КОМУНІКАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ ЯК ЧИННИК УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ-ЕКОНОМІСТІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, гіпотези та завдання. Розкрито методологічні та теоретичні засади роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, подано дані про апробацію роботи та впровадження її результатів у практику, наведено відомості про публікацію матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі – “Феноменологія комунікації в контексті дослідження проблеми професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів” – здійснюється теоретичний аналіз існуючих у сучасній психологічній науці підходів до досліджуваної проблеми.

У роботі зроблена спроба узагальнити наявні здобутки вчених за декількома напрямами.

Психолого-педагогічний підхід (Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришев­ський, З.С.Карпенко, О.В.Киричук, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, І.Д.Пасічник, В.В.Рижов, М.В.Савчин, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко та ін.) орієнтований на розгляд спілкування як особливої форми активності людей, через яку створюється їх колективна, спільна діяльність. Стосунки між викладачами і студентами будуються на основі партнерства, діалогічної взаємодії з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей студентів у процесі професійної підготовки, необхідності створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу студентів, здійснення ними самоуправління своєю професійною підготовкою та особистісним розвитком. Акмеологічний підхід (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, А.О.Деркач, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.) розглядає закономірності і чинники, що забезпечують вищий рівень досягнень людей у будь-якій галузі діяльності, в тому числі і в управлінській. Основу етнопсихологічного підходу (В.Г.Крисько, Ю.І.Палеха, М.І.Пірен та ін.) становить розгляд особистості менеджера-економіста як представника національної еліти, який формує управлінську культуру держави. Представники соціально-психологічного напряму (В.П.Казміренко, Н.Л.Коломінський, Л.Е.Орбан-Лембрик, Я.І.Шкурко та ін.) зосереджують свою увагу на вивченні міжособистісної взаємодії, виокремленні соціально-психологічних вимог до управлінської діяльності менеджера.

Розгляд категорії спілкування в структурі професійної підготовки майбутніх спеціалістів показує, що у працях О.М.Бандурки, С.П.Бочарової, М.Вудкока, Ф.Генова, О.В.Землянської, М.В.Савчина, В.А.Семіченко, В.В.Третьяченко, Ю.Л.Трофімова, Д.Френсіса, Ю.М.Швалба та ін. актуалізується роль психологічних особливостей (центральними серед яких і виступає спілкування) управління бізнесом та виробництвом.

У численних працях (К.О.Абульханова-Славська, М.М.Бахтін, О.О.Бодальов, Г.Я.Буш, Л.П.Буєва, Г.О.Денисенко, М.С.Каган, А.Б.Коваленко, М.Н.Корнєв, В.П.Москалець, І.Д.Пасічник, Т.М.Титаренко, А.У.Хараш, Н.В.Чепелєва, Т.К.Чмут, Я.Яноушек та ін.) по-різному розуміють роль і місце спілкування в процесі професійного ставлення і розвитку майбутнього спеціаліста. Це поняття наповнюється специфічним змістом і щодо проблеми педагогічного спілкування (Г.О.Балл, З.С.Карпенко, О.В.Киричук, О.М.Коропецька, С.Д.Максимен­ко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов’якель, М.В.Савчин, М.В.Тоба, Т.Д.Щербан, Т.С.Яценко). Паралельно з терміном педагогічне спілкування в науковому обігу зустрічаються і такі поняття, як педагогічна комунікація, педагогічна взаємодія, мовленнєве спілкування, мовленнєва культура, психологічна сумісність викладача і студента.

Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволив обґрунтувати розуміння того, що спілкування виступає інтегруючою ланкою, центральною складовою в процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів (навчально-виховний процес – спілкування – особистість майбутнього спеціаліста). Спілкування є одним із різновидів діяльності, специфічною формою соціального зв’язку, комунікативно-сполучною ланкою в утвердженні і підтвердженні з боку інших, потребою особистості. Тільки через нього є можливою передача і засвоєння професійних знань, формування професійних вмінь та навичок, розвиток професійного світосприйняття майбутнього спеціаліста. Поряд з цим у спілкуванні виявляється задоволеність і ефективний розвиток глибинних сторін особистості: потребово-мотиваційної, когнітивної, емоційної, соціальної сфер, сфери особистісного розвитку і самовдосконалення. У роботі наголошується, що продуктивним є розгляд феноменології спілкування з позиції процесу принципово соціального і діалогічного, тобто такого, який здійснюється всіма учасниками навчально-виховної діяльності стосовно взаємодії, яка їх об’єднує. Відповідно до цього, адекватне розв’язання означеної проблеми можливе через з’ясування сутності комунікативної природи професійної вузівської підготовки майбутніх менеджерів-економістів і виокремлення координат комунікативного простору студентської групи.

