КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЙОДОДЕФІЦИТНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ЛЕГКОЇ ЙОДНОЇ ЕНДЕМІЇ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Робота виконана у Луганському державному медичному університеті впродовж 2005–2007 рр. на базі Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, обласної дитячої консультативної поліклініки, Луганського дитячого обласного оздоровчого центру ”Незабудка”, міської дитячої лікарні №4 м. Луганська та під час експедиційних виїздів у школи м. Луганська, міста та райони Луганської області.

Відповідно до поставлених завдань, першим етапом дослідження було визначення дійсного рівня йодної ендемії в регіоні за рекомендаціями ВООЗ, ЮНІСЕФ та МРКЙДЗ (2001 р.). Загалом до дослідження було залучено 1560 дітей 6-17 років, відібраних методом випадкової вибірки. У якості критеріїв тяжкості йодного дефіциту використовували поширеність зобу серед дитячого населення за даними паль­пації, УЗД та медіану концентрації йоду в сечі.

Основним етапом дослідження було поглиблене клініко-лабораторне обстеження 603 дітей у віці 6-17 років (297 хлопчиків та 306 дівчаток). Діагноз «зоб» встановлено 388 дітям. Збільшення щитовидної залози мало дифузний характер у 97,4 % дітей, доля вузлової патології склала 2,6 %. Для аналізу вікових особливос­тей у формуванні тиреоїдної патології були виділені вікові групи: діти молодшого шкільного віку 6-11 років (n=217) та діти підліткового віку 12-17 років (n=171). Групу порівняння склали 215 осіб без відхилень з боку щитовидної залози того ж віку та статі.

Програма обстеження включала: збір анамнезу, загально-клінічне обстеження з антропометрією та оцінкою сомато-статевого розвитку, пальпацію та УЗД щитовидної залози (n=603); анкетування родин із визначенням соціальних, сімейно-побутових умов, характеру харчування, сімейного анамнезу тощо (n=300); дослідження гормонів гіпофізарно–тиреоїдної системи (n=109); дослідження добової йодурії (n=242); психодіагностичне тестування (n=150), варіаційну пульсометрію (n=70).

Оцінку стану ЩЗ проводили за показниками візуально-мануального обстеження згідно з класифікацією ВООЗ, 2001. Ультрасонографічне дослідження ЩЗ проводилось на апараті ALOKA – 500, Японія, лінійним датчиком із частотою 7,5 мГц на базі ЛОДКЛ та портативним УЗ апаратом ALOKA SSD 500 у школах районів та міст Луганської області. Результати УЗД оцінювали з урахуванням статі та перерахунком на площу поверхні тіла відповідно до міжнародних нормативів ВООЗ/МРКЙДЗ, 2001 (M.B. Zimmermann et al., 2001), затверджених до використання діючими в Україні стандартами надання допомоги дітям із ендокринними захворюваннями.

Функціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи оцінювали за клінічними симптомами та рівнем гормонів Т₃, Т₄, віл. Т_4, ТТГ у сироватці крові. Рівень гормонів визначався методом конкурентного твердофазного хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу (тест-набори „Immulite 1000 Rapid TSN”, „Immulite 1000”, „Immulite 1000 Total T3”) на автоматичному аналізаторі („Diagnostic Products Corporation”, Лос-Анджелес, США). Концентрацію йоду визначали мікропланшетним методом, згідно реакції Sandell-Kolthoff (T. Ohashi et al., 2001). Визначення йодурії та імуноферментні дослідження виконані у Луганській діагностичній лабораторії.

Оцінка фізичного розвиту проводилась на основі антропометричних показників (довжина, маса тіла, індекс маси тіла) за загальноприйнятою методикою з використанням стандартів центильних номограмам (Наказ МОЗ України № 254, 2006). Гармонійність фізичного розвитку оцінювали за різницею між крайніми коридорами росту та маси тіла (І.М. Воронцов, 1986). Для оцінки статевого розвитку враховувалася послідовність формування і виразність первинних та вторинних статевих ознак за Таннером (J. Tanner, 1980).

Реєстрацію ЭКГ за методом варіаційної пульсометрії виконували за допомогою комп’ютерного електрокардіографічного комплексу „Cardiolife” версії 1.2хх. із часовим і спектральним аналізом.

