ІМУНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ У ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ З ЕСЕНЦІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ АТОРВАСТАТИНОМ

Краткое содержание

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Відповідно до мети й завдань дослідження було обстежено 110 хворих у віці від 23 до 69 років (середній вік (53,33 ± 8,57) років), які знаходились на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні 9 МКЛ м. Запоріжжя. Основну групу склали 29 хворих на стенокардію напруги з есенціальною гіпертензією та 29 хворих на гострий коронарний синдром з ессенціальною гіпертензією, до контрольної групи увійшло 23 хворих на стенокардію напруги та 29 хворих на гіпертонічну хворобу. Серед обстежених хворих було 90 чоловіків (81,82 %) та 20 жінок (18,18 %). Розподіл хворих по віковим підгрупам проводився наступним чином: I підгрупа - до 44 років включно (15 осіб); II підгрупа - від 45 до 54 років (45 осіб); III підгрупа - 55 років та більше (50 осіб).

Діагноз ІХС верифікували керуючись наказом МЗ України № 54 від 14.02.02 “Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу. Наявність у хворих есенціальної гіпертензії встановлювали, користуючись принципами, викладеними в рекомендаціях Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії 2004р. При визначенні функціонального класу стенокардії користувались класифікацією Канадської асоціації кардіологів, модифікованої фахівцями КНЦ РАМН. Клінічні ознаки серцевої недостатності оцінювали за класифікацією М.Д. Стражеско й В.Х. Василенко.

У дослідження не включалися хворі із симптоматичною артеріальною гіпертензією, вадами серця, хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу, гемодинамічно значимим порушенням ритму серця, що вимагає медикаментозної корекції, хронічною нирковою недостатністю, цукровим діабетом середнього й важкого ступеня, гострими та хронічними запальними захворюваннями.

Обстеженим хворим у стаціонарі була призначена комплексна медикаментозна терапія із залученням інгібітора 3-гідроксі-3-метилглутаріл коензім-А редуктази аторвастатину.

Хворі усіх груп були обстежені до призначення комплексної терапії, а хворі на стенокардію напруги, гострий коронарний синдром з есенціальною гіпертензією, а також група пацієнтів з поєднанням стенокардії напруги та гіпертонічної хвороби обстежені також через 6 місяців постійного прийому призначеної їм у стаціонарі терапії. Всім обстеженим хворим на базі 9 МКЛ, незалежної діагностичної лабораторії “ДІАсервіс”, міжкафедральної лабораторії, а також на базі кафедри клінічної лабораторної діагностики ЗМАПО були проведені клініко-інструментальні методи обстеження. Реєстрація ЕКГ проводилася на апаратах «ЭК 1Т-03 мІ», «ECG-6353» за стандартною методикою. Ехокардіоскапія проводилася на ультразвуковому сканері «SONOS 100» (Hewlett Packard). 101 хворому проведена велоергометрія за допомогою велоергометричного комплексу «VKK-12-20» (Київське науково-дослідне конструкторське бюро «Ергометр»), за стандартним протоколом. Всім обстеженим хворим виконане спектрофотометричне дослідження рівня ліпідів з визначенням загального холестерину сироватки крові (ХСзаг), холестерину ліпопротеїдів низької (ХС ЛПНЩ) та високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ). Функцію судинного ендотелію оцінювали за концентрацією у сироватці крові кінцевих метаболітів оксиду азоту NO₂ й NO₃ та їх сумарному рівню (NO₂+NO₃). Для оцінки імунологічного статусу всім хворим визначена фагоцитарна активність моноцитів та активність неспецифічних естераз, проведено фенотипування лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+) та визначена концентрація циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. Вміст у сироватці крові загальновизнаного маркеру запалення – С-реактивного білку визначали методом латексної аглютинації з використанням діагностикуму латексного для виявлення С-РБ у сироватці крові людини “СРП-латекс-тест” (ТОВ НВЛ “Гранум” м. Харків). Вміст у сироватці крові ІЛ-1b, ФНП-б, ІЛ-10, визначали імуноферментим методом з використанням стандартних наборів фірми “Diaclone”, за допомогою імуноферментного (ІФ) аналізатора Sunrise TS (c PC).

Статистичний аналіз даних проводився за допомогою пакетів прикладних програм «STATISTICA^® for Windows 6.0»  (StatSoft Inc.), «SPSS 15.0 for Windows», «Microsoft^® Excel 2003» (Microsoft^®). Досліджувані величини представлені у вигляді: вибіркове середнє значення ± його середнє квадратичне відхилення. Розбіжності між порівнюваними величинами вважалися достовірними при досягнутому рівні значущості р<0,05. Для перевірки відповідності або невідповідності розподілу досліджуваної величини нормальному використали критерій Колмогорова-Смирнова й ч². В залежності від характеру розподілу досліджуваних величин у подальшому використовували параметричні або непараметричні методи статистичної обробки даних. Ступінь взаємозв'язку між парами незалежних ознак оцінювали за допомогою коефіцієнта рангової кореляції P. Spearman.

Результати дослідження та їх обговорення. Досліджуючи стан ліпідного обміну у обстежених нами хворих, було виявлено, що у пацієнтів з різними формами ІХС рівень загального холестерину був вищий, ніж у пацієнтів з гіпертонічною хворобою: у хворих IV групи рівень загального холестерину був достовірно нижчий, ніж у хворих I, II і III груп, в середньому на 22,13 %,      20,0 %, 25,05 % відповідно. В той же час в середньому по групах хворих на гострі форми ІХС, стабільну стенокардію напруги і поєднання стенокардії напруги і гіпертонічної хвороби рівень загального холестерину достовірно не розрізнявся (табл. 1).

Розглядаючи активність неспецифічних естераз у пацієнтів обстежених нами груп слід зазначити відсутність статистично значущих відмінностей по активності б-нафтил естерази і кислої естерази, і лише рівень активності нафтол AS-ацетат естерази в IV групі хворих був достовірно вищий, ніж у хворих I групи, на 47,0 %.

В той же час нами були відзначені істотні зміни рівня кінцевих метаболітів оксиду азоту в сироватці крові у пацієнтів з різними формами ІХС та її поєднанням з гіпертонічною хворобою: пацієнти з ГКС характеризувалися мінімальним вмістом кінцевих метаболітів оксиду азоту, причому в більшій мірі був понижений вміст NO₃ у сироватці крові, а пацієнти з поєднанням ГХ та ІХС достовірно не відрізнялися від хворих II групи за вмістом NO₂, NO₃ і сумарному вмісту NO₂+NO₃ у сироватці крові (табл. 1). Статистично значущих відмінностей між обстежуваними пацієнтами різного віку за показниками ліпідного обміну, активності неспецифічних естераз і за вмістом нітратів і нітритів в периферичній крові зареєстровано не було. При вивченні впливу ступеня АГ на вивчені нами показники ліпідного обміну, метаболізму оксиду азоту і активності неспецифічних естераз, була виявлена чітка тенденція до зменшення в сироватці крові концентрації кінцевих метаболітів оксиду азоту у пацієнтів з більшим ступенем АГ у всіх групах, що включали пацієнтів з АГ. Слід зазначити, що як в II, III, так і в IV групах пацієнтів статистично значущих відмінностей між підгрупам хворих залежно від ступеня АГ за показниками ліпідного обміну і активності неспецифічних естераз зареєстровано не було.