На підставі аналізу позицій вчених щодо гуманізації педагогічного спілкування (Г.О.Балл, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, І.Д.Пасічник, Н.І.Пов’якель, М.В.Савчин та ін.), комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів (Н.Р.Вітюк, О.М.Коропецька, Л.П.Овсянецька, В.В.Рижов, С.В.Терещук та ін.), накреслено розуміння комунікативної природи професійної вузівської підготовки майбутніх менеджерів-економістів і з’ясовано проблеми, що потребують подальшого поглибленого аналізу і вивчення.

У дисертаційному дослідженні теоретично обґрунтовано, що студентська група з особливим комунікативним простором, який утворюється в ній, виступає критеріальною основою професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів. Виокремлено координати комунікативного простору студентської групи, якими слугують: комунікативний потенціал особистості майбутнього менеджера-економіста, комунікативний потенціал студентської групи, комунікативні вміння та навички, комунікативні здібності, комунікативна компетентність, комунікативні якості, стиль спілкування, мотиви спілкування, потреби у спілкуванні.

Особлива увага звертається на комунікативний потенціал студентської групи та аналіз його психологічних складових, якими є: комунікативні, перцептивно-рефлексивні можливості групи, стиль внутрішньогрупової взаємодії, мотивація спілкування. Водночас аналіз психологічних складових комунікативного потенціалу студентської групи неможливий без врахування тенденцій та особливостей його реалізації в реальній практиці підготовки майбутніх менеджерів-економістів, а також експериментального дослідження його характеристик.

У другому розділі – “Аналіз психологічних складових комунікативного потенціалу студентської групи” – викладається загальна стратегія дослідження, обґрунтовується система методів та методичних прийомів, наводяться результати аналізу тенденцій та особливостей реалізації комунікативного потенціалу студентської групи в реальній практиці професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів.

Дослідно-експериментальна робота була організована нами за певними етапами і проводилась з 2001 до 2003 рр. Всього в дослідженні різними видами роботи були задіяні 380 студентів економічного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 73 студенти спеціальності “Менеджмент організацій”, “Маркетинг” Івано-Франківського інституту менеджменту та економіки, 128 менеджерів середньої ланки управління Івано-Франківської області. Формуючий етап дослідження проводився на базі Прикарпатського університету імені Василя Стефаника із залученням двох груп студентів третього курсу економічного факультету спеціальності “Маркетинг”. Група М-31 (28 осіб) була вибрана в якості експериментальної і піддавалась цілеспрямованим формуючим впливам на протязі цілого року навчання в рамках нормативних курсів “Психологія бізнесу”, “Комунікаційні процеси навчання”. Група М-32 (29 осіб) вважалася контрольною і виступала еталоном порівняння оцінки формуючих ефектів.

Дослідження проходило у чотири етапи. На першому етапі відбувся аналіз загальнопсихологічної, психолого-педагогічної, соціально-психологічної, філософської літератури з проблеми професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів та ролі комунікативного потенціалу студентської групи як чинника успішності вказаного процесу. Було розроблено програму дослідження, яка представляє собою науково обґрунтовану систему теоретико-методологічних положень на предмет комунікативного потенціалу студентської групи; формування мети, завдань, гіпотез дослідно-експериментальної роботи; підбір психоло­гічного інструментарію дослідження. Зокрема, були підібрані варіанти методик: “Мотивація навчання у вузі” (Т.І.Ільїна), “Ціннісні орієнтації” (М.Рокич), “Потреба у спілкуванні” (М.Орлов), “Діагностика соціально-психологічних установок в мотиваційно-потребовій сфері”, адаптований варіант методики “Діагностика структури мотивів трудової діяльності” (Т.Бадоєв), тест на визначення професійної комунікативності (за В.О.Кан-Каликом та М.Д.Нікандровим), “Оцінка комунікативних та організаторських здібностей”, “Діагностика основних тенденцій поведінки в реальній групі” (В.Стефансон), оцінка мікроклімату в студентській групі (О.Зав’ялова), “Діагностика рівня емпатії”(В.Бойко).

За авторським варіантом анкети досліджувалися загальні властивості комунікативного потенціалу студентської групи та їх вияв у реальній практиці.

На другому етапі дослідження відбувалося збирання фактичних даних. У ході проведення констатуючого експерименту апробовувались психологічні методики, розроблявся авторський варіант анкети для студентів, накопичувалася емпірична інформація.

На етапі формуючого експерименту вивчався вплив комунікативного потенціалу студентської групи на успішність професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів. Для досягнення цієї мети розроблено науково-методичні рекомендації до курсу “Комунікаційні процеси навчання” студентам економічного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, які були впроваджені в експериментальній групі.