Сформованість інтелектуальної функції визначали за допомогою тесту „загального інтелекту” Дж. Равена (В.О. Короб­чанський, 2005). Визначення показників уваги дітей шкільного віку проводили за методикою Мюнстерберга (В.Е. Степанов та ін., 2005). Для дослідження об'єму пам'яті використана методика "10 слів" (А. Лурія, 1973). Дослідження психоемоційної сфери дітей проводили за допомогою адаптованого кольорового тесту Люшера з розрахунком коефіцієнтів за Г.А. Аменевим (Л.Н. Собчик, 1990).

При розробці алгоритму прогнозування використано адитивну модель детермінованого факторного аналізу. У рамках алгоритму застосовано обчислювальну процедуру (І.І. Гіхман і спів., 1979) для оптимального вибору прогностичних інтервалів показників, визначення їхньої інформаційної цінності, а також одержання частотної оцінки інтервалів у відповідних групах обстежених й індивідуального прогнозування (А.М. Яглом, 1973; Т. Гринхальх, 2004).

Математична обробка даних проводилась методом варіаційної статистики із визначенням статистичної значимості за параметричними (критерію t Стъюдента) та непараметричними критеріями (критерію Манна-Уітні та критерію Вілкоксона). Порівняння якісних ознак проводилося з використанням критерію ч² для чотирипільної таблиці спряженості з корекцією на безперервність по Йетсу. Для дослідження взаємозв'язку між кількісними ознаками застосовувався ранговий коефіцієнт кореляції Спірмена (В.М. Зайцев і спів., 2006). Як граничний рівень статистичної значимості приймалося значення р<0,05. При обробці результатів дослідження використався пакет прикладних програм Statistica 6.0 фірми StatSoft Inc. (США) і стандартні засоби Microsoft Excel 2003.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведене скринінгове дослід­ження ступеня тяжкості йодного дефіциту в регіоні довело, що в Луганській області існує ендемія, яка за медіаною йодурії відповідає легкому рівню (85,8 мкг/л). Розповсюдженість зобу у дітей, як за даними пальпаторного дослід­ження (36,5 %), так і за результатами УЗД (55,0 %) відповідає тяжкому йододефіциту та значно перевищує дані офіційної статистики. Невідповідність між частотою зоба серед дітей та медіаною йодурії можна пояснити впливом інших струмогенних факторів довкілля на формування ендемічного процесу в регіоні.

У промислових районах Луганської області є розвинута галузь металургійних, вугільних та хімічних підприємств, що зумовлює високий рівень антропогенного забруднення середовища (солі тяжких металів, вугільні сланці, хімічні чинники та ін.). У регіоні також спостерігається природний дисбаланс деяких мікроелементів (селен, кобальт, марганець, цинк та ін.) (І.М. Пельо, 1999). Інтегрована дія екзогенних чинників при відсутності відповідних профілактичних заходів здатна моделювати стан зобної ендемії в регіоні. Це призводить до зростання її напруженості та зумовлює необхідність створення регіональної програми подолання наслідків йодного дефіциту.

На другому етапі дослідження було визначено особливості стану здоров`я дітей із ЙДЗ. При вивченні об’єму та структури щитовидної залози встановлено, що дифузний зоб І ступеня мали 325 дітей (83,8 %), зоб ІІ ступеня - 53 дитини (13,6 %), змішаний зоб та вузловий зоб - 10 дітей (2,6 %). Декомпенсація процесів адаптації в щитовидній залозі у вигляді вузлоутворення спостерігалась у дівчаток у більш ранньому віці (6-11 р.), ніж у хлопчиків, та мала тенденцію до збільшення частки таких пацієнтів у періоді пубертату в два рази. Зазначена динаміка патологічного процесу відповідає загальновизнаним тенденціям формування проявів тривалого йодного дефіциту (Д.Е. Шилін, 2002).

Найбільш інтенсивно розміри щитовидної залози зростали у віці 11-13 років, але темпи збільшення були різними в залежності від статі. У дівчаток значне збільшення щитовидної залози відбувалося вже у 8-9 років, максимально перевищив об'єми залози хлопчиків у 13 років. Виявлений статевий диморфізм та гетерохронність інтенсифікації збільшення ЩЗ у пубертатному періоді можна пояснити, як розвитком відносної йодної недостатності на тлі підвищення ренальної екскреції йоду під впливом естрогенів (Л.І. Васечкина, 2003), так і більшою частотою вроджених дефектів гормоноґенезу в осіб жіночої статі (Э.П Касаткина, 2003).

