КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОНТРАБАНДУ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Укріплення міжнародних зв’язків України та інтенсифікація її євроінтеграційних процесів впливає на зростання кількості осіб, які перетинають митний кордон держави у різних напрямках. Незважаючи на загострення економічної кризи та певні дестабілізаційні явища в сучасній економіці України, завдяки заходам, що вживаються керівництвом нашої держави, обсяги експортно-імпортних операцій у цілому збільшуються, а по деяким напрямкам навіть з позитивним сальдо. Однак, поряд із зростанням обсягів зовнішньоекономічних операцій збільшується і кількість правопорушників, котрі, користуючись різницею в курсі валют, у цінах на різноманітні товари на національних ринках різних країн, прагнуть отримати наживу через вчинення контрабандних посягань.

В умовах сьогодення контрабанда в Україні набула поширеності та якісно нового характеру: відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень за період січень 2006 – квітень 2009 судами різної юрисдикції у справах по контрабанді прийнято близько 618 рішень, що знайшли своє відображення у вироках, постановах, ухвалах тощо. Відтак, наявні непоодинокі випадки незаконного вивозу за кордон різного роду товарів, дорогоцінних металів, культурних та історичних цінностей, промислової сировини та інших специфічних предметів. Останнім часом збільшилася кількість спроб вивезення з України через її митний кордон кольорових металів і стратегічно важливої сировини. До нашої держави незаконно ввозяться переважно іноземна валюта, викрадені автомобілі, зброя, наркотичні засоби, що впливає на зростання загальнокримінальної злочинності. Непоодинокі випадки, коли на територію України ввозять товари та продукти харчування сумнівної якості, що дестабілізує економічне зростання держави та зашкоджує здоров’ю населення. Важливим завданням для митних органів України є також вистежування незаконного експорту технологій з виробництва ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів зброї, особливо коли мова йде про держави, що підтримують міжнародний тероризм, так само як і попередження переказу через офшорні банки грошей, здобутих від продажу наркотиків для іноземних наркодилерів.

На жаль, характерною особливістю контрабанди є те, що контрабандисти швидко реагують на зміни кон’юнктури ринку, митного режиму та режиму оподаткування, постійно вдосконалюють способи контрабандного перевезення. Контрабандна діяльність досить часто поєднана з такими злочинами, як крадіжка, відмивання грошей, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), збут наркотичних засобів, одержання чи давання хабара тощо. Чинний Кримінальний кодекс (КК) України хоча і встановлює відповідальність за контрабанду, однак при цьому диференціює тільки власне контрабанду (ст. 201) та контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305). Проте на практиці складнощі при кваліфікації контрабанди виникають саме при встановленні якісних характеристик предмета злочину. Сама ж конструкція ст. 201 КК України видається не зовсім досконалою, їй бракує чіткості щодо визначення об’єктивних ознак, а також обставин, що впливають на кваліфікацію контрабанди. Чимало питань щодо тлумачення відповідних термінів та здійснення правильної кваліфікації діянь не знайшли свого висвітлення у постанові Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ) від 03.06.2005 № 8 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”, а також від 30.05.2008 № 8 “Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”.

Важливо наголосити, що при криміналізації контрабанди у чинному КК України не був належним чином використаний іноземний досвід. Сучасний погляд на кримінальне законодавство більшості цивілізованих країн світу щодо відповідальності за цей злочин дозволяє стверджувати, що, наразі, в них створено високі стандарти щодо протидії незаконному перетинанню державного кордону та митним правопорушенням (зокрема, це було зумовлено необхідністю убезпечення суспільства від терористичних загроз, навали незаконної міграції та постачання небезпечних речовин і предметів). Одним з основних чинників при цьому стало створення більш досконалого кримінального законодавства та реформування кримінально-правової політики щодо відповідальності за контрабанду. До того ж, у багатьох іноземних державах було переформатовано діяльність митних органів й систему національної безпеки. Саме ж кримінальне законодавство низки зарубіжних країн передбачає цілі глави (розділи) норм про контрабанду, ретельне вивчення яких посприяло б удосконаленню відповідних положень КК України.

Зауважимо, що проблеми кримінальної відповідальності за контрабанду досліджували такі вітчизняні й іноземні вчені сучасності та минулого: Х.М. Бабаєв, О.Ф. Бантишев, Л.В. Багрій-Шахматов, О.І. Бойко, Б.В. Волженкін, В.М. Володько, С.А. Гадойбоєв, Є.П. Гайворонський, В.О. Глушков, Й. Ганс-Генрих, Д.Д. Давітадзе, О.О. Дудоров, М.Г. Кадніков, І.Д. Козочкин, В.М. Колдаєв, М.А. Кочубей, О.О. Кравченко, В.І. Курляндський, П.С. Матишевський, П.П. Михайленко, А.А. Музика, О.В. Навроцький, С.І. Нікулін, О.М. Омельчук, Л.Ю. Родіна, Н.А. Сафаров, М.С. Таганцев, Б.І. Тишкевич, О.М. Трикоз, Г.О. Усатий, В.І. Шакун, І.В. Шмаров. З позиції порівняльного аналізу, питання кримінально-правової протидії контрабанді знайшли своє розкриття в працях А.А. Нашер Мутахара, О.В. Процюка, А.В. Савченка, М.І. Хавронюка. Проте у розробках цих науковців головним чином йшлося лише про відповідальність за контрабанду за європейським континентальним, арабським чи американським федеральним кримінальним законодавством. Через це всебічного дослідження питань кримінальної відповідальності за контрабанду в аспекті її порівняльного пізнання не було здійснено. Оскільки іноземний досвід кримінально-правової протидії контрабанді до цього часу в Україні ретельно не вивчався, то це і вплинуло на актуальність і вибір теми даного дисертаційного дослідження.