На четвертому етапі дослідження завершувалося проведення дослідно-експериментальної роботи; аналізувалися і систематизувалися отримані результати.

У процесі констатуючого експерименту психологічному діагностуванню були піддані такі показники: комунікативні якості майбутніх менеджерів-економістів, комунікативні уміння і навички, психологічна готовність до комунікації; мотивація навчання у вузі та мотиви вибору професії, рівень потреби у спілкуванні, задоволеність навчанням у вузі; ціннісні орієнтації членів групи, психологічний клімат в групі, рівень емпатії.

Опитування майбутніх менеджерів-економістів показало, що значущими вони вважають такі якості, як: загальна професійна компетентність, особиста відповідальність, організаторські здібності, а неважливими на їхню думку є: духовність, наполегливість, активність у спілкуванні. За ступенем вияву кожної якості за самооцінкою перше місце посідає особиста відповідальність, друге – загальна професійна компетентність, третє – наполегливість, а останні місця – тактовність у спілкуванні, володіння засобами переконуючого впливу, духовність. Отже, ні за оцінкою, ні за самооцінкою комунікативні якості не займають високих позицій. Тому не дивно, що на запитання анкети “У чому специфіка обраної Вами професії?”, більшість опитаних відповіло “у веденні фінансово-господарської діяльності” (73%), а відповідь “у встановленні контактів з новими людьми” мала місце тільки у 23% опитаних. За методикою “Оцінка комунікативних здібностей” у студентів незалежно від курсу переважає низький та нижче середнього рівень розвитку комунікативних та організаторських здібностей. Високий рівень розвитку комунікативних здібностей відсутній, тільки студенти першого курсу виявили показники організаторських здібностей (7,23 %), які в подальшому не спостерігаються у студентів старших курсів. При чому на старших курсах показники як комунікативних, так і організаторських здібностей знижуються.

За результатами вивчення мотивації навчання студентів у вузі з’ясувалося, що у студентів переважає мотивація одержання диплома (57,2%), придбання знань – на другій позиції (35,3%), оволодіння професією (7,5%). Найбільш значущими мотивами  студентів є: престижна робота і матеріальне забезпечення (62,3%), а найменш значущими – мотиви самовдосконалення (0,8%). Статистично підтверджується зв’язок між мотивацією навчання у вузі як “одержання диплому” і “бажанням отримати престижну роботу та матеріальне забезпечення” (Rx,y=0,326 за P<=0,01 та Rx,y критичне = 0,212). Помічена тенденція вказує на серйозні прогалини у процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Виявилося, що майбутні менеджери-економісти, незалежно від курсу навчання, характеризуються низьким (53,04%) і нижче середнього (20,97%) рівнем потреби у спілкуванні, при високому показнику (0,87%). Вказаний показник свідчить про нереалізовані комунікативні можливості студентів, актуалізація яких потребує спеціальної комунікативної підготовки.

Загалом аналіз психологічних складових комунікативного потенціалу студентської групи в реальній практиці дозволив констатувати наступне:1) незважаючи на те, що комунікативні знання перебувають у полі зору майбутніх менеджерів-економістів, у практиці професійної підготовки вони не реалізуються; 2) у студентської групи пріоритетними є особистісно значущі цінності, в порівнянні з соціальними, які мають вікову детермінацію і залежать від етапів розвитку студентської групи; 3) аналіз вияву мотиваційної структури студентської групи свідчить про недостатній рівень мотивації для успішного оволодіння майбутньою професією; 4) у студентських групах переважає низький та нижче середнього рівень психологічного мікроклімату; 5) домінуючою тенденцією поведінки студентів в реальній групі є тенденція уникнення “боротьби”, яка свідчить про відмежованість студентів від життя групи, схильність уникати взаємодії, зберігати нейтралітет у суперечках та конфліктах; 6) більшість студентів має добрий потенціал рефлексивно-емпатійних можливостей, на що вказує середній рівень емпатії; 7) майбутні менеджери-економісти недооцінюють роль комунікативних знань, вмінь, навичок і здібностей як в процесі професійної підготовки, так і в подальшій професійній діяльності; 8) як організаторські, так і комунікативні здібності є низькими, причому з тенденціями до спаду на старших курсах навчання; 9) у студентів рівень комунікабельності є середнім і вище середнього.

В цілому, як показують емпіричні дані нашого дослідження, рівень комунікативного потенціалу студентських груп є середнім, а показник вияву його властивостей в реальній практиці є низьким. Констатація зазначеного факту підводить до думки, що професійна підготовка майбутніх менеджерів-економістів не реалізує повною мірою комунікативний потенціал особистості, а звідси, як наслідок, і комунікативний потенціал групи, що позначається на успішності всього навчально-виховного процесу.

