры (науково-популярний стиль).

Стилістичні позначки у Словнику служать для характеристики тієї частини словникового складу сучасної літературної мови, яка з тих чи інших причин обмежена у вживанні, і ці слова яскраво ілюструються цитатами. Але в тих випадках, коли смисловий діапазон заголовного слова ширший, ніж основна позначка, і словник коментує декілька його значень, кожне з них ілюструється цитатою відповідної стильової приналежності.

Як правило, тлумачення значення стилістично нейтральних слів супроводжується великою кількістю цитат, які ілюструють різні відтінки лексичного значення.

Серед текстових ознак, відсутніх в ілюстративному матеріалі словника, –  зв’язність, смислова цільність тексту. Наведемо приклад, у якому відсутній такий засіб реалізації зв’язності тексту, як займенниковий зв’язок, відсутні слова, які займенник заміняє у тексті.

Обтереться, оботрусь, оботрёшься; прош. обтёрся, -лась, -лось; деепр. обтёршись; сов. (несов. обтираться). 2. Обтереть своё тело куском ткани, смоченным в какой-л. жидкости, с лечебной, гигиенической и т. п. целью. Узнавши о болезни жены, он вошел в ее спальню и --- посоветовал ей обтереться вином с перцем. Писемский, Боярщина.

Із смислової цільності тексту випливають наступні ознаки тексту, котрі не властиві цитатам як окремим його фрагментам:

- текст – це висловлювання на певну тему;

- у тексті реалізується задум того, хто говорить, основна думка;

- текст будь-якого розміру – це відносно автономне (завершене) висловлювання, яке звичайно має початок і кінець;

- до тексту можна підібрати заголовок.

Таким чином, синтаксичні і стилістичні ознаки тексту зберігаються в цитаті, тоді як його зв’язність і цільність цитаті не властиві.

У третьому розділі «Цитата у складі словника як тексту-реципієнта» нами проведено дослідження функціонування цитат у словниковій статті.

У першому підрозділі «Про деякі кількісні та історичні параметри цитування у словнику» з метою закріплення кількісними свідченнями виконаних нами практичних спостережень і теоретичних висновків ми провели наступні кількісні підрахунки:

1) щільність цитування у словнику;

2) обсяг цитати (середній, мінімальний і максимальний);

3) концентрація цитування у словниковій статті;

4) частота відсутності цитування.

Під щільністю цитування ми розуміли середню кількість цитат на одну сторінку, яка склала приблизно 30. На підставі наших підрахунків можна говорити про те, що в середньому на словник кількість ілюстративних цитат становить приблизно 8,5 тисяч. В одній словниковій статті щільність цитування дорівнює приблизно 3-5 цитатам. Розмір цитати значно варіює, при цьому середній розмір цитати становить приблизно 10–12 слів:

Приводниться, -нюсь, -нишься; сов. (несов. приводняться). Опуститься на воду (о летательном аппарате, парашютисте и т.п.). Гидросамолёт держался береговой черты и был готов в случае опасности приводниться у берега. Н. Кузнецов, На флотах боевая тревога.

Словникові статті не завжди містять ілюстративний матеріал – цитати або словосполучення, що пов’язано з обмеженим обсягом словника, тобто має місце нульове цитування (не ілюструються терміни, фразеологізми тощо).

У другому підрозділі  «Створення стислого тексту у словниковій статті» ми досліджували явище компресії у словниковій статті і можемо сказати, що упорядник словника «може дозволити» собі як вторинні по відношенню до тексту  лише наступні види компресії:

- пропуск авторського тексту, що позначається крапками;

- запис поетичної строфи у рядок (початок кожного нового рядка позначається за допомогою великої літери):

Неверный, -ая, -ое; -рен, -рна, -рно. 6. Изменчивый, непостоянный.  [Марина:] Но слушай: я решилась С твоей судьбой и бурной и неверной Соединить судьбу мою. Пушкин, Борис Годунов;

- передача діалогу за допомогою запису в рядок;

- подання джерел цитатного матеріалу (прізвище автора у більшості випадків подається без ініціалів, а назва твору, звідки взяті цитати, - без лапок):

Набезобразить, -ражу, -разишь; сов. Прост. То же, что набезобразничать. – Тот-то раз порядочно вы, Автономыч, набезобразили, – детей что есть перепужали. Короленко, Ненастоящий город.

В усіх цих випадках укладачі словника досягають ефекту компресії, скорочуючи, але не змінюючи сам текст.

У третьому підрозділі «Роль цитати у розкритті граматичного значення слова у Словнику» ми простежили, яку участь беруть цитати у відображенні особливостей граматики сучасної російської мови. Проблема скорочення при цитації у словниковій статті має певне відношення до граматичного аспекту, зокрема, спостерігається залежність редукції цитати-ілюстрації від частини мови, до якої належить заголовне слово.

У четвертому підрозділі «Експериментальне дослідження сприйняття цитати споживачем» ми висвітлили результати експерименту, проведеного з користувачами словником (студентами вишів м. Дніпропетровська). Учасникам експерименту пропонувалось дати відповіді на запитання відповідної анкети. Загальним підсумком нашого експериментального дослідження, на наш погляд, можна вважати наступне: більшість респондентів усвідомлюють, що в цілому цитата-ілюстрація у словниковій статті необхідна і за її допомогою досягається адекватне розкриття значення слова. Позитивну оцінку ролі цитати дали близько 65% учасників.

