Інтелектуальний капітал в розвинутих країнах

Краткое содержание

Як відомо, інтелектуальний капітал категорія нова, виділення якої, стало можливим лише при появі постіндустріального суспільства та економіки, що базуються на знаннях, інтелекті, інноваціях і т. ін. Звісно, лише невелику кількість країн можна сьогодні назвати “постіндустріальними”, але суспільно-економічні  процеси характерні для найрозвинутіших країн світу є своєрідним дороговказом не лише у розумінні напрямку розвитку інтелектуального капіталу зокрема, а як показує досвід, економіки та й суспільства  в цілому. Тому виникає необхідність аналізу динаміки  та перспективних напрямків розвитку інтелектуального капіталу в розвинутих країнах.

Дослідженням цих питань займається досить широке коло науковців як за кордоном, так і в Україні. Серед яких можемо виділити Д. Андрессена         (D. Andriessen, К. Стама (C. Stam), Д. Амідона (D. Amidon), Н. Бонтіса             (N. Bontis), Л. Едвінсона (L. Edvinsson), М. Мелоуна (M. Malone) Г. Рооса        (G. Roos), Т. Стюарта (T. Stewart), К. Свейбі (K. Sveiby), В. Іноземцева,                    А. Гальчинського, В. Гейця, А. Чухна та інших. Але у той же час, суспільно-економічні процеси швидко розвиваються, змінюються та набувають нових форм під впливом інтелектуалізації праці, виробничих відносин, безпосереднього проникнення інтелектуального капіталу до кожного робітника, науковця чи безробітного. Увесь цей комплекс  протиріч вимагає від вчених систематизації, узагальнення та аналізу даних явищ.