КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ В УКРАЇНІ: СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Упродовж періоду незалежності України судова система держави зазнала суттєвих змін. Конституцією України закріплено нові принципи побудови судової влади, було сформовано Конституційний Суд України та спеціалізовані суди (господарський, адміністративний). Також було створено Державну судову адміністрацію України для організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та інших органів і установ судової системи.

Аналіз існуючої нормативної бази, що регламентує процес формування суддівського корпусу в Україні, свідчить про необхідність нормативного врегулювання правової основи, яка визначає систему, спрямованість, зміст і строки підготовки, призначення суддів на посади, як необхідної умови створення чіткого, законодавчо  визначеного підґрунтя існування міцної судової влади в державі.

Відповідно до чинного національного законодавства обов’язкової підготовки кандидатів на посади суддів не передбачено, за винятком визначеної в Законі України «Про судоустрій України», підготовки в Академії суддів України, яка є державним органом, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів та підготовку кадрів на посади суддів із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту та відповідають вимогам, встановленим законом, до кандидатів на посади суддів. Однак, законодавчо встановлені кваліфікаційні вимоги до кандидатів у судді не передбачають перед призначенням їх на суддівську посаду такої обов’язкової умови, як проходження навчання у вказаній установі чи будь-якому іншому навчальному закладі.

Також вітчизняний законодавець не встановив такої умови для зайняття посади  судді, як стажування, хоча аналіз міжнародного досвіду дозволяє зробити висновок про доцільність та ефективність проходження такої процедури перед призначенням особи на посаду судді. Отже, у відповідності з чинним законодавством України спеціальної підготовки претендентів на посади суддів не існує, а рівень професійних знань і навичок практично зводиться до з’ясування наявності у кандидата необхідного стажу роботи в галузі права.

Відсутність чіткого визначення критеріїв добору претендентів, кваліфікаційних вимог та здійснення заходів щодо порядку проведення перевірок кандидатів на посади суддів, відсутність законодавчої регламентації обсягу, строків та суб’єкта проведення перевірок кандидатів у судді призводять до затягування процесу призначення особи на посаду судді. Практика здійснення таких заходів стосовно одного кандидата може становити близько двох років.

Актуальність дослідження теми дисертації підтверджується тим, що на  Дев’ятому з’їзді суддів (13-14 листопада 2008 р.) було обговорено заходи, вжиття яких пов’язано з внесенням змін до Конституції України з метою визначення ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства. Зокрема, наголошувалась увага на тому, що формування складу Вищої ради юстиції слід здійснювати на засадах, котрі відповідають міжнародним рекомендаціям з питань незалежності судової влади, згідно з якими більшість її складу має обиратися (призначатися) суддями. До першочергових віднесені заходи, які можна реалізувати без внесення змін до Основного Закону, що спрямовані на подолання кризових явищ і негативних тенденцій у правосудді. Так, потребує вдосконалення законодавство, яке регулює добір і навчання суддів, призначення та обрання їх на посади.

Враховуючи викладене, дослідження змісту конституційно-правових аспектів формування професійного суддівського корпусу в Україні, сутності та механізму їх реалізації в сучасних умовах, видається актуальною науковою проблемою.

В останні роки в Україні здійснено ряд дисертаційних та монографічних досліджень, у яких розглядаються окремі аспекти формування суддівського корпусу. Водночас комплексних загальнотеоретичних досліджень із зазначеної проблеми не провадилось, що й зумовило вибір теми дисертації.

Науково-теоретичною основою дослідження стали теоретичні розробки праць вітчизняних вчених та практиків, роботи яких присвячені проблематиці та практичній діяльності в процесі формування суддівського корпусу, механізму забезпечення та додержання законодавчо закріплених норм добору, підготовки та навчання суддів, зокрема: В. Авєр`янова, В. Бойка, М. Василевича, А. Георгіци, В. Городовенка, Ю. Грошевого, А. Зайця, О. Зайчука, А. Закалюка, М. Козюбри, С. Ківалова, В. Копєйчикова, О. Копиленка, І. Марочкіна, В. Медведчука, М. Мельника, Л. Москвич, І. Назарова, Н. Нижник, В. Онопенка, С. Прилуцького, Д. Притики, П. Рабіновича, А. Селіванова, М. Селіванова, В. Скоморохи, В. Стефанюка, В. Тація, В. Тихого, Ю. Тодики, Ю. Шемшученка, В. Шишкіна.

У роботі використовувались також праці зарубіжних вчених, практиків та мислителів: Е. Абросимової, С. Алексєєва, І. Альошиної, С. Афанасьєвої, М. Баглая, В. Вишнякова, А. Гамбаряна, С. Гришина, Р. Давида, К. Жоффре-Спінозі, І. Канта, М. Клєандрова, В. Кузнецова, М. Марченка, Б. Мирбобоєва, І. Михайловської, Ш. Монтеск’є, Е. Мурадьян, В. Нерсесянца, В. Пейсикова, І. Петрухіна, В. Туманова, Б. Футея, В. Чиркіна.