КОГНІТИВНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВИХ ПРОЯВІВ ФАХІВЦІВ ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МНС УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано завдання, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, описано методи дослідження, наведено дані про апробацію дисертаційного дослідження та їхнє практичне впровадження.

У першому розділі – «Теоретико-методичні підходи при дослідженні регулятивних можливостей психіки суб’єкта професійної діяльності» розкрито результати теоретичного аналізу досліджень у галузі психології діяльності в особливих умовах, праці, інженерної та військової психології. Відзначено, що вивчення психічної регуляції професійної діяльності здійснюється за декількома напрямами, серед яких актуальним є вивчення регулятивних властивостей когнітивної сфери, зокрема образних механізмів її функціонування, пошуку шляхів активізації її ресурсних можливостей.

Розробка теоретико-методологічних засад вивчення процесів психічної саморегуляції, що була здійснена в працях О.О. Конопкіна, В.І. Моросанової, В.І. Степанського, О.К. Осницького, Л.А. Соколової, Г.С. Пригіна, Н.Ф. Круглової та інших вчених, дозволила визначити її як системно-організований психічний процес ініціації, побудови, підтримки та керування різними видами і формами довільної активності, яка безпосередньо реалізує прийняті людиною цілі. Одне з провідних місць у цьому процесі належить розвитку когнітивної сфери особистості, зокрема у питаннях регуляції несприятливих емоційних станів, підвищення психічної стійкості до впливу стресогенних факторів, формування особистісної толерантності до екстремальних та травмуючих умов діяльності.

Експериментальне вивчення когнітивних факторів психічної регуляції реалізоване колом дослідників (Л.М. Веккер, В.О. Бодров, В.М. Дружинін,
Г.В. Ложкін, А.Б. Колосов) дозволило сформувати уявлення про зміст регулятивних компонентів когнітивної сфери та дало можливість конкретизувати розуміння когнітивної саморегуляції як процесу, інтеграції та мобілізації психологічних властивостей особистості для досягнення цілей за рахунок образних механізмів свідомості та раціонального мислення, на основі якого відбувається побудова конструктивних поведінкових моделей. Завдяки таким процесам відбувається активація поведінкової сфери, лімітування несприятливих емоційних проявів, що дає можливість зберегти особистісну рівновагу та професійну продуктивність.

Проблема вивчення когнітивних образних механізмів регуляції діяльності, що поєднує в собі специфіку психічної форми відображення, на основі якого формується внутрішня модель регуляції майбутніх дій, традиційно належить до низки фундаментальних. Образ прийнято розглядати як систему регуляції психічних актів у процесі формування здатності суб’єкта повноцінно, відповідно до професійного завдання відображати навколишню дійсність. Розвиток наукових уявлень про регулюючі можливості образної сфери суб’єкта діяльності досягався шляхом дослідження широкого спектру психічних процесів, властивостей, станів особистості та особливостей її діяльності, практичним підсумком яких стало створення концепції образу як системи внутрішньої регуляції дій суб’єкта
(Б.Ф. Ломов, Д.О. Ошанін, В.О. Пономаренко).

Наукові дослідження продемонстрували, що психологічний зміст та функції образної сфери можна розуміти у більш широкому значенні, оскільки процеси і результати образної регуляції виявляють складний і багаторівневий характер взаємодії когнітивних і афективних процесів, що одночасно реалізуються у діяльності суб’єкта (С.В. Альошин, В.О. Пономаренко). Утворення регулятивного образу відбувається не лише в межах діяльності суб’єкта, а може формуватися на рівні утворення актуального психічного стану.

Образ психічного стану має власну структуру (Л.Г. Дікая, О.О. Прохоров). Зміст образу натомість, являє собою результат відображення накопиченого досвіду переживання актуального стану за різних обставин, ситуацій і подій, у яких перебував суб’єкт, і пов’язаний з його враженнями, рефлексивними процесами, особливостями переживань тощо. Компоненти психічного стану фіксуються свідомістю у певному сполученні, формуючи структуру. Водночас образні процеси, що беруть участь у регуляції певного психічного стану, тісно пов’язані з умовами, змістом діяльності й внутрішніми відчуттями, самооцінкою суб’єкта. Образ психічного стану завжди актуальний і існує «тут і тепер». Одночасно в пам’яті суб’єкта існує образ себе у певних ситуаціях минулого і, за аналогією, образ бажаного майбутнього, який визначає напрям та актуальну динаміку психічної активності особистості.

Таким чином, під когнітивним образом регуляції емоційно-вольових проявів можна розглядати інтрасуб’єктну модель організації дій (намірів), спрямованих на вироблення оптимальної стратегії перцептивно-рефлексивних дій, ступеня емоційного реагування та вольових зусиль у ситуаціях професійної діяльності. На формування і функціонування образів впливають такі фактори: індивідуальний сенсорно-перцептивний та інтелектуальний досвід людини, риси характеру, знання, мотиви і цілі діяльності.