Для респондентів найбільш зручним є ступінь компресованості тексту на середньому рівні (31 слово редуковано до 16, і такий обсяг цитати назвали оптимальним близько 80 % учасників експерименту). Ряд цитат-ілюстрацій може бути і далі скорочений без особливих семантичних втрат.

При аналізі функціонально-стильових і структурно-семантичних особливостей використання фрагментів художнього тексту нашу увагу привернули деякі випадки використання цитат, які дають у результаті вдале або невдале сприйняття тієї чи іншої словникової статті. Так, ми вважаємо вдалими ті випадки, коли сприйняття тексту підкріплюється сприйняттям зоровим, слуховим, матеріально-речовинним, нюховим, смаковим тощо:

Аромат, -а, м. 1. Приятный запах, благоухание. Вот и опять я в Глупове; --- вот и опять пахнуло на меня ароматами свежеиспечённого хлеба. Салтыков-Щедрин, Сатиры в прозе. [Аксинья] вдруг уловила томительный и сладостный аромат ландыша. Шолохов, Тихий Дон;

Кислый, -ая, -ое; -сел, -сла, -сло. 1. Имеющий своеобразный острый вкус, напоминающий вкус лимона, уксуса, клюквы и т.п. Кислые яблоки. Кислое вино.

3. перен. Разг. Выражающий недовольство, неудовлетворённость, тоскливо-унылый. Вид у него кислый, помятый ---; на сером лице выражение недовольства. Чехов, Отец семейства.

У ряді випадків при використанні тієї чи іншої цитати актуалізуються системні відношення між словами. Так, заголовне слово в цитаті може пояснюватись за допомогою синонімів, антонімів, іноді – словами того ж семантичного ряду.

Можна навести приклади невдалого, на наш погляд, застосування ілюстрацій, коли в контексті немає однозначного розуміння значення заголовного слова, або цитата не повністю розкриває смисл заголовного слова. На наш погляд, більш повному розкриттю значення слів сприяло б прагнення вибирати цитати, в яких заголовне слово є ключовим і може бути зрозумілим з контексту або реально пояснене.

У висновках узагальнені результати проведеного дослідження:

1. Реальний художній текст є полісемантичним і поліфункціональним. Однією з його багатьох функцій може бути функція когнітивна, зокрема, участь в організації лексикографічного тлумачення лексичних одиниць.

Вивчення словників зводиться сьогодні до певного кола питань конкретного характеру, якими є у нашому випадку проблеми використання фрагментів художнього тексту як цитат-ілюстрацій у тлумачному словнику.  Особливою перевагою словника визнається, якщо він не лише показує, що те чи інше слово означає, а й вказує, як його вживати.  Такий показ значення і вживання слова в мові дається в ілюстративному матеріалі словника – в цитатах.

2.  Лінгвістичний статус лексикографічних цитат, що є об’єктом нашого дослідження, ми визначаємо наступним чином: це своєрідний стислий периферійний текст жанру словникової статті, який являє собою елемент будь-якого художнього твору-донора, включений у словникову статтю для більш точної передачі необхідної інформації.

Цитата у словнику являє собою фрагмент, який має певну композиційну, мовну і формальну сутність. Основною функцією фрагмента художнього тексту у тлумачному словнику є тлумачення і уточнення значення слова.

3.  Цитата являє собою компресований відрізок тексту з різними рівнями компресії:

- первинна компресія;

- вторинна компресія;

- відсутність компресії, тобто нульовий рівень компресії;

- негативна компресія.

Фрагмент тексту, використовуваний як засіб ілюстрації заголовного слова у словнику, носить подвійний характер: з одного боку, цитата – це фрагмент вихідного тексту-донора, з другого – це елемент тексту-реципієнта.

Як фрагмент тексту-донора цитата зберігає ряд його особливостей, зокрема, різноманітну синтаксичну структуру.

У Словнику використано як ілюстрації цитати з творів понад 120 авторів, які представляють практично всі літературні напрями, жанри і стилі. При цитуванні спостерігається контамінування стилів, тобто цитата поєднує в собі ознаки різних стилів. У заголовних словах, проілюстрованих цитатами нехудожнього стилю, представлені практично всі знаменні частини мови.

4.  Функціонування цитати як елемента тексту-реципієнта певною мірою залежить від типу словника.  Одним із принципів побудови дослідженого нами Малого академічного словника є надання більшості словникових статей тієї чи іншої кількості цитат, при цьому середня кількість цитат на одну сторінку словника становить приблизно 30.

 Компресія в цитатах можлива на всіх рівнях мови, перш за все на графемному (за допомогою особливого знаку пропуску, тире та ін.), морфологічному, синтаксичному рівнях. В усіх випадках упорядники словника досягають ефекту компресії використовуваної цитати, скорочуючи, але не змінюючи сам текст. На наш погляд, використання цитат особливо важливе при ілюстрації таких граматичних категорій, як категорія виду, живого-неживого, числа і деяких інших. Вдало використані цитати можуть відіграти ключову роль при розумінні значення тієї чи іншої лексичної одиниці.

5. У ході експериментального дослідження більшість учасників відзначили, що в цілому цитата-ілюстрація у словниковій статті допомагає досягти адекватного розкриття значення слів. Поряд із позитивними сторонами цитування (авторитетність і документованість тексту, розкриття значення слова і його стилістичних особливостей), цей прийом ілюстрування у словнику нормативного типу має і свої недоліки (неекономічність, надмірність конкретних відомостей, наявність застарілих або ненормативних супутніх слів, форм і сполучень).