КРИМСЬКИЙ КРАЙОВИЙ УРЯД ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА С. СУЛЬКЕВИЧА (червень-листопад 1918 р.): історико-правове дослідження

Краткое содержание

         ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України визначає форму її державного устрою як унітарну. Разом з тим окремий розділ Основного закону нашої держави встановлює нормативно-правові засади   існування Автономної Республіки Крим як невід’ємної частки України. До того ж характеристики її правового статусу доповнюються ще й Конституцією автономії. Таким чином створено конституційний прецедент, що виводить форму устрою України за межі  класичної унітарної держави,  формальне  означення  якої дає  наука теорії держави і права. Підстави для нього мають місце в історичному минулому кримського регіону. Протягом сторіч на цій землі виникала значна кількість державних утворень, різноманітних за формами правління та устрою, типом політичного режиму.

        Спроби зазирнути до кримського минулого завжди живили проекти встановлення того, чи іншого державно-правового статусу півострова. Не став  виключенням і наш час. Тому сьогодні досить корисно враховувати досвід регіонального державотворення на українських землях, і зокрема в Криму. Це дасть підстави для наукової екстраполяції відповідних положень колишніх конституційних актів, що знайшли позитивну чи, навпаки, негативну апробацію в процесі своєї чинності, до Конституції України.

 У цьому контексті підкреслимо актуальність наукової розробки нашої проблеми й стосовно політичної реформи, проголошеної в проекті Закону України „Про внесення змін до Конституції України”, що винесений на всенародне обговорення Указом Президента від 6 березня 2003 р. Адже одна з її ідей обґрунтовує доцільність підвищення рівня впливу регіонів на прийняття нормативно-правових актів центральними державними органами України. В цьому сенсі можливе проведення деяких історичних паралелей із сучасністю, а відтак – використання певних уроків з державно-правового будівництва минулого, огляд на які має сприяти запобіганню тотожних помилок у розбудові сьогоднішньої української державності. Отже це має стосуватися й періоду правління на півострові Кримського крайового уряду, очолюваного генералом С.Сулькевичем.

Його вихід на політичну арену у червні 1918 р. підхопив владну естафету в регіоні від Радянської Республіки Тавриди, що утворилася на уламках Російської імперії під час так званого „тріумфального поступу радянської влади”, і був пов’язаний з перебуванням у цей час в Криму німецького військового контингенту. Тому зрозуміло, що за радянської доби Кримський крайовий уряд визначався виключно контрреволюційним, а його історія, як і всіх інших не комуністичних державних утворень 1918 – 1921 рр. на півострові і взагалі в Україні, не могла підлягати об’єктивному науковому висвітленню, що також зумовлює нагальність звернення вітчизняної історико-правової науки до вивчення цієї проблематики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 „Актуальні проблеми історії Українського    національного    державотворення”. Вона узгоджується з плановою науковою темою Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського „Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільностей у Криму” № 0197V000422 і виконана за планом наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін на період 2002 – 2005 рр.