КУЦЕНКО ЯНА МИКОЛАЇВНА ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання та методи дослідження; висвітлено сучасний стан розробки проблеми; викладено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; надано інформацію про апробацію та впровадження отриманих результатів; наведено відомості про структуру та обсяг дисертації.
В першому розділі роботи «Теоретичні аспекти дослідження проблеми емоційного інтелекту» представлено узагальнені результати аналізу психологічного феномену емоційного інтелекту особистості в психологічній науці, описано наукові уявлення щодо його структури і функцій, висвітлено дослідження впливу емоційного інтелекту на успішність професійної діяльності, розглянуто особливості психологічної готовності до соціономічних професій.
Хоча важливі аспекти емоційної сфери особистості, які є основою емоційної регуляції поведінки, вивчалися протягом всієї історії психології, психологічний феномен – емоційний інтелект – став об’єктом наукових досліджень в кінці ХХ століття. Виокремленню і розробці категорії «емоційний інтелект» сприяли дослідження, в яких було: показано багатоформність інтелекту (Х.Гарднер, Л.Засєкіна, Дж.Майер, Р.Пеллігріно, П.Саловей, М.Л. Смульсон, Р.Стернберг, Е.Торндайк та ін.); висвітлено значущість особистісних ресурсів щодо пізнання та освоєння дійсності: інтуїції, евристичних стратегій, «неявних знань» (Л.Засєкіна, В.О. Моляко, М.Л. Смульсон, Р.Стернберг); описано підвалини емоційного інтелекту, зокрема: теорія емоційної регуляції навчально-пізнавальної діяльності (О.Я. Чебикін), концепція психологічної проникливості (О.П.Саннікова), концепція функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення (В.Д. Потапова); започатковано вивчення: адаптивних та стресозахисних властивостей емоційного ін¬телекту, його ролі у виборі копінг-поведінки (Н.В. Коврига, Е.Л. Носенко та ін.); евристичного потенціалу емоційного інтелекту, який сприяє успішності соціальної взаємодії (О.І. Власова); комунікативного потенціалу (М.В. Березюк).
В роботі проаналізовано: основні моделі емоційного інтелекту (Д. Гоулмена, Д.Карузо, Дж.Мейєра, П.Селовея, Д.Б. Люсіна); різнобічний вплив емоційного інтелекту на успішність професійної діяльності (К. Ізард, Е.П.Ільїн, Д.Б. Люсін); емоційний інтелект як умову ефективної комунікації і соціальної інтеракції, як предиктора просоціальної поведінки, як передумову окремих здібностей (І.Н. Андреєва, Д. Гоулман, П.Екман, Г.В. Юсупова); емоційний інтелект як частину системи загального психічного відображення, його когнітивно-емоційну форму, яка регулюється свідомими і несвідомими механізмами психіки (Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, В.Д. Потапова, Е.Л. Носенко та ін.).
В нашому дослідженні емоційний інтелект розглядається як одна із багатьох форм прояву інтелекту (як сукупності емоційно-інтелектуальних здібностей, які входять в структуру емоційного інтелекту), як інтегральна особистісна властивість, яка включає: здібність до розуміння і управління емоціями, як своїми власними, так і чужими (а саме: здібність переробляти інформацію, яка є в емоціях; здібність визначати значення емоцій і їх зв’язки між собою; здібність використовувати емоційну інформацію в якості основи для мислення і прийняття рішень; здібність свідомо управляти емоціями для особистісного росту і покращення міжособистісних відносин), яка опосередкована особистісними рисами (які можуть сприяти кращому чи гіршому розумінню емоцій).
На наш погляд, емоційний інтелект як когнітивно-емоційна форма психічного відображення і регулювання, реалізується в діяльності фахівців соціономічних професій завдяки взаємозв’язаним і взаємозалежним психологічним механізмам – рефлексії, антиципації, фасилітації (А.Г. Асмолов, Д.О. Леонтьєв, В.Д. Потапова), сутність яких може бути описана у такий спосіб: рефлексія – розмірковування щодо власних особистісних особливостей, особливостей інших людей, особливостей взаємодії з оточуючими; антиципація – прогнозування характеру взаємодії, різних реакцій партнерів по спілкуванню, передбачення наслідків власних впливів на оточуючих тощо; фасилітація – сприяння актуалізації особистісного потенціалу розвитку інших людей, мотивація діяльності (власної і оточуючих людей), мотивація саморозвитку, допомога (В.К. Вілюнас, Д.О. Леонтьєв, В.Д. Потапова). Ця сукупність психологічних механізмів забезпечує реалізацію таких функцій емоційного інтелекту, як пізнавальна, спонукальна, регулятивна в різноманітних проблемних ситуаціях.
Ми вважаємо за доцільне розглядати емоційний інтелект як один із психологічних ресурсів людини, адже психологічні ресурси людини відображають когнітивні, емоційні і вольові можливості по забезпеченню контролю поведінки (Е.Ю. Артемьєва, В.О. Бодров). Під ресурсами ми розуміємо функціональний (емоційно-інтелектуальний) потенціал, який дозволяє ефективно справлятися з емоціогенними проблемами в складних життєвих ситуаціях (В.К. Василюк). В залежності від особистісних особливостей і специфіки ситуаційних впливів ресурси можуть актуалізуватися (реалізовуватися) чи не актуалізуватися (не реалізовуватися), залишаючись в потенційному стані (Е.Ю. Артемьєва, В.О. Бодров, Д. Гоуман). Поняття «актуалізація» ми розуміємо як відтворення знань, вмінь, різних форм поведінки, емоційних станів, їх перехід із латентного (потенційного) стану в актуальне.