У третьому розділі – “Експериментальне дослідження психологічних складових комунікативного потенціалу студентської групи як чинника успішності професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів” – розкривається специфіка співвідношення самоусвідомлення особистістю майбутнього менеджера-економіста власного комунікатив­ного досвіду і психологічних складових комунікативного потенціалу студентської групи, з’ясовується вплив комунікативного потенціалу студентської групи на рівень задоволеності загальною професійною підготовкою майбутніх менеджерів-економістів, визначаються основні шляхи актуалізації комунікативного потенціалу студентської групи на етапі професійної підготовки майбутніх менеджерів-економістів.

Опитування студентів контрольної і експериментальної груп показало, що на початок експерименту суттєвих відмінностей між показниками вияву комунікативного потенціалу студентської групи не зафіксовано.

Констатуючий зріз дослідно-експериментальної роботи в контрольній і експериментальній групі показав, що на її початок студенти середньо оцінюють рівень згуртованості всередині студентської групи, відзначають вплив групи на розвиток своїх комунікативних здібностей, вплив психологічного клімату на успішність процесу навчання, присутність неформальних об’єднань у формальній структурі студентської групи, вплив атмосфери факультету на характер внутрішньогрупової взаємодії, наявність конфліктів, відсутність ціннісно-мотиваційної єдності групи. Оцінювання студентами не відрізняються за статистичними показниками (t Ст’юдента = 0,76 при t Ст’юдента критичному 2,98 при Р <=0,01). Респонденти характеризувалися низьким рівнем міжособистісного спілкування, невисоким рівнем згуртованості колективу при наявності невикористаних комунікативних можливостей (t Ст’юдента =0,24 при t Ст’юдента табл. = 3,17 при P<=0,01).

Такий стан справ зумовлений тим, що в процесі вузівської підготовки основна увага акцентується на оволодіння майбутніми менеджерами спеціальними знаннями і недостатня роль відводиться вивченню дисциплін психолого-педагогічного циклу. При цьому частка професійного спілкування в управлінській діяльності менеджера зменшується.

Тому традиційний підхід до професіоналізації менеджера з опорою на методико-дидактичний аспект змушує випускників інтуїтивно пристосовуватися до складних умов перебудови взаємовідносин, що відбувається не завжди успішно.

Проте низькі показники вияву психологічних характеристик комунікативного потенціалу не означають неможливості його корекції. Це спричинило необхідність проведення експериментальної комунікативної підготовки майбутніх менеджерів-економістів з метою актуалізації комунікативного потенціалу особистості через вияв комунікативного потенціалу студентської групи.

Формуючий експеримент дослідження здійснювався за трьома основними напрямками: а) вдосконалення теоретико-дидактичного компоненту комунікативної підготовки майбутніх менеджерів через зміни, доповнення, розроблення програм і тематики курсів психологічного циклу; б) прикладний компонент (організація комунікативної діяльності студентів із спеціально організованою методикою соціально-психологічного тренінгу, урахування гуманістичної і діалогічної стратегії взаємодії, рівня комунікативних можливостей і ін.); в) організація науково-дослідницького  компоненту підготовки передбачала експрес-повідомлення, реферати, складання тематичних глосаріїв, творчих звітів, виконання різного роду завдань, вправ і ін.

Формуючі впливи на студентів експериментальної групи були зорганізовані в рамках нормативного курсу “Комунікаційні процеси навчання”, програма якого була спеціально розроблена автором і включала поєднання різних форм дидактичної роботи з тренінговими заняттями. В цілому ефективність проведення вказаного курсу оцінювалася за критеріями успішності діяльності тренінгової групи. На початку занять у студентів переважало небажання виступати, висловлювати свою думку, тривожність через боязнь бути неправильно сприйнятими, невдоволеність ходом дискусії, агресивність, бажання дискутувати й сперечатися. Водночас задоволеність від тренінгових занять і спілкування з одногрупниками, а також позитивне самопочуття в групі займали найнижчі позиції. На останньому занятті домінуючими показниками стали задоволеність від тренінгових занять і спілкування з одногрупниками та позитивне самопочуття в групі. Отже, впроваджений нами курс сприяв послабленню вияву таких явищ, як групова поляризація, фрустрація, агресія, конфлікти та ін. і дозволив відмітити такі позитивні зрушення: розвиток вміння диференціювати і виражати свої почуття, прагнення розуміти позицію партнера, виявляти більшу увагу до його проблем, підвищення впевненості в собі, розвиток умінь ефективної взаємодії, удосконалення перцептивно-рефлексивних навичок.