КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ФІНАНСУВАННЯ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ КАНДИДАТА, ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ (БЛОКУ)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження, визначається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та їх упровадження, а також дані щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Зарубіжний досвід та соціальні передумови кримінальної відповідальності за порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» досліджено відповідне кримінальне, а також виборче законодавство двадцяти семи країн, які входять до Європейського Союзу. Встановлено, що норми, які передбачають відповідальність за посягання на виборчі правовідносини, а зокрема за порушення порядку фінансування виборчої кампанії, кандидата, політичної партії (блоку), існують у законодавстві більшості країн ЄС. Так, кримінальна відповідальність за такі порушення передбачена у законодавстві семи країн, серед яких Естонія Чехія, Фінляндія, Франція та ін. Наголошено, що у більшості європейський країн (таких, як Польща, Великобританія, Іспанія, Словаччина тощо) встановлено відповідальність не тільки за порушення порядку фінансування на виборах, але й за порушення виборчих прав, при цьому санкції за такі діяння містить не лише КК, а й закони про вибори. Такий досвід яскраво виражено у Франції та Великобританії. Зазначається, що така практика в Україні є недопустимою, адже підстави кримінальної відповідальності містить лише КК. Тому європейський підхід до регулювання відповідальності за порушення порядку фінансування на виборах суперечить теорії кримінального права України.

Визначено, що право Великобританії виділяється серед інших європейських країн досить докладним та об’ємним переліком правопорушень стосовно порушення порядку фінансування виборчих кампаній та кандидатів. Законодавець цієї держави шляхом закріплення в Законі Великобританії «Про політичні партії, вибори та референдуми» (2000 р.) детально розмежовує порушення фінансування при проведенні виборів, передбачивши при цьому 69 складів злочинів, які є підставою відповідальності за порушення правил фінансування виборчих кампаній.

На позитивну оцінку заслуговує законодавче закріплення у Великобританії, Польщі, Естонії, Словаччині та інших європейських країнах встановлення відповідальності не тільки за порушення порядку фінансування на виборах, а й при проведенні референдуму. Дисертант зауважує, що при формулюванні аналогічної норми вітчизняний законодавець не використав правильний підхід щодо об’єднання в одних нормах кримінальної відповідальності за порушення виборчих і референдних правовідносин, який також закладено в європейському законодавстві.

Підрозділ 1.2 «Соціальна обумовленість криміналізації порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку») присвячений дослідженню підстав, приводів та принципів криміналізації порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку).

Встановлено, що при криміналізації порушення порядку фінансування на виборах були дотримані головні її принципи, констатується наявність достатніх підстав для криміналізації  цього діяння. Автор приходить до висновку, що встановлення кримінальної відповідальності за порушення порядку фінансування виборчих кампаній, кандидатів або політичних партій є соціально обумовленим рішенням вітчизняного законодавця, який відповідає чинникам, необхідним для криміналізації цього діяння.

Розділ 2 «Кримінально-правова характеристика порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Об’єкт злочину порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» досліджується родовий і безпосередній об’єкти та предмет злочину, передбаченого ст. 159-1 КК України. Обґрунтовано, що родовим об’єктом цього злочину є правовідносини, які складаються з приводу реалізації політичних прав, а також окремих конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Під безпосереднім об’єктом порушення правил фінансування на виборах автор пропонує розуміти виборчі правовідносини, що забезпечують реалізацію встановленого законом порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку).

Дисертантом проаналізовано предмет злочину, передбаченого ст. 159-1 КК України, та встановлено, що ним є фінансова (матеріальна) підтримка виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку).

У підрозділі 2.2 «Об’єктивна сторона порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» встановлено, що злочин, передбачений ст. 159-1 КК України, має формальний склад. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення хоча б одного із зазначених у ст. 159-1 КК України дій у великому розмірі – незалежно від настання суспільно небезпечного наслідку.

Злочинне діяння порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) може бути альтернативно виражено: 1) наданням незаконної фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ч. 1 ст. 159-1 КК України); 2) використанням незаконної фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ч. 2 ст. 159-1 КК України); 3) діями, передбаченими ч.1 або 2 ст. 159-1 КК України, вчиненими за попередньою змовою групою осіб.

Дослідивши виборче законодавство, дисертант дійшов висновку про необхідність викладення назви ст. 159-1 КК України у такому вигляді: «Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії або порядку фінансування референдуму».

Обґрунтовано, що для більш чіткого викладення способів скоєння злочину, передбаченого статтею 159-1 КК України, необхідно доповнити викласти норму в такій редакції: «… 1. Надання у великому розмірі фінансової (матеріальної) або в іншій еквівалентній грошовій формі підтримки для здійснення виборчої кампанії… 2. Умисне використання у великому розмірі фінансової (матеріальної) або в іншій еквівалентній грошовій формі підтримки для здійснення виборчої кампанії…».

У підрозділі 2.3 «Суб’єкт злочину порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» проведено аналіз суб’єкта зазначеного злочину.

Дослідниця зазначає, що згідно з чинним законодавством суб’єктом порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) є фізична осудна особа, яка досягла на момент його вчинення 16-річного віку (за ч.1 ст. 159-1 КК України), а в деяких випадках наділена додатковою (спеціальною) ознакою – кандидат, його уповноважений представник, довірена особа кандидата чи уповноважена особа (ч. 2 ст. 159-1 КК України).

У підрозділі 2.4 «Суб’єктивна сторона порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» дисертант на підставі аналізу об’єктивної сторони відповідного злочину дійшов висновку, що вказаному злочину притаманна вина у формі прямого умислу.

Автор відзначає, що мотив та мета злочину, передбаченого ст. 159-1 КК України, є факультативними ознаками його складу і жодним чином не впливають на кваліфікацію, хоча можуть та мають бути враховані як фактори індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Розділ 3 «Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку): проблеми відмежування від інших правопорушень та призначення покарання» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Відмежування порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) від суміжного адміністративного проступку» автор констатує, що за законодавством України за порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) може наставати як кримінальна, так і адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність передбачена ст. 212-15 «Порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії» КУпАП. Основним критерієм відмежування правопорушення від злочину є вчинення діяння у великому розмірі – суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати. Порівнюючи ст. 159-1 КК України та ст. 212-15 КУпАП, дисертант звертає увагу на те, що об’єктивна сторона злочину є більш конкретизована безпосередньо у способах вчинення протиправних діянь.

У підрозділі 3.2 «Призначення покарання за порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)» досліджується санкція, встановлена в ст. 159-1 КК України за вчинення даного злочину.

Проаналізувавши теоретичні положення про покарання, автор піддає критичній оцінці конструювання санкції ч. 1 та 2 ст. 159-1 КК України, в яких не передбачено такий вид покарання, як громадські роботи та позбавлення обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема обіймати виборні посади в органах законодавчої влади всіх рівнів (державного, обласного, місцевого), яке визначається залежно від виду виборів.

З метою більш ефективної реалізації такої мети покарання, як індивідуальна превенція автор обґрунтовує доцільність встановлення в санкціях ч. ч. 1 та 2 ст. 159-1 КК України більш високого розміру штрафу. Звертається увага на те, що таке збільшення меж санкції відповідатиме зарубіжному досвіду покарання за аналогічні злочини.