Виявлені статево-вікові особливості розвитку зобу були підтверджені даними гормонального дослідження. Якщо розвиток зобу в пубертатному періоді у хлопчиків дозволяв досягти ефективної компенсації функціонального стану ЩЗ (ТТГ - 1,92±0,41 мОД/л), то в дівчаток зберігався вірогідно вищий рівень секреції ТТГ гіпофізом (2,37±0,47 мОД/л; р<0,05), що зумовлювало подальшу стимуляцію ЩЗ. Отримані дані збігаються з думкою інших дослідників, що жіноча стать є фактором ризику щодо виникнення зобу та прихованої гіпотироксинемії.

Взагалі визначення в крові дітей концентрації Т₃, Т₄, віл. Т₄, ТТГ продемонструвало тісну взаємодію ланцюга щитовидна залоза – аденогіпофіз. У дітей 6-11 років із зобом встановлено статистично значиме зниження віл. Т₄ (13,73±1,24 пмоль/л; р<0,01), на тлі підвищеного рівня ТТГ (3,18±0,3 мОД/л; р<0,05). Ще більше зниження функціональних резервів ЩЗ у межах субклінічного гіпотиреозу виявлено у дітей із структурно зміненим зобом (ТТГ - 4,85±0,62 мОД/л; Т₄ - 62,15±0,61 нмоль/л) у порівнянні із аналогічними показниками у дітей із дифузним зобом (ТТГ - 2,3±0,2мОД/л; Т₄ - 107,05±9,27 нмоль/л; р<0,01). Ці діти мали й найгірше йодне забезпечення (медіана йодурії - 60 мкг/л; р<0,01). Таким чином, неспроможність гіпертрофії та гіперплазії щитовидної залози повністю компенсувати порушення в гіпофізарно–тиреоїдній системі призводила до незворотних морфологічних змін тканини ЩЗ та сприяла вузлоутворенню. Виявлений взаємозв’язок між тяжкістю перебігу захворювання та тиреоїдними показниками узгоджується з даним інших авторів (Э.П. Касаткина, 2005; В.В. Потемкин, 1986).

Установлено наявність прямого кореляційного зв’язку між рівнем ТТГ та об’ємом ЩЗ (r=0,4; р<0,05) і зворотного зв’язку між ТТГ та рівнем йодурії (r=-0,37; р<0,05). Цей зв’язок був найбільш тісним у хворих із вузловою патологією (r=-0,58; р<0,05). Отримані дані дають можливість віднести рівень ТТГ до маркерів розвитку зоба та вузлової патології щитовидної залози.

Було встановлено, що оптимальний функціональний стан ЩЗ у дітей (медіана ТТГ - 1,59 мОД/л) забезпечувався тільки за умов адекватного надходження йоду (медіана йодурії - 112 мкг/л). Зниження функціональної активності ЩЗ у межах субклінічного гіпотиреозу (медіана ТТГ - 4,10 мОД/л) частіше спостерігалось при йодному дефіциті середнього ступеня (медіана йодурії - 40 мкг/л).

Визначення стану йодного забезпечення продемонструвало зниження йодурії нижче оптимального рівня у 79,8 % обстежених дітей. У дітей із зобом медіана йодурії була вірогідно меншою, ніж у дітей без проявів ЙДЗ (78 мкг/л та 88,6 мкг/л відповідно; р<0,05). Дівчатка основної групи мали вищу за хлопчиків медіану йодурії (84 мкг/л та 79,5 мкг/л відповідно; р<0,05). Найгірше йодне забезпечення (зниження екскреції йоду в 86,9 % випадків) було виявлено у молодших школярів із проявами ЙДЗ, чим можна пояснити нижчу функціональну активність їх ЩЗ. У дітей 12-16 років спостерігалося зменшення сили кореляційного зв’язку між рівнем йодурії та ТТГ (r=-0,21), що підтверджує вплив на йодну екскрецію в періоді статевого дозрівання інших факторів (Л.А. Щеплягина, 1999).

Установлена значна частота субклінічного гіпотиреозу серед обстежених дітей (22,9 %). Вірогідно частіше СГ спостерігався у дітей 6-11 років із зобом (30,2 %), ніж в однолітків із групи порівняння (25,0±2,2 %; р<0,05) та у підлітків із зобом (18,2 %; р<0,01). У пубертатному віці частіше стан субклінічного гіпотиреозу спостерігався у дівчаток із зобом (12,1 %), ніж у хлопчиків із зобом (6,0 %; р<0,05). Якнайменше, один із симптомів, специфічних для гіпотиреозу, мали 68 % дітей із відповідними гормональними зсувами. Наявність у дітей 6-11 років із нормальними розмірами ЩЗ проявів мінімальної тиреоїдної недостатності свідчать на користь високого ризику виникнення у них ЙДЗ за умов недостатнього йодозабезпечення.

Оцінка фізичного розвитку продемонструвала загальну тенденцію до зниження росту та маси тіла дітей із ЙДЗ. Показники маси тіла нижче за 25 перцентиль мали 23,8 % (р<0,05) дітей із зобом, росту - 20,6 % (р<0,05). Достовірно частіше в основній групі зустрічалися діти з низьким ростом (8,0 %, р<0,05). Формування зобу за умов нестачі йоду в довкіллі призводило до збільшення частки дітей із дисгармонійним розвитком (19,6 %; р<0,01). Різко дисгармонійний фізичний розвиток було виявлено тільки в групі дітей зі збільшеною ЩЗ (6,2 %; р<0,01). Таким чином, нестача йоду в довкіллі та пов’язані з нею захворювання можуть бути одним із факторів ретардації, тенденція до якої за даними літератури (Л.К. Пархоменко, 2004; А.А. Баранов, 2001) відзначилась у світі з кінця 80-х рр. XX ст. У той час, як серед дітей із нормальним йодним забезпеченням зберігається тенденція до помірної акселерації.

Доведено, що наявність ендемічного зобу у дітей негативно впливає на їх статевий розвиток. Це проявлялось тенденціями до затримки статевого дозрівання у дівчаток (16,2 %; р<0,05), порушення менструальної функції (46,5 %; р<0,05), диспропорціональністю вторинних статевих ознак у хлопчиків (36,8 %; р<0,05). Отримані нами дані збігаються з даними багатьох дослідників щодо значимого впливу стану гіпофізарно-тиреоїдної системи на рівень статевого розвитку дітей (Т.В. Коваленко, 2000; Н.В. Кроха, 2001 та ін.).

Результати клінічного обстеження та аналізу анамнестичних даних свідчать про те, що йододефіцитні захворювання у дітей супроводжуються високою частотою захворювань серцево-судинної системи (28,4%), органів травлення (17,0 %) та сечостатевої системи (12,1 %), що підтверджує наявність тісного зв’язку цих систем із функціональним станом щитовидної залози (Л.И. Браверманн, 2000; Н.Т. Старкова 2002; Э.Б. Яковлєва, 2004).

У 35,0 % дітей із зобом було виявлено залізодефіцитну анемію 1 ступеня тяжкості (25,0 % у групі порівняння; р<0,05). До того ж у дівчаток вона зустрічалася в 1,7 разів частіше (46,3 % проти 27,6 % у дівчаток в групі порівняння; р<0,05). За даними кореляційного аналізу між рівнем гемоглобіну та об’ємом ЩЗ (r=-0,66; р<0,05) визначався зворотній зв’язок. Значна частота поєднання йодо- та залізодефіцитних станів може впливати на перебіг тиреоїдної патології і знижувати ефективність лікувально-профілактичних заходів, що збігається з даними закордонних учених (M. Zimmermann, 2002).

Діти з зобом мали більший ризик розвитку серцево-судинної патології (порушення ритму), ніж їх однолітки без проявів ЙДЗ. Результати покрокового аналізу ВСР продемонстрували підвищення середньої, мінімальної та максимальної ЧСС у 72 % дітей із зобом, появу одиничних надшлуночкових екстрасистол у 82 % випадків. Навантажувальні проби супроводжувались виникненням синусової тахікардії з досягненням максимальних значень ЧСС у 100 % обстежених.

Установлено наявність змін вегетативної регуляції у дітей із зобом переважно за рахунок парасимпатикотонії (60,8 %; р<0,05) у вихідному вегетативному тонусі. За даними навантажувальної проби серед дітей із зобом частіше мало місце перенапруження компенсаторних механізмів симпатичного відділу вегетативної нервової системи (26,1 %; р<0,05). Діти з ЙДЗ демонстрували зниження впливу гуморальної регуляції (Мо=670,2±176,7 до проби, Мо=412,4±185,2 після її проведення, р<0,01) та незначне підвищення симпатичних впливів (збільшення показників ВПР з 1,6±1,2 у стані спокою до 2,3±1,5 після проби; ПАПР з 101,9±66,4 у стані спокою до 140,4±72,4 після; р<0,05). Збереження на високому рівні гуморального компоненту регуляції та парасимпатичних впливів у дітей групи порівняння може обумовлювати їх кращі адаптаційні механізми до йододефіциту за рахунок підвищення процесів органіфікації йоду опосередковано через б₁-адренорецептори, та поліпшення кровотоку крізь ЩЗ завдяки активації парасимпатичних нервів (Н.Т. Старкова, 2002).

При визначенні рівня сформованості інтелектуальних функцій, майже в кожної четвертої обстеженої дитини, було виявлено зниження інтелекту нижче середнього рівня незалежно від наявності проявів ЙДЗ. Низький рівень інтелектуальних функцій спостерігався у 36,5 % дітей зі збільшеною ЩЗ (37,8 % у групі порівняння, р>0,05). Тобто, проживання в умовах легкої нестачі йоду в довкіллі призводить до зниження інтелектуального рівня за рахунок уже вродженого дизонтогенезу вищих психічних функцій, як результат зниження функціональної активності ЩЗ матері в період вагітності (В.В. Утенина та ін., 2001; F. Delange, 2001).

Найнижчий рівень інтелекту спостерігався серед дітей із зобом 6-11 років (2,14 ± 0,16 проти 3,92 ± 0,28 у групі порівняння; р<0,05). Із віком інтелектуальний розвиток значно поліпшувався, досягаючи середнього рівня у більшої частини підлітків. Однак, інтелект дівчаток-підлітків із зобом був меншим за показники інтелекту дівчаток без зобу (відповідно 3,65±0,33 і 4,2±0,35; р<0,05) та хлопчиків із зобом (4,55±0,39; р<0,05). Таким чином, формування ендемічного зобу в ранньому віці з функціонально напруженою роботою ЩЗ обумовлює продовження негативного впливу йодного дефіциту на сформованість інтелектуальних здібностей у дітей, про що свідчить і достовірний зворотній зв’язок між рівнем інтелекту та ТТГ (r=-0,641; p<0,05).

Функціональні порушення ЦНС у дітей із зобом проявлялися синдромом дефіциту уваги (67,1 %; р<0,05), низьким об’ємом короткочасної пам’яті (13,4 %,; р<0,05). Процес навчання в школі позитивно впливав на розвиток пам’яті та уваги, але в дітей із зобом ці показники змінювалися більш повільно.

У дітей з ендемічним зобом достовірно частіше виявлялись психоемоційні розлади у вигляді астенії (54,3 %), інтровертованості, зосередженості на своїх проблемах (45,7%; р<0,05), зниження працездатності (П=16,8±1,6; р<0,05), підвищення рівня стресового стану (С=9,3±1,1; р<0,05). Відзначена більша активність, ініціативність хлопчиків (гетерономність  -3,0±0,43; р<0,05) та суперечливість, нестійкість характеру в дівчаток (баланс особистісних властивостей 3,4±0,37; р<0,05). Виявлені розлади, за умов зберігання дефіциту йоду, значно погіршуються з віком (р<0,05).

Установлено наявність тісного зв’язку між показниками тесту Люшера та рівнем ТТГ у дітей. Найбільш показовим виявилося значення стресу під час розвитку зоба (r = 0,51; р<0,05). Рівень стресу показав негативний вплив на працездатність (r = -0,81), рівень інтелекту (r = -0,42) та інші психологічні показники.

Аналіз отриманих у ході дослідження даних дозволив створити алгоритм прогнозування ризику виникнення ендемічного зобу й вузлової патології ЩЗ для динамічного спостереження та здійснення ефективних профілактичних дій серед цього контингенту дітей.